Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4323/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" (04073, м. Київ, пр-кт Степана Бандери, буд. 9, корп. 2, оф. 2-301)
до Фізичної особи-підприємця Корх Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Корха Андрія Олександровича, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12787,57 грн., а саме: 11136,13 грн. - основного боргу, 1084,62 грн. - 15 % річних, 566,82 грн. інфляційних втрат. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 27656/19 від 21.11.2019 в частині оплати за товар.
Ухвалою господарського районного суду Харківської області від 01.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4323/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою фізичної особи-підприємця Корх Андрія Олександровича є : АДРЕСА_1 .
Ухвала господарського суду Харківської області від 01.11.2021 про відкриття провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача, була повернута до суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання".
Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не були позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
21.11.2019 року між позивачем (іменований надалі - постачальник) та відповідачем (іменований надалі - покупець) було укладено договір №27656/19 (далі - договір поставки), за яким у відповідності до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця через систему Е100, з використанням карт, товари та послуги, а покупець зобов'язується приймати товари та послуги у власність та оплачувати їх вартість за умовами даного договору.
Відповідно п. 1.2. Договору, найменування, асортимент товару та послуг, які постачальник повинен поставити покупцю визначаються усною заявкою пред'явника картки.
Згідно п.1.3. Договору, умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (Специфікаціях) до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що у разі розширення постачальником списку послуг, що надаються покупцеві та/або додавання нових здійснюється в автоматичному режимі. Сповіщення покупця про розширення продавцем списку послуг, здійснюється через особистий кабінет покупця. Вимкнення послуг здійснюється покупцем самостійно шляхом відповідних дій в особистому кабінеті. Якщо вимкнення послуг не було здійснено покупцем, рахується, що покупець ознайомлений та згоден з умовами надання послуги.
У відповідності до п.1.5. Договору, у рамках даного договору постачальник має право надавати покупцеві WEB-Послуги.
Згідно п. 2.1. Договору, якість товару який поставляється згідно цього Договору відповідає всім вимогам, які встановлюються законодавством для такого виду товару. Та підтверджується сертифікатом якості на такий вид товару відповідно до законодавства України.
Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що кількість товару, що поставлено в рамках цього Договору, відображається в рахунках на оплату, додатках до рахунків на оплату, видаткових накладних та актах прийому-передачі товару.
Відповідно п. 3.1. Договору, постачальник забезпечує покупцеві можливість використання карток для придбання (отримання) товарів та/або послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (Мережа станцій). Підписанням даного Договору, покупець підтверджує що він повідомлений про те, що постачальник, здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток Е100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є тільки посередником, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об'єктів.
Згідно п. 3.4 Договору, по завершенні розрахункового періоду, постачальник відправляє на електронну адресу покупця наступні документи: видаткову накладну/акт прийому-передачі товарів; акт наданих послуг та розрахунок на оплату з деталізованими розшифруваннями (де зазначені номери Карток за якими здійснювались Угоди, дати Угод, назви станцій на яких здійснені Угоди, кількість затриманих товарів та послуш).
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за товари/послуги та WEB-Послуги, які були поставлені/надані за цим Договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Умовами п. 4.2. Договору, покупець здійснює оплату на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочення платежу тож покупець має право вносити авансові платежі. Авансові платежі здійснюються на підставі юговору. при цьому у призначенні платежу вказується номер та дата договору. Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
У відповідності до п.4.3. Договору, оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення у покупця обов'язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату. В зв'язку з ритмічним характером поставок товарів та послуг та відповідно до погодженої сторонами та встановленої цим Договором періодичності оплати поставлених товарів та наданих послуг постачальник складає зведену податкову накладну по результатам кожного розрахункового періоду.
Пунктом.4.4. Договору, сторони погодили ціну товару/послуг.
З інформацією про поточну ціну nоварів і послуг в Системі Е100 покупець може ознайомитись на сайті Системи Е100 в мережі Інтернет за наступним електронним адресом: https://e100.eu. Інформація про вартість Web-Послуг розміщуються постачальником в Особистому кабінеті покупця.
Зазначені по даному електронному адресу ціни, є інформаційними цінами Системи Е100 і не застосовуються імперативно при визначенні вартості товарів і послуг придбаних покупцем за даним Договором.
Ціна товарів і послуг за даним Договором може формуватися постачальником з урахуванням системи знижок, з якою покупець може ознайомитися в мережі Інтернет по зазначеному вище електронному адресу.
Відповідно до п. 4.5. Договору, ціна даного Договору складає сума вартості товару/послуг поставлених/наданих покупцю на підставі Договору.
Умовами пункту 4.6. Договору сторони погодили, що вартість товарів та/або послуг, а також Web-послуг за даним Договором вказується постачальником у рахунках на оплату, видаткових накладних/актах прийому-передачі товару та актах наданих послуг.
У відповідності до п.4.7. Договору, ціни вважаються прийнятими покупцем та підлягають обов'язковій оплаті, якщо постачальник протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, починаючи від дати отримання видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг, не одержить від покупця письмового заперечення по даним документам.
Згідно п. 5.1.1. Договору, постачальний зобов'язаний забезпечити поставку товарів та надання послуг покупцю з використанням картки відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 5.1.2. Договору, сторони погодили, що постачальний зобов'язаний надати покупцеві інформацію про перелік і місцезнаходження мережі станцій, що здійснюють постачання (надання) товарів та/або послуг відповідно до умов даного Договору.
Умовами п.5.1.3. Договору сторони домовились, що постачальний зобов'язаний приймати цілодобово повідомлення покупця, у тому числі про втрату або псування Карток із використанням доступних засобів повідомлення.
У відповідності до п.5.1.4. Договору, постачальний зобов'язаний по закінченню календарного місяця надати покупцю наступні документи:
- Специфікацію;
- Рахунки на оплату з деталізованими розшифруваннями;
- Видаткові накладні та/або акти прийому-передачі товарів;
- Акти наданих послуг;
- Акт звірки взаєморозрахунків.
Згідно п. 5.3.1. Договору, покупець зобов'язаний вчасно оплачувати постачальнику отримані товари та/або послуги, а також Web-послуги відповідно до виставлених рахунків на оплату і згідно умов даного Договору.
Відповідно п.7.2. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов'язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим Договором строки покупець зобов'язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.
Вимоги покупця щодо повернення переплачених сум або інші вимоги покупця по відношенню до постачальника, претензії й заперечення по рахунках на оплату іншим документам, передбачених даним Договором, не дають покупцеві право призупиняти платежі заданим Договором.
Умовами п.9.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк.
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору №27656/19 від 21.11.2019 здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 11136,13 грн.
На підтвердження даного факту позивачем додано до позовної заяви видаткову накладну №144129 від 15.01.2021 на суму 7491,58 грн.; акт прийому-передачі товарів №144129 від 15.01.2021 на суму 7491,58 грн.; рахунок на оплату №144129 від 15.01.2021 на суму 7491,58 грн.; деталізацію № 144129 від 15.01.2021 на суму 7491,58 грн.; видаткову накладну №147486 від 31.01.2021 на суму 3644,55 грн.; акт прийому-передачі товарів №147486 від 31.01.2021 на суму 3644,55 грн.; рахунок на оплату № 147486 від 31.01.2021 на суму 3644,55 грн.; деталізацію №147486 від 31.01.2021 на суму 3644,55 грн.; специфікацію (Додаток №2 до Договору № 27656/19 від 21.11.2019); акт звірки взаєморозрахунків за січень до Договору № 27656/19 від 21.11.2019.
Також позивач вказує, що за поставлений товар відповідач не розраховувався з позивачем в повному обсязі в порядку та строки, визначені умовами договору, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 11136,13 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем на підставі умов договору нараховано останньому 15 % річних у розмірі 1084,62 грн. та інфляційні втрати у розмірі 566,82 грн.за певні періоди прострочення, що мали місце з 26.02.2021 по 29.10.2021.
Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки №27656/19 від 21.11.2019 у розмірі 12787,57 грн., а саме: 11136,13 грн. - основного боргу, 1084,62 грн. - 15 % річних, 566,82 грн. інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.
Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11136,13 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками позивача видатковими накладними № 144129 від 15.01.2021 на суму 7491,58 грн. та № 147486 від 31.01.2021 на суму 3644,55 грн., актом прийому-передачі товарів №144129 від 15.01.2021 на суму 7491,58 грн та актом прийому-передачі товарів №147486 від 31.01.2021 на суму 3644,55 грн.
Вказані вище документи були відправлені відповідачу за допомогою електронного сервісу обміну документами (згідно п. 3.4. Договору).
Відповідно до п. 5.3.2. Договору поставки, Покупець зобов'язаний підписувати та повертати документи вказані в п. 5.1.4. цього Договору не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 4.7. Договору поставки, ціни вважаються прийнятими Покупцем та підлягають обов'язковій оплаті, якщо Постачальник протягом 15 (П'ятнадцяти) календарних днів, починаючи від дати отримання видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг, не одержить від Покупця письмового заперечення по даним документам.
Отже, обов'язок підписування та повернення документів, вказаних в п. 5.1.4. Договору №27656/19 від 21.11.2019, а саме специфікацій, рахунків на оплату з деталізованими розшифруваннями, видаткових накладні та/або актів прийому-передачі товарів, актів наданих послуг, актів звірки взаєморозрахунків, покладається умовами вище зазначеного Договору на відповідача.
Проте, в порушення умов Договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі, внаслідок чого за ним рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 11136,13 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 11136,13 грн.
Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором поставки №27656/19 від 21.11.2019.
За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 11136,13грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 1084,62 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 566,82 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Відповідно п.7.2. Договору №27656/19 від 21.11.2019, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов'язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим Договором строки покупець зобов'язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №27656/19 від 21.11.2019 , позивачем нараховано відповідачу 15% річних у розмірі 1084,62 грн. за період з 26.02.2021 по 29.10.2021 та інфляційні втрати у розмірі 566,82 грн.
Перевіривши правильність нарахування 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 15 % річних у розмірі 1084,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 566,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Корх Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" (04073, м. Київ, пр-кт Степана Бандери, буд. 9, корп. 2, оф. 2-301, код ЄДРПОУ 42493917) заборгованість у розмірі 12787,57 грн., а саме: 11136,13 грн. - основного боргу, 1084,62 грн. - 15 % річних, 566,82 грн. інфляційних втрат; та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразійські паливні рішення" (04073, м. Київ, пр-кт Степана Бандери, буд. 9, корп. 2, оф. 2-301, код ЄДРПОУ 42493917).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Корх Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "30" грудня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/4323/21