Справа № 308/1686/21
2/308/398/21
08 вересня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до
АТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 д,
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, адреса: 14005, м. Чернігів, проспект Миру, 55
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису № 13826, вчиненого 04 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Міністерства юстиції України Завалієвим Артемом Анатолійовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 557 299, 95 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на момент вчинення виконавчого напису 04.12.2017 року трьох річний строк позовної давності було порушено, що свідчить про відсутність безспірності вимог стягувача до боржника за зобов'язанням на підставі якого виданий виконавчий документ.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2021 року за клопотанням позивача було витребувано від приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Міністерства юстиції України Завалієва Артема Анатолійовича належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, які стали підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Двадцятого квітня 2021 року представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на наявність заборгованості у позивача за кредитним договором, укладеним з відповідачем, а також дотримання нотаріусом всіх вимог, визначених законодавством під час його вчинення. Відповідач подав нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення. При цьому нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Додатково повідомив про те, що з дня виникнення права вимоги за кредитним договором не минуло більше трьох років, оскільки згідно з умовами договору договір є дійсним до моменту належного виконання сторонами зобов'язань, а оскільки зобов'язанння на сьогоднішній день не виконане, договір є чинним, а отже право вимагати виконання обов'язків боржника за договором у кредитора є чинним.
У судове засідання позивач не з'явився, однак його представник - адвокат Бойко Б.Б. подав заяву, в якій просив розглянути справу без їхньої участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.
Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Завалієв А.А. в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Двадцять четвертого травня 2006 року між «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МКА0SE00000108, за яким банк зобов'язався видати позичальнику строковий кредит на строк по 22.05.2009 року включно в розмірі 15 000 грн на споживчі цілі із сплатою відсотків за його користування в розмірі 2% на місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту і сплатою комісії щомісяця в період сплати в розмірі 1,5 % від суми наданого кредиту.
Четвертого грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 13826, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», невиплачені в строк відповідно до умов Кредитного договору № МКА0SE00000108 від 24.05.2006 року та розрахунку заборгованості за договором, станом на 31.08.2017, грошових коштів у сумі 555 499 грн 95 коп. з урахуванням заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 418 грн 88 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 141 075 грн 80 коп., заборгованості з комісії в розмірі 5 270 грн 67 коп., заборгованості з пені в розмірі 394 734 грн 60 коп. Стягнення здійснюється за період з 24.05.2006 року по 31.08.2017 року.
Для вчинення виконавчого напису нотаріусу стягувачем надано:
- Заяву представника АТ КБ «Приватбанк»;
- Копію кредитного договору № МКА0SE00000108 від 24.05.2006 року;
- Розрахунок заборгованості за договором МКА0SE00000108 від 24.05.2006 року станом на 31.08.2017 року, яка іменована відповідачем у заяві як засвідчена виписка з особового рахунку боржника;
- Вимогу про усунення порушень за кредитним договором;
- Розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв'язку;
- Опис вкладення в цінний лист;
- Довіреність представника ПАТ КБ «Приватбанк»;
- Паспорт представника ПАТ КБ «Приватбанк».
Постановою державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Миговичем М.М від 02.03.2018 року відкрито виконавче провадження № 55901267 з виконання виконавчого напису № 13 826, вчиненого 04.12.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А.А.
Оцінивши докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів даної статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до представленого приватному нотаріусу копії Кредитного договору № МКА0SE00000108 вбачається, що кредитний договір між «Приватбанк» та позивачем укладено 24.05.2006 року.
Із заяви до нотаріуса про вчинення виконавчого напису відповідача - АТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ КБ «Приватбанк») вбачається, що представник відповідача за довіреністю АТ КБ «Приватбанк» Балашов О.В. звернувся про вчинення виконавчого напису нотаріуса 04.12.2017 року.
Стаття 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб'єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб'єктною ознакою.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.
Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 № 916/3006/17 вказала, що строк давності не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.
Таким чином, Велика Палата Верховного суду у постанові від 02.07.2019 № 916/3006/17 дійшла висновку, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб'єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Однак, приватним нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису не дотримано вимог щодо встановлення безспірності заборгованості відповідача перед банком, позаяк його було вчинено без дотримання вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», поза межами трьохрічного строку, оскільки у спірному виконавчому написі зазначено, що він здійснений за період 24.05.2006 року по 31.08.2017 року, у той час як згідно з умовами договору, банк зобов'язувався надати позичальнику строковий кредит на строк по 22.05.2009 року.
У постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другої статті 1050 ЦК України.
Нарахування заборгованості за комісією, пенею та відсотками за користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування також свідчить про відсутність безспірності вимог стягувача.
Також, суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Разом з цим, суд констатує, що іменований відповідачем випискою з особового рахунку боржника - розрахунок заборгованості за договором МКА0SE00000108 від 24.05.2006 року станом на 31.08.2017 року не є документом, який фіксує факт здійснення операцій позивачем, який складений у довільній формі, без підтвердження первинними документами.
Так, як вбачається з матеріалів справи, нотаріусу не було надано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України.
У зв'язку з викладеним вище, враховуючи, що безспірність заборгованості боржника перед кредитором не знайшла свого підтвердження, а також те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. з порушенням приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Також враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908 гривень.
Керуючись ст. 88 Закону України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, ст. 12, 13, 76, 80, 141, 258, 259, 263-265, 268,280-282 ЦПК України,
1. Позовну заяву задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, вчинений 04 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 13826, та яким звернуто стягнення з гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» 557 299, 95 грн заборгованості за кредитним договором № МКА0SE00000108 від 24.05.2006 року в розмірі 557 299,95 грн.
3. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Н.І. Зарева