31 грудня 2021 року Справа № 915/1902/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову,
особи, що можуть отримати статус учасника справи:
відповідач: Обслуговуючий гаражний кооператив «Ракета» (54039, м. Миколаїв, вул. Привільна, буд. 87 А)
без виклику учасників справи,
30.12.2021 ОСОБА_1 до подання позовної заяви звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 30.12.2021 (вх. № 19624/21) про забезпечення позову, в якій просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-якій посадовій особі Обслуговуючого гаражного кооперативу «Ракета» (54039, місто Миколаїв, вулиця Привільна, 87-А, ідентифікаційний код 22441779) вносити будь-які зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; направити відповідну ухвалу на виконання до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
Даній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 915/1902/21.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021, вищевказану заяву (єдиний унікальний номер судової справи № 915/1902/21) було передано на розгляд судді Смородіновій О.Г.
За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого:
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).
У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, зокрема, таке:
«Я, ОСОБА_1 є членом Обслуговуючого гаражного кооперативу «Ракета» з 28 липня 2000 року. Крім того, на час подачі заяви я є Членом Правління ОГК «Ракета».
Нещодавно мені стало відомо, що Головою Правління є Карапетян Акоп Карапетович, що засвідчують копії протоколу № 1 Засідання зборів уповноважених від 17 жовтня 2020 року та протоколом № 6 Засідання Правління від 24 жовтня 2020 року, які я отримав під час особистого прийому.
Оскільки є всі підстави вважати вказані протоколи недійсними з ряду підстав, які мною будуть викладені в позовній заяві, яка буде направлена до суду у відповідності зі ст. 138 ГПК України протягом десяти днів я вважаю за необхідне подати позов про їх скасування.
Предметом даного судового провадження буде встановлення факту наявності або відсутності порушення прав позивача та інших членів кооперативу при скликанні, проведенні та прийнятті рішень зборами уповноважених кооперативу, що відбулись 17 жовтня 2020 року.
Вказані права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення зборів уповноважених, якщо член кооперативу не зміг взяти участь у них та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у них тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні кооперативом.
…
Є підстави вважати, що Голова правління Карапетян Акоп Карапетович буде намагатися внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення законного представника кооперативу Виконавчого директора ОГК «Ракета» ОСОБА_2 або шляхом внесення будь-яких інших змін до реєстру. Вказана підозра виникла з безпосередніх дій Голови правління, який 25 грудня 2021 року без належного протоколу Правління захопив Адміністративну будівлю ОГК «Ракета», що підтверджується копією написаної заяви виконавчого директора до поліції».
Виходячи з наведеного, вбачається, що предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до суду виступатиме немайнова вимога вказаної особи про скасування протоколів загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу «Ракета».
За змістом ч.ч. 1, 3-4, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, слід наголосити, що у провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від неправомірних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).
Обранням належного, відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову у даній справі, заявник стверджує, що існують підстави вважати, що Голова правління Карапетян Акоп Карапетович буде намагатися внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення законного представника кооперативу Виконавчого директора ОГК «Ракета» Літкова С.В. або шляхом внесення будь-яких інших змін до реєстру.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що у відповідності до приписів ч.ч 1-2, 4, абз. 2 ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Пунктом 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
Всупереч наведеним приписам процесуального закону, ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову додано ксерокопії документів, які не є засвідченими у встановленому законом порядку копіями документів, оскільки взагалі не містять відмітки про їх відповідність оригіналу, у зв'язку із чим не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів.
Таким чином, заявник взагалі не надав суду доказів, які б вказували на необхідність та терміновість вжиття відповідних заходів забезпечення позову по даній справі, отже не довів, що невжиття таких заходів судом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.
По-друге, в заяві про забезпечення позову відсутні, зокрема обґрунтування тверджень, з посиланням на конкретні докази, щодо стверджуваних заявником обставин стосовно намірів Голови правління або будь-яких інших посадових осіб Обслуговуючого гаражного кооперативу «Ракета» вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Викладене в заяві твердження про те, що «підозра виникла з безпосередніх дій Голови правління, який 25 грудня 2021 року без належного протоколу Правління захопив Адміністративну будівлю ОГК «Ракета», що підтверджується копією написаної заяви виконавчого директора до поліції», по-перше, взагалі не підтверджене належними доказами, а по-друге, не свідчить про намагання та можливість вказаної особи вносити зміни до реєстру.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав, підтверджених доказами, для вжиття таких заходів не може бути підставою для забезпечення позову.
Суд також наголошує, що звертаючись до суду з проханням щодо заборони відповідним особам вносити будь-які інші зміни до реєстру, заявник взагалі не обґрунтовує співмірність і адекватність вказаного заходу забезпечення позову з предметом позову, з яким позивач має намір звернутися до суду.
Таким чином, заявником не надано суду належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин та намірів відповідних осіб, щодо яких позивач просить вжити заходів забезпечення позову, як і не наведено обставин в підтвердження того, що незастосування визначених ним засобів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливить виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні та позивачем разом з заявою про забезпечення позову не надано належних у розумінні положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для забезпечення позову.
Отже, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність наразі правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Додатково, суд звертає увагу заявника на те, що відмова у забезпеченні позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність такого забезпечення.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 30.12.2021 (вх. № 19624/21) про забезпечення позову у справі № 915/1902/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смородінова