02 грудня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(921/49/21)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи №921/49/21 в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001
про відшкодування моральної шкоди в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).
За участі представників:
Позивача: не з'явився ;
Відповідача : не з'явився.
1. Судові процедури. Суть та рух справи.
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою без номера від 28.01.2021 (вх.№56 від 05.02.2021) до відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відшкодування моральної шкоди.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.02.2021 головуючим у справі №921/49/21 визначено суддю Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 10.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099) та відкрито провадження у справі.
Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням у справі підготовчого засідання на 02.03.2021 о 09 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 02.03.2021, серед іншого, відкладено підготовче засідання у справі на 06.04.2021 о 09 год. 10 хв.
Ухвалами суду, в порядку ст. 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.
У судовому засіданні 17.08.2021 судом постановлено протокольну ухвалу. Суд для надання можливості сторонам ознайомитися з матеріалами кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017, продовжив підготовче засідання по 01.09.2021, закрив підготовче провадження з 02.09.2021 та призначив судове засідання по розгляду справи по суті на 02.09.2021 о 15 год. 30 хв.
У судовому засіданні 02.09.2021 розпочато розгляд справи по суті, у відповідності до статті 216 ГПК України, судові засідання по суті неодноразово відкладались з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 02.12.2021 о 8 год. 30 хв.
Позивач та відповідач участі уповноважених представників у призначеному судовому засіданні 02.12.2021 не забезпечили, будь яких заяв чи клопотань суду не надали.
Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд, у судовому засіданні 02.12.2021, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.
У позовній заяві (№б/н від 28.01.2021 (вх.№56 від 05.02.2021) позивач, серед іншого, позовні вимоги мотивує таким.
Позивач - ОСОБА_1 з 24.02.2017 року по 03.01.2018 року працював водієм у філії «Підволочиський райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» (витяг із трудової книжки додано).
26.05.2017 року під час виконання своїх обов'язків, керуючи автомобілем УАЗ 452 д.н.з. НОМЕР_1 з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_1 отримав струс головного мозку; забій, зсадення м'яких тканин тім'яної ділянки; закриту травму грудної клітки, забій легень і серця; закриту травму живота, забій органів черевної порожнини, післятравматичну гематому поперекової ділянки справа; відкритий переломовивих лівого гомілково-ступеневого суглобу, відкритий перелом таранної кістки, відкритий вивих суглобів Шопера; обширно рвано-скальповану рану лівої ступені; гіповолемічний шок.
Відповідно до п.6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку даний нещасний випадок є нещасним випадком пов'язаним з виробництвом.
Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 29.11.2017 року позивачу первинно призначено III групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності.
При повторному огляді Тернопільською обласною МСЕК №2 позивачу призначено II групу інвалідності довічно у зв'язку із трудкаліцтвом (довідку від 02.04.2020 року додано).
З огляду на зазначене та в порядку статей 23,28, 1167, 1168, 1187 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України позивач звернувся до Господарського суду із позовом про стягнення з відповідача - дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" на його користь моральну шкоду в сумі 500 000 грн.
При розгляді даної справи позивач просить суд врахувати, що нещасний випадок з ним стався у робочий час під час виконання трудових обов'язків та згідно акту спеціального розслідування ф.Н-1 вважається пов'язаним з виробництвом.
Крім того, позивач, при вирішенні даної справи, просить звернути увагу на той факт, що він зазнав ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, у зв'язку з чим є інвалідом II групи довічно. Вказаний нещасний випадок завдав йому моральної шкоди, глибоких, тривалих моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров'я, тяжкість професійного захворювання, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.
У поданому відзиві на позовну заяву (№06-2/320 від 22.03.2021 (вх. №2405 від 22.03.2021) відповідач - ДП «Тернопільський облавтодор» ознайомившись із позовними вимогами не погоджується з усіма доводами зазначеними позивачем у позовній заяві, вважає позовні вимоги в повному обсязі незаконними, доводи та міркування позивача наведені у позовній заяві такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, вказане твердження відповідач обґрунтовує таким.
Транспортний засіб, знаходився в справному стані, що підтверджується витягом із журналу реєстрації виїзду та заїзду транспортних засобі (копія долучається) та про що зазначено в Постанові про закриття кримінального провадження Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 31.01.2018р.
Також, відповідач звертає увагу суду на те, що каліцтво позивача настало внаслідок його винних дій, що підтверджується Постановою про закриття кримінального провадження Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 31.01.2018р.
При цьому стверджує, що транспортний засіб, знаходився в справному стані, що підтверджується витягом із журналу реєстрації виїзду та заїзду транспортних засобі (копія долучається) та про що зазначено в Постанові про закриття кримінального провадження Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 31.01.2018р.
В Акті про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 30.06.2017 року №1 (копія міститься у матеріалах справи) в пункті 7 акту комісія написала :
Основна причина нещасного випадку - встановлює слідчий відділ Підволочиського відділу поліції ТЕМП в Тернопільській області.
Супутні - нічого не вказано.
Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, або орган, який проводить розслідування :
встановлює слідчий відділ Підволочиського відділу поліції ГЕНП в Тернопільській області.
У висновках комісії щодо осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, вказуються особи, у тому числі й потерпілий, чиї дії або бездіяльність призвели до нещасного випадку.
Вказуються конкретні порушення законодавчих і нормативно-правових актів, інструкцій тощо із зазначенням статей, параграфів та пунктів.
У висновках комісії вказано: причини нещасного випадку встановлює слідчий відділ Підволочиського відділу поліції ГЕНП в Тернопільській області.
Основною причиною нещасного випадку є порушення позивачем вимог з ПДР, які призвели до ДТП, які встановлені Постановою про закриття кримінального провадження Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 31.01.2018р.
Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 тис. грн, то відповідач вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його моральних страждань або втрат немайнового характеру, що безпосередньо б знаходились у причинно-наслідковому зв'язку із діями Відповідача.
Таким чином, в порушення вказаних вище законодавчих приписів Позивачем не виконано належним чином покладеного на них частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язку доказування правомірності розміру заявлених ним вимог, що своєю чергою свідчить про їх необґрунтованість та безпідставність.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволені позовних вимог, відмовити.
2.3. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.
У наданій суду відповіді на відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди (б/н від 29.03.2021(вх. №2785 від 02.04.2021)) позивач, ознайомившись із фактами, наведеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними з тих підстав, що :
26.05.2017 року під час виконання своїх трудових обов'язків, працюючи у філії «Підволочиський райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» з позивачем стався нещасний випадок.
Вказаний факт підтверджується Актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 30 червня 2017 року та Актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 30 червня 2017 року.
Відповідно до п.6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, даний нещасний випадок є нещасним випадком пов'язаним з виробництвом.
Тобто, травму отримано при виконанні роботи на підприємстві Відповідача, де було порушено норми з безпеки праці. Як наслідок, позивачу заподіяні моральні страждання, що спричинили погіршення його душевного та психічного стану, призвели до зміни звичайного способу життя, спричинили негативні наслідки морального характеру. Внаслідок нещасного випадку він зазнав сильного емоційного та психологічного потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу, не може оговтатись від того, що трапилось, досі перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про те, що він міг загинути постійно переслідують позивача.
А тому, на думку позивача, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Крім того, позивач вважає, що доводи Відповідача стосовно того, що сам позивач винен у даному нещасному випадку, що ніби-то підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 31.01.2018 року є безпідставними, оскільки кримінальне провадження стосовно позивача закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (п.2 ч.1 ст.284 КПК України). Факту умислу на спричинення собі шкоди не встановлено.
Також, на думку позивача, відповідачем не дотримано Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 5 серпня 2008 року № 974, відповідно до якого при випуску транспортних засобів на лінію та поверненні їх з лінії необхідно проводити перевірку їх технічного стану.
Таким чином, сам факт втрати професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров'я (довічно) веде до висновків про наявність моральної шкоди.
Встановити ціну втрати здоров'я неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки відсутні точні критерії майнового виразу душевного болю.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди позивач керувався тим, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також тривалістю спричинених йому моральних страждань, довічного статусу «інваліда».
2.4. Правова позиція відповідача, викладена у відповіді на відповідь на відзив на позовну заяву.
У наданій суду відповіді на відповідь на відзив на позовну заяву (№06-2/424 від 26.04.2021 (вх№3592 від 26.04.2021)) відповідач вказує на те, що в Постанові про закриття кримінального провадження Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 31.01.2018р.встановлено винну особу в дорожньо-транспортній пригоді, а саме вина водія ОСОБА_1 (порушено ПДР).
Витяг з Постанови : "Враховуючи викладене та те, що під час ДТП, окрім водія ОСОБА_1 з вини якого сталась дана автопригода, ніхто інший тілесних ушкоджень середнього ступеня чи тяжких не отримав, тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України".
Також, зазначає, що транспортний засіб знаходився в справному стані, що підтверджується витягом із журналу реєстрації виїзду та заїзду транспортних засобів.
А також, в рамках кримінального провадження було проведено дві експертизи, що відображено в Постанові про закриття кримінальної справи від 31.01.2018р.
Зокрема, висновок експерта №5-304/17 від 27.09.2017 та №1050/17*22 від 03.01.2018.
Отже, на думку відповідача, основною причиною нещасного випадку є порушення позивачем вимог з ПДР, які призвели до ДТП, які встановлені Постановою про закриття кримінального провадження Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 31.01.2018.
2.5. Правова позиція позивача, викладена у Запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди.
У наданому суду запереченні (б/н від 06.05.2021 (вх№3864 від 11.05.2021)) позивач не погоджуючись із твердженням відповідача, щодо наявності вини у ДТП згідно із Постановою про закриття кримінального провадження від 31.01.2018, вказує на те, що факту умислу на спричиненні самому собі тілесних ушкоджень не встановлено ні під час досудового розслідування кримінального провадження стосовно мене, ні Актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 30 червня 2017 року, ні Актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 30 червня 2017 року.
Відповідно до п.6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку даний нещасний випадок є нещасним випадком пов'язаним з виробництвом.
Причини нещасного випадку не мають значення для встановлення факту спричинення моральної шкоди. У даному випадку підставою для її стягнення є встановлення того факту, що нещасний випадок, що стався зі мною є пов'язаний з виробництвом.
А у разі нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як зазначає позивач, факт спричинення моральних страждань обґрунтовано ним у попередньо поданій позовній заяві та відповіді на відзив, які він просить суд врахувати при прийнятті рішення по даній справі.
2.6. Правова позиція позивача, викладена у письмових поясненнях від 01.09.2021.
02.09.2021 позивач надав суду письмові пояснення (б/н (вх№7165 від 02.09.2021)), в яких просить суд звернути увагу на те, що відповідно до Акту проведення спеціального розслідування від 30.06.2017 (форми Н-5) комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, що стався із позивачем 26.05.2017 є пов'язаний із виробництвом, щодо якого складається акт форми Н-1 та береться на облік у філії "Підволочиський райавтодор" "Тернопільський облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України".
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31.01.2015 кримінальне провадження №120172101500000106 від 26.05.2017 стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п.2ч.1ст.284 КПК Україна - у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України.
При цьому вказує, що обвинувального вироку або постанови про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами стосовно позивача немає, а тому нещасний випадок, що стався із позивачем, останній вважає, що такий відноситься до нещасних випадків пов'язаних із виробництвом та породжує право потерпілого на відшкодування у зв'язку з цим моральної шкоди.
2.7. Правова позиція позивача, викладена у письмових поясненнях від 01.09.2021.
02.09.2021 відповідач надав суду Додаткові пояснення (№06-2/790 від 01.09.2021 (вх№7175 від 02.09.2021)), в яких, серед іншого, зазначає, що відповідно до сі. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичнім особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як вбачається з матеріалів кримінальної о провадження причиною ушкодження здоров'я гр. ОСОБА_1 являється порушення останнім правил дорожнього руху, що і призвели до ушкодження здоров'я, а не неправомірні дії чи рішення з боку ДП «Тернопільський облавтодор».
На підставі зазначеного, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2.8. Розгляд клопотання про витребування доказів.
04.06.2021 відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України'' через канцелярію суду подав клопотання №06-2/560 від 04.06.2021 (вх.№4700 від) про витребування доказів.
У даному клопотанні просить суд витребувати з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Валова, 11) матеріали кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017.
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26.05.2017 за участі водія ОСОБА_1 (позивача).
В ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, також, було здійснено ряд експертиз, зокрема щодо технічного стану автомобіля.
З'ясування обставин справи здійснюється на підставі наданих стороною доказів, а можливість подання необхідних, відсутніх у відповідача документів перебуває поза межами контролю та правомірного впливу відповідача і об'єктивно не залежить від його волі та можливостей.
А тому, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, відповідач просив суд витребувати з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Валова,11) матеріали кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017.
Суд, розглянувши подане клопотання, задовольнив його з підстав, викладених в ухвалі від 15.06.2021, та витребував у Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Валова,11) матеріали кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017.
2.9. Матеріали "Кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017 справи" надані Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області.
Суд, ухвалою від 15.06.2021 витребовував у Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Валова,11) матеріали кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017.
Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області супровідним листом (вих№5157/112/03-2021 від 06 серпня 2021 року (вх.№6673 дата 13.08.2021)) надано суду матеріали к.п. №12017210150000106 від 26.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України, по факту ДТП за участю водія ОСОБА_1 , досудове розслідуванням у якому закрите.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №120172101500000106 від 26.05.2017 року, дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля "УАЗ-469" під керуванням ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України, вказане кримінальне провадження закрито на підставі п.2ч.1ст.284 КПК України.
Як підтверджується матеріалами кримінального провадження, 26.05.2017 приблизно о 17:30 год. водій ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), керуючи автомобілем "УАЗ 452 Д" д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автомобільною дорогою Т-20-10 "Збараж-Підволочиськ" у бік смт. Підволочиськ, на її ділянці, що у с.Гнилички Підволочиського району, допустив з'їзд автомобіля у кювет та наїзд на нерухому перешкоду (стовбур дерева). Внаслідок пригоди, водій ОСОБА_2 та пасажир його автомобіля ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження.
Із врахуванням наявності спірних питань, вирішення яких потребувало спеціальних знань в галузі судової медицини, була призначена судово-медична експертиза тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , до проведення якої залучено експерта Тернопільського обласного бюро СМЕ, на вирішення якого поставлено ряд запитань стосовно тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_2 .
Згідно Висновку експерта №1059 судово-медичним експертом - Росоловським О.О. встановлено таке :
У гр-на ОСОБА_2 під час його перебування на стаціонарному лікуванні з 26 по 29.05.2017 у Підволочиській комунальній лікарні та з 29.05 по 27.06.2017 в ортопедичному відділенні КЗТОР "ТУЛ", за даними лікарського обстеження і спостереження, проведених клініко-інструментальних досліджень (зокрема рентгенографії), були виявлені такі ушкодження:
- травма лівих гомілки і стопи у виді відкритого перелому малогомілкової кістки у дистальній метаепіфізарній частині (між тілом і нижнім кінцем кістки), неповного вивиху стопи, неповного вивиху у поперечному (Шопаровому) суглобі її передплесна та просторої рани стопи по типу "панчохи" з дефектами м'яких тканин;
- закрита черепно-мозкова травма у виді струсу головного мозку;
- рана тім'яної, садно лобової зліва і забій м'яких тканин лівої надбрівної ділянок і голови та синець поперекової ділянки справа і садно лівої кисті.
Травма лівих гомілки і стопи у своєму клінічному перебігу супроводжувалась розвитком некрозу, з приводу чого кілька разів проводилась хірургічна обробка рани з видаленням нежиттєздатних м'яких тканин та, у зв'язку з її (травми) масивністю і незадовільним станом м'яких тканин, 14.06.2017 з цього приводу було проведено планове оперативне втручання - двоклаптева міофасціопластична ампутація лівої гомілки на межі її верхньої і середньої третин.
Зазначені вище ушкодження утворились від дії тупих предметів незадовго до звернення за медичною допомогою, що підтверджується їх характером, відсутністю даних про загоєння, описаним у медичній карті клінічним перебігом травми лівих гомілки і стопи та черепно-мозкової травми.
Виявлена у ОСОБА_2 травма лівих гомілки і стопи, з приводу якої у зв'язку з її масивністю і незадовільним станом м'яких тканин була проведена ампутація гомілки на межі верхньої середньої третин, потягла за собою стійку втрату загальної працездатності, яка у відсотковому відношенні, відповідно до п.150,а) "Таблиці відсотків втрати загальної працездатності в результаті різних травм" (Інструкція міністерства фінансів від 08.01.1986), становить 55%, тобто, більше як на одну третину.
У висновку зазначено, що тілесні ушкодження не були небезпечними для життя, однак, потягли за собою стійку втрату загальної працездатності більше як на одну третину та, відповідно до п.2.1.6. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995), належать до тяжких.
Виставлений ОСОБА_2 діагноз - закрита травма живота у виді забою передньої черевної стінки, відповідно до змісту п. 4.6 вище вказаних "Правил" не може підлягати експертній оцінці, оскільки об'єктивні ознаки такого виду ушкодження у медичних документах не описані.
Утворення вказаних вище ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди обставини якої наведені у постанові, не виключається.
Також, по даній ДТП проведено судову автотехнічну експертизу.
У відповідності до Висновку експерта №5-304/17 від 27.09.2017 судовим експертом -Романюк О.Б. встановлено, що на момент експертного дослідження, рульове керування автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться в стані повної відмови та вимогам п.31.4.2. (Рульове керування) ПДР України не відповідає (більш докладно див.п.1 дослідницької частини).
На момент експертного дослідження технічних несправностей (невідповідностей) робочої гальмової системи автомобіля УАЗ вимогам п.31.4.1. (Гальмової системи) ПДР України не виявлено - робоча гальмової система знаходиться в працездатному стані.
Шини і колеса наданого на дослідження автомобіля вимогам п.31.4.5. (Колеса і шини) ПДР України відповідають.
Ходова частина (елементи передньої підвіски) досліджуваного автомобіля, щодо технічного стану транспортного засобу та вимог заводу-виробника відповідає вимогам державних стандартів та п.31.4.7. (Інші елементи конструкції) Правил дорожнього руху України.
Експертним дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування автомобілем, на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками та проявами (діагностичними параметрами і симптомами) - виявлено технічні несправності (невідповідності) системи рульового керування автомобіля, які полягають в порушенні нормального просторового розташування рульової колонки та деформації рульового валу поблизу рульового механізму автомобіля.
Розглядаючи виявлені експертом несправності (пошкодження) в контексті поставлених слідством питань, стає очевидним, що виявлені несправності (пошкодження) системи рульового керування автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 , спричинені зіткненням з перешкодою внаслідок ДТП, носять аварійний характер, а тому питання про вплив їх на керування та заборону експлуатації транспортним засобом, можливість виявлення до ДТП водієм та відповідальною особою за експлуатацію технічний стан автомобіля - позбавлені технічного змісту і по цій причині не вирішувались.
У зв'язку із незгодою із висновками даної експертизи, ОСОБА_2 було заявлено клопотання про призначення повторної експертизи із залученням експерта іншої експертної установи.
Так, постановою ГУНП в Тернопільській області призначено у кримінальному провадженні повторну судову інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу з визначення технічного стану автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 , до проведення якої залучено експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ МЮ України, за результатами якої судовим експертом - Ломакін Б.В. зроблено наступні висновки.
Ознак, які б могли свідчити про функціональну непридатність системи робочого гальма автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 перед даною ДТП, і несправностей, які б могли стати технічною причиною самостійної зміни руху та втрати курсової стійкості, при експертному дослідженні не виявлено.
Система рульового керування досліджуваного автомобіля на момент проведення експертного огляду знаходилась у аварійному (непрацездатному стані).
Технічний стан шин автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 на момент проведення експертизи вимогам ПДР України відповідав.
Всі елементи підвіски автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 на момент проведення експертного огляду в наявності, без пошкоджень та деформацій, належним чином закріплені та зафіксовані.
Виявлені під час проведення експертного огляду несправності системи рульового керування та системи робочого гальма, звичайно, не могли привести до самостійної втрати керованості та курсової стійкості автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки вони утворились з моменту зіткнення з перешкодою.
Оскільки під час проведення експертного огляду автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 не виявлено несправностей основних систем, які впливають на безпеку руху та які виникли до ДТП (до моменту зіткнення з перешкодою), відповідь на питання слідства : Якщо виявлені технічні несправності (невідповідності вимогам державних стандартів та ПДР України) виникли до ДТП, то чи мав водій можливість їх виявити.
Згідно Постанови Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 31.01.2018, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120172101500000106 від 26.05.2017 стосовно ОСОБА_2 , на підставі п.2ч.1ст.284 КПК України - закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
2.10. Покази свідків.
Суд, ухвалою від 02.09.2021 у зв'язку із обставинами, які суперечать іншим доказам, викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, суд викликав для допиту в судовому засіданні 21.09.2021 в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Також ухвалою від 11.10.20021 для допиту у судове засідання 12.11.2021 в якості свідків:
- повторно викликано ОСОБА_1 ;
- ОСОБА_4 ;
- слідчу Підволочиського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області л-нт поліції ОСОБА_11;
- ОСОБА_5 ;
- ОСОБА_6 ;
- ОСОБА_7 .
2.10.1. Покази свідка - ОСОБА_1 .
У судових засіданнях 05.102021, 12.11.2021 ОСОБА_1 допитано, як свідка, після попередньо озвученої та підписаної ним присяги свідка.
Так, свідок ОСОБА_2 стосовно ДТП, яке трапилось 26.05.2017 свідчив суду, що під час руху машини, за кермом якої він знаходився, ОСОБА_2 почув, як в машині щось стукнуло, після чого її різко відкинуло вліво, ніби там щось заклинило. На думку ОСОБА_2 імовірною причиною могло стати те, що заклинило рульове та відлетів кардан.
На запитання суду, чим завершилось дослідження експертів, ОСОБА_2 відповів, що не знає, так само йому невідомо, де знаходився транспортний засіб після ДТП, оскільки був у лікарні, а коли повернувся через три місяці, то машина була на штраф майданчику. Крім того, йому невідомо чи після ДТП машина знаходилась у відповідача.
На запитання суду, чи ОСОБА_2 їхав знайомою йому дорогою чи якоюсь новою, позивач стверджує, що та ділянка дороги, якою рухалось авто була йому добре знайомою, крім того дорога була асфальтованою та рівною без вибоїн.
Одночасно свідок зазначив, що оскільки то був населений пункт, то машина рухалася зі швидкістю приблизно 60 км/год.
2.10.2. Покази свідка - ОСОБА_3 .
У судовому засіданні 12.11.2021 ОСОБА_3 допитано, як свідка, після попередньо озвученої та підписаної ним присяги свідка.
Так, у своїх показах свідок ОСОБА_3 вказує на те, що 26.05.2017 після відпрацьованого дня бригада їхала додому на машині, за кермом був ОСОБА_2 Дорога , якою рухалась машина була асфальтованою і без вибоїн. Автомобіль рухався зі швидкістю 50-60 км/год., як раптом машину різко рвонуло і автомобіль вдарився в пеньок. Свідок більше нічого не пам'ятає, оскільки від удару отримав струс мозку.
На запитання суду, чи були в тверезому стані водій та його пасажири під час ДТП, ОСОБА_3 пояснив, що по дорозі додому, заїхали до одного із хлопців з бригади і там вживали, але небагато. При цьому стверджує, що водій спиртного не вживав.
ОСОБА_3 більше свідчень не надав, пояснивши, що після зіткнення автомобіля із деревом, нічого не пам'ятає.
При цьому суд ставить під сумнів свідчення Копача так як матеріалами справи встановлено, що він перебував в нетверезому вигляді.
2.10.3. Покази свідка - ОСОБА_7 .
У судовому засіданні 12.11.2021 ОСОБА_7 допитано, як свідка, після попередньо озвученої та підписаної ним присяги свідка.
Так, у своїх показах свідок - ОСОБА_7 повідомив щодо аварії, що в той день ОСОБА_2 приїхав на роботу і після огляду автомобіля, було встановлено, що машина технічно справна, після чого машину випустили на рейс. Перевірка полягала в перевірці рульової тяги.
Вказане позивач заперечив та при цьому зазначив, що машину не перевіряли, на оглядову яму не нею заїжджали.
2.10.4. Покази свідка - ОСОБА_5 .
У судовому засіданні 12.11.2021 ОСОБА_5 допитано, як свідка, після попередньо озвученої та підписаної ним присяги свідка. У наданих суду показах, свідок зазначив, що в день, коли трапилось ДТП водій ОСОБА_2 повертаючись машиною назад їхав дорогою, переїхав через і міст і раптово з'їхав з дороги та в'їхав в зрізане дерево, точніше в пеньок. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повилітали через вікно.
Свідок ОСОБА_5 стверджує, що коли він приїхав на місце ДТП, то постраждалих вже забрали, але приїхав трактор МТЗ 892, вони витягнули ту машину, підняли на сергу і таким чином затягнули на територію поліції смт. Підволочиськ і вже там її залишили до приїзду експертів. Тягнули приблизно 18 км. Чи хтось сидів в кабіні і мав доступ до рульового, коли трактор тягнув машину, не пам'ятає. Доступу до машини в процесі її переміщення, не мав ніхто. Коли тягнули машину, зовнішніх поломок не помітили, крім вм'ятини від зіткнення з пеньком, кардан був на місці. Проте, якийсь слід, як при гальмуванні, на дорозі був, проте від чого цей слід, йому невідомо. Явних пошкоджень машини не було.
На запитання представниці відповідача, чи лежали на дорозі якісь запчастини після зіткнення, ОСОБА_5 відповів, що ні, нічого не було.
Що встановлено експертизою, йому невідомо.
3. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.
Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
3.1. Норми права, на які посилались сторони та які застосував суд.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У відповідності до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
П.8 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
За приписами частин 1,2 статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Свідок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.
У відповідності до статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Відповідно до частини 1 статті 211 ГПК України, допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду у випадках, встановлених цим Кодексом. Кожний свідок допитується окремо.
У відповідності до статті 47 КзпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно статті 237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, зокрема вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п. 5 наведеної постанови оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
3.2. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками у справі.
Розглянувши матеріали справи, доводи позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності та заслухавши покази свідків, судом встановлено наступне.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Ухвалою від 10.02.2021 Господарським судом Тернопільської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/49/21 в межах справи № 921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», оскільки 25 вересня 2020 року Господарським судом Тернопільської області постановлено ухвалу про порушення справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а тому у відповідності до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, вказана справа належить до господарської юрисдикції.
Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача до відповідача про стягнення 500 000 грн 00 коп. моральної шкоди.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" моральної шкоди в розмірі 500 000 грн 00 коп. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений як особа з інвалідністю II групи.
Позивач - ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги, серед іншого, мотивує тим, що він, згідно витягу із трудової книжки, у період з 24.02.2017 по 03.01.2018 працював водієм у філії «Підволочиський райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України».
26.05.2017 під час виконання своїх обов'язків, керуючи автомобілем "УАЗ 452" д.н.з. НОМЕР_1 з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_2 отримав струс головного мозку; забій, зсадення м'яких тканин тім'яної ділянки; закриту травму грудної клітки, забій легень і серця; закриту травму живота, забій органів черевної порожнини, післятравматичну гематому поперекової ділянки справа; відкритий переломовивих лівого гомілково-ступеневого суглобу, відкритий перелом таранної кістки, відкритий вивих суглобів Шопера; обширно рвано-скальповану рану лівої ступені; гіповолемічний шок.
Вказане зафіксовано в Акті спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 30 червня 2017 року та Акті №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 30 червня 2017 року.
При цьому, в п.6 Акту №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 30 червня 2017 року, щодо обставин, за яких стався нещасний випадок, зазначено таке : "26 травня 2017 року водій ОСОБА_1 о 7 год. 40 хв. оглянувши автомобіль УАЗ 452 Д д.н. НОМЕР_1 виїхав в с. Сухівці Підволочиського району по працівників філії «Підволочиський райавтодор». Прибувши на підприємство водій ОСОБА_2 отримав шляховий лист, пройшов медогляд і згідно поставленого завдання вирушив з бригадою працівників обкошувати обочини автодороги в напрямку з м. Скалат до смт. Підволочиськ. По закінченню поставленого завдання о 16 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 з шляховим працівником ОСОБА_3 поїхали в напрямку смт. Підволочиськ. В'їхавши в с. Гнилички та проїжджаючи міст ОСОБА_2 , почув знизу автомобіля стук і в цей момент не справившись з керуванням з'їхав з автодороги в обрив. Подію визначено, як дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування".
Також, в Акті №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 30 червня 2017 року, підтверджено, що згідно з медичним висновком, потерпілий не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. (п.9 Акту №1).
Свідком нещасного випадку вказано особу - ОСОБА_9 , шляхового робітника філії «Підволочиський райавтодор», АДРЕСА_2 . (п.11 Акту №1).
Як зазначає позивач, відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 29.11.2017 року первинно йому було призначено III групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності, проте при повторному огляді Тернопільською обласною МСЕК №2 позивачу призначено II групу інвалідності довічно у зв'язку із труд каліцтвом, що підтверджується довідкою від 02.04.2020.
ОСОБА_2 з огляду на зазначене та враховуючи, що нещасний випадок з ним стався у робочий час під час виконання трудових обов'язків, а тому, в порядку статей 23, 28, 1167, 1168, 1187 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України, звернувся до Господарського суду із позовом про стягнення з відповідача - дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" на його користь моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн.
При розгляді даної справи, судом встановлено, що розслідування причини дорожньо-транспортної пригоди, а також встановлення осіб, які допустили порушення вимог законодавства проводив слідчий відділ Підволочиського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області.
З огляду на зазначене, господарським судом постановлено ухвалу від 16.06.2021 у справі №921/574/20(921/49/21), якою витребувано з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Валова, 11) матеріали кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017 та листами від 23.06.2021 №921/574/20(921/49/21)/363/2021 та від 15.07.2021 №921/574/20(921/49/21)/408/2021 неодноразово витребував у Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Валова,11) матеріали кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017.
На вимогу суду витребувані від ГУНП у Тернопільській області матеріали кримінального провадження за №12017210150000106 від 26.05.2017, згідно супровідного листа №5157/112/03-2021 від 06.08.2021, надійшли до Господарського суду Тернопільської області 13.08.2021.
Із отриманих судом матеріалів вказаного кримінального провадження вбачається, що постановою про закриття кримінального провадження від 31.01.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210150000106 від 26.05.2017, на підставі п.2ч.1ст.284 КПК України - закрите, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
При винесенні вказаної постанови, слідчий виходив з того, що під час ДТП, окрім водія ОСОБА_2 , з вини якого сталась дана автопригода, ніхто інший тілесних ушкоджень середнього ступеня чи тяжких не отримав, тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Також, слідчим при винесенні постанови про закриття кримінального провадження не надано оцінку зібраним на даній стадії досудового розслідування матеріалам, а кримінальне провадження закрито з формальних підстав. Зокрема, слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області Кохан М.В. скеровано лист від 05.12.2017 за №13519/9/4-2017. До головного лікаря Підволочиського КЦРЛ Маховського П.І., в якому запитувалася інформація про те, чи надходило 26.05.2017 (приблизно о 17-18 год.) повідомлення про ДТП (наїзд автомобіля "УАЗ" на перешкоду (дерево)) на ділянці автодороги "Збараж-Підволочиськ" у с.Гнилчки Підволочиського району, якщо таке повідомлення надходило, то о котрій годині і від кого саме ? Однак відповідь на вказаний лист в матеріалах кримінального провадження відсутній. При дослідженні матеріалів вказаного кримінального провадження не вдалося встановити фактів, з яких виходив слідчий під час встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.1ст.286 КК України.
На підставі зазначеного, ОСОБА_2 , звернувся із скаргою на постанову слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Кохан М.В. від 31.01.2018 про закриття кримінального провадження за № 12017210150000106 від 26.05.2017 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України.
Ухвалою від 13.04.2018 постановленою слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Мостецькою А.А. скаргу ОСОБА_10 задоволено ; постанову слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Кохан М.В. від 31.01.2018 про закриття кримінального провадження № 12017210150000106 від 26.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України - скасовано, а матеріали вказаного кримінального провадження направлено до слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області для продовження досудового розслідування.
Постановою від 30.06.2018 про закриття кримінального провадження встановлено, що 26 травня 2017 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «УАЗ 452Д», р.н. НОМЕР_1 із пасажиром ОСОБА_3 рухався проїзною частиною автомобільної дороги Т-20-10 "Збараж - Підволочисью" у бік смт. Підволочиськ.
Під час руху, ОСОБА_10 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3. (б, д) ПДР України.
Так на ділянці 21 км вказаної автодороги, що у с. Гнилички Підволочиського району Тернопільськоі області, водій ОСОБА_10 , в порушення вимог п.п. 1.10 (в частині визначення понять «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка» та виконання їх вимог) та 12.1 ПДР України, не обрав в установлених межах таку безпечну швидкість транспортного засобу із врахуванням дорожньої обстановки, не застосував такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив виїзд керованого автомобіля за межі проїзної частини та наїзд на стовбур дерева.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:
- ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця із забоєм м'яких тканин правої щоки та забою правої половини передньої поверхні грудей, які за ступенем тяжкості, відповідно до висновку експерта № 1216 від 19.09 2017 належать до легких;
- ОСОБА_10 спричинено: - травму лівих гомілки і стопи у виді відкритого перелому малогомілкової кістки у дистальній метаепіфізіарній частині (між тілом і нижнім кінцем кістки), неповного вивиху стопи, неповного вивиху у поперечному Шопаровому) суглобі її передплесна та просторої рани стопи по типу «панчохи» з дефектами м'яких тканин, що супроводжувалась розвитком некрозу, з приводу чого кілька разів проводилась хірургічна обробка рани з видаленням нежиттєздатних м яких тканин та, у зв'язку з її (травми) масивністю і незадовільним станом м'яких тканин 14.06.2017 було проведено планове оперативне втручання - двоклаптеву міофастціопластичну ампутацію лівої гомілки на межі її верхньої і середньої третин; - закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку; - рани тім'яної, садна лобової зліва і забою м'яких тканин лівої надбрівної ділянок голови та синця поперекової ділянки справа і садна лівої кисті. Відповідно до висновку експерта № 1059 від 18.08.2017, травма лівих гомілки і стопи потягла за собою стійку втрату загальної працездатності, яка у відсоткову відношенні, відповідно до п. 150 а) «Таблиці відсотків втрати загальної працездатності в результаті різних травм» (Інструкція міністерства фінансів від 08.01.1986), становить 55%, тобто, більше як на одну третину, і за ступенем тяжкості належить до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення водієм ОСОБА_10 вимог п. 12.1 ПДР України перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, та спричиненням ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень.
На порушення ОСОБА_10 , як особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_3 тілесні ушкодження, вказують зібрані під час розслідування докази, процесуальними джерелами яких є показання свідків та потерпілого, речові докази, документи та висновки експертів. Цими ж доказами спростовано версію ОСОБА_10 щодо виникнення у автомобілі до моменту ДТП будь-яких технічних несправностей.
Згідно протоколу огляду місця події від 26.05.2017, місцем дорожньо-транспортної пригоди є ділянка 21 км авто дороги «Збараж - Підволочиськ», що у с. Гнилички Підволочиського району. Проїзна частина в місці ДТП має мокре асфальтне покриття, без пошкоджень та нашарувань сторонніх речовин, забезпечує рух ТЗ в двох напрямках, дорожня розмітка відсутня. Загальна ширина проїзної частини - 6.5 м. З обох сторін до проїзної частини примикають вологі ґрунтово - трав'яні узбіччя. За межами проїзної частини, з лівого боку (якщо рухатися в бік смт. Підволочиськ), під кутом відносно елементів дороги, виявлено пошкоджений у передній частині автомобіль «УАЗ», р.н. НОМЕР_1 . На проїзній частині та лівому узбіччі виявлено дугоподібний слід гальмування даного автомобіля, загальною довжиною 25.6 м.
Під час проведення огляду місця події, з місця ДТП вилучено речовий доказ - пошкоджений автомобіль «УАЗ 452Д», р.н. НОМЕР_1 , який поміщено не спец-майданчик Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області.
У ході досудового розслідування проведено дві судові інженерно-транспортні експертизи з визначення технічного стану автомобіля «УАЗ 452Д» р.н. НОМЕР_1 . До проведення експертиз залучались судові експерти різних експертних установ.
Так, згідно висновків експертизи, проведеної експертом Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (висновок експерта №5-304/17 від 27.09.2017) :
- шини та колеса автомобіля «УАЗ 452Д», р.н. НОМЕР_1 вимогам п.31.4.5. (колеса і шини) ПДР України відповідають ;
- технічних несправностей (невідповідностей) робочої гальмової системи автомобіля вимогам п.31.4.1.(Гальмові системи) ПДР України не виявлено - робоча гальмова система знаходиться в працездатному стані ;
- ходова частина (елементи передньої підвіски) автомобіля, щодо технічного стану транспортного засобу та вимог заводу-виробника відповідає вимогам державних стандартів та п.31.4.7. (Інші елементи конструкції) ПДР України ;
- рульове керування автомобіля знаходиться в стані повної відмови та вимогам п.31.4.2. (Рульове керування) ПДР України не відповідає.
Експертним дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування автомобілем на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками та проявами (діагностичними параметрами і симптомами) - виявлено технічні несправності (невідповідності) системи рульового керування автомобіля, які полягають в порушенні нормального просторового розташування рульової колонки та деформації рульового валу поблизу рульового механізму автомобіля. Дані несправності (невідповідності) спричинені зіткненням автомобіля з перешкодою внаслідок ДТП та носять експлуатаційний характер.
Висновком експерта №1050/17-22 від 03.01.2018 у експертизі, яку проведено експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України констатовано наступне :
- ознак, які б могли свідчити про функціональну непридатність системи робочого гальма автомобіля перед даною ДТП і несправностей, які б могли стати технічною причиною самостійної зміни руху та втрати курсової стійкості, не виявлено ;
- систему рульового керування автомобіля на момент експертного огляду знаходилась у аварійному (непрацездатному) стані ;
- технічний стан шин коліс автомобіля на момент проведення експертизи вимогам ПДР України відповідає ;
- всі елементи підвіски автомобіля на момент проведення експертного огляду в наявності, без пошкоджень та деформацій, належним чином закріплені та зафіксовані.
Виявлені під час проведення експертного огляду несправності системи рульового керування та системи робочого гальма, звичайно, не могли привести до самостійної втрати керованості та курсової стійкості автомобіля «УАЗ 452Д», оскільки вони утворись з моменту зіткнення з перешкодою.
На підставі зазначеного, із посиланням на ст.286 КК України, а також на те, що під час ДТП, окрім водія ОСОБА_10 , з вини якого сталась дана автопригода, ніхто інший тілесних ушкоджень середнього чи тяжкого ступеня не отримав, тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України. Капітаном поліції слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області - Кохан М.В. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №.№12017210150000106 від 26.05.2017, на підставі п.2ч.1ст.284 КПК України закрито, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В ході розгляду справи №921/574/20(921/49/21), господарським судом проведено допит свідка у справі - ОСОБА_7 , який з жовтня 2004 року працює у філії "Підволочиський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" на посаді провідного механіка та є відповідальним за технічно справний стан і безпечну експлуатацію автотранспорту та дорожньо-будівельної техніки при проведенні робіт по поточному ремонту, експлуатаційному утриманні автомобільних доріг та виконання ліцензійних умов , 26.05.2017 у ранковий час він випустив на лінію 4 одиниці техніки, у т.ч. , о 8 год. 10 хв. - автомобіль «УАЗ 452Д», р.н. НОМЕР_1 . Перед випуском на лінію даного автомобіля, він перевірив його технічний стан, у ході чого, технічних несправностей та невідповідностей вимогам державних стандартів та правил дорожнього руху, за яких забороняється експлуатація, не виявив.
Як вбачається із висновку вказаному у постанові про закриття кримінального провадження від 30.06.2018 : «Під час руху, ОСОБА_10 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п.2.3. (б, д) ПДР України».
«Однак, на порушення ОСОБА_10 , як особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_3 тілесні ушкодження, вказують зібрані під час розслідування докази, процесуальними джерелами яких г показання свідків та потерпілого, речові докази, документи га висновки експертів. Цими ж доказами спростовано версію ОСОБА_10 щодо виникнення у автомобілі до моменту ДГП будь - яких технічних несправностей.» (аб. 4 ст.2 Постанови).
Суд, на підставі зазначеного, надавши оцінку наявним у справі доказам, взявши до уваги покази, допитаних у судових засіданнях свідків, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача 500 000 грн 00 коп. підлягають до часткового задоволення. При цьому суд керується наступним.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Пунктом 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню під час вирішення суперечки про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дії того, хто її завдав, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, а також провини того, хто завдав шкоди.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За змістом ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв'язку із посяганням на її трудові права та інтереси.
Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то судом приймається до уваги, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).
Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України, звернено увагу судів, що відповідно до ст. 237 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
У свою чергу відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Враховуючи наведене, ОСОБА_10 на підставі ст.ст.1167,1187 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки та повинна відшкодовуватися особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, і така шкода відшкодовується винною особою. В результаті ДТП йому спричинено моральні, фізичні страждання та тілесні ушкодження, що підтверджується відповідним Актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 30 червня 2017 року та Актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 30 червня 2017 року.
Так, згідно п.6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, даний нещасний випадок є нещасним випадком пов'язаним з виробництвом.
Тобто, матеріалами справи доведено той факт, що позивачем травму отримано при виконанні роботи на підприємстві відповідача.
А у разі нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі наведених вище положень закону, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З цього правила є виключення, так, роботодавець, як особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач у відзиві на позов вказував на наявність вини самого потерпілого у тому, що з ним стався нещасний випадок.
Проте, суд критично оцінює трактування відповідача стосовно наявності умислу у позивача, який полягав у порушенні ним вимог ПДР, які призвели до ДТП.
Матеріалами справи не доведено суду відповідачем, що під час дтп мав місце саме умисел з боку позивача, а саме що він умисно спричинив дтп. Те, що позивач міг не справитись з керуванням автомобіля, ще не свідчить про те, що в його діях мав місце умисел.
Адже, за загальним правилом умисел має місце в правопорушенні тоді, коли особа, що його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечні наслідки дії (щодо злочинів), що ним вчинена, або передбачала її суспільно шкідливі наслідки (щодо адміністративних проступків), бажала або свідомо допускала виникнення цих наслідків.
Умисел поділяється на прямий і непрямий.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Так, відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
Проте, матеріали справи не містять переконливих доказів того, що мало місце з боку позивача бажання або свідоме допускання виникнення дтп. Так, факту умислу на спричинення ОСОБА_10 самому собі тілесних ушкоджень не було встановлено ні під час досудового розслідування кримінального провадження, ні Актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 30 червня 2017 року, ні Актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 30 червня 2017 року.
Відповідно до п.6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку даний нещасний випадок є нещасним випадком пов'язаним з виробництвом.
Тому, суд вважає, що у даному випадку не діє правило про те, що роботодавець, який є одночасно власником транспортного засобу звільняється від відшкодування шкоди завданою позивачу в результаті дтп.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками).
За правилами ГПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, з встановлених в судовому засіданні обставин по справі вбачається, що такі вимоги є доведеними лише в частині пред'явленого позову позивачем.
У своїй позовній заяві, позивач визначив, що внаслідок ДТП йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої ним визначено, виходячи із перенесених моральних, фізичних страждань та отриманих тілесних ушкоджень.
При цьому, суд погоджується з тим, що під час ДТП ОСОБА_10 пережив фізичний біль, страх за своє життя, шок, через що у нього порушилися нормальні життєві зв'язки, так як, згідно заключення, зробленого у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №487895 від 02.04.2020 ОСОБА_1 після отриманих травм присвоєно другу групу інвалідності довічно, з підстав трудкаліцтва і йому протипоказана важка фізична праця та робота пов'язана з тривалою ходьбою. Крім того, ОСОБА_10 знадобився певний час для відновлення нормального психологічного та фізичного стану.
У даному випадку підставою для стягнення моральної шкоди є встановлення того факту, що нещасний випадок, який стався з позивачем є пов'язаний з виробництвом.
Суд, здійснивши оцінку фактичних обставин справи дійшов висновку, що сам факт отримання позивачем ІІ групи інвалідності внаслідок ДТП свідчить про наявність моральної шкоди, яка полягає у обсягу та тривалості душевних страждань особи внаслідок отриманих нею травм та тілесних ушкоджень.
А тому, позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, на думку суду, є підставними та обґрунтованими.
Проте, позивачем належним чином не обґрунтовано на підтвердження заявлених вимог саме в сумі 500 000 грн 00 коп.
На підставі зазначеного вище, беручи до уваги висновок, викладений у Постанові про закриття кримінального провадження від 30.06.2018 про те, що ДТП трапилось з вини ОСОБА_10 та ним отримано щонайменше середньої тяжкості тілесне ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, у зв'язку з чим він є інвалідом II групи довічно, та що вказаний нещасний випадок завдав йому моральної шкоди, глибоких, тривалих моральних та фізичних страждань, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, такі як, справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що достатнім розміром для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди буде 50 000,00 грн.
В іншій частині позову, суд відмовляє позивачу з підстав недоведеності ним заявленої до стягнення суми.
5. Судові витрати.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.
Із змісту п. 3 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
За звернення до господарського суду із позовними вимогами про стягнення 500 000 грн 00 коп. моральної шкоди, до сплати позивачем підлягала сума в розмірі 7 500 грн 00 коп. судового збору із розрахунку 1,5% від заявленої суми вимог (від 500 000,00 грн).
Враховуючи часткове задоволення позову в розмірі 50 000 грн 00 коп., а також те, що позивач - ОСОБА_10 є інвалідом ІІ групи, а тому в поряду ст.5 ЗУ "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору при звернені до суду із майновими вимогами, суд розподіляє судові витрати пропорційно до задоволених вимог та покладає на відповідача у справі - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судові витрати в сумі 750 грн 00 коп., які підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 1, 2, 20, 42, 66, з 74 по 79, 86, 87, 89, 129, 211, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 - 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.
3. В іншій частині позову, відмовити.
4. Судові витрати в сумі 750 грн 00 коп. покласти на відповідача у справі - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в дохід Державного бюджету України - 750 (сімсот п'ятдесят) грн 00 коп. судового збору.
6. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (Ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) ;
Відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, (код ЄДРПОУ 31995099).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено на протязі робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 30.12.2021.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити нарочно особисто уповноваженим представникам.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко