Справа № 521/3711/21
Провадження № 2/521/2870/21
07 грудня 2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мирончук Н.В.,
секретаря судового засідання - Шлапак А.О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини, про визначення місця проживання дитини,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги позивачем обгрунтовані наступними обставинами.
03.08.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.
Від шлюбу у сторін народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вказала позивач, в Приморському районному суді перебуває справа про розірвання шлюбу.
З квітня 2020 року сторони проживають окремо.
Дитина проживає разом з нею, але у сторін виникли суттєві суперечки щодо місця проживання доньки.
Враховуючи викладене, позивач просила суд встановити місце проживання малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею - ОСОБА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилась, до канцелярії суду подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позов до суду не надав, інших клопотань чи заяв по суті справи від нього не надходило.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи, в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 03.08.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (а.с.6).
Від шлюбу у сторін народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 13.01.2015 року зроблено відповідний актовий запис № 273 (а.с.11).
24.06.2021 року Приморським районним судом м. Одеси шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається з матеріалів справи, на праві власності позивачці належить частина будинку по АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
Згідно до Висновку, наданого Органом опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Органо опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Так, 11 липня 2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Крім того, Конвенція про права дитини у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовими рішеннями, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків коли є виключні обставини, бути розлучена з матір'ю.
Суд, дослідивши докази в їх сукупності, керуючись, насамперед, інтересами малолітньої дитини. враховуючи позицію Орган опіки та піклування, дійшов висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 153, 160, 161 СК України, ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Визначити постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: Н.В. Мирончук
07.12.21