Справа № 752/12955/19
Провадження № 2/752/1086/21
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
08 листопада 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Бондар І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка Віктор Станіславович, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Клименко І.І., звернувся з позовною заявою, мотивувавши свої вимоги тим, що 30 березня 2013 року між ним та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард» (відповідач, Банк) був укладений Договір про надання та використання платіжної картки № 105292162 (далі - Договір про картку), відповідно до якого банком було відкрито рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 10000 грн та ставку по кредитному ліміту 49% річних; строк дії ліміту під операції з карткою відповідає строку дії Договору про Картку.
У травні 2019 року позивач дізнався про те, що на всі банківські та карткові рахунки позивача відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» приватним виконавцем Вольф Т.Л. в рамках виконавчого провадження № 58756949 з примусового виконання виконавчого напису № 386 від 20.03.2019 року, вчиненого приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В.С. про стягнення з нього коштів на загальну суму 42401,42 грн на користь АТ «Банк Форвард» було накладено арешт.
Вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки був вчинений з порушенням ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат». Зокрема, кредитний договір нотаріально не посвідчувався, напис приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В.С було вчинено поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги. Вказує, що протягом 2013-2015 років сумлінно виконував свої зобов'язання з погашення кредиту та процентів і всього сплатив 19603 грн. Останній платіж було здійснено ним 30 листопада 2015 року, а тому вимоги щодо стягнення будь-якого боргу за вказаним кредитним договором спливли за строком позовної давності ще 01 грудня 2018 року.
Зазначає, що не погоджується з сумою заборгованості по кредиту і вважає її завищеною.
А тому просить виконавчий напис від 20 березня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., яким було запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 43 251,42 грн. (з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом) на користь АТ «Банк Форвард» визнати таким, що не підлягає виконанню та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 від 27.06.2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 29).
Відповідачам був наданий строк для надання відзиву, третій особі для подання до суду письмових пояснень.
Згідно з Розпорядженням керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 527 від 15.07.2020 та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу здійснено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з звільненням з посади судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 (а.с. 49-50).
Згідно з протоколом справу № 752/12955/19 передано судді Плахотнюк К.Г. (а.с. 48).
Ухвалою від 16.07.2020 справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 06.05.2021 (а.с. 51).
У підготовчому засіданні сторони відсутні, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач просив розглядати справу без його участі.
6 травня 2021 року суддею Голосіївського суду м. Києва Плахотнюк К.Г. було постановлено ухвалу, якою підготовче провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 8 листопада 2021 року.
Відповідачі АТ «Банк Форвард» та приватний нотаріус Кондратюк В.С. у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. На момент розгляду справи відповідачі не скористалися своїм правом на подання письмового відзиву, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не зверталися.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, поважності причин неявки суду не повідомила, пояснень на адресу суду не направила, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не зверталася.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, які не містять відзиву, що позбавляє суд можливості перевірити зазначені позивачкою підстави для позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до інформаційного блоку заяви (оферти) укласти Договір про надання та використання платіжної картки № 105292162 від 30.03.2013 позивач ОСОБА_1 підтвердив укладення цього Договору між нею та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», а саме випуску платіжної картки та відкриття карткового рахунку. Відповідно до Договору позивачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом та строком дії ліміту під операції з карткою, який відповідає строку дії Договору про картку (а.с. 8).
20 березня 2019 року, за заявою АТ «Банк Форвард», приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 386 про стягнення з ОСОБА_1 , який є Боржником за Кредитним договором № 105292162 від 30.03.2013 року, який було укладено ним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард». Стягнення заборгованості проводиться за період з 28.02.2015 по 27.02.2018. Сума повної заборгованості складає 42401,42 грн в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 41458,42 грн; заборгованість за процентами становить 943,00 грн. За вчинення виконавчого запису нотаріусом отримано плату зі стягувача АТ «Банк Форвард» в розмірі 850 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» складає 43251,42 грн (а.с. 21).
Як вбачається з листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. від 10.06.2019, у неї на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 58756949 з примусового виконання виконавчого напису № 386 від 20.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 43 251,42 грн (а.с. 20).
Звернувшись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, через те, що кредитний договір нотаріально не посвідчувався, вказану в написі суму боргу не можна вважати безспірною, а також сплив строк на вчинення виконавчого напису .
Положеннями статей 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
За приписами п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно з ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 гл. 16 Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (далі по тексту - Перелік).
У пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 20.03.2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В.С. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.
В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду № 158/2157/17 від 15 квітня 2020 року, № 172/1652/18 від 21.10.2020 року.
Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
У позовній заяві ОСОБА_1 не погоджується з сумою заборгованості по кредиту і вважає її завищеною, оскільки стверджує, що протягом 2013 - 2015 років сумлінно виконував свої зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами перед АТ «Банк Форвард». На підтвердження надав копії квитанцій, відповідно до яких розмір загальної суми сплаченої в рахунок погашення кредиту складає 19 603 грн (а.с. 9-18).
Відповідно до змісту виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 28.02.2015 по 27.02.2018 року, однак, як вбачається з матеріалів справи, у вказаний період позивач здійснював наступні платежі: 30.03.2015 у розмірі 700 грн; 30.05.2015 у розмірі 710 грн; 30.06.2015 у розмірі 400 грн; 29.07.2015 у розмірі 600 грн; 08.2015 у розмірі 600 грн; 30.09.2015 у розмірі 650 грн, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 16-18).
Останній платіж у розмірі 650 грн був здійснений позивачем, і це підтверджується копією квитанції терміналу № R0000021, 30 жовтня 2015 року. Отже, днем виникнення у стягувача права вимоги є 31 жовтня 2015 року, тобто наступний день після оплати останнього платежу. Строк позовної давності сплинув 31 жовтня 2018 року.
Проте виконавчий напис був вчинений 20 березня 2019 року, тобто зі спливом трирічного строку з дня виникнення права вимоги.
Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису № 386 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Така позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Враховуючи викладене, між сторонами існував та існує невирішений спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
Доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), матеріали справи не містять, а відповідачами не надано.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .
Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 глави 16 Порядку у разі , якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати її у стягувача.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач АТ «Банк Форвард», не подавши відзив на позов, не довів дотримання встановленого законом порядку при зверненні за вчиненням виконавчого напису, безспірності суми заборгованості і твердження позивача в цій частині ним не спростовані.
З огляду на це, заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мають бути задоволені судом.
Частина 1 ст. 48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Спори про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково розглядаються судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на нотаріусів. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса (п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Виходячи з аналізу вказаних норм, нотаріус може бути відповідачем у справах цієї категорії лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. При цьому такі вимоги до нотаріуса підлягають розгляду в позовному провадженні за правилами цивільного судочинства як спір про право.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/4294/17-ц судом наведено правовий висновок про те, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судами за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів. Зауважено, що нотаріус не може бути відповідачем у процесі, а може бути залучений до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, у даному випадку, приватний нотаріус Кондратюк В.С. є неналежним відповідачем у справі, а тому суд залишає пред'явлені до нього позивачем вимоги без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача АТ «Банк Форвард» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка Віктор Станіславович, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис, вчинений 20 березня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за Кредитним договором № 105292162 від 30.03.2013 в розмірі 43251,42 грн, який зареєстровано в реєстрі за № 386, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з акціонерного товариства «Банк Форвард» (місцезнаходження 01032, м. Київ, Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за подання позовної заяви.
Позовні вимоги позивача до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка Віктор Станіславович залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київького апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк