61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
22.12.2021р. Справа №905/1998/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Дніпрополімермаш»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
про: стягнення 103947,44грн, з яких: пеня - 46132,51грн, 3% річних - 11099,86грн, інфляційні втрати - 46715,07грн.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Варган Анна Олександрівна (ордер серії АЕ№1101415 посвідчення №2300 від 07.11.2019),
від відповідача: не з'явився,
Стислий зміст і підстави позовних вимог
18.10.2021, шляхом направлення поштового відправлення Приватне акціонерне товариство “Дніпрополімермаш” (далі - ПрАТ “Дніпрополімермаш”) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (далі - ПрАТ «ММК ім.Ілліча») про стягнення 103947,44грн, з яких: пеня - 46132,51грн, 3% річних - 11099,86грн, інфляційні втрати - 46715,07грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №981 від 24.04.2017 в частині своєчасної оплати, що стало причиною для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою суду від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1998/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 16.11.2021.
Ухвалою суду від 16.11.2021 відмовлено в задоволенні клопотання ПрАТ«ММК ім.Ілліча» про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки як вбачається з тексту позовної заяви, на час звернення з позовом основне зобов'язання по оплаті обладнання вже відповідачем виконане, але з порушенням строків, що й привело до звернення до суду з вимогами про стягнення пені, 3%річних та інфляційних нарахувань, тому, виходячи з умов укладеного між сторонами договору №981 від 24.12.2017 року, при розгляді даного спору не можуть застосовуватись положення п.9.2 в частині вирішення спору, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань Постійно діючим Регіональним Третейським судом України при Асоціації Регіональна правова група (відповідно до Регламенту даного суду) у зв'язку із відсутністю у предметі позовних вимог вимоги про стягнення основної суми зобов'язань; оголошено перерву у судовому засіданні до 07.12.2021.
Ухвалою суду від 07.12.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.12.2021 о 11:30 год.
Представник відповідача у судове засідання 22.12.2021 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 07.12.2021 на адресу останнього, яка міститься в матеріалах справа та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка згідно відомостей щодо відстеження поштового відправлення №6102257083909, які містяться на сайті АТ «Укрпошта» вручена представнику відповідача 14.12.2021.
Згідно приписів ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 цього Кодексу).
Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
У судовому засіданні 22.12.2021 судом заслухано вступне слово представника позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, на питання суду зазначив, що припустився помилки при обрахуванні періоду нарахування сум пені, застосувавши дату видаткової накладної, а не дату фактичної поставки обладнання на склад відповідача. Судом здійснено дослідження доказів у справі.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція учасників процесу
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №981 від 24.04.2017 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.
Протягом періоду з червня 2020 по грудень 2020 року позивач забезпечив поставку продукції згідно узгоджених специфікацій №28, 35, 36, 37, 38, що підтверджується підписаними відповідачем видатковими накладними. ПрАТ «ММК ім.Ілліча» виконано зобов'язання з оплати поставленого товару за специфікаціями №28, 35, 36, 38, несвоєчасно.
В рамках досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача поштовим відправленням надіслана претензія №05-64 від 29.09.2021. Відповіді на претензію позивач від відповідача не отримав.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання за умовами укладеного договору є підставою для стягнення з нього на користь позивача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Крім того, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00грн.
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на главу 54, статтею 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 4, 162, 163, 171, 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На підтвердження доводів позовної заяви позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №981 від 24.04.2017, додаткової угоди №2 від 27.12.2018, додаткової угоди №3 від 18.07.2019, додаткової угоди №4 від 31.12.2020, специфікацій №28 від 13.11.2019, №35 від 01.04.2020, №36 від 28.05.2020, №37 від 28.05.2020, №38 від 11.06.2020,видаткових накладних №2404 від 24.06.2020, №2803 від 28.07.2020, №1803 від 18.08.2020, №2305 від 23.09.2020, №2306 від 23.09.2020, №2703 від 27.10.2020, №2203 від 22.12.2020, №2202 від 22.12.2020, рахунків №1270824123 від 24.06.2020, №1270824208 від 28.07.2020, №1280824266 від 18.08.2020, №1270824357 від 23.09.2020, №1270824358 від 23.09.2020, №1270824447 від 27.10.2020, №1270824574 від 22.12.2020, №1270824575 від 22.12.2020, банківських виписок від 29.07.2020, від 31.08.2020, від 28.09.2020, від 24.02.2021, від 10.03.2021, від 31.03.2021, претензії вих.05 - 64 від 29.09.2021 з доказами направлення та вручення, виписки з ЄДР від 18.04.2018, протоколу №1204 від 12.04.2018, наказу ПрАТ «Дніпрополімермаш» №169-К від 17.04.2018, ордеру, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
29.11.2021 електронною поштою ПрАТ «ММК ім.Ілліча» надало до суду відзив на позовну заяву, скріплений кваліфікованим електронним підписом, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувало, оскільки позивачем невірно здійснений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.
В обґрунтування своєї правової позиції у відзиві відповідач посилається на п.7.2 договору, що передбачає право на нарахування пені у разі порушення строку оплати виключно більш ніж на 30 календарних днів, як наслідок, враховуючи строк оплати, встановлений у специфікаціях, відповідне нарахування за специфікаціями можливо з 31 дня від дати строку оплати за умовами договору та до дати фактичної оплати - день оплати є днем, який не входить в строк прострочення оплати платежу. Відзив містить відповідний контрозрахунок пені, 3% річних, відповідно до якого штрафні санкції за прострочення платежів за специфікаціями №№28, 35, 36, 37, 38 складають: 3% річних - 10677,74грн, пеня - 9578,50грн.
Відповідач у мотивувальній частині відзиву відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% посилаючись факт здійснення господарської діяльності підприємством в умовах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, що суттєво відобразилось на економічному стані та загальному рівні життєдіяльності у регіоні; з урахуванням проблем, пов'язаних з проведенням військових дій, ускладнилась логістика поставок сировини, застосування колишніх схем маршруту неможлива, що спричинило додаткові витрати підприємства. Відповідно до відомостей про основні показники фінансово - господарської діяльності ПрАТ «ММК ім.Ілліча», зокрема, Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2020року, прибуток від фінансового результату від операційної діяльності відсутній, наявний збиток у розмірі 1622340 тис.грн., чистий фінансовий результат - збиток 1721754 тис.грн. ПрАТ «ММК ім.Ілліча» є містоутворюючим підприємством для міста Маріпуоля, розмір витрат на оплату праці склав 353935 тис.грн, що свідчить про соціальну відповідальністю підприємства та сплату обов'язкових податків та зборів; станом на 30.06.2020 ПрАТ «ММК ім.Ілліча» має дебіторську заборгованість в сумі 1 777973 тис.грн. Крім того, відповідач вказує на відсутність документально підтверджених збитків у позивача у зв'язку із порушенням зобов'язання відповідачем.
На підтвердження вказаних обставин відповідач надав до суду: розрахунок штрафних санкцій по справі №905/1998/21, копію конверту, роздруківку з офіційного сайту Укрпошта.
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20, 193, 265 Господарського кодексу України ( далі - ГК України), статті 42, 46, 130, 169, 223, 226 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У відповіді на відзив ПрАТ “Дніпрополімермаш” заперечив проти твердження відповідача щодо порядку нарахування пені, зазначив, що нарахування пені повинно здійснюватися з першого дня прострочення зобов'язання, вказує, що в договорі сторони мають право узгодити лише розмір пені, а порядок її нарахування визначений законодавством та не може бути змінений сторонами, розраховуючи пеню позивач виходив з того, що закінчення строку виконання зобов'язання є останній день визначеного у специфікації строку, враховуючи приписи ч.6 ст. 232ГК України розрахунок пені було здійснено саме з першого дня прострочки. Позивач не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, оскільки відповідач посилається на фінансову звітність за перше півріччя 2020 року, яка не актуальна на день розгляду справи. Крім того, вказана фінансова звітність до відзиву не надана.
21.12.2021 електронною поштою відповідач надав до суду заперечення від 20.12.2021 №09/165, скріплені кваліфікованим електронним підписом, за текстом яких висловив позицію можливості узгодження способу нарахування пені у договорі - встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі 910/2031/16, постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17). Також відповідач зазначив, що позивачем жодним чином не надаються пояснення, чому розрахунок штрафних санкцій здійснюється не від дати постачання обладнання на склад Покупця, а від дати видаткової накладної.
Виклад обставин справи, встановлених судом
24.04.2017 ПрАТ«Дніпрополімермаш» (надалі - Постачальник) та ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (надалі - Покупець) уклали договір №981, відповідно до пунктів 1.1-2.1 Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити обладнання ( надалі - Обладнання) на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього. Кількість, номенклатура обладнання зазначається в специфікаціях до цього договору, які є невід'ємними його частинами.
Сторонами Договору підписані додаткові угоди №2 від 27.12.2018,№3 від 18.07.2019, якими змінено п.10.5 договору, що передбачає строк його дії, та остаточно визначено, що даний Договір діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань ( у тому числі гарантійних) по цьому Договору.
Якість, комплектація, пакування та мар кування обладнання повинні відповідати нормам, встановленим сертифікатами виробника, діючим стандартам (ТУ, ГОСТ) для даного виду обладнання, а також спеціальними технічним вимогам, якщо такі встановлені домовленостями сторін, відображених в специфікаціях. Допустимі відхилення показників якості обладнання від вищевказаних норм, можуть бути встановлені за згодою сторін, відображеною в специфікаціях (пункт 2.3 Договору).
Відповідно до пунктів 3.2-3.3 Договору постачальник зобов'язується поставити обладнання на умовах поставки, вказаних в специфікаціях відповідно до міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Строки поставки обладнання вказуються в специфікаціях.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що поставка обладнання відбувається за цінами, які визначаються у відповідності з умовами поставки, вказані в специфікації і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою обладнання.
Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно специфікацій, що надаються до нього. (п. 4.3 Договору).
Порядок приймання по кількості та якості визначений сторонами у п.п. 6.1-6.2 Договору.
Також сторонами у п.6.3 визначено, що Постачальник зобов'язаний надати Покупцю до початку приймання обладнання наступні документи: рахунок на оплату обладнання (оригінал); транспортні та супровідні документи ( у тому числі, товаро-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлене обладнання (оригінал) при поставці автомобільним транспортом; залізничну накладну (копію) при поставці залізничним транспортом); упаковочні документи (копія); сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника ( у разі, якщо Постачальник не є виробником)(копія); сертифікат санітарно-гігієнічний та сертифікат радіологічної безпечки (у передбачених законодавством випадках) (копія); акт приймання-передачі обладнання (в 2-х екземплярах), оформлений з боку Постачальника (оригінал); інші документи, що зазначені у специфікаціях.
При цьому, Покупець має право відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, що вказані в п.6.3 даного Договору(п.6.4 останнього).
Згідно пункту 5.1 Договору оплата покупцем обладнання відбувається в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі.
Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного в специфікації, який відліковується с моменту поставки обладнання і представлення документів, вказаних в п.6.3 цього договору (п.5.2 Договору).
Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5.3 Договору).
Неустойка, що належить до сплати Постачальником, а також понесені Покупцем витрати та збитки, що повинні бути відшкодовані Постачальником, розраховані у порядку, що визначений даним Договором і діючим законодавством, можуть бути утримані Покупцем в односторонньому безумовному порядку у тому числі після перебігу строку дії Договору) з суми, що належить до сплати Постачальнику, шляхом відправлення Постачальнику відповідного повідомлення з вказанням суми неустойки, розрахунку витрат та збитків (за виключенням акредитивної форми розрахунків). (п.5.6 Договору).
Відповідно до пунктів 7.1-7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. У разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.
Постачальник - ПрАТ «Дніпрополімермаш» та Покупець - ПрАТ«ММК ім. Ілліча» безпосередньо на виконання Договору підписали ряд специфікацій на поставку обладнання згідно договору №981 від 24.04.2017, на підставі яких була здійснена поставка обладнання:
1) Специфікація №28 від 13.11.2019 - на постачання: головка затравки ч.КН681-04СБ у кількості 2 шт. на загальну суму з ПДВ 1338600,00грн.
За видатковою накладною №2404 від 24.06.2020 представник ПрАТ«ММК ім. Ілліча» Петрухіна І.А. отримала товар - головку затравки ч.КН681-04СБ у кількості 1 шт. на загальну суму 669300,00грн з ПДВ. Дата отримання обладнання у графі «Прийняв» відсутня.
Згідно п.5 даної специфікації строк оплати обладнання 100% з відстрочкою платежу протягом 10 календарних днів з дати поставки обладнання.
Відповідно строк оплати обладнання з урахуванням дати поставки - до 04.07.2020 включно.
Виставлений ПрАТ«Дніпрополімермаш» рахунок на оплату від 24.06.2020 №1270824123 на суму 669300,00грн сплачений ПрАТ«ММК ім. Ілліча» платіжним дорученням №4500061377 від 29.07.2020 на суму 669300,00грн.
2) Специфікація №35 від 01.04.2020 - на постачання: наконечника конвертера ч.И87/5131-50СБТХБ у кількості 1 шт., корпуса затравки ч.5629.88.00-а у кількості 1 шт., на загальну суму з ПДВ 1149999,60;
За видатковою накладною №2803 від 28.07.2020 представник ПрАТ«ММК ім.Ілліча» Писарев Р.А. отримав 30.07.2020 товар - наконечник конвертера ч.И87/5131-50СБТХБ у кількості 1 шт. на загальну суму 50000,40грн.
За видатковою накладною №1803 від 18.08.2020 представник ПрАТ«ММК ім.Ілліча» Писарев Р.А. отримав 19.08.2020 товар - корпус затравки ч.5629.88.00-а у кількості 1 шт., на загальну суму 1099999,20грн.
Згідно п.5 даної специфікації строк оплати обладнання 100% з відстрочкою платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки обладнання.
Відповідно строк оплати обладнання з урахуванням дати поставки - за накладною №2803 від 28.07.2020 - 29.08.2020 включно, за накладною №1803 від 18.08.2020 - 18.09.2020 включно.
Виставлені ПрАТ«Дніпрополімермаш» рахунки на оплату від 28.07.2020 №1270824208 на суму 50000,40грн, від 18.08.2020 №1270824266 на суму 1099999,20грн сплачені ПрАТ«ММК ім.Ілліча» платіжними дорученнями №4500075542 від 31.08.2020 на суму 50000,40грн, №4500085126 від 28.09.2020 на суму 1099999,20грн.
3) Специфікація №36 від 28.05.2020 - на постачання: рельс агрегата ч.АПР-13-2 у кількості 17 шт. на загальну суму з ПДВ 132600,00грн.
За видатковою накладною №2305 від 23.09.2020 представники ПрАТ«ММК ім.Ілліча» Петрухіна І.А. та Петровальцева отримали товар - рельс агрегата ч.АПР-13-2 у кількості 17 шт. на загальну суму 132600,00грн з ПДВ. Дата отримання обладнання у графі «Прийняв» відсутня.
Згідно п.5 даної специфікації строк оплати обладнання 100% протягом 75 календарних днів з дати поставки обладнання.
Відповідно строк оплати обладнання з урахуванням дати поставки - до 07.12.2020 включно.
Виставлений ПрАТ«Дніпрополімермаш» рахунок на оплату від 23.09.2020 №1270824357 на суму 132600,00грн оплачений ПрАТ«ММК ім. Ілліча» платіжним дорученням №45000272551 від 10.03.2021 на суму 132600,00 грн.
4) Специфікація №37 від 28.05.2020 - на постачання: рельс агрегата ч.АПР-13-2 у кількості 5 шт. на загальну суму з ПДВ 39000,00грн.
За видатковою накладною №2306 від 23.09.2020 представники ПрАТ«ММК ім.Ілліча» Петрухіна І.А. та Петровальцева отримали товар - рельс агрегата ч.АПР-13-2 у кількості 5 шт. на загальну суму 39000,00грн з ПДВ. Дата отримання обладнання у графі «Прийняв» відсутня.
Згідно п.5 даної специфікації строк оплати обладнання 100% протягом 75 календарних днів з дати поставки обладнання.
Відповідно строк оплати обладнання з урахуванням дати поставки - до 07.12.2020 включно.
Виставлений ПрАТ«Дніпрополімермаш» рахунок на оплату від 23.09.2020 №1270824358 на суму 39000,00грн оплачений ПрАТ«ММК ім. Ілліча» платіжним дорученням №4500027252 від 10.03.2021 на суму 39000,00грн.
5) Специфікація №38 від 24.04.2017 - на постачання: ванни замочки ч.692.4 у кількості 1 шт., ванни катодної обробки ч.692.6 у кількості 1 шт., ванни промивки ч.692.7 у кількості 1 шт., машини щеточно-моєчної ч.692.5 у кількості 1 шт., планок розмитивателя ч.АПР-4-16 у кількості 10 шт., на загальну суму 3615828,00грн.
За видатковою накладною №2703 від 27.10.2020 представник ПрАТ«ММК ім. Ілліча» Петрухіна І.А. отримала товар - планки розматевателя ч.АПР-4-16 у кількості 10шт. на загальну суму 15816,00грн. Дата отримання обладнання у графі «Прийняв» відсутня.
За видатковою накладною №2203 від 22.12.2020 представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча» отримав товар - ванну замочки ч.692.4 у кількості 1 шт., ванну катодної обробки ч.692.6 у кількості 1 шт., на загальну суму 1700004,00грн. Дата отримання обладнання у графі «Прийняв» відсутня.
За видатковою накладною №2202 від 22.12.2020 представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча» отримав товар - ванну промивки ч.692.7 у кількості 1 шт., машину щеточно-моєчної ч.692.5 у кількості 1 шт., на загальну суму 1900008,00грн. Дата отримання обладнання у графі «Прийняв» відсутня.
Згідно п.5 даної специфікації строк оплати обладнання 100% протягом 60 календарних днів з дати поставки обладнання.
Відповідно строк оплати обладнання з урахуванням дати поставки - за накладною №2703 від 27.10.2020 - до 26.12.2020 включно, за накладною №2203 від 22.12.2020 - до 20.02.2021 включно, за накладною №2202 від 22.12.2020 - до 20.02.2021 включно.
Виставлені ПрАТ«Дніпрополімермаш» рахунки на оплату від 27.10.2020 №1270824447 на суму 157816,00грн, від 22.12.2020 №1270824574 на суму 1700004,00грн., від 22.12.2020 №1270824575 на суму 1900008,00грн оплачені ПрАТ«ММК ім. Ілліча» платіжними дорученнями №4500022278 від 24.02.2021 на суму 15816,00грн, №4500034435 від 31.03.2021 на суму 700008,00грн, №4500034434 від 31.03.2021 на суму 1700004,00грн.
29.09.2021 ПрАТ«Дніпрополімермаш» звернулось з письмовою вимогою до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про сплату нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення оплати поставленої продукції за договором №981 від 24.04.2017 року в сумі 103947,40грн.
Відповіді на претензію відповідач не надав.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.
За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).
Укладений між ПрАТ «Дніпрополімермаш» та ПрАТ«ММК ім. Ілліча» договір №981 від 24.04.2017 за своєю правовою природою є договором поставки.
Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зі змісту правочину убачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів поставки продукції та її якості, а також ціною та строками виконання.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями частин першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На підставі представлених доказів: специфікацій, видаткових накладних, рахунків, судом встановлено, що в період з червня 2020 по грудень 2020 року на підставі умов договору №981 від 24.04.2017 з боку ПрАТ «Дніпрополімермаш» на адресу ПрАТ«ММК ім. Ілліча» здійснена поставка обладнання.
Факт отримання обладнання за договором, його обсяг відповідачем не оспорюється.
У пунктах 5.1-5.3 договору сторони погодили, що оплата Покупцем обладнання відбувається в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного в специфікації, який відліковується с моменту поставки обладнання і представлення документів, вказаних в п.6.3 цього договору. Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Матеріали справи безпосередньо не містять доказів передачі документів згідно п.6.3 Договору, однак опосередковано факт оплати згідно платіжних доручень з посиланням на відповідні рахунки, відсутність доказів на підтвердження відмови Покупця від приймання поставленого обладнання до надання документів, п.6.4 згідно Договору, відсутність заперечень відповідача з приводу отримання документів, свідчить про виконання Постачальником п.6.3 Договору.
За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Однак ПрАТ«ММК ім. Ілліча» вчасно не здійснило оплату за поставлену продукцію, факт чого відповідачем у відзиві не оспорюється.
Господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині вчасного виконання зобов'язань з належної оплати прийнятої від позивача продукції поставленої за договором №981 від 24.04.2017. На час звернення з позовом заборгованість сплачена.
Щодо встановлення періодів прострочки з урахуванням здійснення часткової оплати суд зазначає наступне.
Специфікацією №28 встановлений строк оплати за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від дати поставки обладнання; специфікацією №35 встановлений строк оплати за поставлену продукцію протягом 30 календарних днів з дати поставки обладнання; специфікаціями №№36, 37 встановлений строк оплати за поставлену продукцію 100% протягом 75 календарних днів з дати поставки обладнання; специфікацією №38 встановлений строк оплати за поставлену продукцію 100% протягом 60 календарних днів з дати поставки обладнання.
Строки оплати обладнання вираховуються судом з дати видаткової накладної, окрім накладних №2803 від 28.07.2020 та №1803 від 18.08.2020, в яких зазначено, що обладнання прийнято на склад Покупця 30.07.2020 та 19.08.2020 відповідно. В інших накладних відсутні дати прийняття обладнання ані у вигляді рукописного тексту, ані у вигляді штампу підприємства. Посилання викладене у відзиві, що фактичні дати прийняття підтверджуються штампами на накладних та прибутковими ордерами суд не приймає, оскільки наявності таких штампів на документах не вбачає. Інших накладних, в яких би містився відповідний штамп або приходних ордерів в підтвердження своєї позиції відповідач суду не надав. Відповідність копій документів, що містяться в матеріалах справи, їх оригіналам під сумнів не ставив.
Таким чином, судом встановлено такі періоди прострочення виконання зобов'язання з оплати обладнання:
1) За специфікацією №28 від 13.11.2019 - видаткова накладна №2404 від 24.06.2020 на загальну суму 669300,00грн - з 05.07.2020 по 28.07.2020 на всю суму;
2) За специфікацією №35 від 01.04.2020 - видаткова накладна №2803 від 28.07.2020 на загальну суму 50000,40грн.- з 30.08.2020 по 30.08.2020 на всю суму; видаткова накладна №1803 від 18.08.2020 на загальну суму 1099999,20грн. - з 19.09.2020 по 27.09.2020 на всю суму;
3) За специфікацією №36 від 28.05.2020 - видаткова накладна №2305 від 23.09.2020 на загальну суму 132600,00грн - з 08.12.2020 по 09.03.2021 на всю суму;
4) За специфікацією №37 від 28.05.2020 - видаткова накладна №2306 від 23.09.2020 на загальну суму 39000,00грн - з 08.12.2020 по 09.03.2021 на всю суму;
5) За специфікацією №38 від 24.04.2017 - видаткова накладна №2703 від 27.10.2020 на загальну суму 15816,00грн - з 27.12.2020 по 23.02.2021 на всю суму;
видаткова накладна №2203 від 22.12.2020 на загальну суму 1700004,00грн - з 21.02.2021 по 30.03.2021 на всю суму;
видаткова накладна №2202 від 22.12.2020 на суму 700008,00грн - з 21.02.2021 по 30.03.2021 на всю суму.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним - пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленої продукції та правомірність такого нарахування.
Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).
Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору №981 від 24.04.2017 у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.
Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідач слушно посилається на правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17 та полягає у наступному: встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16).
У п.7.2 Договору сторони узгодили виключну умову, внаслідок настання якої, Постачальник має право на нарахування пені - порушення строку оплати обладнання більш ніж на 30 календарних днів.
Тобто, вказане є умовою саме для застосування штрафної санкції в цілому, відсутність якої унеможливлює нарахування пені.
Одночасно, п. 7.2 передбачає, що пеня нараховується у будь-якому випадку за кожен день прострочення виконання зобов'язання з оплати.
За висновком суду, у разі, якщо прострочка виконання зобов'язання буде менш ніж 30 календарних днів, Постачальник позбавлений права застосування вказаної штрафної санкції, у разі, якщо прострочка складає більш ніж 30 календарних днів, Постачальник має право на нарахування пені за кожен день прострочки, починаючи з першого.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач невірно ототожнює строк 30 календарних днів, що є виключною умовою, при настанні якої можливе нарахування пені, та період такого нарахування.
Одночасно суд вважає, що з урахуванням вказаної умови позивач не має права нараховувати пеню за Специфікаціями:
№28 від 13.11.2019 - видаткова накладна №2404 від 24.06.2020, прострочка виконання зобов'язання складає 24 дні;
№35 від 01.04.2020 - видаткова накладна №2803 від 28.07.2020, прострочка виконання зобов'язання складає 1 день; видаткова накладна №1803 від 18.08.2020, прострочка виконання зобов'язання складає 9 днів.
З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Дослідивши розрахунок позивача в іншій частині, суд дійшов висновку, що розрахунок в частині здійснений позивачем методологічно та арифметично невірно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок, розрахувавши пеню с першого дня прострочки виконання зобов'язання, за шість місяців з такої дати, та застосовуючи розмір 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, у разі, якщо така сума менша подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, та у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, якщо більша.
Згідно здійсненого судом розрахунку сума пені становить 109800,04 грн., що нарахована наступним чином:
За специфікацією №36 від 28.05.2020 - видаткова накладна №2305 від 23.09.2020 за період з 08.12.2020 по 09.03.2021 на суму132600,00грн пеня складає 4023,50 грн.;
За специфікацією №37 від 28.05.2020 - видаткова накладна №2306 від 23.09.2020 за період з 08.12.2020 по 09.03.2021 на суму 39000,00грн пеня складає 1183,38 грн;
За специфікацією №38 від 24.04.2017 - видаткова накладна №2703 від 27.10.2020 за період з 27.12.2020 по 23.02.2021на суму 15816,00грн - 306,42 грн; видаткова накладна №2203 від 22.12.2020 за період з 21.02.2021 по 30.03.2021на суму 1700004,00грн - 22449,37грн; видаткова накладна №2202 від 22.12.2020 за період з 21.02.2021 по 30.03.2021 на суму 700008,00грн - 9243,94грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 37206,61грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником виконання грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону за вимогою кредитора виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме норми статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що він здійснений арифметично та методологічно невірно, тому суд за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН здійснює власний розрахунок наступним чином:
За специфікацією №28 від 13.11.2019 - видаткова накладна №2404 від 24.06.2020 за період з 05.07.2020 по 28.07.2020 на суму 669300,00грн 3%річних складає 1316,66грн;
За специфікацією №35 від 01.04.2020 - видаткова накладна №2803 від 28.07.2020 за період з 30.08.2020 по 30.08.2020 на суму 50000,40грн.- 3%річних складає 4,10грн;
видаткова накладна №1803 від 18.08.2020 за період з 19.09.2020 по 27.09.2020 на загальну суму 1099999,20грн. - 3%річних складає 811,47грн;
За специфікацією №36 від 28.05.2020 - видаткова накладна №2305 від 23.09.2020 за період з 08.12.2020 по 09.03.2021 на суму 132600,00грн - 3%річних складає 1001,96грн;
За специфікацією №37 від 28.05.2020 - видаткова накладна №2306 від 23.09.2020 за період з 08.12.2020 по 09.03.2021 на суму 39000,00грн - 3%річних складає 294,69грн;
За специфікацією №38 від 24.04.2017 - видаткова накладна №2703 від 27.10.2020 за період з 27.12.2020 по 23.02.2021 на суму 15816,00грн - 3%річних складає 76,68грн; видаткова накладна №2203 від 22.12.2020 за період з 21.02.2021 по 30.03.2021 на суму 1700004,00грн - 3%річних складає 5309,60 грн; видаткова накладна №2202 від 22.12.2020 за період з 21.02.2021 по 30.03.2021 на суму 700008,00грн.- 3%річних складає 2186,33грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних задовольняються частково в сумі 11001,49 грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.
Крім того, відповідно до роз'яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначені ним періоди, суд приходить до висновку, що він здійснений арифметично та методологічно вірно, з урахуванням правил, наведених вище, тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 46715,07грн підлягають задоволенню.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Приписи ст.233 Господарського кодексу та ст. 551 Цивільного кодексу України обумовлюють можливість зменшення неустойки за рішенням суду з обов'язковим встановленням факту того, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків відповідно.
В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При застосуванні вказаних норм поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Обґрунтовуючи в мотивувальній частині відзиву клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, відповідач, посилається факт здійснення господарської діяльності підприємством в умовах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, що суттєво відобразилось на економічному стані та загальному рівні життєдіяльності у регіоні; з урахуванням проблем, пов'язаних з проведенням військових дій, ускладнилась логістика поставок сировини, застосування колишніх схем маршруту неможлива, що спричинило додаткові витрати підприємства. Відповідно до відомостей про основні показники фінансово - господарської діяльності ПрАТ «ММК ім.Ілліча», зокрема, Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2020року, прибуток від фінансового результату від операційної діяльності відсутній, наявний збиток у розмірі 1622340 тис.грн., чистий фінансовий результат - збиток 1721754 тис.грн. ПрАТ «ММК ім.Ілліча» є містоутворюючим підприємством для міста Маріпуоля, розмір витрат на оплату праці склав 353935 тис.грн, що свідчить про соціальну відповідальністю підприємства та сплату обов'язкових податків та зборів; станом на 30.06.2020 ПрАТ «ММК ім.Ілліча» має дебіторську заборгованість в сумі 1 777973 тис.грн. Крім того, відповідач вказує на відсутність документально підтверджених збитків у позивача у зв'язку із порушенням зобов'язання відповідачем.
Суд вважає, що ПрАТ «ММК ім.Ілліча» звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру стягуваної пені, не надало будь-яких доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для такого зменшення; не надало доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
Зокрема, у підтвердження скрутного фінансового стану підприємства відповідач зазначає данні Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2020року щодо збитковості підприємства, які станом на грудень 2021 не є актуальними. Одночасно, навіть вказаного документу до відзиву відповідач або посилання щодо наявності його у відкритому доступі у мережі Інтернет не надав.
Інших доводів на підтвердження факту фінансової неспроможності підприємства станом на другу половину 2021 року відповідач не наводить.
Одночасно, навіть наявність факту незадовільного фінансового стану підприємства як такого не є безумовною обставиною для зменшення штрафу, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
Щодо послань відповідача на знаходження м.Маріуполь, в якому здійснює господарську діяльність ПрАТ «ММК ім.Ілліча», на території проведення антитерористичної операції та відповідно наявність проблем, пов'язаних з проведенням військових дій( ускладнилась логістика поставок сировини, застосування колишніх схем маршруту неможлива, що спричинило додаткові витрати підприємства), суд вказує, що дані обставини є триваючими з 2014 року, відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що вказане безпосередньо унеможливило своєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати обладнання.
З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про зменшення розміру стягуваної пені.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2072,93грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дніпрополімермаш» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення 103947,44грн, з яких: пеня - 46132,51грн, 3% річних - 11099,86грн, інфляційні втрати - 46715,07грн - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (адреса місцезнаходження: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191129) на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпрополімермаш» (адреса місцезнаходження: 49033, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 147; код ЄДРПОУ: 00218615) 94923,17грн, з яких: пеня - 37206,61грн, 3% річних - 11001,49грн, інфляційні втрати - 46715,07грн, судовий збір - 2072,93грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 22.12.2021.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2021
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова