3/241/382/2021
241/1035/21
Іменем України
30.12.2021 року смт.Мангуш
Суддя Першотравневого районного суду Донецької області Чудопалова С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №4 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно проколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 152490 від 27.06.2021 року, вбачається, що 27.06.2021 року о 19 год. 00 хв. в Донецькій області, Маріупольському районі, в с. Б.Коса по вул. Безуха, 132 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Geely MK Cross н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного спяніння (запах алкоголю з порожнечі рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest відмовився, а також від проходження повного медичного огляду у встановленому законом порядку в наркологічному закладі для визначення стану сп'яніння, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини не явки суду не відомі.
Захисник - адвокат Позняк І.С. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, у зв'язку із чисельними порушеннями працівниками поліції прав ОСОБА_1 при складанні протоколу.
Так, згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 152490 від 27.06.2021 року, вбачається, що 27.06.2021 року о 19 год. 00 хв. в Донецькій області, Маріупольському районі, в с. Б.Коса по вул. Безуха, 132 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Geely MK Cross н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного спяніння (запах алкоголю з порожнечі рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest відмовився, а також від проходження повного медичного огляду у встановленому законом порядку в наркологічному закладі для визначення стану сп'яніння, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає здійснення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.
Єдиним нормативним актом в Україні, який регулює порядок проходження огляду на факт встановлення перебування в стані алкогольного сп'яніння, є Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858. (надалі - Інструкція № 1452/735), оскільки інший нормативний акт відсутній, виявлення алкогольного сп'яніння у водіїв і громадян, які транспортними засобами не управляють, не має різниці, так як об'єктом дослідження є в любому випадку стан людини.
Відповідно до п. 3, 4, 9, 12, 16 положень розділу III цієї Інструкції: огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством; метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи; використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акту медичного огляду.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський згідно п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 152490 від 27.06.2021 року відсутні свідки зазначеного адміністративного правопорушення.
До протоколу долучений диск, на якому записаний 1 файл з не встановленого джерела походження. Також не відомий номер боді-камери на яку здійснювався відеозапис. При його ознайомлені з записом встановлено, що на відео зафіксовано лише 1 хвилина 30 секунд зйомки, яка підтверджує час фактичної зупинки ОСОБА_1 , факт не роз'яснення йому прав, згоду ОСОБА_1 на проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Обставини самого правопорушення, пошагові дії працівників поліції, передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, складання протоколу, а також присутність свідків на наданому відеозаписі відсутні.
Відповідно до норм ст. 266 КУпАП та п. 7 розділу І Інструкції, № 1452/735 регламентовано, що водій оглядається з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння на підставі письмового направлення уповноваженої особи, що відсутнє в матеріалах справи, а також не міститься жодного посилання на зазначене направлення.
У разі відмови водія від направлення до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння уповноважена особа робіть про це відповідний запис у протоколі та засвідчує факт відмови своїм підписом і підписами двох осіб, що також не відображено у протоколі.
Наведене підтверджує бажання ОСОБА_1 пройти огляд, відповідно до встановленого законодавством порядку.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно за ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський Суд з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії"("Karelin v. Russia"заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64). У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv/the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя С. В. Чудопалова