ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
21 грудня 2021 року Справа № 923/1366/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС", м.Бровари Київської області
до відповідача: Фермерського господарства "Урожай-ІІ", с.Нововасилівка, Генічеського району Херсонської області
про стягнення 302631,39 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Верховський О.В., адвокат (посвідчення № 355 від 15.05.2017), ордер
від відповідача: Карасьов І.О., адвокат (посвідчення № 572 від 28.08.2012), ордер
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ШИБАС", м.Бровари Київської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача Фермерського господарства "Урожай-ІІ", с.Нововасилівка Херсонської області про стягнення 302631,39 грн. за договором відповідального зберігання від 24.03.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 24.03.2020 договору відповідального зберігання.
Ухвалою від 25.10.21 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позову, про що подано відповідну заяву і докази.
Ухвалою від 02.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, крім іншого, заявлено клопотання про розгляд справи №923/1366/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 06.12.2021 клопотання відповідача про розгляд справи №923/1366/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін задоволено; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 21.12.2021.
В судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову в частині нарахування пені заперечив, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В задоволенні решти позову не заперечує.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ШИБАС", м.Бровари Київської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача Фермерського господарства "Урожай-ІІ", с.Нововасилівка Херсонської області про стягнення 302631,39 грн. за договором відповідального зберігання від 24.03.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 24.03.2020 договору відповідального зберігання.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" та Фермерським господарством "Урожай-ІІ" 24.03.2020 було укладено Договір б/н відповідального зберігання.
В межах дії Договору зберігання ТОВ "ШИБАС" на відповідальне зберігання ФГ "Урожай-ІІ" було передано товар на загальну оціночну вартість 1664010 грн., у тому числі: на суму 346716 грн. - за актом №1 передачі товару на відповідальне зберігання від 24.03.2020, на суму 1317294 грн. - за актом №2 передачі товару на відповідальне зберігання від 21.04.2020.
Відповідач позивачу товар не повернув.
Оскільки вимога про відшкодування коштів за неповернутий товар не була виконана відповідачем добровільно, позивач звернувся в Господарський суд Херсонської області із позовною заявою. Рішенням в справі №923/1165/20 встановлено факт передачі вищезазначеної продукції на відповідальне зберігання відповідачу, факт його не повернення станом на 15.09.2020 та факт існування невиконаного грошового зобов'язання відповідача перед позивачем в розмірі 1664010 грн. Означеним рішенням позовні вимоги ТОВ "ШИБАС" задоволені в повному обсязі, стягнуто із ФГ "Урожай-ІІ" основну суму боргу в розмірі 1664010 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 рішення місцевого господарського суду залишено в силі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання, позивачем нараховані останньому пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні звертає увагу на правовідносини, що виникли між сторонами протягом дії договору зберігання від 24.03.2020 року та після його завершення.
Так між сторонами було укладено договір на зберігання товарів, які були надані відповідачу відповідно до актів №1 від 24.03.2020 року та №2 від 21.04.2020 року. Положеннями договору зберігання сторони визначили обов'язок зберігача зберігати товари та повернути їх у відповідний строк. Договором також було встановлено обов'язок відповідача відшкодувати вартість товарів, наданих на зберігання та не повернутих поклажодавцеві - позивачу.
Проте господарська операція, яка була проведена між сторонами у вересні 2020, вказує на те, що правовідносини із зберігання були змінені на продаж тих самих товарів.
Так претензією від 17 вересня 2020 року позивач повідомив відповідача та запропонував замінити існуюче зобов'язання із зберігання товарів на їх продаж (поставку).
На виконання зазначеного позивач надіслав на адресу видаткові накладні №260 та №261 від 17.09.2020 року, які прийняті та підписані відповідачем.
05 жовтня 2020 року на адресу відповідача надійшли уточнені видаткові накладні №260/1 та №261/1 від 17.09.2020 року на заміну раніше надісланих, але ці накладні відповідач не прийняв та не підписав, оскільки зобов'язання із зберігання товарів вже було припинено.
Отже, зобов'язання по зберіганню товарів змінилось на поставку товарів на підставі видаткових накладних № 260 та 261 від 17.09.2020 року.
Про зміну зобов'язання вказує зміст господарської операції та підтверджує зміст видаткових накладних, оскільки сторони в них визначені як Постачальник та Покупець. Аналогічний зміст мають податкові накладні та квитанції про реєстрацію податкової накладної. Згідно із якими зміст господарської операції є продаж (постачання) товарів.
Відповідач заявляє, що відповідно до складених первісних документів саме так і відобразив зазначену операцію - як продаж та придбання товарів на підставі видаткових накладних у власних бухгалтерських та податкових обліках.
Відповідач наполягає, що зміна зобов'язання із зберігання товарів змінилась не на обов'язок відшкодувати їх вартість, а на обов'язок оплати вартість придбаних товарів.
Так на підтвердження отримання товарів за договором зберігання сторонами було складно первісні документи - акти приймання - передачі (№1 від 24.03.2020 року та №2 від 21.04.2020 року). Ці документи повністю відповідають положенням договору зберігання і є достатніми для підтвердження господарської операції - зберігання.
Відповідач вважає, що у випадку відшкодування вартості товарів, переданих на зберігання від позивача, цілком достатньо було направити відповідачу вимогу про відшкодування вартості товарів із відповідним розрахунком. Проте позивач направив не вимогу на відшкодування товарів, а пропозицію придбати товари та вимогу оплатити їх вартість (вартість придбаних товарів). Відповідачу також було вручено відповідні первісні документи - видаткові накладанні, що, на переконання відповідача, змінили правовідносини між сторонами, а саме припинили правовідносини із зберігання та створили правовідносини - продаж товарів.
Незважаючи на той факт, що зобов'язання відповідача за договором зберігання припинились, позивач зазначає, що підставою подачі позову є порушення відповідачем зобов'язання по поверненню товару та оплаті його вартості як предмету зберігання, а не поставки. Тому, на думку відповідача, позивач безпідставно нараховує на зобов'язання відповідача по оплаті товарів пеню, передбачену п. 5.1. - 5.2. договору зберігання товарів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 24.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" (Поклажодавець) та Фермерським господарством "Урожай-ІІ" (Зберігач) було укладено Договір б/н відповідального зберігання.
Відповідно до п.1.1 Договору, на умовах та у порядку, встановленим цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання за плату належні Поклажодавцеві на праві власності рідкі комплексні добрива, які Зберігач зобов'язується повернути у повному обсязі на вимогу Поклажодавця.
Згідно п. 1.3. Договору зберігання, асортимент товару, переданого на зберігання відповідачу, його кількість, а також оціночна вартість визначаються Сторонами в Актах приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, які з моменту їх складання та підписання сторонами є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктами 2.1. та 2.3 Договору зберігання передбачено, що передача та повернення товару із відповідального зберігання здійснюється на умовах СРТ за адресою: Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Нововасилівка, вул. Шкільна, 10.
Відповідно до п.1.2. Договору зберігання, місцем зберігання товару є склад зберігача, який знаходиться за адресою: Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Нововасилівка, вул. Шкільна, 10.
Пунктом 2.3.Договору зберігання встановлено обов'язок зберігача повернути товар з відповідального зберігання у строк до 01 вересня 2020 року.
Підпунктом 3.2.4. та пунктом 5.1. Договору зберігання встановлений обов'язок ФГ "Урожай-ІІ" сплатити поклажодавцеві оціночну вартість товару та ПДВ за ставкою 20% у випадку його втрати, пошкодження, а також у випадку, коли товар не буде фактично повернутий до 15 вересня 2020 року, виходячи із оціночної вартості товару, зазначеної в актах передачі товару на відповідальне зберігання та кількості недостаючого (не повернутого в строк) товару.
В межах дії Договору зберігання ТОВ "ШИБАС" на відповідальне зберігання ФГ "Урожай-ІІ" було передано товар на загальну оціночну вартість 1664010 грн., у тому числі:
- відповідно до акту передачі №1 від 24.03.2020 на суму 346716 грн.;
- відповідно до акту передачі №2 від 21.04.2020 на суму 1317294 грн.
Станом на 15.09.2020 відповідач не повернув позивачу товар, отриманий за Договором зберігання, тому позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою від 17.09.2020, відповідно до якого просив сплатити вартість товару у загальній сумі 1664010 грн., шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ШИБАС".
У зв'язку з невиконанням умов Договору та вимоги, позивач звернувся в Господарський суд Херсонської області із позовною заявою про стягнення боргу за продукцію, передану за договором зберігання.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року в справі №923/1165/20, залишеним в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2021 року, позовні вимоги ТОВ "ШИБАС" задоволені в повному обсязі та стягнуто із ФГ "Урожай-ІІ" основну суму боргу в розмірі 1664010 грн.
27.07.2021 відповідачем на підставі платіжного доручення №2446, з призначенням платежу "За добрива, передані на відповідальне зберігання на підставі договору від 24.03.2020, в т.ч. ПДВ 277335,00 грн.", перераховано позивачу суму боргу в розмірі 1664010,00 грн.
При цьому, представники обох сторін підтвердили, що вказана оплата здійснена не в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Херсонської області у справі №923/1165/20, а в добровільному порядку.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманої продукції позивач просить стягнути з останнього 97931,15 грн. пені, 163804,42 грн. інфляційних втрат та 40895,83 грн. 3% річних.
Враховуючи дату направлення позивачем вимоги про виконання грошового зобов'язання -17.09.2020 та встановлений п. 5.2. Договору зберігання 7-денний строк виконання грошового зобов'язання з моменту направлення вимоги, а також з огляду на оплату заборгованості 27.07.2021, нарахування наведених сум здійснено позивачем за наступні періоди:
- збитки від інфляції - вересень 2020 - червень 2021;
- 3% річних - 28.09.2020 - 26.07.2021;
- пеня - 28.09.2020 - 26.03.2021.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2. Договору зберігання встановлено, що відшкодування, передбачене п. 5.1. Договору зберігання, повинно бути виплачене Зберігачем на першу вимогу Поклажодавця протягом 7 днів з моменту направлення такої вимоги, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок Поклажодавця.
Пунктом 5.3. Договору відповідального зберігання встановлено, що в разі порушення Зберігачем строків виплати відшкодування, передбачених п. 5.1. - 5.2. цього Договору, Зберігач сплачує на користь Поклажодавця пеню в розмірі повідної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми заборгованості, відносно якої мало місце прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу. Сторони встановлюють продовжений строк для нарахування та стягнення пені - три роки.
Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та констатує, що його проведено арифметично правильно.
За наведеного, вимоги позивача в частині стягнення 97931,15 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 40895,83 грн. 3% річних та 163804,42 грн. інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені до стягнення суми річних та збитків від інфляції нараховані арифметично правильно, що перевірено судом, а тому підлягають задоволенню в сумі 163804,42 грн. інфляційних втрат та 40895,83 грн. 3% річних.
Що стосується заперечень відповідача відносно безпідставності нарахування пені, суд звертає увагу на наступне.
Як зазначено вище, правовідносини сторін щодо невиконання відповідачем умов Договору відповідального зберігання від 24.03.2020 були предметом судового розгляду у справі №923/1165/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" до Фермерського господарства "Урожай-ІІ" про стягнення 1664010,00 грн. основної заборгованості.
Під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі, Південно-західний апеляційний господарський суд встановив наступне.
"Судова колегія зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем договір відповідального зберігання від 24 березня 2020 року (пункти 5.1. та 5.2.) містить умову, за якою зобов'язання відповідача, як зберігача, по поверненню переданої на відповідальне зберігання продукції трансформуються у зобов'язання по сплаті погодженої сторонами вартості продукції, не повернутої до 15 вересня 2020 року. Тобто, вказаний договір містить ознаки змішаного договору.
Частиною 1 ст. 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в силу приписів вищезазначеної правової норми та умов п. 2.3. та п. 3.2.4. Договору зберігання, із 15 вересня 2020 року зобов'язання відповідача, як зберігача, по поверненню товару припинені шляхом новації у зобов'язання по сплаті позивачу вартості переданого на зберігання товару.
Вказаний договір є чинним, не оскарженим жодною із сторін в судовому порядку, а тому відповідно до ст.628, 526 ЦК України повинен виконуватись сторонами.
Оскільки умови договору щодо заміни зобов'язання зі зберігання товару на поставку товару є невід'ємною частиною договору відповідального зберігання, вищеописана новація зобов'язань ніяким чином не впливає на чинність договору відповідального зберігання від 24.03.2020р. та не може бути підставою для припинення як самого договору зберігання, так і зобов'язань за ним.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 15 вересня 2020 року відповідач не повернув позивачу товар, отриманий за Договором зберігання.
Пунктом 5.2. Договору зберігання встановлено, що відшкодування, передбачене п. 5.1. Договору зберігання повинно бути виплачене зберігачем на першу вимогу поклажодавця протягом 7 днів з моменту направлення такої вимоги, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок поклажодавця.
Листом від 17.09.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату ФГ "УРОЖАЙ-ІІ" вартості поставленого товару у загальній сумі 1664010 гривень, з доданими видатковими накладними №260, 261 та рахунки на оплату товару №238, 239.
Листом за вих. №4-20 від 05.10.2020 ТОВ "ШИБАС" повторно звернулося до ТОВ "УРОЖАЙ-ІІ" про виконання грошового зобов'язання та направило уточнені примірники видаткових накладних №260, 261 від 17.09.2020 року, з яких вбачається, що вони складені на підставі "Договору відповідального зберігання №2 від 21.074.2020 року" та рахунків на оплату №238, 239.
22.10.2020 року позивач втретє звернувся з вимогою про сплату заборгованості до відповідача.
Оскільки матеріали справи не містять доказів ані повернення товару до 15.09.2020, ані сплати його вартості після отримання вимоги, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем своїх обов'язків за договором зберігання, а саме несплати вартості переданого на зберігання товару у загальній сумі 1664010,00 грн. у встановлений строк та прострочення виконання зобов'язання на цю суму.
Доводи скаржника щодо помилкових висновків суду про припинення зобов'язань за договором відповідального зберігання новацією також відхиляються судовою колегією, оскільки по-перше, сторони узгодили такі умови договору відповідно до ст.628 ЦК України.
Укладений між позивачем та відповідачем договір відповідального зберігання від 24 березня 2020 року (пункти 5.1. та 5.2.) містить умову, за якою зобов'язання відповідача, як зберігача, по поверненню переданої на відповідальне зберігання продукції трансформуються у зобов'язання по сплаті погодженої сторонами вартості продукції, не повернутої до 15 вересня 2020 року. Тобто, вказаний договір містить ознаки змішаного договору.
По-друге, сформовані ТОВ "ШИБАС" первинні документи, які підтверджують господарську операцію новації зобов'язання (видаткові накладні, податкова накладна, рахунки-фактури), містять як підставу для її проведення посилання саме на договір відповідального зберігання. При цьому від відповідача не надходило жодних зауважень щодо змісту вказаних первинних документів.
Крім того, колегія суддів враховує, що у видаткових накладних, що направлені позивачем, фактично змінені зобов'язання по зберіганню товарів на поставку товарів, про що вказує зміст видаткових накладних, оскільки сторони в них визначені як Постачальник та Покупець.
В свою чергу, відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що зі свого боку прийняв вказану пропозицію, відобразив отримання товарів на підставі видаткових накладних у власному бухгалтерському та податковому обліку, що свідчить про визнання відповідачем зобов'язань з оплати товару за спірним договором."
За приписами ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наведеного суд констатує, що, як встановлено судом апеляційної інстанції у постанові від 06.07.2021 у справі №923/1165/20, укладений між сторонами Договір відповідального зберігання від 24.03.2020 містить ознаки змішаного договору; є чинним; не оскарженим жодною із сторін в судовому порядку, а тому повинен виконуватись сторонами; новація зобов'язань не впливає на його чинність та не може бути підставою для припинення як самого договору зберігання, так і зобов'язань за ним.
При цьому суд звертає увагу на те, що, як слідує з платіжного доручення від 27.07.2021 №2446, з призначенням платежу "За добрива, передані на відповідальне зберігання на підставі договору від 24.03.2020 в т.ч. ПДВ 277335,00 грн.", відповідачем було перераховано позивачу суму боргу в розмірі 1664010,00 грн.
В судовому засіданні представники обох сторін підтвердили, що вказана оплата здійснена не в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Херсонської області у справі №923/1165/20, а в добровільному порядку, що свідчить про визнання відповідачем зобов'язань з оплати товару за спірним договором.
Таким чином, доводи відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем суми пені, що передбачено умовами Договору відповідального зберігання від 24.03.2020, є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючі передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права , який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.
Так з Фермерського господарства "Урожай-ІІ" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" підлягає стягненню 163804,42 грн. інфляційних втрат, 40895,83 грн. 3% річних та 97931,15 грн. пені.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4547,68 грн. на підставі платіжного доручення №802 від 01.09.2021.
Водночас, виходячи із ціни позову, належною до сплати сумою судового збору є - 4539,47 грн. (302631,39 грн. х 1,5%), отже має місце переплата судового збору в сумі 8,21 грн.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі, з відповідача, на підставі ст.129 ГПК України, підлягає стягненню на користь позивача 4539,47 грн. судового збору.
За приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Питання щодо повернення позивачу надлишково сплаченої суми судового збору в розмірі 8,21 грн. буде вирішено судом після подання останнім відповідного клопотання.
Крім того, в судовому засіданні представником позивача зроблено заяву, що докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У зв'язку з наведеним, питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, буде вирішено судом після подання відповідних доказів.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Урожай-ІІ" (код ЄДРПОУ 31332719, 75432, Херсонська область, Генічеський район, с.Нововасилівка, вул. Шкільна, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" (код ЄДРПОУ 40364615, 07400, Київська область, м.Бровари, вул.Олега Ольжича, 4) - 163804 (сто шістдесят три тисячі вісімсот чотири) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 40895 (сорок тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 83 коп. 3% річних, 97931 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 15 коп. пені, 4539 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 47 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 31.12.2021.
Суддя М.Б. Сулімовська