ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 грудня 2021 року м. Київ № 640/22659/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж-2006" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
установив:
19.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж-2006" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про:
- визнання протиправною та скасування постанови Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 22.10.2019 №192/19/10/26-23/2210/02/2, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж-2006" визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладеного штраф у сумі 40140,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено, що постанова Відповідача про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 192/19/10/26-23/2210/02/2 від 22.10.2019 є протиправною, винесеною з порушенням норм закону та підлягає скасуванню, оскільки встановлене відповідачем під час перевірки порушення не відповідає дійсності та жодним доказом не підтверджене. Крім того, дії уповноваженого представника Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві щодо розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не відповідають вимогам чинного законодавства. У позові зазначено про те, що:
- перевірку об'єкту будівництва проведено за відсутності керівника Позивача або уповноваженої керівником особи, що є порушенням частини одинадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011;
- керівнику позивача або уповноваженій керівником особі не пред'явлено службового посвідчення та не надано копію направлення для проведення позапланової перевірки, що є порушенням частини п'ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та частини четвертої пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011;
- відсутнє письмове погодження Державною архітектурно-будівельною інспекцією України проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва, що є порушенням абзаців 6 та 7 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Одночасно витребувано у Державної архітектурно-будівельної інспекції України оригінали або належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для прийняття постанови від 22.10.2019 №192/19/10/26-23/2210/02/2. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, зокрема відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали - для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у справі відзиву на позовну заяву не подано, доказів у спростування тверджень позивача не надано.
Отже, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві № 192/19/10/26-23/2210/02/2 від 22.10.2019 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 40 140,00 гривень (а.с. 17-19).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Капустіним Віктором Олександровичем встановлено, що на об'єкті будівництва «Реконструкція існуючої адміністративної будівлі під адміністративно-офісний центр та під офісно-житлові приміщення з організацією закладів громадського харчування на вул. Володимира Сосюри, 6 у Дніпровському районі м. Києва» замовником будівництва - ТОВ «БВК «Будреммонтаж 2006» протягом трьох робочих днів не повідомлено орган державного архітектурно-будівельного контролю про зміну осіб, відповідальних за ведення авторського нагляду (відповідно до наказу ТОВ «Проектні інновації» від 08.11.2018 №66, керівником, відповідальним за проведення авторського нагляду, призначено головного інженера проекту Живчика Богдана Михайловича).
Як вказано у постанові, її складено відповідачем за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме: акту перевірки від 10.10.2019 та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.10.2019. Також зазначено, що примірник постанови надіслано поштою, відправлення №0101042068900.
Позивач отримав постанову 12.11.2019, про що свідчать копія конверту та витяг з поштового реєстру (а.с. 20-21).
Акт перевірки датовано 10.10.2019. Суб'єктами містобудування, яких перевірено зазначено ДП «Гарантія-Торг» (код 33786889) - замовник; ТОВ «БВК «Будреммонтаж» (код 34355676) - замовник; ТОВ «Домобуд» (код 40370126) - підрядник; ТОВ «Проектні інновації» (код 39897725) - генеральний проектувальний; особа, яка здійснює авторський нагляд, або керівник групи авторського нагляду - Живчик Богдан Михайлович; особа, яка здійснює технічний нагляд - Бабій Іван Степанович, кваліфікаційний сертифікат АТ №004195 (а.с. 25-33).
Захід є позаплановим і проведено на виконання розпорядчого документу від 09.10.2019 року №437 та посвідчення (направлення) від 10.10.2019. Перевірку проведено 10.10.2019 з 10.00 години до 12.00 години.
В акті перевірки, порушення щодо якого винесено оскаржувану постанову наведено у пункті 14 розділу VIII «Опис виявлених порушень вимог законодавства» (а.с. 32).
Як вбачається з Акту перевірки у проведенні заходу державного нагляду (контролю) брали участь Головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Капустін Віктор Олександрович, довірена особа ТОВ «Домобуд» Голенков Сергій Борисович та відповідальний виконроб ТОВ «Домобуд» Врубльовський Сергій Володимирович.
Відтак судом встановлено, що представник ТОВ «БВК «Будреммонтаж» участі у проведенні заходу державного нагляду (контролю) не брав.
У акті також зазначено, що його надіслано поштою, відправленням: К-133 №0113330936834.
У складеному, також 10.10.2019, відносно ТОВ «БВК «Будреммонтаж 2006» протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності також зазначено про те, що від отримання протоколу особа відмовилась і його направлено поштою, у тому самому відправленні, що і акт перевірки: К-133 №0113330936834 (а.с. 37-38).
Тут суд зауважує на тому, що у протоколі про правопорушення, складеному одночасно з актом перевірки, зазначено про відмову від його отримання особою, яка не брала участь у перевірці.
У протоколі про правопорушення вказано, що розгляд справи відбудеться о 10 год. 50 хв. 22.10.2019.
До матеріалів справи долучено копію конверту із зазначенням даного номеру поштового відправлення, а також витяг з поштового реєстру, згідно якого дане відправлення прийнято поштовим відділенням 15.10.2019 і вручено позивачу 21.10.2019 (а.с. 39-40).
Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (Закон №208/94).
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 2 Закону №208/94, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за таке правопорушення як неподання чи несвоєчасне подання замовником інформації про передачу права на будівництво об'єкта іншому замовнику, зміну генерального підрядника чи підрядника, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, відповідальних виконавців робіт, а також про коригування проектної документації у випадках, коли подання такої інформації є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону №208/94, порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідний Порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (Порядок №244).
Згідно пункту 6 Порядку №244, штраф за правопорушення може бути накладено на суб'єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб'єкта містобудування.
Як вбачається з матеріалів справи, про місце та дату розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме 22.10.2019 о 10-40 годині, позивача повідомлено шляхом направлення 15.10.2019 на його адресу протоколу про правопорушення, складеного одночасно з актом перевірки 10.10.2019, який позивачем отримано 21.10.2019.
В свою чергу, пунктом 16 Порядку №244 визначено, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.
Однак, як підтверджується матеріалами справи, справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглянуто вже на наступний день, після одержання суб'єктом будування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.
У пункті 17 Порядку №244, зазначено, що справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.
Однак наведені положення Порядку №244 можуть бути застосовані за умови дотримання положень абзацу другого пункту 17, в силу якого, відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.
У відповідності до пункту18 Порядку №244, справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.
В свою чергу, пунктом 20 визначено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з'ясовує, серед іншого, чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи.
Однак, як вбачається з фактичних обставин справи, посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю не дотримано низку положень Порядку №244 та не дотримано принципу рівності всіх учасників справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Справу розглянуто 22.10.2019, тобто на наступний, перший день після повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, шляхом направлення йому примірника протоколу про правопорушення, в той час, як Порядок №244 встановлює п'ятнадцятиденний строк для розгляду такої справи з дня отримання суб'єктом господарювання протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи, а також повідомлення суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності про розгляд справи, не пізніше як за три доби до дня такого розгляду.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджено доказами, твердження позивача про те, що в порушення вимог абзацу 2 пункту 17 Порядку №244 позивач не повідомлений про розгляд справи за три доби до такого розгляду.
Суд вважає, що при розгляді справи було порушено права позивача, внаслідок, зокрема, порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де сам термін «суд», вжитий у зазначеній статті, тлумачиться ЄСПЛ в широкому розумінні. Аналіз рішень ЄСПЛ засвідчує, що під поняття «суд», окрім власне судових органів, можуть підпадати арбітражі, професійні дисциплінарні органи, органи, що займаються земельними питаннями, органи дозвільної системи тощо. При цьому системою критеріїв, покладених ЄСПЛ в основу визнання того чи іншого органу «судом» у розумінні ст.6 Конвенції є наявність ознак: 1) здатність ухвалювати обов'язкові для виконання рішення; 2) обов'язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи. Відповідач має вказані ознаки і може розглядатися як «суд» в розумінні рішень ЄСПЛ.
Стаття 6 Конвенції закріплює право на справедливий суд. У ч.1 цієї статті встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Питання реалізації принципу справедливості судового розгляду справи є одним з найбільш складних і дискусійних, що викликано цілою низкою причин. ЄСПЛ чітко поділяє питання справедливості судового процесу і питання правильності чи хибності судового рішення. ЄСПЛ не вправі встановлювати, чи правильно було ухвалено рішення, однак вправі вирішити, чи був розгляд справи справедливим.
Фактично, розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності проведено посадовою особою відповідача 22.10.2019, на підставі акту про проведену перевірку та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, без надання можливості позивачу, представник якого не брав у часті у проведенні перевірки, взяти участі у розгляді, надати свої пояснення та можливо докази, на спростування висновків наведених у акті перевірки, тобто з порушенням вимог пунктів 16-21 Порядку №244.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На переконання суду, обставин, встановлених в ході розгляду даної справи достатньо для поставлення законного та обґрунтованого рішення щодо предмету спору, яким є постанова Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 22.10.2019 №192/19/10/26-23/2210/02/2, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж-2006" визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладеного штраф у сумі 40140,00 грн.
Визнання протиправною та скасування відповідної постанови забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів, що порушено внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
В силу частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При цьому, відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України, стягненню, на користь позивача, підлягають всі понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж-2006" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 22.10.2019 №192/19/10/26-23/2210/02/2, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж-2006" визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 40140,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж-2006" за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України 1921 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню) в рахунок сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Чудак