Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" грудня 2021 р. м. ХарківСправа № 922/1766/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши скаргу (вх. № 29243 від 10.12.2021 р.) ФОП Зовдун Ю.Ю. на бездіяльність державного виконавця
по справі
за позовом : Фізичної особи-підприємця Зовдун Юрія Юрійовича, с. білки Закарпатської області
до Фізичної особи-підприємця Лисицького Вадима Андрійовича, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
Позивача - не з'явився;
Відповідача не з'явився;
ВДВС - не з'явився
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2021 р. по справі № 922/1766/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Зовдун Юрія Юрійовича до Фізичної особи-підприємця Лисицького Вадима Андрійовича позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лисицького Вадима Андрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Зовдун Юрія Юрійовича суму заборгованості в розмірі 42900,00 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5300,00 грн., а також суму судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Додатковим рішенням від 29.07.2021 р. ухвалено у справі № 922/1766/21 додаткове рішення та стягнуто з ФОП Лисицького Вадима Андрійовича на користь ФОП Зовдун Юрія Юрійовича витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
10 грудня 2021 р. до суду звернувся Позивач, ФОП Зовдун Ю.Ю. зі скаргою на дії державного виконавця (вх. № 29243 від 10.12.2021 р.), в якій просить:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Маслова С.В., що виявилась у поверненні стягувачу наказу суду від 19.08.2021 р. та наказу суду від 26.08.2021 р. у справі № 922/1766/21 без прийняття до виконання;
- скасувати два повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 22.11.2021 р. б/н, прийнятих відносно наказу суду від 19.08.2021 р. та наказу суду від 26.08.2021 р. у справі № 922/1766/21;
- зобов'язати Немишлянський відділ державної виконавчої служби м. Харкова вирішити питання щодо прийняття до виконання наказу суду від 19.08.2021 р. та наказу суду від 26.08.2021 р. у справі № 922/1766/21;
- винести окрему ухвалу, яку направити керівнику Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з метою інформування про недоліки в діяльності Немишлянського відділу державної виконавчої служби м. Харкова під час винесення повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, для вжиття організаційно-правових та дисциплінарних заходів, спрямованих на усунення подібних недоліків в органах ДВС у майбутньому;
- зобов'язати Департамент ДВС негайно розглянути окрему ухвалу та вжити відповідних заходів для усунення подібних недоліків.
Ухвалою суду від 14.02.2021 р. скарга була прийнята судом до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2021 р. об 11:30.
У судове засідання представники учасників справи не з'явились, при цьому ухвалу про призначення до розгляду було направлено всім учасникам справи, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що ним вжито всіх заходів щодо повідомлення учасників справи про розгляд даної заяви, а тому, враховуючи що відповідно до статті 342 ГПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання, суд вважає за можливе, розглянути скаргу у судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
Розглянувши скаргу (вх. № 29243 від 10.12.2021 р.) ФОП Зовдун Ю.Ю. на бездіяльність державного виконавця суд встановив наступне.
Так, було видано судові накази від 19.08.2021 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2021 року та від 26.08.2021 на виконання додаткового рішення господарського суду Харківської області від 29 липня 2021 року, у яких визнано Стягувачем - Фізичну особу-підприємця Зовдун Юрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), Боржником - Фізичну особу-підприємця Лисицького Вадима Андрійовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ).
04.11.2021 р. стягувач направив до Немишлянського відділу ДВС м. Харкова дві заяви про відкриття виконавчого провадження з доданими наказами.
30.11.2021 р. від Немишлянського відділу ДВС м. Харкова надійшов рекомендований лист № 6110504709037, в якому містились два повідомлення про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.11.2021 р. Факт отримання документів підтверджують дані сервісу відстеження Укрпошти, що обліковуються у вільному доступі в мережі Інтернет.
Державним виконавцем Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масловим С.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання обґрунтовуючи тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим у п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження", а саме: відсутня дата народження боржника.
Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, пов'язані з виконанням рішення суду, врахувавши викладені письмово доводи стягувача, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що однією з вимог поданої стягувачем у справі (скаржник) скарги є: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Маслова С.В., що виявилась у поверненні стягувачу наказу суду від 19.08.2021 р. та наказу суду від 26.08.2021 р. у справі № 922/1766/21 без прийняття до виконання.
Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обов'язково пов'язані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії, які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обов'язків здійснювати дії у межах закону.
Стаття 326 ГПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, далі Закон, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, 22.11.2021 року державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Масловим С.В. винесено повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання, яким накази № 922/1766/21 від 19.08.2021 та від 26.08.2021 повернуто стягувачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що у виконавчому документі відсутня дата народження боржника.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Так, в частині 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 встановлені вимоги до виконавчого документа.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
З аналізу змісту вказаної норми Закону вбачається, що у виконавчому документі обов'язкове зазначення дати народження боржника - фізичної особи.
Поняття фізичної особи міститься в ст. 24 ЦК України, якою визначено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Втім, стороною у справі (відповідачем) та боржником за наказами №922/1766/21 від 19.08.2021 та від 26.08.2021 є Фізична особа-підприємець Лисицький Вадим Андрійович ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно із ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ч. 1 ст. 51 ЦК України).
Таким чином, фізична особа-підприємець це суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації, реалізовуючи сукупність господарських прав та обов'язків та може нести відповідальність за своїми зобов'язаннями так само, як і юридична особа.
Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 не містить вимог щодо необхідності зазначення дати народження у виконавчому документі, боржником за яким є фізична особа-підприємець.
Враховуючи викладене, видані судом накази № 922/1766/21 від 19.08.2021 та від 26.08.2021 відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону, чинній на даний час, містить усі необхідні відомості, які дають змогу ідентифікувати боржника: ім'я (прізвище, власне ім'я, по батькові), його місце проживання, індивідуальний ідентифікаційний номер.
Разом з тим відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів установ, організацій, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.
Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання. Аналогічні висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц та постанові від 27.12.2018 у справі № 469/1357/16-ц.
Де також 29 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/3941/19 залишив без задоволення касаційну скаргу відділу ДВС, вказавши, що дії державного виконавця порушили права стягувача. А відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційного номеру не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
За висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 р. у справі № 639/2561/18-ц, сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.11.2021 року суперечать нормам Закону України "Про виконавче провадження" та порушують права і законні інтереси стягувача щодо своєчасного та повного виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Згідно із ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Стягувачем - Фізичною особою-підприємцем Зовдун Юрієм Юрійовичем ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 доведена бездіяльність державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масловим С.В., яка полягає в неправомірності дій вказаного державного виконавця при прийнятті повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 22.11.2021, та порушення законних прав стягувача щодо своєчасного та повного виконання судового рішення.
За такими обставинами, повідомлення державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Маслова С.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.11.2020 недійсним (з урахуванням п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012).
Оскільки видані судом накази 922/1766/21 від 19.08.2021 та від 26.08.2021 відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону, чинній на даний час, містить усі необхідні відомості, які дають змогу ідентифікувати боржника: ім'я (прізвище, власне ім'я, по батькові), його місце проживання, індивідуальний ідентифікаційний номер, відтак він підлягає прийняттю відділом державної виконавчої служби до виконання.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно із пунктом 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
За такими обставинами суд дійшов висновку, що вимоги скарги про зобов'язання державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Маслова С.В. відкрити виконавче провадження з виконання наказів Господарського суду Харківської області922/1766/21 від 19.08.2021 та від 26.08.2021 підлягають задоволенню в цій частині.
Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Стосовно інших вимог, де скаржник просить: - винести окрему ухвалу, яку направити керівнику Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з метою інформування про недоліки в діяльності Немишлянського відділу державної виконавчої служби м. Харкова під час винесення повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, для вжиття організаційно-правових та дисциплінарних заходів, спрямованих на усунення подібних недоліків в органах ДВС у майбутньому; - зобов'язати Департамент ДВС негайно розглянути окрему ухвалу та вжити відповідних заходів для усунення подібних недоліків, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні.
Щодо постановлення окремої ухвали щодо державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Маслова С.В. та направлення її Департамент ДВС, суд враховує таке.
За приписами частини 3 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.
З наведеної норми права вбачається, що постановлення окремої ухали є правом суду, а не обов'язком, тобто дана норма за своєю правовою суттю є альтернативною.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд наголосив, що "відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що "адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.".
Керуючись ст. ст. 74, 86, 233, 234, 235, 339, 342, 343 ГПК України, суд
Скаргу (вх. № 29243 від 10.12.2021 р.) ФОП Зовдун Ю.Ю. на бездіяльність державного виконавця - задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Маслова С.В. щодо винесення повідомлень про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання, а саме наказів №922/1766/21 від 19.08.2021 та від 26.08.2021 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лисицького Вадима Андрійовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Зовдун Юрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму заборгованості в розмірі 42900,00 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5300,00 грн., а також суму судового збору в розмірі 2270,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн., встановленого ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Визнати недійсними повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Маслова С.В. від 22.11.2021.
Зобов'язати державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Маслова С.В. відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.08.2021 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2021 року про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лисицького Вадима Андрійовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Зовдун Юрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму заборгованості в розмірі 42900,00 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5300,00 грн., а також суму судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Зобов'язати державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Маслова С.В. відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області та від 26.08.2021 на виконання додаткового рішення господарського суду Харківської області від 29 липня 2021 року про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лисицького Вадима Андрійовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Зовдун Юрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
В решті скарги (вх. № 29243 від 10.12.2021 р.) ФОП Зовдун Ю.Ю. - відмовити.
Згідно із ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України протягом 10 днів з дня її складання.
Ухвалу підписано 28.12.2021.
Суддя Жигалкін І.П.