Справа № 761/30540/17
Провадження № 6-а/761/11/2021
05 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.,
при секретарі: Колзаковій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю; накладення штрафу по справі №761/30540/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку; визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2021р. позивач (стягувач) ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва, з вказаною заявою, в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив суд:
- встановити новий строк подання звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018р. по справі №761/30540/17;
- накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі, визначеній ч. 2 ст. 382 КАС України, половину суми якого стягнути на користь позивача, іншу половину до Державного бюджету України.
Свою заяву, стягувач обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018р. по справі № 761/30540/17, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку; визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у включенні до складу розрахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 19 липня 2016р. матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які останній отримував за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням - протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 19 липня 2016р. та виплачувати її в подальшому з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які отримував останній за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням з урахуванням вже сплачених сум. Оскільки в добровільному порядку, відповідач відмовлявся виконати зазначене рішення суду, позивач отримав виконавчий документ, який пред'явив до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
11 жовтня 2018р. державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялий М.Г. постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57400658).
Незважаючи на відкриття виконавчого провадження та певні дії виконавця направлені на примусове виконання судового рішення, вищезазначене рішення так і не було виконане відповідачем.
З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2019р. було задоволено частково заяву позивача та визнано протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у зв'язку з невиконанням рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018р. по справі № 761/30540/17, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку; визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у найкоротший строк вжити вичерпних заходів щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018р. по справі № 761/30540/17, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку; визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії.
Разом з тим, незважаючи не наявність судового контролю, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018р. по вказаній справі було виконане відповідачем лише частково та подальше його виконання було зупинено, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 05 листопада 2013р. по справі №21-293а13 та на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2001р. №8.
З вказаними діями відповідача позивач категорично не погоджується зазначаючи, що зупинити виконання або зупинити дію судового рішення може тільки суд, а не суб'єкт владних повноважень, а постанова Верховного Суду України на посилається відповідач, як на підставу зупинення виконання рішення по справі, стосуються інших правовідносин.
05 квітня 2021р. стороною відповідача подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідачем вказане судове рішення виконано в повному обсязі, з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2013р. по справі №21-293а13 та на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2001р. №8, оскільки рішення по даній справі не містить кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплати.
В судове засідання учасники процесу, не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, позивача клопотав про розгляд заяви у його відсутність, відповідач поважності причин неявки не повідомив. Їх неявка не перешкоджає розгляду питання по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами документи по суті питання, дійшов висновку, про часткове задоволення поданої заяви з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену закон (ч. 2, 3 ст. 14 КАС України).
За змістом ст. 370 КАС України Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997р., заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб п. 1 ст. 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018р. по справі № 761/30540/17, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку; визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у включенні до складу розрахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 19 липня 2016р. матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які останній отримував за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням - протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 19 липня 2016р. та виплачувати її в подальшому з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, індексації та одноразової премії, які отримував останній за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням з урахуванням вже сплачених сум.
Суд зауважує, що вказане рішення суду є обов'язковим до виконання та не передбачає тлумачення його змісту та строків (кінцевої дати) його виконання.
Відповідач у своїх письмових поясненнях вказав, що судове рішення виконано в повному обсязі, з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2013р. по справі №21-293а13 та на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2001р. №8, оскільки рішення по даній справі не містить кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплати.
Проте, суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, оскільки висновки викладені у вказаних постановах Верховного Суду України стосуються інших правовідносин.
Крім того, зупинення виконання рішення суду, є правом суду, а не сторін по справі.
Таким чином, протягом всього часу розгляду поданої заяви в суді, стороною боржника не було повідомлено суду належних та допустимих причини, з яких боржник був позбавлений можливості виконати рішення суду.
У ч.ч. 1-3 ст. 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.
При цьому, ст. 382 КАС України передбачено можливість застосування заходів судового контролю не до конкретного відповідача у справі, а до суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення.
Перевіряючи доводи заяви, суд звертає увагу на те, що рішенням суду, ухваленим у цій справі, відповідача було зобов'язано вчинити конкретні дії.
Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів цієї справи, рішення суду відповідачем було виконано лише частково.
Разом з тим, суд зазначає, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини рішення у рішенні від 19 березня 1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009р.).
Більш того, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ також зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (також рішення ЄСПЛ у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece) від 27 травня 2004р.; у справі «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine) від 31 травня 2007р.).
Відповідний державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення або передати його іншому компетентному органу для виконання (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia).
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення в цій справі фактично підтверджує, що таке рішення не виконано в повному обсязі, суд вбачає наявність достатніх та необхідних правових підстав для застосування до відповідача заходів в порядку ст. 382 КАС України, а саме:
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду новий звіт про вжиті заходи щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018р. по справі № 761/30540/17, протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд на даний час не вбачає для цього підстав, з урахуванням того, що рішення суду відповідачем частково було виконане.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 249, 372, 382 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю; накладення штрафу по справі №761/30540/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку; визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду новий звіт про вжиті заходи щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018р. по справі № 761/30540/17, протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
В решті вимог заяви відмовити.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві в місячний строк з моменту отримання даної ухвали повідомити Шевченківський районний суд м. Києва про результати вжитих на виконання ухвали суду заходів.
Копію даної ухвали направити заявнику ОСОБА_1 .
Ухвала суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали суду складено 09 квітня 2021р.
Суддя: