17.12.2021 Справа №607/3926/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Берегуляка В.Ф., ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Тернопільелектротранс», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», третя особа - ОСОБА_3 , просить стягнути: з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» матеріальну шкоду на користь ОСОБА_4 в розмірі 34433,90 грн; з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» моральну шкоду на користь ОСОБА_4 в розмірі 2500,00 грн.; з КП «Тернопільелектротранс» моральну шкоду на користь ОСОБА_4 в розмірі 47500,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 03 серпня 2020 року позивач, разом зі своєю дочкою ОСОБА_5 сіли в тролейбус №144, який слідував за маршрутом №1 на зупинці громадського транспорту по вул. І. Мазепи та прямували до зупинки громадського транспорту «Обласна лікарня» по проспекту Ст. Бандери, на діаліз нирки, оскільки вона є інвалідом 1 групи, а дочка її супроводжувала. Квиток на проїзд у даному транспортному засобі позивач не отримувала, оскільки являється пенсіонером та пільговиком, однак користується рівними правами з пасажирами, які отримують квиток. В тролейбусі вони сіли на подвійне сидіння, що по ліву сторону від проходу, неподалік середніх дверей, позивач - біля вікна, дочка позивача - біля проходу. В момент, коли тролейбус вже заїхав на зупинку громадського транспорту «Обласна лікарня», та повністю зупинився, ОСОБА_5 та інші пасажири почала готуватись до виходу і піднялись, а позивач перемістилась на місце ближче до проходу. Дане місце має підвищення від підлоги посередині. Після повної зупинки транспортного засобу позивач також піднялась, тримаючись правою рукою за поручень, який був біля неї і однією ногою вже опустилася на підлогу, однак в цей момент водій тролейбуса неочікувано рушив знову і трохи проїхавши, здійснив різке гальмування. ОСОБА_4 не втрималась за поручень, впала на підлогу тролейбуса, відчула різкий біль в ділянці тазу і не могла опиратись на одну ногу. Піднятись і вийти позивачу допомогли інші пасажири тролейбуса та люди, що знаходились на зупинці. Дочка позивача одразу викликала карету швидкої допомоги. ОСОБА_4 доставили в Тернопільську комунальну міську лікарню швидкої допомоги та після обстеження поставили діагноз «Закритий трансцервікальний перелом правої стегнової кістки із зміщенням фрагментів». На додатковому обстеженні комп'ютерної томографії виявлено перелом шийки правої стегнової кістки зі зміщенням. Того ж дня, позивача госпіталізували в ортопедичне відділення КНП «Тернопільська університетська лікарня» ТОР, де 06 серпня 2020 року була проведена операція - закрита репозиція МОС субкапітального перелому правої стегнової кістки інтрамедулярним стержнем РFN-А. 10 серпня 2020 року вона була переведена для подальшого лікування в нефрологічне відділення, з якого виписана 21 серпня 2020 року. За час перебування в лікарні позивачем витрачено 32000 грн. на пристосування для лікування переломів, а також проекцію кульшового суглоба, стегна, рентген грудної клітки та інші лікарські препарати. Дана подія внесена в ЄРДР №1202021001745 від 03 серпня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частини першої статті 286 КК України. Згідно висновку судово-медичної експертизи №882 у ОСОБА_4 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки, за ознаками тривалого розладу здоров'я та відсутності небезпеки для життя в момент спричинення, належать до середнього ступеня тяжкості. Однак, як пояснив в ході досудового розслідування водій тролейбуса ОСОБА_3 , він здійснив різке гальмування, щоб уникнути зіткнення з маршрутним автобусом, який ніби-то знаходився попереду, щоб уникнути зіткнення з ним. Через неможливість доведення вини водія і відсутності ДТП як такого (не було моменту зіткнення), кримінальне провадження №1202021001745 від 03 серпня 2020 року постановою від 29 січня 2021 року закрите, у зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. 15 листопада 2019 року між КП «Тернопільелектротранс» та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» укладено Генеральний договір добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №7886325-33-10-01 строком дії з 16 листопада 2019 року до 15 листопада 2020 року, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність, що стосується транспортних засобів, наведених у Додатку 1 до цього Договору, одним з яких є тролейбус ЛАЗ, модель ЛАЗЕ183ДІ, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2006 року випуску, належного КП «Тернопільелектротранс» та осіб, які керують ним на законних підставах. В період дії вказаного договору страхування діями ОСОБА_3 позивачу завдано шкоду. Страхова сума (ліміт відповідальності) згідно вищевказаного Договору на один транспортний засіб становить 50 000,00 гривень. Заподіяну позивачу моральну шкоду, вона оцінює в 50 000,00 грн., яка полягає в моральних стражданнях, пов'язаних із операцією та подальшою реабілітацією після неї. За час перебування в лікарні та після виписки ОСОБА_4 зазнавала постійний фізичний біль та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим у виді тривалого лікування, порушенні звичних життєвих зв'язків, створювало нервозність, змушувало докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя, необхідності в подальшому покращувати стан здоров'я, враховуючи ще те, що вона є інвалідом 1 групи, потребує регулярного проходження діалізу нирок, вся ця ситуація наражала її на подвійну небезпеку та переносилась в рази важче. Щоб здійснювати за нею постійний догляд, оскільки вона не могла обходитись без сторонньої допомоги, була лежача, звільнилася з роботи її донька, ОСОБА_5 , яка є єдиним годувальником в їх сім'ї. Вони жили за межею бідності. Враховуючи все вищевказане, позивач вважає, що вона зазнала сильних моральних та фізичних страждань через протиправні дії водія тролейбуса ОСОБА_3
04 лютого 2021 року від представника відповідача ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» надійшов відзив на позовну заяву у якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, оскільки дані позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що подія, яка відбулась 03 серпня 2020 року за участю позивача, яка травмувалась, не є страховим випадком відповідно до п. 3.1. Розділу 3 Генерального договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № 7886325-33-100-01 від 19.11.2019 та Розділу 3 Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) № 06-02, які затверджено 07 травня 2007 року (у відкритому доступі на сайті Страховика), так як відсутні докази про неправомірні дії водія тролейбуса ОСОБА_3 та відсутній безпосередній, причинний зв'язок між такими діями та шкодою, яку заподіяно здоров'ю позивача, що виключає настання цивільної відповідальності водія, а відповідно страхові виплати в розмірі 34433,90 грн. Також вказує, що ні страхувальник, ні позивач не зверталися до страховика з повідомленням про страхову подію, заявою про страхове відшкодування, відповідно до умов Розділу 4,7 Договору та Розділу 9,10 Правил та вимог ст. 21 Закону України Про страхування, ст.989 ЦК України. До позову не додано будь-які належні, достовірні докази про порушене право позивача з боку страховика, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Додані до позовної заяви докази свідчать про власну необережність позивача під час користування громадським транспортом та не дотримання нею Правил користування міським пасажирським транспортом (тролейбусом, автобусом) у місті Тернополі, внаслідок чого вона отримала травми. Умовами Договору та Правил не передбачено відшкодування витрат на лікування потерпілих при настанні цивільної відповідальності у страхувальника, а лише передбачено відшкодування прямих збитків, що перевищують максимальний розмір відшкодування потерпілому передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» (п.6.5 Розділу 6 Договору та п.п. 12.1.2.2-12.1.2.3). Відшкодування моральної шкоди не передбачено умовами Договору, що виключає відшкодування страховиком на користь позивача - 2500 грн. заявленої нею моральної шкоди.
05 квітня 2021 року від представника відповідача КП «Тернопільелектротранс» надійшов відзив на позовну заяву у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. Також вказав, що 03.08.2020 ОСОБА_3 , працюючи водієм тролейбусу марки ЛАЗ Е183 інвентарний номер 144, рухався за маршрутом «Ринок - вул. Довженка». Близько 12:40 він рухався по пр. С.Бандери та під'їжджав до зупинки «Обласна лікарня», слідуючи за маршрутним автобусом жовтого кольору. Під'їжджаючи до місця зупинки, водій подивився у дзеркала заднього виду, далі побачив, що водій маршрутного автобусу не зупинився, продовжував повільний рух. Таким чином, з метою уникнення ДТП та зіткнення транспортних засобів, водій ОСОБА_3 застосував гальмування, чим зупинив тролейбус. Через декілька секунд ОСОБА_3 почув крики з салону, що впала жінка. Зайшовши в салон, водій дізнався, що жінка впала під час гальмування тролейбуса. Виконуючи свої посадові обов'язки, ОСОБА_3 викликав швидку допомогу, про даний випадок повідомив диспетчера та залишився на місці до приїзду працівників підприємства та поліції. В ході досудового розслідування кримінального провадження №12020210010001745, допитана ОСОБА_4 вказала, що «коли водій під'їжджав до зупинки, вона почала при підніматися з місця, тримаючись рукою за поручень...», про що свідчить Постанова про закриття кримінального провадження від 29.01.2021. В позовній заяві ОСОБА_4 вказує, що «в момент, коли тролейбус повністю зупинився, моя дочка та інші пасажири почали готуватися до виходу і піднялися, а я (Позивач) пересунулася на ближче до проходу... Після повної зупинки я також піднялась...». Таким чином, наявні розбіжності у свідченнях позивача, що містять істотні протиріччя для вирішення справи по суті. Що стосується витрат позивача на придбання ліків, то надані позивачем квитанції (чеки) на придбання ліків не є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат, оскільки з них неможливо встановити, що придбання цих ліків зумовлено саме падінням позивача 03.08.2020 у тролейбусі. Кримінальне провадження №12020210010001745 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 ККУ було закрито у зв'язку із тим, що під час досудового розслідування не здобуто достатньо доказів того, що у діях ОСОБА_3 під час події 03.08.2020 вбачалися порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. Більше того, водій ОСОБА_3 діяв відповідно до законодавства України. Таким чином, позивач повинна була дочекатися повної зупинки тролейбуса, а потім направлятися до виходу. Також, відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4371, в анамнезі хвороби вказано наступне: зі слів хворої, травму отримала в побуті, впала по власній необережності на правий бік в тролейбусі.
Представником позивача 19 квітня 2021 року подано відповідь на відзив представника відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» у якому просить суд позов задовольнити у повному обсязі, вважає, що обставини, які наведені у відзиві, не відповідають дійсності та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ті, що долучені до відзиву такими вважатись не можуть. Крім того, представник відповідача посилається на те, що відповідно до п. 3.1. Розділу 3 Генерального Договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № 7886325-33-100-01 від 19.11.2019, подія, що сталась з позивачем 03 серпня 2020 року не є страховим випадком, однак не згадує п. 8.5 вказаного Договору, у якому зазначено, що страховик має право відмовити у виплаті відшкодування у події, яка не визнається страховим випадком, окрім випадків, коли завдана шкода життю та/або здоров'ю потерпілих, ДТП, під час якої не мало місце зіткнення забезпеченого транспортного засобу із ТЗ, або іншим майном потерпілих. Також, вказує, що фактично плата за проїзд та наявність квитка у пасажира є його страховкою на час здійснення поїздки у транспортному засобі. Поняття грубої необережності не охоплює собою просту необачність, а виявляється, зокрема, в нетверезому стані, нехтуванні правилами безпеки руху тощо. У даному конкретному випадку убачається, що під час виконання водієм ОСОБА_3 належного КП «Тернопільелектротранс» тролейбуса, різкого руху вперед позивач, намагаючись піднятись для виходу з тролейбуса, не втрималась та упала на підлогу тролейбуса. Той факт, що позивач почала підніматись після повної зупинки транспортного засобу, не очікувала його повторного різкого руху вперед і не втрималась за поручень саме в момент різкого руху тролейбуса, не свідчить про допущену нею грубу необережність, адже пасажирка намагалась встати та вийти з тролейбуса на зупинці громадського транспорту після повної його зупинки. Таким чином, твердження відповідача у відзиві щодо грубого порушення позивачем Правил користування міським громадським транспортом є необґрунтовані та безпідставні.
Представником позивача 19 квітня 2021 року подано відповідь на відзив представника відповідача КП «Тернопільелектротранс» у якому просить суд позов задовольнити у повному обсязі, вважає, що обставини, які наведені у відзиві, не відповідають дійсності та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ті, що долучені до відзиву такими вважатись не можуть. Крім того, вказала, що представник відповідача у своєму відзиві стверджує, що водій тролейбуса здійснив різке гальмування, внаслідок якого травмувалась позивач, щоб, ніби-то уникнути зіткнення з маршрутним автобусом, який рухався попереду. Однак, відповідно до положень ПДР (п. 5.5а, 1.5, 2.3б, 12.1, 13.1, 11.8), водій під час перевезення пасажирів зобов'язаний дотримуватись безпечної дистанції та обирати безпечну швидкість руху. Якби водій ОСОБА_3 дотримався ПДР та тримав безпечну дистанцію, йому не довелось би здійснювати екстрене гальмування через автобус, який ніби-то рухався попереду. Факт наявності такого маршрутного автобуса попереду нього також абсолютно нічим не доведений, окрім голослівних доводів ОСОБА_3 . Таким чином, підстави для зменшення розміру відшкодування, яке вказано у позовній заяві, відсутні.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Грицай К.М. від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняка В.М. від 08 листопада 2021 року на підставі протоколу повторно автоматичного розподілу справ між суддями цивільну справу прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позові.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили, щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засідання допитаний як свідок пояснив, що 03.08.2020 р. він працював водієм в тролейбусі за маршрутом №1 «Ринок-вул. Довженка». Близько 12.40 год. він керував тролейбусом рухаючись по пр. Степана Бандери та під'їжджаючи до зупинки «Обласна лікарня». Перед зупинкою рухався за маршрутним автобусом жовтого кольору. Не доїжджаючи до зупинки 15 метрів подивився у дзеркала заднього виду. Далі побачив як водій маршрутного автобуса вже майже зупинився або повільно рухався. Тому з метою уникнення зіткнення із задньою частиною маршрутки, він застосував гальмування. Через 2-3 с. після зупинки він почув крик з салону, що впала жінка. В дзеркалі побачив скупчення людей посередині. Зайшовши в салон тролейбуса побачив жінку, яка стояла біля сидінь і скаржилась на біль в нозі. Від присутніх почув, що жінка впала під час гальмування тролейбуса. На місце пригоди було викликано карету швидкої допомоги.
Заслухавши доводи сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 03 серпня 2020 року у салоні тролейбуса № 144, який слідував за маршрутом № 1 на зупинці громадського транспорту «Обласна лікарня», позивачка внаслідок екстреного гальмування тролейбуса упала на підлогу внаслідок чого їй було заподіяно тілесні ушкодження. Вказана обставина підтверджується показанням свідків, водія тролейбуса.
Згідно Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4371, ОСОБА_4 поступила у стаціонар 03.08.2020 зі скаргами на виражений біль, порушення функцій в ділянці правого кульшового суглоба. Зі слів хворої травму отримала в побуті, впала по власній необережності на правий бік в тролейбусі. БШМД доставлена в приймальне відділення КНП ТМКЛШД, госпіталізована у відділення ЕМД. Клінічний діагноз - закритий трансцервікальний перелом правої стегнової кістки із зміщенням уламків.
Дана подія внесена в ЄРДР №1202021001745 від 03 серпня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частини першої статті 286 КК України.
Згідно Висновку експерта № 882 від 06 листопада 2020 року, за даними наданих медичних документів, під час перебування в період часу з 03.08.2020 по 21.08.2020 у КНП «Тернопільська університетська лікарня» ТОР, в тому числі за результатами лікарського спостереження, клініко-інструментальних обстежень (комп'ютерної томографії) та даних, отриманих під час операційного втручання, у ОСОБА_4 був виявлений закритий перелом шийки правої стегнової кістки. Вказане тілесне ушкодження виникло від дії тупого предмета, що підтверджується видовою приналежністю самого ушкодження. Певна об'єктивна симптоматика, властива для раннього періоду клінічного перебігу перелому шийки стегнової кістки, відсутність ознак консолідації (утворення кісткового мозолю) в місці цього перелому, що було виявлено під час комп'ютерної томографії кісток тазу (4.08.2020) та правого кульшового суглобу (03.08.2020 і 07.08.2020) ОСОБА_4 , свідчать про то, що її травмування відбулось незадовго до госпіталізації у КНП «Тернопільська університетська лікарня» і відповідає періоду часу, повідомленому у постанові. Певні рентгено-анатомічні ознаки перелому правої стегнової кістки у ОСОБА_4 - його розташування в ділянці шийки цієї кістки, «вколоченість» (тобто забитий характер) та вальгусний тип (збільшена величина шийко-діафізарного кута, яка становить 140 (норма - 127°-130°) в сукупності є характерними для падіння на правий бік. Тобто, наявний у потерпілої перелом стегнової кістки міг статись за обставин, повідомлених в описовій частині постанови та в протоколі її допиту. Відповідно до п.п. 2.2.1 а/, б/,в/, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, 1995), за ознакою тривалого розладу здоров'я та відсутності небезпеки для життя в момент спричинення, заподіяні ОСОБА_4 тілесні ушкодження належать до середнього ступеня тяжкості.
Постановою слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Регалюк М.В. 29 січня 2021 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №1202021001745 від 03 серпня 2020 року, закрите у зв'язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Як вбачається з рахунку №86/06 від 06 серпня 2020 року ОСОБА_4 оплатила ФОП ОСОБА_6 32000,00 грн. за пристосування для лікування переломів, що також підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1792291929.1 від 06.08.2020.
Також, представником позивача надано чеки на підтвердження суми понесених позивачем витрат на лікування за період з 03.08.2020 по 28.12.2020.
15 листопада 2019 року між КП «Тернопільелектротранс» та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» укладено Генеральний договір добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №7886325-33-10-01 строком дії з 16 листопада 2019 року до 15 листопада 2020 року (включно), відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність, що стосується транспортних засобів, наведених у Додатку 1 до цього Договору, одним з яких є тролейбус ЛАЗ, модель ЛАЗЕ183Д1, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2006 року випуску, належного КП «Тернопільелектротранс» та осіб, які керують ним на законних підставах. Страхова сума (ліміт відповідальності) згідно даного Договору на один транспортний засіб становить 50 000,00 гривень.
Відповідно до п. 1.2 Генерального договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №7886325-33-10-01 від 15 листопада 2015 року, страхування майнових інтересів здійснюється на підставі ліцензії АЕ № 293938 від 31.07.2014 р. та Правил «Добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту» (включаючи відповідальність перевізника)» № 06-02, зареєстрованими в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 09.10.2007 р. за № 1272031 - надалі «Правила».
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що її мати ОСОБА_4 є інвалідом І групи і постійно проходить сеанси гемодіалізу в університетській лікарні м. Тернополя. 03.08.2020 р. близько 12.20 год. вона з мамою на зупинці по вул. Мазепи сіли в тролейбус №1, зайнявши місця по лівій стороні на підвищенні. В салоні було близько 5-6 пасажирів. Під'їжджаючи до зупинки «обласна лікарня» вони почали готуватись до виходу. Встала першою, зійшовши ногами на підлогу, а її мати пересунулась по сидінню. Коли тролейбус вже практично заїжджав на край зупинки, її мати почала підніматись, тримаючись однією рукою за поручень. Коли мати однією ногою стала на підлогу, вона відчула раптове гальмування тролейбуса, від якого вона не втримуючись почала рухатись в бік дверей. Також, вона побачила як мати не втримуючись за поручень падає по проходу на підлогу. Вона та інші люди почали мамі допомагати піднятись з підлоги, але на одну ногу вона не могла вже опиратись. Далі вона викликала карету швидкої медичної допомоги, працівники якої на щиті винесли маму з салону тролейбуса. В лікарні в матері було діагностовано перелом шийки стегнової кістки із зміщенням. Зважаючи на сеанси гемодіалізу, її матір було доставлено на лікування в університетську лікарню. Яка точно причина різкого гальмування водієм тролейбуса їй не відомо. Вважає, що водій в даній ситуації порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до настання таких наслідків.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що 03.08.2020 року він працював кондуктором в тролейбусі №144 марки ЛАЗ, яким керував водій ОСОБА_3 . Під час руху тролейбуса знаходився в салоні транспортного засобу. Близько 12.40 год. водій рухався по пр. Ст. Бандери в бік зупинки «Обласна лікарня». В салоні було близько 6-8 пасажирів, які сиділи. Коли тролейбус під'їжджав до перехрестя із вул. Клінічною він побачив як дві жінки, які сиділи на підвищених сидіннях почали готуватись до виходу. Першою піднялась жінка молодшого віку, яка зійшла з підвищення, а за нею старша жінка. Остання однією рукою трималась за поручень і однією ногою стала на підлогу. Коли водій заїжджав на початок зупинки, він відчув раптове гальмування тролейбуса. Від цього гальмування жінка старшого віку, не втримавшись за поручень почала падати вперед на підлогу. Далі тролейбус повністю зупинився. Жінка молодшого віку та інші люди почали піднімати жінку, яка впала. В салон зайшов водій тролейбуса, який повідомив, що змушений був застосувати гальмування, так як перед ним різко загальмував водій маршрутного автобуса і він намагався уникнути ДТП. В той час він також бачив попереду передньої частини тролейбуса маршрутний автобус жовтого кольору. Жінка, яка впала, на одну ногу не могла стати і їй було викликано швидку медичну допомогу. Медики та інші люди допомогли винести жінку з салону. Про даний випадок водій повідомив диспетчера.
Розглянувши справу, дослідивши докази суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, зважаючи на таке.
Згідно частиною першою та другою 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, як зазначено у частині п'ятій статті 1187 ЦК України.
Згідно з частинами першою - третьою статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Також, відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Правовий зв'язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом) (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Основною ознакою є те, що працівник (службовець) виконує роботу, доручену йому згідно із цими розпорядчими актами, незалежно від того, який характер вона має - одноразовий, тимчасовий чи постійний. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.
Як встановлено судом та визнається сторонами, при здійсненні ДТП ОСОБА_3 керував транспортним засобом КП «Тернопільелектротранс», він працював водієм тролейбуса, який перебував на маршруті.
Тому, суд вважає, що шкода заподіяна ОСОБА_4 є шкодою завданою джерелом підвищеної небезпеки працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу. Тому, на день ДТП тролейбуси не підпадали під дію вказаного Закону, і, отже, щодо них не може бути укладено договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Разом з тим, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність тролейбуса ЛАЗ, модель ЛАЗЕ183Д1, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2006 року випуску була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на підставі Генерального договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №7886325-33-10-01.
Згідно статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як видно із пунктів 1.1 та 1.2 Генерального договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №7886325-33-10-01 предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані х відшкодуванням вказаними особами нанесеної ними шкоди життю, здоров'ю, або майну третіх осіб згідно чинного законодавства. Страхування здійснюється на підставі Правил «добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №06-02, зареєстрованими в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 09.10.2007 року за №1272031.
Відповідно до п. 1.4. Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) № 06-02, які затверджені Головою правління ЗАТ СК «ВУСО» 07 травня 2007 року, страхова подія - дорожньо-транспортна пригода, яка виникла в процесі руху по дорозі НТ та за його участю, при якій загинули чи поранені люди, пошкоджені транспортні засоби, спорудження, вантажі або заподіяний інший матеріальний збиток, а саме: зіткнення з іншим транспортним засобом, наїзд на рухомі чи нерухомі предмети, будівлі, ремонтно-дорожні механізми, знаки і позначення, стаціонарні знаки дорожнього руху і т.п., наїзд на пішоходів, велосипедистів, тварин, падіння з мостів, шляхопроводів, а також інші події, що виникають у процесі експлуатації НТ та за його участю, при якому заподіяна шкода життю, здоров'ю чи майну третіх осіб.
З розділу 4 вказаних Правил вбачається, що якщо інше не передбачено Договором страхування, його дія не поширюється на: збитки осіб, що працюють у страхувальника, а також пасажирів НТ. Даними Правилами страхування не передбачається відшкодування моральної шкоди, нанесеної страхувальником третім особам.
Представник позивача вказала, що з вини водія тролейбуса ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем КП «Тернопільелектротранс», травмувалась позивач, яка була пасажиром тролейбуса.
Таким чином, суд вважає, що подія, яка відбулась 03 серпня 2020 року у салоні тролейбуса № 144, який слідував за маршрутом № 1 на зупинці громадського транспорту «Обласна лікарня», не є страховим випадком в силу п.1.2 генеральної Угоди та п.4.2.7 Правил.
Слід також зауважити, що відповідно до Правил, не передбачається відшкодування моральної шкоди, нанесеної страхувальником третім особам.
Отже, оскільки в ході судового розгляду не встановлено факту неправомірності дій відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» та факту порушення будь-яких прав позивача ПрАТ «СК «ВУСО» у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення на її користь з ПрАТ «СК «ВУСО» матеріальної шкоди у розмірі 34433,90 грн. та моральної шкоди у розмірі 2500,00 грн. слід відмовити.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача КП «Тернопільелектротранс» на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
За положеннями статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Судом встановлено, що внаслідок події, яка відбулась 03 серпня 2020 року у салоні тролейбуса № 144, який слідував за маршрутом № 1 на зупинці громадського транспорту «Обласна лікарня», під керуванням водія ОСОБА_9 , який перебував у трудових відносинах із КП «Тернопільелектротранс», позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я середньої тяжкості. Тривалий час позивачка була позбавлена можливості самостійно пересуватися, потребувала невідкладеного дорого вартісного лікування та тривалого періоду реабілітації та стороннього догляду. При цьому, на момент заподіяння шкоди вона була особою з інвалідністю першої групи, та тілесні ушкодження були додатковим травмуючим фактором для її здоров'я. Очевидно, що змінився ритм її життя, оскільки слід було невідкладно відшуковувати значні для позивачки суми коштів на лікування та реабілітацію, а також просити треті осіб здійснювати догляд.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із глибини фізичних та душевних страждань, стану здоров'я позивачки внаслідок вищевказаної пригоди, час та зусилля необхідні для відновлення стану здоров'я, тяжкість вимушених змін у її житті, прийшов до переконання та вважає що заявлений позивачем розмір 47500,00 грн. відповідає вимогам розумності та справедливості. При цьому суд також враховує те, що позивачка змушена була тривалий час (більше року) прикладати додаткових зусиль для захисту своїх прав у зв'язку із відмовою добровільного відшкодування шкоди власником джерела підвищеної небезпеки.
Отже, на думку суду, є доведеним причинний зв'язок між діянням водія транспортного засобу, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, у заподіянні шкоди позивачці.
У зв'язку із тим, що відшкодовується шкода завдана здоров'ю та джерелом підвищеної небезпеки, вина правового значення не має.
Судом не встановлено, що шкода потерпілій заподіяна внаслідок її умислу чи грубої необережності, зважаючи на те, що саме водій тролейбуса створив небезпечну ситуацію за 15 метрів до зупинки тролейбуса.
Підсумовуючи наведене, суд доходить остаточного висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнути з комунального підприємства «Тернопільелектротранс» в користь ОСОБА_4 47500 гривень моральної шкоди, в задоволенні позову до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - відмовити.
На підставі статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача КП «Тернопільелектротранс» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково. Стягнути з комунального підприємства «Тернопільелектротранс» в користь ОСОБА_4 47500 гривень моральної шкоди
В задоволенні позову до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - відмовити.
Стягнути з комунального підприємства «Тернопільелектротранс» в користь держави 908 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідачі:
Комунальне підприємство «Тернопільелектротранс», 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 7, ЄДРПОУ 05447987;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17 ЄДРПОУ 31650052;
Третя особа на стороні Відповідача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2
Повний текст рішення виготовлено 27 грудня 2021 року.
Головуючий суддяВ. М. Позняк