24 грудня 2021 року справа №320/12100/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.11.2021, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 11.08.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 05.07.2021 пенсію за віком з урахуванням періоду навчання з 01.09.1979 по 10.07.1980, періодів роботи з 11.09.1981 по 13.02.1982, з 07.05.1984 по 27.06.1989, з 09.06.1990 по 13.11.1990 та періодів роботи на території Російської Федерації згідно з трудовою книжкою від 03.10.2008 НОМЕР_2 - з моменту звернення із заявою про призначення пенсії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що маючи достатньо страхового стажу та досягнувши відповідного віку, він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії, не зарахувавши частину страхового стажу. Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що рішення відповідача є правомірним, оскільки на момент звернення позивача про призначення пенсії за віком у нього не вистачало страхового стажу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №320/12100/21 та призначено підготовче засідання у справі на 04.11.2021; витребувано докази у справі від відповідача.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 підготовче судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 02.12.2021.
У підготовче судове засідання, призначене на 02.12.2021, з'явився позивач. Представник відповідача не був допущений судом до участі у справі у зв'язку з відсутністю належних доказів на здійснення самопредставництва у судовому засіданні.
При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання позивача від 04.11.2021 про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з приписами частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд протокольною ухвалою від 02.12.2021 закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Обухівським РВ Управління ДМС України в Київській області 19.02.2013, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).
Як вбачається із записів трудової книжки позивача НОМЕР_4 від 18.07.1980 року (а.с.19-28), ОСОБА_1 :
- з 01.09.1979 по 10.07.1980 навчався в Міському професійно-технічному училищі № 2 м. Українка;
- з 15.07.1980 по 24.08.1981 працював слюсарем 3-го розряду по оснащенню АЕС Трипільського управління монтажу теплових та атомних електростанцій тресту «Южтеплоенергомонтаж»;
- з 11.09.1981 по 13.02.1982 прийнятий в члени колгоспу ім. Калініна по спеціальності слюсар-монтажник (Обухівський район Київської області);
- з 01.03.1982 по 17.04.1982 працював слюсарем 3-го розряду цеху по виготовленню хімікатів та оборотного водопостачання в Київському картонно-паперовому комбінаті;
- з 18.05.1982 по 30.04.1984 працював слюсарем 3-го розряду на теплотехнічній ділянці в Укрміжколгоспбуд пусконалагоджувального управління;
- з 07.05.1984 по 27.06.1989 працював слюсарем-монтажником 4-го розряду в Київській пересувній механізованій колонні об'єднання «Союзснабстроймонтаж»;
- з 05.07.1989 по 09.06.1990 працював слюсарем-монтажником 4-го розряду в Кооперативі «Славута» при П.О. «Україна»;
- з 09.06.1990 по 13.11.1990 працював монтажником 5-го розряду в Кооперативі «Паритет»;
- з 03.12.1990 по 19.11.1993 працював в цеху грануляції оператором по 4-му розряду Обухівського міжколгоспного комбікормового заводу;
- з 01.06.1994 по 27.09.2001 працював слюсарем по ремонту котельного обладнання 4-го розряду в Малому підприємстві «Кит»;
- з 01.10.2002 по 31.12.2004 працював слюсарем 5-го розряду в Приватному підприємстві «Теплотехніка»;
- з 03.01.2005 по 28.08.2007 працював слюсарем 5-го розряду в Товаристві з обмеженої відповідальністю «Реал».
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 03.10.2008 року (а.с.29-40) ОСОБА_1 :
- з 08.10.2008 по 26.12.2008 працював монтажником на Закритому акціонерному об'єднанні «Інноваційні і трудові ресурси» Російської Федерації;
- з 02.02.2009 по 20.01.2010 працював слюсарем-монтажником на Закритому акціонерному товаристві «Інноваційні і трудові ресурси» Російської Федерації;
- з 08.10.2010 по 04.10.2011 працював монтажником 5-го розряду на Закритому акціонерному товаристві «Інноваційні і трудові ресурси» Російської Федерації;
- з 30.11.2011 по 28.09.2012 працював монтажником по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 5-го розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоремонт-Москва» Російської Федерації;
- з 01.11.2012 по 25.08.2013 працював монтажником по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 5-го розряду на Закритому акціонерному об'єднанні «Інноваційні і трудові ресурси» Російської Федерації;
- з 27.08.2013 по 31.01.2014 працював монтажником по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 5-го розряду на Закритому акціонерному об'єднанні «Інноваційні і трудові ресурси» Російської Федерації;
- з 01.02.2014 по 21.07.2014 працював монтажником по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 5-го розряду на Закритому акціонерному об'єднанні «ЦРМЗ» Російської Федерації;
- з 22.07.2014 по 09.05.2015 працював монтажником по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 5-го розряду на Закритому акціонерному об'єднанні «ЦРМЗ» Російської Федерації.
05.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 11.08.2021 №101650002747 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с.15).
У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
В рішенні зазначено, що згідно документів, наданих для призначення пенсії вік заявника становить 60 років. Страховий стаж особи становить 18 років 5 місяців 9 днів.
В рішенні зазначено, що в ході розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 11.09.1981 по 12.02.1982, оскільки відсутня інформація про членство в колгоспі (встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві);
- з 07.05.1984 по 27.06.1989, так як запис зроблено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: відсутній підпис та посада відповідальної особи;
- періоди роботи на території Російської Федерації згідно трудової книжки від 03.10.2008 НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду РФ.
У спірному рішенні зазначено, що для зарахування вищевказаних періодів роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів, та уточнюючу довідку про сплату внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не враховано періоди:
- навчання з 01.09.1979 по 10.07.1980, оскільки відсутня дата видачі атестату.
- з 11.09.1981 по 13.02.1982, оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про прийняті та вироблені мінімуми трудової участі в колгоспі ім. Калініна, що суперечить вимогам статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- роботи з 09.06.1990 по 13.11.1990, оскільки при звільненні неможливо ідентифікувати печатку, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58;
- роботи на території Російської Федерації, оскільки відсутня довідка про підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Незгода позивача із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
В силу частини першої статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 3 Закону №1788 визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з частинами першою-другою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Частиною першою статті 45 Закону №1058 встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону №1058).
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку;
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи:
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.6 розділу І цього Порядку).
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як зазначено вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.08.2021 №101650002747 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058, з огляду недостатність страхового стажу (28 років).
Як зазначив відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 22 роки 8 місяців 20 днів. Водночас до загального трудового стажу позивача не зараховано періоди з 01.09.1979 по 10.07.1980, з 11.09.1981 по 13.02.1982, з 07.05.1984 по 27.06.1989, з 09.06.1990 по 13.11.1990 та періоди роботи на території Російської Федерації, з приводу чого суд зазначає наступне.
Що стосується періодів роботи позивача з 08.10.2008 по 26.12.2008, з 02.02.2009 по 20.01.2010, з 08.10.2010 по 04.10.2011, з 30.11.2011 по 28.09.2012, з 01.11.2012 по 25.08.2013, з 27.08.2013 по 31.01.2014, з 01.02.2014 по 21.07.2014, з 22.07.2014 по 09.05.2015 на території Російської Федерації, суд зазначає таке.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Усі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Дана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, встановлені або які будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав.
Обчислення пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які враховуються в трудовий стаж.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Так, за період роботи до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, страховий стаж підтверджується відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637.
У даному випадку відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи у Закритому акціонерному об'єднанні «Інноваційні і трудові ресурси», Товаристві з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоремонт-Москва», Закритому акціонерному об'єднанні «ЦРМЗ» на території Російської Федерації протягом 2008-2015 років.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, факт зайнятості позивача протягом 2008-2015 років у ЗАО «Інноваційні і трудові ресурси», ТОВ «Теплоенергоремонт-Москва», ЗАО «ЦРМЗ» на території Російської Федерації підтверджується даними трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 03.10.2008 року, а довідками ЗАО «Інноваційні і трудові ресурси», ТОВ «Теплоенергоремонт-Москва», ЗАО «ЦРМЗ» підтверджується те, що у спірні періоди позивач був застрахованою особою та з його заробітної плати проводилися відрахування до Пенсійного фонду Росії (а.с.41-42, 44-45, 46-47).
З приводу посилань відповідача на відсутність інформації та документів стосовно сплати ЗАО «Інноваційні і трудові ресурси», ТОВ «Теплоенергоремонт-Москва», ЗАО «ЦРМЗ» страхових внесків, їх неналежна сплата чи ненадходження таких внесків до Пенсійного фонду Росії не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача його періодів роботи на території Російської Федерації, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду із зарплати позивача за відсутності його вини, не може бути підставою для відмови у зарахуванні йому стажу роботи та, відповідно, для відмови в призначенні пенсії.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Частиною 1 статті 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також, ч. 1 ст. 62 Закону 1788-XII закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи, займану посаду, записи про періоди роботи на території Російської Федерації № 01-21 містять реквізити відповідних наказів, на підставі яких внесені.
Отже, на переконання суду, вказані записи у трудовій книжні підтверджують факт роботи позивача на вказаних підприємствах у спірний період.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
З огляду вищезазначене, органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм правом вимагати відповідні документи від підприємств, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію - не скористався, відтак необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача на території Російської Федерації до його страхового стажу.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 09.06.1990 по 13.11.1990, суд зазначає наступне.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 позивач працював з 09.06.1990 по 13.11.1990 монтажником 5-го розряду в Кооперативі «Паритет».
Судом установлено, що вказані записи трудової книжки виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про період роботи, займану посаду, реквізити документів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.
Відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії також не було встановлено будь-яких недоліків оформлення вказаних записів про роботу на вказаному підприємстві, а недоліком зазначено лише нечіткість печатки.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Враховуючи положення пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», суд приходить до висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).
Тому, з урахуванням вказаної правової позиції, висновки рішення пенсійного органу про неврахування відомостей трудової книжки позивача про його трудовий стаж у зв'язку з неможливістю ідентифікувати печатку підприємства суд вважає протиправними.
Щодо не зарахування періоду роботи з 07.05.1984 по 27.06.1989, суд зазначає наступне.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_4 позивач працював з 07.05.1984 по 27.06.1989 працював слюсарем-монтажником 4-го розряду в Київській пересувній механізованій колонні об'єднання «Союзснабстроймонтаж».
На переконання відповідача, вказаний період роботи позивача неможливо зарахувати до страхового стажу через відсутність у трудовій книжці підпису та посади відповідальної особи.
Суд зазначає, що відповідно до запису 10 трудової книжки НОМЕР_4 на сторінці 8-9 ОСОБА_1 07.05.1984 прийнятий слюсарем-монтажником 4-го розряду в Київській пересувній механізованій колонні об'єднання «Союзснабстроймонтаж» (наказ №32/к від 07.05.1984).
Відповідно до запису 11 трудової книжки НОМЕР_4 на сторінці 8-9 ОСОБА_1 01.11.1985 присвоєно п'ятий розряд слюсаря-монтажника (наказ №67/к від 18.11.1985).
Після запису 11 трудової книжки НОМЕР_4 на сторінці 8-9 міститься запис наступного змісту: «На підставі наказу Госснабу УРСР №279 від від 18.08.1987 Київська пересувна механізована колонна «Союзснабстроймонтаж» Госснабу СРСР включена до складу ПСМО «Укрснабстроймонтаж» Госснабу УРСР.
Відповідно до запису 12 трудової книжки НОМЕР_4 на сторінці 8-9 ОСОБА_1 01.02.1988 у зв'язку з проведеною атестацією та переходом на нові умови оплати праці присвоєно четвертий розряд слюсаря-монтажника (наказ №166 від 25.09.1987).
Відповідно до запису 13 трудової книжки НОМЕР_4 на сторінці 10-11 ОСОБА_1 27.06.1989 звільнений за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП УРСР (наказ №53к від 27.06.1989).
Суд зазначає, що після запису 13 від 27.06.1989 про звільнення позивача проставлена печатка Відділу кадрів Київської пересувної механізованої колонни об'єднання «Укрснабстроймонтаж» Госснабу УРСР.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Суд не погоджується з доводами пенсійного органу в цій частині та зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, яку суд враховує при розгляді цієї справи відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У свою чергу орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що ПФУ зверталось до підприємства, в якому працював позивач для підтвердження відомостей щодо спірного періоду роботи позивача. Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 06.03.2019 у справі № 242/3016/17, від 19.09.2019 у справі № 227/2041/17 та № 686/21006/16-а.
Суд також враховує правові висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, відповідно до яких, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відповідно до наданих архівних довідок, виданих архівним відділом виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №05-04/92, №05-04/93 та №05-06/96, вбачається, що згідно з наказом орендного підприємства Тресту «Обухівпромстрой» СМУ №4 від 01.04.1993 «По особовому складу» у зв'язку з ліквідацією Київської пересувної механізованої колонни (ПМК) треста «Укрснабстрой» з 01.04.1993 створено на базі Київської ПМК будівельно-монтажне управління №4 Тресту «Обухівпромстрой».
Згідно з наказом від 28.02.1997 №12-к Орендного підприємства Тресту «Обухівпромстрой» ЗАТ «Будівельно-монтажне управління №4» у зв'язку з вирішенням питання про розділ орендного майна, всіх робочих зараховано в ЗАТ «Будівельно-монтажне управління №4» по переводу із БМУ-4 Орендного підприємства Тресту «Обухівпромстрой».
Згідно архівної довідки №05-06/96 згідно з особовими рахунками по обліку заробітної плати, що зберігаються в документах архівного фонду Закритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління №4» ОСОБА_1 в період з травня 1984 року по червень 1989 року нараховувалась заробітна плата.
Вказані обставини у сукупності свідчать про підтвердження періоду роботи позивача з 07.05.1984 по 27.06.1989 слюсарем-монтажником 4-го розряду в Київській пересувній механізованій колонні об'єднання «Союзснабстроймонтаж».
Крім того, на користь висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу свідчить й те, що згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак відсутність підпису та посади відповідальної особи у трудовій книжці не свідчить про відсутність самого запису у трудовій книжці.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає протиправною відмову відповідача в зарахуванні періоду роботи з 07.05.1984 по 27.06.1989 до страхового стажу позивача.
Щодо періоду навчання з 01.09.1979 по 10.07.1980 суд зазначає наступне.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 позивач з 01.09.1979 по 10.07.1980 навчався в Міському професійно-технічному училищі № 2 м. Українка, підстава запису - Атестат №4179.
Вказаний період навчання позивача не зараховано пенсійним органом з підстав відсутності запису про дату видачі атестату.
З приводу наведеного суд зазначає, що у трудовій книжці при записі періоду навчання позивача дійсно відсутні відомості щодо дати видачі атестату.
В той же час суд звертає увагу, що на підтвердження періоду навчання в ПТУ №2 м. Українка з 01.09.1979 по 10.07.1980 позивач додатково надав відповідачу копію атестату №4179, яким підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1979 по 10.07.1980 навчався у Міському професійно-технічному училищі №2 м. Українка за спеціальністю «Слюсар монтажних по обладнанню атомних електростанцій».
Суд зауважує, що записи про навчання в атестаті №4179 виконані українською та російською мовами в автентичних редакціях.
При цьому у записі про навчання в атестаті №4179, виконаному українською мовою, дійсно відсутня дата видачі атестату №4179.
Проте у записі про навчання в атестаті №4179, виконаному російською мовою, проставлена дата видачі атестату №4179, а саме 10 липня 1980 року.
Судом долучено до матеріалів справи оригінал атестату №4179.
Отже, з російськомовного запису про навчання позивача в атестаті №4179 чітко вбачається дата видачі атестату №4179, а саме 10 липня 1980 року.
За наведених обставин, суд не знаходить змістовними посилання відповідача на не зарахування періоду навчання з 01.09.1979 по 10.07.1980 до загального страхового стажу позивача з підстав відсутності дати видачі атестату.
Щодо не зарахування періоду роботи з 11.09.1981 по 13.02.1982 з підстав відсутності даних про прийняті та вироблені мінімуми трудової участі в колгоспі ім. Калініна, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_5 , ОСОБА_1 у період з 11.09.1981 по 13.02.1982 працював в колгоспі ім. Калініна.
У відомостях трудової книжки позивача відсутня будь-яка інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
Проте, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі ім. Калініна у період з 11.09.1981 по 13.02.1982, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі імені Калініна з 11.09.1981 по 13.02.1982.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області безпідставно не врахувало при призначенні пенсії ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.09.1979 по 10.07.1980, з 11.09.1981 по 13.02.1982, з 07.05.1984 по 27.06.1989, з 09.06.1990 по 13.11.1990 та періоди роботи на території Російської Федерації, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.
Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем у листі від 14.09.2021 № 2600-0211-8/146179 - 22 роки 8 місяців 20 днів, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу (період навчання з 01.09.1979 по 10.07.1980, періоди роботи з 11.09.1981 по 13.02.1982, з 07.05.1984 по 27.06.1989, з 09.06.1990 по 13.11.1990, з 08.10.2008 по 26.12.2008, з 02.02.2009 по 20.01.2010, з 08.10.2010 по 04.10.2011, з 30.11.2011 по 28.09.2012, з 01.11.2012 по 25.08.2013, з 27.08.2013 по 31.01.2014, з 01.02.2014 по 21.07.2014, з 22.07.2014 по 09.05.2015), загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 05.08.2021 (дата звернення за призначенням пенсії) становить понад 28 років, а саме - 29 років 11 місяців 11 днів, відтак позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 101650002747 від 11.08.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 05.07.2021 пенсію за віком з урахуванням періоду навчання з 01.09.1979 по 10.07.1980, періодів роботи з 11.09.1981 по 13.02.1982, з 07.05.1984 по 27.06.1989, з 09.06.1990 по 13.11.1990 та періодів роботи на території Російської Федерації згідно з трудовою книжкою від 03.10.2008 НОМЕР_2 - з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У пункті 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), зазначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Враховуючи, що пенсійного віку позивач досяг 04.07.2021 та звернувся за призначенням пенсії протягом трьох місяців (05.08.2021), звернувшись до пенсійного орану особисто із заявою про призначення пенсії, пенсія має бути призначена йому з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку - з 05.07.2021 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу з 05.07.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду навчання з 01.09.1979 по 10.07.1980, періодів роботи з 11.09.1981 по 13.02.1982, з 07.05.1984 по 27.06.1989, з 09.06.1990 по 13.11.1990 та періодів роботи на території Російської Федерації з 08.10.2008 по 26.12.2008, з 02.02.2009 по 20.01.2010, з 08.10.2010 по 04.10.2011, з 30.11.2011 по 28.09.2012, з 01.11.2012 по 25.08.2013, з 27.08.2013 по 31.01.2014, з 01.02.2014 по 21.07.2014, з 22.07.2014 по 09.05.2015.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 30.09.2021 № 0.0.2284654244.1, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.59а).
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у повному обсязі на суму 908,00 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 101650002747 від 11.08.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) з 05 липня 2021 року пенсію за віком з урахуванням періоду навчання з 01.09.1979 по 10.07.1980, періодів роботи з 11.09.1981 по 13.02.1982, з 07.05.1984 по 27.06.1989, з 09.06.1990 по 13.11.1990 та періодів роботи на території Російської Федерації з 08.10.2008 по 26.12.2008, з 02.02.2009 по 20.01.2010, з 08.10.2010 по 04.10.2011, з 30.11.2011 по 28.09.2012, з 01.11.2012 по 25.08.2013, з 27.08.2013 по 31.01.2014, з 01.02.2014 по 21.07.2014, з 22.07.2014 по 09.05.2015.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду складено 24.12.2021 р.
Суддя Кушнова А.О.