22 грудня 2021 року Справа № 915/1489/20(915/301/21)
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Кнауб А.А.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Дорожній науково-технічний центр" (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 51; фактична адреса: 02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 3; ел. адреса: dortsentr@ukr.net; ідентифікаційний код 21476215) адреса представника - адвоката Литвинчук В.А. (01024, м.Київ, вул. Пушкінська, буд. 20, оф. 39; ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1)
до відповідача: Дочірнього підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2-А; електронна адреса: nikolaevoad@adu.com.ua; ідентифікаційний код 31159920)
про: стягнення 35725.91 грн.
в межах справи № 915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31159920)
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
11.03.2021 Державне підприємство "Дорожній науково-технічний центр" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 02.03.2021 (вх.№3665/21) (з додатками), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" (вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 31159920) на користь Державного підприємства "Дорожній науково-технічний центр" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Горького, 51, фактична адреса: вул. Каунаська, 3, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 21476215): - 24000,00 грн. основного боргу; - 4259,51 грн. пені; - 2016,00 грн. відсотків за користування грошовими коштами (3 %); - 3770,40 грн. інфляційних збитків; - 1680,00 грн. штрафу.
3. Покласти судові витрати на Державне підприємство підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" (вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 31159920).
Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі: Договору на надання науково-технічних послуг № 64/18 від 11.04.2018 з додатками до нього; акту надання послуг № 73 від 10.05.2018; претензії № 24/19-726 від 04.09.2019; застосування норм статей 16, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 193, 231 Господарського кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами Договором.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/301/21 та визначено головуючим у справі суддю Смородінову О.Г.
Ухвалою від 16.03.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/301/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи та ін.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі №915/1489/20, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 31159920); введено процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2021 матеріали справи № 915/301/21 за позовом Державного підприємства "Дорожній науково-технічний центр" про стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" заборгованості у загальному розмірі 35725.91 грн. передано судді Господарського суду Миколаївської області Адаховській В.С. для розгляду спору по суті в межах справи №915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України".
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.05.2021 справу № 915/301/21 передано на розгляд судді Адаховській В.С.
Ухвалою від 24.06.2021 суддею Адаховською В.С. прийнято справу № 915/301/21 до свого провадження, ухвалено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" та присвоїти справі №915/1489/20(915/300/21).
29.06.2021 суддею Адаховською В.С. заявлено самовідвід.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №57 від 30.06.2021 відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу а) підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Окрім того, за вказаним розпорядженням усі не розглянуті судові справи, провадження в яких відкрито за позовними заявами (заявами), які пов'язані із судовою справою № 915/1489/20 (про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 31159920), а також інші заяви, скарги, клопотання подання тощо, не розглянуті у зазначеній судовій справі, відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства та на виконання вимог підпункту 3.3.4. пункту 3.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області підлягають передачі головуючому судді, який буде визначений автоматизованою системою документообігу для розгляду судової справи № 915/1489/20.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2021 головуючим суддею у справі № 915/1489/20 призначено суддю Давченко Т.М.
Ухвалою суду від 05.07.2021 суддею Давченко Т.М. справу банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31159920) прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 05.07.2021р. справу №915/1482/21(915/301/21) прийнято до провадження суддею Давченко Т.М., постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.07.2021.
Ухвалою від 28.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 08.09.2021.
Ухвалою від 08.09.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 12.10.2021.
12.10.2021 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021. У вказану дату судове засідання не відбулося, ухвалою від 19.11.2021 сторін було повідомлено про призначення судового засідання на 22.12.2021.
16.12.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Також судом враховано, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
У судовому засіданні 22.12.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
11.04.2018 року між Державним підприємством "Науково-технічний центр "Дорожній контроль якості" (після зміни найменування - Державне підприємство "Дорожній науково-технічний центр" (виконавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" (замовник, відповідач) укладено договір №64/18 на надання науково-технічних послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання науково-технічної послуги (далі - послуги), направленої на підвищення рівня якості продукції: "Провести атестацію машин для проведення ямкового ремонту струменевим методом на відповідність вимогам нормативної документації " (а.с. 10-12).
Зміст і строки виконання послуг визначаються календарним планом, який міститься в Додатку № 1 до Договору.
Згідно п. 1.3 Договору приймання результатів наданих послуг здійснюється відповідно Актів наданих послуг.
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг за цим договором становить 24 000,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 2.2 Договору оплата послуг здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 100% до початку надання послуг за цим Договором.
Відповідно до п. 3.2 Договору Виконавець приступає до роботи безпосередньо після отримання 100% вартості попередньої оплати вартості науково - технічних послуг за цим Договором вказаної у п.2.1 цього Договору.
По виконанню наданих науково - технічних послуг за цим Договором виконавець передає Замовнику акт здачі - приймання та комплект документів, зазначених у календарному плані (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору замовник зобов'язаний в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання акту наданих послуг підписати його та протягом 5 банківських днів провести остаточний розрахунок або мотивувати відмову від прийняття наданих послуг.
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони домовились та встановили, що умови даного Договору поширюються на відносини, які виникли між сторонами до моменту його укладання відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.
Відповідно до п. 6.2 Договору строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2018 року, а в частині оплати до повного розрахунку.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначалось по тексту рішення вище, положеннями п. 3.2 Договору №64/18 від 11.04.2018 передбачено, що кінцевий розрахунок за даним договором за виконані роботи здійснюється Замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг.
Позивачем було належним чином та у повному обсязі виконано роботи за Договором, що підтверджується підписаним між сторонами по справі актом надання послуг від 10.05.2018 №73 на суму 24000,00 грн. (а.с. 15). Відповідач, відповідно до п.3.2 Договору, мав розрахуватися за отримані послуги до 18.05.2018.
Проте, відповідачем у порушення зобов'язань, прийнятих на себе за Договором № 64/18 від 11.04.2018 не було здійснено повної оплати виконаних позивачем робіт.
З метою отримання коштів за надані послуги 04.09.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №24/19-726 від 04.09.2019 року про погашення заборгованості, в тому числі за договором №64/18 від 11.04.2018 (а.с. 16-17).
Доказів надання відповіді на претензію або оплати заборгованості суду не надано.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором від 27.08.2018 року №324/18 на надання науково-технічних послуг в сумі 24000,00 грн. є обґрунтованою.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості виконаних робіт, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2016,00 грн., які були розраховані на суму основного боргу у розмірі 24000,00 грн. за період з 11.05.2018 по 26.02.2021.
Щодо початку виникнення прострочення сплати суд зазначає таке. Згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
В даному випадку судом встановлено, що укладений сторонами договір містить термін шляхом вказівки на подію (день підписання акту надання послуг).
Всупереч вказаному, при визначенні початку періоду нарахування позивачем не взято до уваги умови договору щодо проведення остаточного розрахунку - протягом 5 банківських днів з дня підписання акту надання послуг (п. 3.2 Договору).
За матеріалами справи акт надання послуг підписано сторонами 10.05.2018, а отже, початком прострочення сплати за отримані послуги є 18.05.2018.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром 3% річних є сума у розмірі 2002,19 грн. за період прострочення з 18.05.2018 по 26.02.2021. Викладене має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 2002,19 грн. Враховуючи зазначене, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 13,81 грн. (2016,00-2002,19) слід відмовити.
Також позивачем нараховано інфляційні втрати за період з травня 2018 року по січень 2021 року в сумі 3659,25 грн.
За розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний становлять 3936,94 грн. тобто більше ніж просить позивач, проте, з урахуванням принципу диспозитивності задоволенню підлягають вимоги у заявленому позивачем розмірі.
Окрім цього, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
В даному випадку судом встановлено порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг.
Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
З посиланням на умови договору №64/18 від 11.04.2018, а також приписи чинного законодавства позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 4259,51 грн., яка була розрахована позивачем на суму основного боргу у розмірі 24000,00 грн. протягом періоду з 11.05.2018 по 11.11.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд із застосуванням принципу диспозитивності дійшов висновку, що правильним періодом нарахування пені є період з 18.05.2018 (з урахуванням п.3,2 Договору) по 11.11.2018, пеня за цей період за підрахунками суду становить 4103,02 грн. Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені у розмірі 4103,02 грн. Враховуючи зазначене, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені у сумі 156,49 грн. (4259,51-4103,02) слід відмовити.
Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 7% від вартості робіт - 1680,00 грн. Зазначений розмір штрафу позивачем нараховано відповідно приписам ст. 231 ГК України, оскільки прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 днів. Судом зазначене нарахування визнається обґрунтованим та правильно розрахованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач письмового відзиву та контррозрахунку заборгованості не надав, тверджень позивача не спростував.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі: 24000,00 грн. - основний борг за договором №64/18 від 11.04.2018 року на надання науково-технічних послуг, 2002,19 грн. - 3% річних, 3770,40 грн. - інфляційні втрати, 4103,02 грн. - пеня, 1680,00 грн. - штраф.
В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено на 99,5%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані з розглядом справи, в сумі 2258,65 грн.(2270 х 99,5%).
Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Грошові вимоги у даній справі виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство та є конкурсними.
Станом на дату прийняття рішення у даній справі позивач не звертався до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог в межах справи про банкрутство.
З огляду на це, господарський суд вважає за доцільне повідомити позивачу, що відповідно до приписів ч.4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2-А; ідентифікаційний код 31159920) на користь Державного підприємства "Дорожній науково-технічний центр" (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 51; фактична адреса: 02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 3; ідентифікаційний код 21476215):
- 24000,00 грн. - основний борг за договором №64/18 від 11.04.2018 року на надання науково-технічних послуг,
- 2002,19 грн. - 3% річних,
- 3770,40 грн. - інфляційні втрати,
- 4103,02 грн. - пеня,
- 1680,00 грн. - штраф,
- 2258,65 грн. - судовий збір.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено і підписано 29.12.2021.
Суддя Т.М.Давченко