24 грудня 2021 року справа №320/1177/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії (рішення №104250006251 від 15.09.2020) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 07.09.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено їй в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статі 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з підстав відсутності спеціального стажу роботи, оскільки спеціальний стаж позивача як працівника освіти складає 24 роки 2 місяці 8 днів. При цьому позивач зазначає, що у рішенні про відмову від 15.09.2020 №104250006251 відповідачем не вказано, з якого періоду було відраховано відповідний стаж.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 відкрито спрощене провадження у даній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази у справі від відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про те, що відповідно до п.2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 з урахуванням норм статі 28 Закону. Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, які станом на 01.04.2015 набули не менше 25 років, до 01.01.2016 не менше 25 років і 6 місяців, до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу.
Відповідач зазначає, що згідно поданих ОСОБА_1 документів вбачається, що страховий стаж позивача становить 32 роки 9 місяців 7 днів, у тому числі спеціальний стаж за вислугу років 24 роки 2 місяці 8 днів, що не відповідає вимогам пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та переліку, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зокрема, працівникам освіти, передбачено призначення пенсії за вислугу років, які станом на 01.04.2015 набули не менше 25 років, до 01.01.2016 не менше 25 років і 6 місяців, до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 17.10.1997.
Згідно відомостей про роботу, наявних в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 :
- з 01.06.1990 по 26.07.1990 працювала вихователем у піонерському таборі «Сосновий бір»;
- з 15.08.1991 по 31.08.1998 працювала вчителем початкових класів у Дроздянській середній школі Білоцерківського району Київської області;
- з 01.06.1999 по 31.08.2020 працювала у дошкільному закладі освіти №34 «Чебурашка», перейменованого з 22.08.2012 у дошкільний навчальний заклад (ясла - садочок комбінованого типу) №34 «Чебурашка» Білоцерківської міської ради Київської області; зокрема, з 01.06.1999 по 10.09.2000 - на посаді помічника вихователя на час відпусток; з 11.09.2000 по 31.08.2020 - переведена на посаду вихователя.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.
За наслідками розгляду заяви позивача, рішенням від 15.09.2020 №104250006251 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказана відмова була обґрунтована тим, що відповідно до п.2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 з урахуванням норм статі 28 Закону. Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, які станом на 01.04.2015 набули не менше 25 років, до 01.01.2016 не менше 25 років і 6 місяців, до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу.
Відтак, оскільки згідно наданих документів страховий стаж заявниці становить 32 роки 9 місяців 7 днів, у тому числі спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років складає 24 роки 2 місяці 8 днів, тому право на пенсію за вислугу років у позивача відсутнє.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У силу вимог ст. 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність відповідного стажу роботи за спеціальністю.
У силу вимог статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Однак, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (далі - Закон № 213-VIII) було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Таким чином, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 4 червня 2019 року.
Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами №213-VIII та №911-VІІІ, а саме: "Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Як встановлено з матеріалів справи, зокрема записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач у період з 15.08.1991 по 31.08.1998 працювала вчителем початкових класів у Дроздянській середній школі Білоцерківського району Київської області; з 01.06.1999 по 31.08.2020 - працювала у дошкільному закладі освіти №34 «Чебурашка» (перейменовано з 22.08.2012 у дошкільний навчальний заклад (ясла - садочок комбінованого типу) №34 «Чебурашка» Білоцерківської міської ради Київської області), при цьому з 01.06.1999 по 10.09.2000 - на посаді помічника вихователя на час відпусток, а з 11.09.2000 по 31.08.2020 - на посаді вихователя вказаного дошкільного закладу освіти.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV ).
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно з п.2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.
На даний час, Закон № 2148-VІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.
Як свідчать матеріали справи, станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача за вислугу років як працівника освіти становить 25 років 5 місяців 18 днів з необхідних - 25 років, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , позивач працювала у закладах освіти на таких посадах:
- з 15.08.1991 по 31.08.1998 - вчитель початкових класів, Дроздянська середня школа Білоцерківського району Київської області (7 років 0 місяців 17 днів);
- з 01.06.1999 по 10.09.2000 - помічник вихователя на час відпусток, Дошкільний заклад освіти №34 «Чебурашка» (1 рік 3 місяці 10 днів);
- з 11.09.2000 по 31.08.2020 - вихователь, Дошкільний заклад освіти №34 «Чебурашка» (3 роки 3 місяці 21 день),
Відтак, позивач на момент звернення із заявою від 07.09.2020 про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти має страховий стаж 28 років 3 місяці 18 днів, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, за умови залишення роботи, яка дає право на цю пенсію (ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
У той же час, рішенням від 15.09.2020 №104250006251 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказана відмова була обґрунтована тим, що відповідно до п.2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 з урахуванням норм статі 28 Закону. Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, які станом на 01.04.2015 набули не менше 25 років, до 01.01.2016 не менше 25 років і 6 місяців, до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу.
З даного приводу суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено однойменний перелік закладів і установ освіти, охорони та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до якого, серед інших, включено дошкільні навчальні заклади всіх типів із найменуванням таких посад: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
Втім, суд зазначає, що вказаний Перелік не містить будь-яких посилань на необхідність певного стажу для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в ньому лише наведено найменування закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і найменування посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Так, у пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).
Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У даному випадку Перелік, затверджений постановою №909 містить положення, які суперечать нормам пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та звужують обсяг прав осіб, які мають право на пенсію за цією нормою.
Отже, як вбачається з доводів, викладених у спірному рішенні та відзиві на позовну заяву, абзац 1 Постанови №909 відповідач застосовує в редакції із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 №529 та постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 265, які були визнані неконституційними.
Таким чином, з урахуванням викладених вище висновків суду щодо визначення умов та порядку призначення пенсії за віком на пільгових умовах на момент виникнення спірних правовідносин на підставі Закону №1788-XII, при зверненні позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідач повинен був призначати позивачу пенсію саме на підставі Закону №1788-XII.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статі 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом України № 911-VIII від 24.12.2015.
Крім того, в ході судового розгляду судом було встановлено, що відповідачем враховано до спеціального стажу позивача як працівника освіти лише 24 роки 2 місяці 8 місяців, а саме періоди роботи: з 15.08.1991 по 31.08.1998 - вчитель початкових класів у Дроздянській середній школі Білоцерківського району Київської області (7 років 17 днів); з 11.09.2000 по 31.08.2020 - вихователь дошкільного закладу освіти №34 «Чебурашка» (3 роки 3 місяці 21 день), з 01.01.2004 по 11.10.2017 - вихователь дошкільного закладу освіти №34 «Чебурашка» (13 років 10 днів 0 місяців). При цьому не враховано період роботи з 01.06.1999 по 10.09.2000 (1 рік 3 місяці 10 днів) на посаді помічника вихователя на час відпусток дошкільного закладу освіти №34 «Чебурашка».
При цьому відповідачем ані в рішенні від 15.09.2020 №104250006251 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як працівнику освіти відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ані у відзиві на позовну заяву не наведено доводів, з яких підстав не враховано позивачу до спеціального стажу працівника освіти період роботи позивача з 01.06.1999 по 10.09.2000 (1 рік 3 місяці 10 днів) на посаді помічника вихователя на час відпусток дошкільного закладу освіти №34 «Чебурашка».
Суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до вказаного переліку віднесені працівники дошкільних навчальних закладів всіх типів.
З огляду на зазначені положення слідує, що дошкільні навчальні заклади всіх типів віднесені до навчальних закладів, робота в яких дає право на зарахування спеціального освітнього стажу.
Отже надані документи підтверджують право позивача на зарахування періоду роботи з 01.06.1999 по 10.09.2000 (1 рік 3 місяці 10 днів) на посаді помічника вихователя на час відпусток дошкільного закладу освіти №34 «Чебурашка» до спеціального страхового стажу.
Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.09.2020 №104250006251 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком як працівнику освіти відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подала 07.09.2020.
Таким чином, відповідно днем призначення позивачу пенсії за віком є день звернення позивача за такою пенсією, тобто 07.09.2020.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності рішення відповідача від 15.09.2020 №104250006251 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком як працівнику освіти відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд з метою повного та ефективного захисту прав позивача на отримання пенсії вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком як працівнику освіти відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.09.2020.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанціями від 28.01.2021 №ПН6588 на суму 145,00 грн. та від 25.02.2021 №ПН6036 на суму 763,00 грн., оригінали яких наявні в матеріалах справи.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі у сумі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.09.2020 №104250006251 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як працівнику освіти відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком як працівнику освіти відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, починаючи з 07 вересня 2020 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду складено 24.12.2021.
Суддя Кушнова А.О.