31 грудня 2021 року Справа № 915/1919/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,
розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відпвідальністю «Аграрленд» (54051, м. Миколаїв, вул. 2 Козацька, 27, ідентифікаційний код 38407240)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» (57401, Миколаївська область, Березанський район, смт Березанка, вул. Перемоги, буд. 47; ідентифікаційний код 41649703)
до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про: витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, визнання права власності,
30.12.2021 позивачем подано до Господарського суду Миколаївської області позовну заяву від 30.12.2021, в якій позивач просить суд:
- визнати неукладеним договір купівлі-продажу транспортного засобу 4841/2020/1938878 від 15.02.2020 між ТОВ «Аграрленд» та ТОВ «Голдленд-2018»;
- визнати за ТОВ «Аграрленд» право власності на автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, vin-номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1598 см. куб.;
- витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та передати ТОВ «Аграрленд» належний йому на праві власності автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, vin-номер НОМЕР_2 ;
- витребувати з матеріалів судової справи №915/1032/21 у Господарському суді Миколаївської області (суддя Коваль СМ.) оригінал договору купівлі-продажу транспортного засобу 4841/2020/1938878 від 15.02.2020;
- витребувати у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області інформацію про власника автомобіля Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, vin-номер НОМЕР_2 та копії документів, які стали підставою для реєстрації автомобіля за цією особою.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021, головуючим суддею у справі №915/1919/21 визначено суддю Ржепецького В.О.
Дослідивши вказану позовну заяву, суд дійшов висновку про повернення останньої позивачу, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 ГПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Предметом позовних вимог у даній справі є:
- визнання неукладеним договору купівлі-продажу транспортного засобу 4841/2020/1938878 від 15.02.2020 між ТОВ «Аграрленд» та ТОВ «Голдленд-2018»;
- визнання за ТОВ «Аграрленд» права власності на автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, vin-номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1598 см. куб.;
- витребування у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та передання ТОВ «Аграрленд» належного йому на праві власності автомобілю Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, vin-номер НОМЕР_2 .
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII“Про судоустрій і статус суддів” суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, норми господарського процесуального законодавства закріплюють можливість фізичних осіб бути стороною господарського позову саме у випадку, коли їхня справа віднесена до юрисдикції господарського суду.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст. 21 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем у позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, зокрема вимоги щодо визнання неукладеним договору купівлі-продажу транспортного засобу 4841/2020/1938878 від 15.02.2020 між ТОВ «Аграрленд» та ТОВ «Голдленд-2018» та визнання за ТОВ «Аграрленд» права власності на автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, vin-номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1598 см. куб. належить розглядати за правилами господарського судочинства, проте позовні вимоги щодо витребування у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та передання ТОВ «Аграрленд» належного йому на праві власності автомобілю Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, vin-номер НОМЕР_2 , належить розглядати в порядку цивільного судочинства, адже відповідачем є фізична особа, яка не є підприємцем
Враховуючи, що позивачем у позовні заяві об'єднано позовні вимоги, що належить розглядати в порядку різного судочинства, на підстав п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України позовну заяву та додані до неї документи слід повернути заявнику.
Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» від 30.12.2021 і додані до неї документи заявнику.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя В.О. Ржепецький