Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4320/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817)
до Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України ( 61016, м. Харків, вул. Переяславська, буд. 23, код ЄДРПОУ 03534630)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України, в якому просить стягнути з відповідача 77 494,79 грн., з яких: 66 103,62 грн. - сума основного боргу, 3 364,64 грн. - інфляційні збитки, 1 325,68 грн. - 3% річних від простроченої суми та 6 700,85 грн. - пені. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 27-01-2020 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 27.01.2020 в частині оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою господарського районного суду Харківської області від 01.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4320/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
23.11.2021 року відповідач подав до канцелярії суду відзив (вх.№ 27614), в якому визнає факт постачання ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» відповідачу природного газу в об'ємі 8300,30 куб.м за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в повному обсязі, однак відповідач вважає позовні вимоги про стягнення 66103,62 грн. вартості спожитого газу передчасними та просить відмовити в їх задоволенні. Також відповідач зазначає, що є бюджетною установою та питання будь-яких оплат регулюється Бюджетним кодексом України та наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України». Позивач вказує, що ІПКіК НАН України взято бюджетне зобов'язання з оплати 3831 куб. м природного газу за ціною 7964,00 грн. на загальну суму 30510,08 грн. у відповідності до Додаткової угоди №10 від 27.01.2021 до Договору №27-01-2020 від 27.01.2020, а позивач фактично просить стягнути за Договором №27-01-2020 від 27.01.2020 та Актом №УГР00000227 від 31.01.2021 заборгованість у розмірі 66103,62 грн. Окрім того, відповідач зазначає, що не визнає позовну вимогу про стягнення пені, оскільки Акт прийому-передачі природного газу за січень 2021, котрий є підставою для розрахунку, отримано відповідачем тільки 25.10.2021. Окремо відповідач звертає увагу суду на те, що пунктом. 7.3. Договору №27-01-2020 від 27.01.2020 передбачено, що здійснення оплати проводиться на підставі ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу Україні - протягом 10 банківських днів після підписання актів прийому- передачі обсягів природного газу при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року, без нарахування штрафних санкцій. Відповідач стверджує, що ним було направлено лист на адресу ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» стосовно відстрочення оплати згідно акту №УГР00000227 від 31.01.2021.
Відзив з додатком долучено до матеріалів справи.
08.12.2021 року позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив (вх.№ 28970), в якій заперечує проти доводів відповідача в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач визнав в повному обсязі факт поставки природного газу у обсязі 8300,30 метрів кубічних, так і вартість природного газу, а отже, як вважає позивач, і суму боргу. Крім того, щодо посилання відповідача на те, що ним було направлено на адресу позивача лист стосовно відстрочення оплати згідно акту №УГР00000227 від 31.01.2021, позивач зазначає, що не отримував такого листа та відповідачем не надано жодних доказів щодо направлення вищезазначеного листа на адресу позивача.
Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.
Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
27.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (надалі - «ПОЗИВАЧ») та Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України (надалі-«ВІДПОВІДАЧ») було укладено Договір № 27-01-2020 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 27.01.2020 року (надалі- «Договір»).
Умовами п.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність споживачу з 27 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року Товар, а саме: ДК 021:2015-09120000-6 - Газове паливо ( природний газ) (далі - Газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Відповідно до п. 2.5. Договору, Передача газу за цім Договором здійснюється за адресою споживача: 61016, Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Переяславська, 23, на межі балансової належності об'єкта Споживача відповідно до Акту розмежування ділянок обслуговування. Перелік ЕІС - код точок комерційного обліку Споживача, по яких буде здійснюватися постачання газу постачальником наведено Додатку 1 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 2.7. Договору, сторони погодили, що споживач є бюджетною установою, що фінансується за кошти державного бюджету.
Умовами п. 3.1. Договору, сторони погодили плановий обсяг постачання газу, який планується до постачання у кожному календарному Газовому місяці та загальний (річний) плановий обсяг постачання газу за Договором, що становить 49000 м. куб.
Згідно п. 4.11. Договору, фактичний обсяг постачання газу за даним Договором буде визначений на підставі Актів, які будуть підписуватись представниками обох Сторін по закінченню кожного газового місяця постачання, датуватися останнім календарним днем відповідного газового місяця постачання, у наступному порядку: Споживач до 05 числа місяця, наступного за газовим місяцем постачання, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за попередній Газовий місяць, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРС.
Відповідно п. 4.12. Договору, на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператор ГРМ/ГТС Постачальник до 10-го (десятого), включно, числа місяця, наступного за газовим місяцем постачання, готує та надає Споживачу два примірники Акта приймання-передачі природного газу та Послуг із замовлення (бронювання) потужності (надалі-Акт) за відповідний Газовий місяць постачання, підписанні зі сторони Постачальника;
Умовами п. 4.13. Договору сторони погодили, що споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання двох примірників Акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу Акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акта.
Згідно п. 4.14. Договору, акти, визначенні у п.4.11 даного Договору, є підставою для розрахунків.
У відповідності до п. 5.1.1. Договору, постачальник має право отримувати від споживача своєчасну та в повному обсязі на умовах, визначених цим Договором, оплату за газ.
Згідно пункту 7.3 Договору, здійснення оплати проводиться на підставі ч. 1 ст.49 Бюджетного кодексу України - протягом 10 банківських днів після підписання актів прийому- передачі обсягів природного газу.
Згідно пункту 9.2. Договору, у разі порушення строків оплати, передбачених Розділом 7 Договору, Відповідач за письмовою вимогою Позивача, складеною та направленою відповідно до п.9.7. даного Договору, сплачує Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті.
30.12.2020 сторони уклали Додаткову угоду №7 до Договору №27-01-2020 від 27.01.2020, якою продовжили на січень 2021 року дію вказаного вище договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів у обсязі 4214 куб.м за ціною 7240,00 грн. за тис.куб.м.
25.01.2021 сторони уклали Додаткову угоду №8 до Договору №27-01-2020 від 27.01.2020, якою погодили з 01.01.2021 по 31.01.2021 ціну газу за 1 тис.куб.м - 7964,00 грн., яка включає ПДВ та вартість послуг із замовлення (бронювання) потужності за 1 тис.куб.м за добу, що становить 163,89 грн.
26.01.2021 сторони уклали Додаткову угоду №9 до Договору №27-01-2020 від 27.01.2020, якою змінили плановий обсяг закупівлі природного газу на січень 2021 року до 3831 куб.м.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору та Додаткових угод, позивач передав у власність відповідача у січні 2021 року обсяг природного газу у кількості 8300,30 метрів кубічних на загальну суму 66103,62 грн. Акт № УГР00000227 прийому-передачі природного газу від 31.01.2021 року, щодо постачання позивачем у січні 2021 року, був направлений Відповідачеві засобами електронної пошти 16.02.2021 року.
За твердженнями позивача, в порушення п.4.13. Договору відповідач не повернув позивачу Акт № УГР00000227 прийому - передачі природного газу від 31.01.2021 підписаний уповноваженим представником сторони та оплату за природний газ не здійснив.
14.10.2021 на адресу Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України була направлена претензія за Вих. №39 від 11.10.2021 щодо сплати заборгованості в розмірі 66103,62 грн. за спожитий із 01.01.2021 по 31.01.2021 природний газ на суму 66103,62 грн.
Однак, оплату за переданий газ відповідач не здійснив, відповідь не претензію не надав, акт підписаний уповноваженим представником сторони не повернув позивачу, чим порушив умови господарського зобов'язання, передбаченого Договором.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 77494,79 грн., з яких 66103,62 грн. - основний борг, 3364,64 грн. - інфляційні збитки, 1325,68 грн. - три процента річних та 6700,85 грн. пені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (операторами ГРМ) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1382/27827 (із змінами, внесеними згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1437) (надалі - Правила).
Дія вищевказаних Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.
Відповідно до п.1 розділу II Правил підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно з п. 2 розділу II Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. З розділу II Правил укладення договору постачання природного газу здійснюється, зокрема з урахуванням таких вимог: 1) споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником; 2) договір постачання природного газу не укладається в разі закупівлі природного газу постачальником на власні потреби а власного обсягу природного газу; 3) договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідь на адвокатський запит, листом за вих. №ТОВВИХ-21-10683 від 28.09.2021 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" підтвердив, що за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 відповідачем (Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України) використано природного газу в об'ємі 8300,30 куб.м.
Факт постачання позивачем природного газу в об'ємі 8300,30 куб.м. за Договором № 27-01-2020 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 27.01.2021 відповідачем також визнається.
А отже, на виконання умов Договору № 27-01-2020 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 27.01.2021 позивач протягом січня 2021 року поставив відповідачу природного газу в обсязі 8300,30 куб.м. на загальну суму 66103,62 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов вказує, що сторонами підписано Додаткову угоду №10, якою погоджено постачання природного газу у січні 2021 в об'ємі 3831 куб.м за ціною 7964,00 грн. куб.м. на загальну суму 30510,08 грн., відповідачем взято бюджетне зобов'язання з оплати на суму 30510,08 грн., за таких обставин відповідач не може оплатити заборгованість за актом № УГР00000227 прийому - передачі природного газу від 31.01.2021 на суму 66103,62 грн.
Однак, суд вважає зазначені твердження відповідача безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору, з огляду на наступне.
Пунктом 10 розділу II Правил передбачено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу - тобто, у обох сторін Договору, протягом місяця постачання є можливість коригувати обсяги.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.
Згідно п. 4.11. Договору, фактичний обсяг постачання газу за даним Договором буде визначений на підставі Актів, які будуть підписуватися представниками обох Сторін по закінченню кожного газового місяця постачання, датуватися останнім календарним днем відповідного газового місяця постачання, у наступному порядку: Споживач до 05 числа місяця, наступного за газовим місяцем постачання, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за попередній Газовий місяць, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРС.
Разом з тим, п. 20 розділу II Правил передбачено, що споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: 1) порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; 2) відсутності споживача у розрахунковому періоді в Реєстрі будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС; 3) перевищення підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; 4) відсутності укладеного договору постачання природного газу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч вищевказаним приписам та своїм договірним зобов'язанням, споживання природного газу у січні 2021 р., який належить позивачу, проводив у необхідних для задоволення власних потреб обсягах, а саме у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 р. - 8300,30 куб.м. природного газу, вартістю 66 103,62 грн.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на статус бюджетної установи, яка фінансується з державного бюджету, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.
Отже, саме до обов'язків Споживача відноситься самостійний контроль власного газоспоживання та для недопущення перевищеного підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді самостійне і завчасне обмеження (припинення) газоспоживання.
Окрім того, відповідач заперечуючи проти позову вказує, що у п. 7.3. Договору передбачено, що здійснення оплати проводиться на підставі ч. 1 ст.49 Бюджетного кодексу України - протягом 10 банківських днів після підписання актів прийому- передачі обсягів природного газу при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року, без нарахування штрафних санкцій. Джерело фінансування- кошти державного бюджету.
При цьому відповідачем зазначено, що ним було направлено лист на адресу позивача стосовно відстрочення оплати згідно акту № УГР00000227 прийому - передачі природного газу від 31.01.2021, проте матеріали справи не містять зазначеного листа, тому суд вважає це посилання відповідача необґрунтованим.
В свою чергу позивач стверджує, що Акт № УГР00000227 прийому-передачі природного газу від 31.01.2021 року, щодо постачання позивачем у січні 2021 року, був направлений Відповідачеві засобами електронної пошти 16.02.2021 року, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача.
Проте, суд не приймає цей доказ та не вважає його допустимим, оскільки Акт № УГР00000227 прийому-передачі природного газу від 31.01.2021 року був направлений відповідачеві засобами електронної пошти 16.02.2021 року на адресу невідомої фізичної особи, а не на офіційну електрону адресу юридичної особи відповідача.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 14.10.2021 на адресу Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України була направлена претензія з Актом № УГР00000227 прийому-передачі природного газу від 31.01.2021 року за Вих. №39 від 11.10.2021 щодо сплати заборгованості в розмірі 66103,62 грн. за спожитий з 01.01.2021 по 31.01.2021 природний газ, які отримані відповідачем у відповідності до копії накладної АТ «УКРПОШТА» № 0408032400557 - 25.10.2021.
Умовами п. 7.3. Договору встановлено, що здійснення оплати проводиться на підставі ч. 1 ст.49 Бюджетного кодексу України - протягом 10 банківських днів після підписання актів прийому- передачі обсягів природного газу.
У відповідності до ч. 2 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідач отримав Акт № УГР00000227 прийому-передачі природного газу від 31.01.2021 року 25.10.2021 року та заперечень щодо його змісту не надав, а отже початком перебігу строку оплати платежу з урахуванням положень ч.2 ст.116 ГПК Україні слід вважати 26.10.2021. Враховуючи передбачений Договором 10-денний строк для оплати природного газу, останнім днем строку оплати платежу слід вважати 04.11.2021, а початком перебігу строку прострочення зобов'язання з оплати за природний газ у відповідності до умов Договору слід вважати 05.11.2021.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за спожитий у січні 2021 року природний газ у розмірі 66103,62 грн. залишилась до цього часу відповідачем не сплаченою.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений позивачем у січні 2021 року природний газ у строки визначені договором, а також не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 66103,62 грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строки, а також приймаючи до уваги викладені вище обставини та доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 27-01-2020 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 27.01.2020 у розмірі 66103,62 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 6700,85 грн., інфляційних збитків у розмірі 3364,64 грн. та 3% річних у розмірі 1325,68 грн. за період з 26.02.2021 по 27.10.2021, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно пункту 9.2. Договору, у разі порушення строків оплати, передбачених Розділом 7 Договору, Відповідач за письмовою вимогою Позивача, складеною та направленою відповідно до п.9.7. даного Договору, сплачує Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
За розрахунком позивача за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, пеня складає 6700,85 грн., інфляційні збитки складають 3364,64 грн. та 3% річних складають 1325,68 грн. Вказані суми нараховані за період з 26.02.2021 по 27.10.2021
Однак, як було встановлено судом та зазначено вище, початком перебігу строку прострочення зобов'язання з оплати за природний газ у відповідності до умов Договору слід вважати 05.11.2021.
А отже, суд приходить до висновку, що нарахування пені у розмірі 6700,85 грн., інфляційних збитків у розмірі 3364,64 грн. та 3% річних у розмірі 1325,68 грн. за період з 26.02.2021 по 27.10.2021 є необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають, оскільки зобов'язання з оплати за природний газ у відповідача виникло лише після отримання Акту прийому-передачі № УГР00000227 разом із претензією.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за Договором №27-01-2020 від 27.01.2020 у розмірі 66103,62 грн. В частині стягнення 3364,64 грн. інфляційних збитків, 3% річних у розмірі 1325,68 грн. та 6700,85 грн. пені - відмовляє в задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1936,33 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України ( 61016, м. Харків, вул. Переяславська, буд. 23, код ЄДРПОУ 03534630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) заборгованість за Договором № 27-01-2020 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 27.01.2020 у розмірі 66103,62 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1936,33 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 3364,64 грн., три процента річних у розмірі 1325,68 грн. та пені у розмірі 6700,85 грн. - відмовити в задоволенні.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817).
Відповідач: Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України ( 61016, м. Харків, вул. Переяславська, буд. 23, код ЄДРПОУ 03534630).
Повне рішення складено "30" грудня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/4320/21