221/8236/20
2/221/302/2021
31 грудня 2021 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання Бабенко Ю.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волновахи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Миколаївської сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, -
Позивач Миколаївська сільська рада звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , зазначивши в обґрунтування своїх позовних вимог наступне.
Згідно інформаційної довідки з Державного реестру речових прав на нерухоме майно за номером 229590050 об'ект нерухомого майна, реєстраційний номер 2198557414215 - земельна ділянка (кадастровий номер 1421584000:02:000:0129) площею 0,1 га, знаходиться у комунальній власності Миколаївської сільської ради. Вказана iнформація про ресстрацію права власності внесена до відповідного Державного реестру речових прав на нерухоме майно, про що 21 жовтня 2020 року видано витяг з індексним номером 228934088. 07 грудня 2011 року Миколаївська сільська рада з одного боку та громадянин України ОСОБА_1 з іншого боку уклали договір оренди землі, за яким «орендодавець - Миколаївська сільська рада на підставі рішення від 13.07.2011 року N УI/10-82 надає, а орендар - ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею -0, 1000 га. Під час укладення договору оренди землі складено Акт приймання-передачі земельної ділянки від 30 грудня 2011 року, з яким ознайомились сторони договору та його підписали. Вказаний договір оренди землі був зареестрований у відділу Держкомзему Волноваського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 грудня 2011 року № 1421584000020000129, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно складено запис № 38757037 вiд 16.10.2020 року про право оренди земельної ділянки площею 0,1000гаю, кадастровий номер 1421584000:02:000 129 орендарем ОСОБА_1 в орендодавця - Миколаївської сільської ради. За п. 29 вказаного Договору, орендар (відповідач) зобов'язаний у відповідності до умов договору оренди землі своечасно вносити орендну плату. Згідно з листом розрахунком Волноваско-Мангушського управління ГУ ДПС у Донецькій області вих. No 70732/10/05-99-56 від 07.09.2020р. заборгованість відповідача по орендній платі за договором оренди вiд 07.12.2011 року за період з 29.08.2015 року по 29.08.2020 року становить 86 560,71 грн., а саме:
за 2015 рік нараховано 5 423 95 грн.
за 2016рік нараховано 7 856 грн.
за 2017рік нараховано 16 654.72 грн.
за 2018рік нараховано 16 654. 72 грн.
за 2019 рік нараховано 19 985.66 грн.
за 2020рік нараховано 19 985.66 грн.
Крім того, за п. 9 вказаного договору оренди землі, орендна плата вноситься відповідачем у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а за п. 10 вказаного договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіціентів індексаці, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під ча укладання або зміни умов оренди чи продовження його дії. З метою досудового вирішення спору, ОСОБА_1 за допомогою «Укрпошти» направлявся лист-претензія щодо сплати заборгованості, яка виникла з неналежного виконання договору оренди землi вiд 28 сiчня 2019 року. Особисто відповідач не цікавиться ситуаціею щодо належного виконання вказаного договору оренди землi, не виходить на зв'язок, не шукає контактів з орендодавцем - керівництвом сільської ради, не бажає скорочувати суму заборгованості та нехтує вимогами договору. Тобто, протягом шести років поспіль, внаслідок систематичної несплати орендної плати Миколаївська сільська рада значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договор оренди, а саме: можливості щороку отримувати орендну плату за користування її земельною ділянкою.
Систематична несплата ОСОБА_2 орендної плати ставить Миколаївську сільську раду у дуже складне становище та викликає питання доцільності продовження строків укладення вказаного договору саме з відповідачем. Обгрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 07 грудня 2011 року, позивач посилається на порушення його умов стосовно невиконання взятих на себе зобов'язань щодо внесення орендної плати у встановлений строк, що є підставою для розірвання договору.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою, яку просить задовільнити у повному обсязі.
Позивач / його представник/ в судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали, у разі неявки відповідача не заперечували проти винесення заочного рішення.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства; надали на адресу суду відзив на позовну заяву, частково визнали позов та просили суд застосувати позовну давність до вимог за 2015 - 2017р.р.
У відповідності до вимог частини 2статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі..
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реестру речових прав на нерухоме майно за номером 229590050 об'ект нерухомого майна, реєстраційний номер 2198557414215 - земельна ділянка (кадастровий номер 1421584000:02:000:0129) площею 0,1 га, знаходиться у комунальній власності Миколаївської сільської ради. Вказана iнформація про ресстрацію права власності внесена до відповідного Державного реестру речових прав на нерухоме майно, про що 21 жовтня 2020 року видано витяг з індексним номером 228934088 ( а.с. 6).
07 грудня 2011 року Миколаївська сільська рада з одного боку та громадянин України ОСОБА_1 з іншого боку уклали договір оренди землі, за яким «орендодавець - Миколаївська сільська рада на підставі рішення від 13.07.2011 року N УI/10-82 надає, а орендар - ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею -0, 1000 га ( а.с.10,11 -12).
Під час укладення договору оренди землі складено Акт приймання-передачі земельної ділянки від 30 грудня 2011 року, з яким ознайомились сторони договору та його підписали ( а.с. 13).
Вказаний договір оренди землі був зареестрований у відділу Держкомзему Волноваського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 грудня 2011 року № 1421584000020000129, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно складено запис № 38757037 вiд 16.10.2020 року про право оренди земельної ділянки площею 0,1000гаю, кадастровий номер 1421584000:02:000 129 орендарем ОСОБА_1 в орендодавця - Миколаївської сільської ради ( а.с. 19-20).
Згідно з листом розрахунком Волноваско-Мангушського управління ГУ ДПС у Донецькій області вих. No 70732/10/05-99-56 від 07.09.2020р. заборгованість відповідача по орендній платі за договором оренди вiд 07.12.2011 року за період з 29.08.2015 року по 29.08.2020 року становить 86 560,71 грн., а саме:
за 2015 рік нараховано 5 423 95 грн.
за 2016рік нараховано 7 856 грн.
за 2017рік нараховано 16 654.72 грн.
за 2018рік нараховано 16 654. 72 грн.
за 2019 рік нараховано 19 985.66 грн.
за 2020рік нараховано 19 985.66 грн. ( а.с. 18).
З метою досудового вирішення спору, ОСОБА_1 за допомогою «Укрпошти» направлявся лист-претензія щодо сплати заборгованості, яка виникла з неналежного виконання договору оренди землi, вiд 28 сiчня 2019 року ( а.с. 16)
Вирішуючи позов суд виходить з наступного.
Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі", « відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятим відповідно до них, а також договором оренди землі».
Відповіднодо до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У відповідності до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець мае право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а у відповідності до вимог ст.25 вказаного Закону, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
За п. 29 вказаного Договору, «орендар (відповідач) зобов'язаний у відповідності до умов договору оренди землі своєчасно вносити орендну плату».
Як вбачається з відзиву на позов, відповідач визнає позов в частині несплати орендної плати за період з 2015 р. ( а.с. 48-51)
Відповідно до ч. 1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі N 6-146цс12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однiєї із сторін, договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовам договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Вiдповiдно до п. «д» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі (систематичність згiдно норм права це два і більше років).
Пунктом «в» ч.1 ст.96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма i строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторiн у договорi оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України, правовим наслідком порушення зобов'язання є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання або розірвання договору, а також відшкодування збитків, якщо це передбачено договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині розірвання договору оренди землі, укладеного 07.12.2011р. між Миколаївською сільською радою та ОСОБА_1 , є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи позов по суті, суд враховує, що визнаючи позов в частині несплати орендної плати за період з 2015 р. по теперішній час, відповідач не погоджується з сумою заборгованості по орендній платі, розрахунок заборгованості важає безпідставним та незаконним.
07.12.2011 року мiж позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі бн., загальною площею 0, 1000 га ( кадастровий № 1421584000020000129), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для реконструкції нежитлового приміщення під комору для зберігання сільськогосподарської ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, «договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, « сторони є вiльними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, «зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства».
Згідно п. п. 9-16 Договору, мiж сторонами визначений розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, порядок сплати, обчислення розміру, порядок перегляду розміру орендної плати тощо.
П.9 Договору визначас, що « орендна плата повинна бути внесена орендарем у повному обсязі на рахунок Миколаївської сільської ради до 01 вересня поточного року у розмiрi 10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (рiшення Сесії від 24.02.2011р.), що становить 1 772 грн. на рік.
Згідно п. 5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 17 720 грн., згідно витягу № 33\5230 вiд 14.11.2011 року.
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», « орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмiр, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються нідповідно до Податкового кодексу Украiни). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням iндексiв iнфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
З урахуванням вищевказаних вимог закону, суд приходить до переконання, що на підставі договору та вищевказаних норм закону, сторони погодились, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 1 772 грн. щорічно ( а.с. 11)
Посилання позивача на лист Волновасько-Мангушського управління ГУ ДПС у Донецькій області від 07.09.2020р., яким встановлений розмір заборгованості з орендної плати у сумі 86 560, 71 грн., суд не приймає до уваги, оскільки у вищевказаному листі надано розрахунок заборгованості нарахованого податку на майно громадян , а ні заборгованості по орендній платі ( а.с.18).
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Миколаївської сільської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землi вiд 07.12.2011 року за 2015 рік - у сумі 5 423, 95 грн., за 2016 рік - у сумі 7 856 грн., за 2017 рік - у сумі 16 654,72 грн., за 2018 рік - у сумі 16 654,72 грн., за 2019 pik - у сумі 19 985,66 грн., за 2020 рiк - у сумі 19 985,66грн, а всього - 86 560,71 грн., підлягають частковому задоволенню, а саме із розрахунку заборгованості у сумі 1 772 грн. за рік, відповідно до умов Договору.
Разом з тим, представником відповідача заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого права. За правилами ст. ст. 257, 258 ЦК України існує два види позовної давності: загальна і спеціальна. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Однак, для окремих видів вимог, таких як стягнення неустойки (штрафу, пені), законом встановлено спеціальну позовну давність в 1 рік.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посилається на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).
За ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, перебіг позовної давності в даному випадку розпочався з 01.09.2015 року. Позивач звернувся до суду 18.12.2020 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В ч. 5 цієї статті зазначено, що в разі визнання судом поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України всі наявні докази для підтвердження своїх вимог та заперечень сторони повинні надати до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
Доказів того, що позовна давність пропущена позивачем з поважних причин, або того, що позовна давність переривалася, позивачем та його представниками не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що доводи представника відповідача в частині застосування строків позовної давності в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період 2015р, 2016р., 2017р. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, з відповідача ОСОБА_1 на користь Миколаївської сільської ради підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за договором оренди землi вiд 07.12.2011 року, за 2018 рік - у сумі 1 772 ( одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн., за 2019 pik - у сумі 1 772 ( одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. за 2020 рiк - у сумі 1 772 ( одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн., а всього - 5 316 ( п'ять тисяч триста шістнадцять) грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги той факт, що позивачем було сплачено судовий збір за позовними вимогами немайнового характеру у сумі 2 102,00 грн., позовні вимоги немайнового характеру ( розірвання договору оренди) підлягають задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути вищевказану суму сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 251, 252, 256-267, 509, 524, 525, 526, 530,611 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 27, 57, 59, 60, 88, 141, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 21, 24, 25, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ч.1 ст.61, ч. 1 ст. 88 ЦПК України, п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 1ст.96, п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, суд -
Позов Миколаївської сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі - задовільнити частково.
Розірвати договір оренди землi, укладений 07.12.2011 року між Миколаївською сільською радою тa громадянином України ОСОБА_3 , зареєстрований відділом Держкомзему Волноваського району Донецької області 26.12.2011 року району Донецької області за номером запису у Державному реєстрі земель 14215840401552.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської сільської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землi вiд 07.12.2011 року, за 2018 рік - у сумі 1 772 ( одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн., за 2019 pik - у сумі 1 772 ( одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. за 2020 рiк - у сумі 1 772 ( одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн., а всього - 5 316 ( п'ять тисяч триста шістнадцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської сільської ради 2102 ( дві тисячі сто дві ) гривні сплаченого судового сбору.
В решті частині позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Чальцева