Справа № 489/8897/21
Провадження № 1-кс/489/2279/21
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
30 грудня 2021 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві клопотання слідчого СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021152040001836, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
встановив:
Слідчим відділенням ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021152040001836, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за фактом незаконного заволодіння 28.12.2021 невідомою особою транспортним засобом, що належить ОСОБА_5 .
30.12.2021 до суду надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене з прокурором ОСОБА_4 про арешт автомобіля марки «Dacia», моделі «Logan», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
Необхідність арешту майна обґрунтована тим, що вилучений в ході огляду 29.12.2021 транспортний засіб має значення речового доказу у кримінальному провадженні, й тому з метою його збереження та необхідності проведення експертизи для встановлення вартості автомобіля необхідно накласти на нього арешт.
В судове засідання учасники судового провадження не з'явилися, про дату та час розгляду клопотання повідомлялися телефонограмою з врахуванням встановлених ст. 172 КПК України скорочених строків розгляду клопотання про арешт майна. Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутність. Керуючись ч.6 ст.9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження та закріпленим у ст. 7 КПК України принципом диспозитивності, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання без участі слідчого, а також за відсутності власника майна згідно з ч. 1. ст. 172 КПК України. Розгляд клопотання проводиться без фіксування ходу засідання за допомогою технічних засобів відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані матеріали (Витяг з ЄРДР, рапорт, копії протоколів огляду місця події від 29.12.2021, копію протоколу допиту потерпілого, копію картки із відомостями про транспортний засіб), слідчий суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчий обґрунтовує необхідність задоволення клопотання тим, що транспортний засіб має значення речового доказу у кримінальному провадженні. Однак в матеріалах клопотання відсутнє відповідне процесуальне рішення слідчого/прокурора, яким вказаний автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, що, у свою чергу, підтверджувало б викладені в клопотанні підстави для арешту майна з метою необхідності його збереження як речового доказу.
Крім того, слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, зокрема, що у випадку залишення вказаного транспортного засобу у володінні його законного власника існує можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вказаного транспортного засобу, або іншим чином будуть створюватися перешкоди для розслідування кримінального провадження, враховуючи той факт, що саме потерпілий звернувся із заявою до поліції про незаконне заволодіння належним йому транспортним засобом, що, у свою чергу, вказує на відсутність існування передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України ризиків.
Одним із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст. 132 КПК України є те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.
З урахуванням визначеної ст. 3 КПК України ролі слідчого судді в кримінальному провадженні щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та врахуванням визначених ст. 173 КПК України обставин, які мають враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя має оцінити, чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні про арешт майна.
Натомість з доданої до клопотання копії протоколу огляду місця події від 29.12.2021 слідує, що слідчим був оглянутий вказаний автомобіль із застосуванням фотофіксації, та в ході зазначеного огляду були виявлені та вилучені сліди, які мають значення для кримінального провадження. Крім того, слідчий має змогу шляхом звернення до потерпілого повторно оглянути зазначений речовий доказ, та, в разі наявності, зафіксувати та вилучити відповідні сліди.
Встановлені слідчим суддею обставини вказують на те, що особою, що подала клопотання про арешт майна, не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Вищезазначене відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України зобов'язує слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання через його необґрунтованість та недоведеність належними доказами викладених у ньому підстав, які є необхідними для арешту майна.
Керуючись статтями 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021152040001836, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1