ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
30 грудня 2021 року справа №640/28816/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 01 квітня 2020 року №1177675-3313-2615
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність визначення суми грошового зобов'язання із земельного податку, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не має права володіння або користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:428:0015. Орендарем цієї земельної ділянки значиться ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської». Позивач звертає увагу, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та подання позову частки земельної ділянки не розподілялись між співвласниками будинку, як того вимагає закон; будинок має понад 700 квартир та десятки нежитлових приміщень.
Як вказує позивач, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не проводилась і її проведення є неможливим до передачі земельної ділянки на баланс до житлово-обслуговуючої організації та розподілу часток земельної ділянки між співвласниками.
Ухвалою від 22 грудня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/28816/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із тим, що за даними ІТС «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка під нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,004563 га, яка відноситься до 163-ої економіко-планувальної зони, грошова оцінка в межах зони з 01 липня 2015 року становить 926,72 грн./кв.м.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 01 квітня 2020 року №1177675-3313-2615 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку за 2020 рік у розмірі 3 610,16 грн.
У підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (за землю) є зокрема землекористувачі.
Як визначає пункт 14.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, землекористувачі - це зокрема фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Стаття 270 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у користуванні.
Відповідач зазначив у відзиві, що сума податкового зобов'язання визначена позивачу, у зв'язку із тим, що за даними ІТС «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка під нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,004563 га, яка відноситься до 163-ої економіко-планувальної зони, грошова оцінка в межах зони з 01 липня 2015 року становить 926,72 грн./кв.м.
У свою чергу позивач вважає, що він не має права володіння або користування спірною земельною ділянкою.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є користувачем або власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,004563 га.
Зокрема у справі відсутні докази, що позивач є власником будь-яких нежитлових чи житлових будівель або приміщень, що розташовані за вказаною адресою.
Згідно з підпунктами 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України визначає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статті 125, 126 Земельного кодексу України визначають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За правовою позицією Верховного Суду, що викладена зокрема у постановах від 21 березня 2019 року у справі №826/15276/17 та від 21 листопада 2018 року у справі №826/10289/16, від 19 червня 2018 року у справі №826/8009/16, у разі, коли особа не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виникає в платника податків з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що фізична особа - власник будівлі/споруди є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язана у порядку та у строки, передбачені положеннями Податкового кодексу України сплачувати земельний податок.
При цьому, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленому розділом ХІІ Податкового кодексу України, а підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
За правилами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
За визначенням підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Таким чином, при визначенні суми податкового зобов'язання із земельного податку податковий орган зобов'язаний оцінити комплекс обставин, передбачених статтею 271 Податкового кодексу України, зокрема, з'ясовувати на підставі даних Державного земельного кадастру площу, цільове призначення, оцінку земельної ділянки, встановити чи зареєстровано право власності на приміщення, що знаходяться на земельний ділянці, та застосувати відповідну ставку податку.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів використання даних Державного земельного кадастру під час визначення суми податкового зобов'язання позивачу, оскільки у справі відсутній відповідний витяг з Державного земельного кадастру.
У справі також відсутні інші докази, які б підтверджували цільове призначення земельної ділянки, яка начебто обліковується за ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд вважає протиправним визначення позивачу суми податкового зобов'язання із земельного податку за 2020 рік, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 01 квітня 2020 року №1177675-3313-2615 підлягає скасуванню.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 квітня 2020 року №1177675-3313-2615.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267).
Суддя В.А. Кузьменко