Справа №760/32231/21
2-о/760/598/21
20 грудня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Мельник Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
22.11.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подана в її інтересах представником - адвокатом Санамян О.О., про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , матеріали якої протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 року були передані головуючому судді 02.12.2021 року.
В обґрунтування поданої заяви представник заявника зазначає, що заявник вимушена звернутись до суду із даною заявою, враховуючи доволі тривале потерпання від психологічного насилля зі сторони ОСОБА_2 , що, перш за все, відображається на психічному стані малолітнього сина ОСОБА_4 .
Пояснює, що взимку 2021 року ОСОБА_2 неодноразово приїжджала до гімназії (м. Київ, вул. Межигірська, 16), де навчається її онук - син заявниці, здійснювала сварки, вимагала віддати їй онука.
Так, зі слів та письмових пояснень вчителя (класного керівника), директора школи, ОСОБА_2 поводила себе доволі агресивно, емоційно, вимагала віддати онука, залякувала та погрожувала. Виконуюча обов'язки директора ОСОБА_5 одразу не зрозуміла, якого саме хлопчика розшукує бабуся, так як остання плуталась, невірно називаючи поверх, де знаходиться клас ОСОБА_4 , не могла точно та конкретно описати онука, однак вимагала віддати дитину їй. Після того, як ОСОБА_2 пішла зі школи, класний керівник - ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_5 про те, що бабуся вже не вперше приходить до школи та вимагає віддати їй онука. При цьому, бабуся має певні захворювання, з онуком не спілкується.
Крім того, в один із візитів ОСОБА_2 , а саме 17.02.2021 року, заявницею було викликано поліцію на адресу знаходження гімназії, так як остання без дозволу батьків намагалась забрати дитину, погрожувала вчительці, вела себе агресивно по відношенню до працівників школи.
Також 05.04.2021 року ОСОБА_2 приїхала до будинку, де проживає заявник та почала поводити себе неадекватно, вимагати зустрічі з нею та онуком, намагаючись потрапити до квартири. В свою чергу, заявник була вимушена звернутись до поліції з заявою про вчинення злочину.
07.04.2021 року ОСОБА_2 в черговий раз приїхала на адресу постійного місця проживання заявниці, її сина та чоловіка - ОСОБА_7 та почала запитувати у консьєржа, де перебуває її донька. Після цього ОСОБА_2 вийшла на вулицю, де як раз біля під'їзду зустріла заявницю, яка попросила маму їхати додому, однак чим більше спокійно пояснювала матері, що вона повинна їхати додому, тим агресивніше себе починала поводити ОСОБА_2 . В результаті мати довела доньку до сліз та остання попросили консьєржа викликати поліцію. Працівники поліції, які прибули на виклик, так само намагались заспокоїти ОСОБА_2 , однак остання поводила себе також агресивно, голосно кричала. Таким чином, у відношенні ОСОБА_2 був складений протокол, який остання відмовилась підписувати.
Працівниками поліції був складний протокол у відношенні ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та в подальшому адміністративні матеріали були направлені до Солом'янського районного суду м. Києва, постановою якого від 30.07.2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП було закрито у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з таким рішенням, потерпіла через свого представника звернулась до Київського апеляційного суду із скаргою. За результатами розгляду скарги суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення, яким скасував постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30. 07.2021 року та визнав ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Провадження було закрито у зв'язку із закінченням строків , передбачених ст. 38 КУпАП.
Свідком такої поведінки, агресії та зухвалості стає дитина.
Таким чином, заявник та її сім'я вимушена жити в постійному очікуванні чергового візиту ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, просить видати обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на неї обов'язків:
- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та місця навчання малолітнього, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 );
- заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
- заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 10.12.2021 року о 09 год. 30 хв., яке було відкладено на 20.12.2021 року о 12 год. 00 хв.
В судове засіданні учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений в порядку, визначеним ЦПК України.
Представником заявника через канцелярію суду було подано заяву, з якої вбачається, що вона просить проводити розгляд справи без її участі та участі заявника.
За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Заслухавши думку учасника справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_1 , та відповідно бабусею малолітнього ОСОБА_3 , неодноразово приїжджала до гімназії ( АДРЕСА_3 ), де навчається останній, здійснювала сварки, вимагала віддати їй онука.
Так, зі слів та письмових пояснень вчителя та директора школи, ОСОБА_2 поводила себе доволі агресивно, емоційно, залякувала та погрожувала. При цьому, як зазначає сторона заявника, ОСОБА_2 з онуком не спілкується.
В один із візитів ОСОБА_2 , а саме 17.02.2021 року, заявницею було викликано поліцію на адресу знаходження гімназії, так як остання без дозволу батьків намагалась забрати дитину, погрожувала вчительці, вела себе агресивно по відношенню до працівників школи.
Також 05.04.2021 року ОСОБА_2 приїхала до будинку, де проживає заявник та почала вимагати зустрічі з нею та онуком, намагаючись потрапити до квартири. В свою чергу, заявник була вимушена звернутись до поліції з заявою про вчинення злочину.
07.04.2021 року ОСОБА_2 в черговий раз приїхала на адресу постійного місця проживання заявниці, її сина та чоловіка - ОСОБА_7 та в результаті спілкування сторін була викликана поліція.
Працівниками поліції був складний протокол у відношенні ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, який був направлений до Солом'янського районного суду м. Києва, постановою якого від 30.07.2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП було закрито у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Між тим, за результатами розгляду скарги суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення, яким скасував постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30. 07.2021 року та визнав ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, але провадження у справі закрив у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Сторона заявника з огляду на зазначене, звертається з заявою про видачу обмежувального припису з метою захисту прав та інтересів перш за все малолітнього сина, оскільки попередні заходи вжиті поліцією та судом до ОСОБА_2 виявились неефективними та не захистили від психологічного насилля.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Закон також визначає поняття «кривдник» - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, та «особа, яка постраждала від домашнього насильства» - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється таких осіб, зокрема: батьки (мати, батько) і дитина (діти), дід (баба) та онук (онука).
В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону).
Згідно зі ст. 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
До поданої заяви, на підтвердження викладених в ній обставин стороною заявника надано копія наступних документів: пояснень ОСОБА_8 (консьєрж) від 08.06.2021 року; пояснень ОСОБА_6 (вчитель) від 10.08.2021 року; пояснень ОСОБА_9 (сестра) від 15.06.2021 року; пояснень ОСОБА_5 (в.о. директора гімназії) від 17.06.2021 року; відповіді Подільського УП ГУ НП в м. Києві від 20.05.2021 року (матеріали ЄО від 17.02.2021 року); відповіді Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві від 26.05.2021 року щодо викликів 17.02.2021 року, 05.04.2021 року, 07.04.2021 року; постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 30.07.2021 року; постанови Київського апеляційного суду від 22.10.2021 року.
Тимчасові обмеження прав особи, що здійснює домашнє насильство, мають бути пропорційними меті застосування щодо неї обмежувального припис (постанова Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 154/1692/19).
Враховуючи викладене, оцінюючи всі встановлені судом обставини та досліджені докази, суд вважає за необхідне встановити обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців, встановивши останній обмеження прав, які просить заявниця, враховуючи положення чинного законодавства, та які за висновками суду є співмірними наявним ризикам відносно постраждалої особи - ОСОБА_1 та її малолітнього сина - ОСОБА_3 .
Заінтересована особа, не з'явившись в судове засідання, обставин, викладених заявником, не спростувала. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог заявника.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 350-1-350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо постраждалої особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити наступні заходи обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на нього наступні обов'язки:
- заборонити наближатися на відстань ближче 300 (триста) метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи та ї малолітнього сина за адресою: АДРЕСА_1 , та до місця навчання малолітнього сина за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити вести телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу та її малолітнього сина, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Допустити негайне виконання рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повне судове рішення складено 30 грудня 2021 року.
Суддя: