79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.12.2021 справа № 914/3074/21
м.Львів
За позовом: Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м.Львів
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 94547,99 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Зарицькій О.Р.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про стягнення заборгованості у розмірі 94547,99 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2021 залишено позовну заяву Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» без руху.
02.11.2021, за вх.№25692/21, від позивача поступила заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 01.12.2021.
Ухвалою суду від 01.12.2021 судове засідання відкладено на 23.12.2021.
22.12.2021 та 23.12.2021 від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу за відсутності його повноважного представника, позовні вимоги підтримав.
У судове засідання 23.12.2021 сторони справи явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, місце та час розгляду справи належним чином повідомлені.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства "Укрпошта", копію ухвали суду від 08.11.2021 р. про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414223616) відповідач отримав 12.11.2021р.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства "Укрпошта", копію ухвали суду від 01.12.2021 р. про відкладення розгляду справи (ідентифікатор поштового відправлення 7901414284194) відповідач отримав 06.12.2021р.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.
Враховуючи строки розгляду справи, відсутність будь-яких клопотань, заяв тощо від відповідача, достатності доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за відсутності представників сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором №ВТ-2010 від 01.04.2020 про закупівлю товару. Зокрема, Відповідачем не виконано зобов'язання з поставки продукції в кількості та в строк, обмовлені умовами Договору, а саме не поставлено бензин марки А-92 Євро - 2500 л на суму 53100,00 грн. та Дизельне паливо Євро 5 - 730 л. на суму 15505,20 грн. (накладна №121120/1 від 12.11.2020) Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву».
Позивач просить суд стягнути з Відповідача вартість непоставленої продукції у сумі 68605,20 грн. Також за порушення умов договору позивач просив стягнути з відповідача 6948,84 грн пені, 13721,04 грн. 20% штрафу, 480,24 грн. 7% штрафу, 3354,78 грн. інфляційних втрат, 1437,89 грн. 3% річних.
Правова позиція відповідача.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства "Укрпошта", копію ухвали суду від 08.11.2021 р. про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414223616) відповідач отримав 12.11.2021р. Строк на подання відзиву на позовну заяву 29.11.2021 включно. Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву, у визначений судом строк, не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи.
27.02.2020 Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» (код ЄДРПОУ 37027405) проводились відкриті торги за допомогою електронної системи закупівель через закупівельний майданчик zakupki.com.ua у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». У результаті проведеного аукціону ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» м. Львів, вул. Єфремова 84, офіс 1 Б , було визнано переможцем торгів. Відповідно до умов проведення публічних закупівель та результатів аукціону, 01.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» (далі - Постачальник) та Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» (далі Покупець) укладено договір про закупівлю товару за СРУ за ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А92 Євро, Дизельне паливо Євро 5 (талони) №ВТ-2010 (далі - Договір). Кількість товару : - бензин А-92 Євро 5 - 9000 літрів; - дизельне паливо Євро 5 - 2500 літрів. Відпуск товару здійснювався по талонам та карткам.
За умовами п.3.1 договору № ВТ-2010 ціна договору становить 227 010,00 грн., в т.ч. ПДВ 37835,00 грн..
Автомобілі позивача здійснювали заправку на автозаправках WOG, ШЕЛЛ, ГЛУЗКО.
У додатку №1 до договору сторони узгодили асортимент, кількість та вартість товару. Ціна за одиницю товару (Бензин А92 Євро, Дизельне паливо Євро 5) становить 19,74 грн за літр.
03.08.2020 до Договору № ВТ-2010 були внесені зміни (Додаткова угода №1). Згідно змін: кількість товару: - бензин А-92 Євро 5 - 8600 літрів; - дизельне паливо Євро 5 - 2420 літрів. Ціна за одиницю товару (Бензин А92 Євро, Дизельне паливо Євро 5) становить 21.24 грн. за літру. Загальна сума договору зменшена та становить 226864,80 грн. в т.ч. ПДВ: 37810,80 грн.
03.12.2020 року до Договору № ВТ-2010 були внесені зміни (Додаткова угода №2). Згідно змін загальна сума договору зменшена та становить 225214,80 грн. в т.ч. ПДВ: 37535,80 грн.
Згідно п. 4.1. Договору ціна товару включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. До ціни Товару входить вартість зберігання Товару Постачальником в резервуарах АЗС протягом строку дії карток на пальне.
Товар (Бензин А92 Євро, Дизельне паливо Євро 5 (талони)) вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання Сторонами витратної накладної.
Строк (термін) поставки (передачі) товару: до 31.12.2020 року, (у термін до 2 днів з моменту отримання усної або письмової заявки від Покупця). Термін дії талонів - не менш 12 місяців з моменту поставки.
Згідно п. 6.4.5 Договору, постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.
Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання (п.10.1. Договору)
Позивачем на виконання укладеного договору (зі змінами) перераховано згідно накладних кошти у розмірі: 225214,80 грн. про що свідчить проведені трансакції, а саме:
Згідно накладної № 100420/1 від 10.04.2020 року - 37506,00 грн. в т.ч. ПДВ: 6251,00 грн. (трансакція № 168835969 від 30.04.2020 року)
Згідно накладної №220520/01 від 22.05.2020 року - 27636,00 грн. в т.ч. ПДВ: 4606,00 грн. (трансакція № 171065683 від 29.05.2020 року)
Згідно накладної №200720/1 від 20.07.2020 року - 29610,00 грн. в т.ч. ПДВ: 4935,00 грн. (трансакція № 176114301 від 29.07.2020 року)
Згідно накладної № 310820/10 від 10.09.2020 року - 21714,00 грн. в т.ч.ПДВ 3619,00 грн. (трансакція № 180367466 від 16.09.2020 року)
Згідно накладної №91020/12 від 09.10.2020 року - 29736,00 грн. в т.ч. ПДВ: 4956,00 грн. (трансакція № 183447008 від 16.10.2020 року)
Згідно накладної №121120/1 від 12.11.2020 року - 79012,80 грн. в т.ч. ПДВ: 13168,80 грн. (трансакція № 187336851 від 23.11.2020 року)
Таким чином позивач сплачено за товар (талони) - 225214,80 грн., в т.ч. ПДВ: 37535,80 грн.
Разом із цим згідно Накладної № 121120/1 від 12.11.2020 року, ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» до ДУ «ТМО МВС України по місту Києву» передали талони (скрейтч-картки) та картки на пальне на загальну суму 79 012.80 грн. Термін дії зазначений на талонах до 11-16.11.2021 року. Покупець за товар оплатив повністю (№ трансакції 187336851 від 2020-11-23; Призначення платежу 1001050;2210; бензин, дизпаливо; дог. ВТ-2010 від 01.04.2020, накл. 121120/1 від 12.11.2020; Сума 79 012.80 грн. в т. ч. ПДВ-13168,80).
Однак у процесі використання Товару з 01.01.2021 року почались проблеми з отриманням пального (бензину та дизпалива), а саме: талони та картки ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТІК» на автозаправках для видачі палива не приймалися (стали неактивовані).
Починаючи з 19.01.2021 року - АЗС відмовлялись відпускати пальне взагалі (Чек №16080 від 19.01.2021; Чек №16321 від 29.01.2021). Причина: відсутність коштів на рахунку ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТІК». Кількість невикористаних талонів та карток становить: бензин - 2500 л.; ДТ - 730 л. (загальна сума - 68605,20 грн.).
У Постачальника перед Покупцем виникла заборгованість у сумі: 68605,20 грн., яка складається з 53100,00 грн. (бензин А.-92 Євро5) та 15505,20 грн. (дизельне паливо Євро 5).
Позивачем надіслано претензії на адресу відповідача вих.№ 33/31- 255 від 19.03.2021 року та вих №33/31-800 від 07.07.2021 року з вимогою негайної поставки товару або повернення заборгованості. У відповідях на претензії вх. 363 від 13.04.2021 року та вх.725 від 28.07.2021року увідповідач визнав факт господарських правовідносин з Позивачем, факт поставки Товару та отримання коштів, опирається на різке підвищення цін на паливо, наголошують на важку фінансова ситуацію та зобов'язувався продовжувати здійснювати відпуск товару частинами, але в будь-якому випадку в повному обсязі до 31.12.2021 року.
Позивач зазначив, що станом на жовтень 2021 року надані талони та картки ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТІК» на автозаправках для видачі палива так і не приймаються (неактивовані). На дату подання позовної заяви кошти за попередньо оплачений Товар за Договором так і не були повернені Позивачу.
У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідача 68605,20 грн. основного боргу, 6948,84 грн пені, 13721,04 грн. 20% штрафу, 480,24 грн. 7% штрафу, 3354,78 грн. інфляційних втрат, 1437,89 грн. 3% річних.
Оцінка суду.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 зазначено, що талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №ВТ-2010 від 01.04.2020 позивач перерахував відповідачу 225214,80 грн вартості бензину та отримав талони для заправки автомобілів.
Після заміни нереалізованих розрахунково-облікових документів, пред'явивши талони на АЗС позивач отримав відмову у видачі пального, про що листом повідомив відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідачем порушення договірних зобов'язань так і не були усунуті, позивач звернувся з претензією вих.№ 33/31- 255 від 19.03.2021 року та вих.№33/31-800 від 07.07.2021 про повернення коштів за не отриманий товар.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, що підтверджується листами відповідача від 07.04.2021 №1878, від 09.04.2021 №1978, від 16.07.2021 №3378, в яких останній повідомив про технічні проблеми у системі відпуску пального, а також повідомив, що існують проблеми та карантинні обмеження, опирається на різке підвищення цін на паливо та зобов'язувався продовжувати здійснювати відпуск товару частинами, але в будь-якому випадку в повному обсязі до 31.12.2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
З огляду на те, що на момент постановлення рішення у справі, що розглядається судом, матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем умов Договору від 01.04.2020 № ВТ-2010 про закупівлю товарів у повному обсязі, а саме поставки бензину марки А-92 Євро у кількості 2500 літрів на суму 53100,00 грн., Дизельного палива у кількості 730 літрів на суму 15505,20 грн. або повернення сплачених за непоставлені бензин та дизпаливо коштів, наявні підстави для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплачених коштів за непоставлену продукцію в сумі 68605,20 грн.
Щодо заявлених до стягнення пені, штрафів та інфляційних втрат.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 3354,78 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.02.2021-30.09.2021.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що за період з 01.02.2021-30.09.2021 розмір інфляційних втрат становить 4214,86 грн.
Оскільки позивач, в порядку ст.46 ГПК України, не звертався до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, то суд приходить до висновку, що до задоволення підлягає заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 3354,78 грн..
Позивач заявив до стягнення 1437,89 грн 3% річних, нарахованих за період з 19.01.2021-30.09.2021.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що 3% річних пораховані вірно і підлягають до задоволення.
Щодо стягнення пені та штрафу.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, порушення строків поставки товару та поставку товару в недостатній кількості, Позивач просить стягнути з відповідача пеню за 255 дні прострочення постачання товару за Договором у сумі 6948,84 грн., 13721,04 грн. 20% штрафу, 480,24 грн. 7% штрафу., Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.
Відповідно до п.8.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі передбаченому ч.2 ст.231 ГКУ. У разі порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів з Постачальника стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів. За порушення постачальником строків поставки з боку Постачальника сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Відповідно до матеріалів справи, листом від 09.02.2021 за №1129 Відповідач повідомив Позивача, що неможливість отримання палива на автозаправних станціях пов'язана з наявністю технічного збою в роботі сервера, що здійснює зв'язок, облік та видачу палива на АЗС. Даний лист відповідача датований 09.02.2021 року, який знаходиться в матеріалах справи. Відтак, строк з якого повинно відбуватися нарахування пені настає у позивача з 10.02.2021 року.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.
Щодо нарахування Позивачем пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, то суд зазначає, що статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, періоди нарахування пені, які зазначені неправильно, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 4719,65 грн., а в задоволенні решти пені слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення 7% штрафу, відповідно до п.8,2 договору, то така вимога підлягає задоволенню в заявленій до стягнення сумі та зауважує, що позивач із заявами в порядку ст.46 ГПК України до суду не звертався.
Щодо вимоги про стягнення 20% штрафу.
Пунктом п.8.2 договору передбачено, що у разі порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів з Постачальника стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.
Якість товару - ст.673 ЦК України, Комплектність товару регулюється ст.682 ЦК України.
Підставою даного позову не є поставка відповідачем позивачу неякісного або некомплектного товару, а вимога про повернення сплачених коштів, у зв'язку з непоставкою товару на оплачену суму. Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 20% штрафу у розмірі 13721,04 грн. слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає: 68605,20 грн основного боргу, 4719,65 грн пені, 480,24 грн. 7% штрафу, 3354,78 грн. інфляційних втрат, 1437,89 грн. 3% річних.
Судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 200грн. поштових витрат, що підтверджується долученими до позовної заяви квитанціями.
Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 24.09.2021р. №2040 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270 грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком до позовної заяви.
Щодо витрат, пов'язаних з направленням претензії, то суд зазначає, що складення та направлення претензії є формою позасудового врегулювання спору та Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язкового претензійного порядку врегулювання спору, а тому витрати на складення та направлення претензії не можливо віднести до витрат пов'язаних з розглядом справи в суді, а тому суд відмовляє в стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на направлення претензій в сумі 70,00 грн.
В обґрунтування понесення Позивачем витрат на вчинення поштових витрат Позивачем по надісланню позовної заяви підтверджується копіями поштових квитанцій (касових чеків) від 04.08.2021р. про оплату поштових послуг з надіслання рекомендованих поштових відправлення за ідентифікаторами №0405047084172 та №0405046530136 на загальну суму 111,40 грн.
Приписами ч.2 ст.128 ГПК України передбачено, що розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З врахуванням вищенаведеного, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат, пов'язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру витрат пов'язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат в розмірі 111,40 грн. для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/3074/21 Господарським судом Львівської області.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270 грн. та 111,40 грн. витрат пов'язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір та витрати пов'язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи слід покласти на Сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 1887,05 грн. судового збору та 92,61 грн. судових витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в решті судові витрати Позивача покласти на Позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (79044, Львівська область, м.Львів, вул.Єфремова,буд.84 офіс 1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» (04050, м.Київ, вул.Платона Майбороди, буд.19, ідентифікаційний код 37027405) 68605,20 грн основного боргу, 4719,65 грн пені, 480,24 грн. 7% штрафу, 3354,78 грн. інфляційних втрат, 1437,89 грн. 3% річних, 1187,05 грн судового збору та 92,61 грн. судових витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 28.12.2021
Суддя Кітаєва С.Б.