36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
31.12.2021 Справа № 917/2037/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши
заяву Приватного підприємства "Сербинівське"
про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом Приватного підприємства "Сербинівське"
до фізичної особи-підприємця Романенка Ігоря Станіславовича
про стягнення 195 000,00 грн,
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулося з позовом Приватне підприємство "Сербинівське" до фізичної особи-підприємця Романенка Ігоря Станіславовича про стягнення 195 000,00 грн заборгованості за договором позики № 1-08072019 від 08.07.2019.
Разом з позовною заявою до господарського суду від Приватного підприємства "Сербинівське" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на земельну ділянку загальною площею 4,9124 га, кадастровий номер 5320884900:00:006:0622, яка розташована за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, с/рада Слободо-Петрівська (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2330720553208), яка належить на праві приватної власності Романенку Ігорю Станіславовичу.
В обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач не сплатив суму боргу, що є предметом позову, існує реальна загроза того, що права позивача не будуть відновлені, оскільки боржник може відчужити вказане майно на користь третіх осіб з метою уникнення цивільної відповідальності.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
З огляду на положень статей 136, 137 ГПК України вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід ураховувати, що такі заходи не повинні блокувати господарську діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вживають. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке заявник вимагає накласти арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.
Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову. Така ж правова позиція викладена у постанові КГС Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У позові позивачем заявлено вимогу про стягнення боргу у розмірі 195 000,00 грн. за договором позики № 1-08072019 від 08.07.2019. Тобто, земельна ділянка, на яку позивач просить накласти арешт та заборонити її відчуження, не є предметом спору між сторонами у даній справі.
Вказані заявником заходи забезпечення позову не є адекватним і не відповідають вимогам, на забезпечення яких прохають їх вжити, та не стосуються предмету позову. Вжиття цього заходу забезпечення може призвести до порушення прав осіб, які не є учасниками судового процесу, зокрема орендаря земельної ділянки, та до втручання в діяльність відповідача.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Приватного підприємства "Сербинівське" про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Також, заявником не додано доказів відсутності коштів чи іншого майна у боржника, вчинення ним дій, які свідчать про можливе ухилення від виконання рішення суду.
Сама по собі несплата боргу боржником не свідчить про можливе ухилення від виконання судового рішення.
За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви Приватного підприємства "Сербинівське" про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Дата підписання ухвали: 31.12.2021.
Суддя Т. М. Безрук