Справа № 357/11352/21
1-кп/357/1478/21
28.12.2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021111030001283 від 09.06.2021, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, працюючого продавцем-консультантом в ТОВ «Авторемтранс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
Статтею 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. №770, допускається лише в цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону.
Зокрема, Закон допускає наступні випадки законного обігу психотропних речовин включених до таблиці 1 Переліку:
- використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст.19 Закону);
-діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст.20 Закону);
-діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (стаття 23 Закону).
Однак, в порушення вищевказаними вимог законодавства, ОСОБА_3 , приблизно о 16.00 год., домовився по телефону з ув'язненими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували в установі попереднього ув'язнення ITT №1 ГУНП в Київській області по вул. Привокзальна, 3 м. Біла Церква Київської області, про передачу останнім особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабіс».
Після чого, 07.06.2021 року, приблизно о 22.00 год. ОСОБА_3 , по вул. Рибна, 8 в м. Біла Церква, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали щодо якого виділені в окреме кримінальне провадження, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено -«канабіс», масою 1,6 г., який в подальшому незаконно зберігав з метою збуту.
Надалі, ОСОБА_3 , помістив у пляшку з шампуню «Тео NATURE» поліетиленовий пакет із вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабісу» масою 1,6 г., які надалі незаконно зберігав при собі з метою подальшого збуту в установу попереднього ув'язнення ITT № 1 ГУНП в Київській області для ув'язнених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Крім цього, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабісу», ОСОБА_3 , 07.06.2021 року, приблизно о 22.00 год., перебуваючи біля буд. 45 по вул. Героїв Крут в м. Біла Церква, умисно, з метою подальшого збуту, передав - незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс» масою 1,6 г., який знаходився в пляшці з шампуні «Тео NATURE» неповнолітньому свідку ОСОБА_8 , для подальшої передачі в установу попереднього ув'язнення ITT № 1 ГУНП в Київській області для ув'язнених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_3 не повідомив неповнолітнього ОСОБА_8 про те, що в пляшці з шампуні «Тео NATURE» знаходиться особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс».
В подальшому 09.06.2021 року, приблизно о 08.00 год. неповнолітній свідок ОСОБА_8 , будучи необізнаний про наміри ОСОБА_3 щодо незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабіс», попросив ОСОБА_9 , передати передачу, в якій знаходилася вищезазначена пляшка шампуні «Тео NATURE» з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «канабіс», масою 1,6 г., до установи попереднього ув'язнення ITT № 1 ГУНП в Київській області по вул. Привокзальна, 3 в м. Біла Церква Київської області, ув'язненим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що останній і зробив.
9 червня 2021 року приблизно о 12.00 год. працівниками ITT № 1 ГУНП в Київській області при догляді продуктової передачі ОСОБА_6 виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс» масою 1,6 г.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінальних правопорушень. Зазначив, що 07.06.2021 року о 16 годині зателефонував ОСОБА_10 , попросив передати канабіс. Сказав, що набере людина. Через пів години зателефонували, сказали підійти на Рибну, 8. Близько 20 години він підійшов на вказану адресу, ОСОБА_11 передав йому пакетик на застібці. Потім йому подзвонив ОСОБА_10 , сказав, щоб пакетик вінкинув у шампунь, який прийде забере ОСОБА_12 . ОСОБА_12 прийшов за адресою АДРЕСА_3 і забрав вказаний шампунь. Повідомив, що розумів, що це заборонено, але не міг відмовити ОСОБА_10 . Якби знав, що за це буде, то ніколи б так не вчинив. Особу, якій передавав бачив, але ніколи раніше з ним не спілкувався. Вказав, що має повних 18 років, проживає з батьками та братом, працює. ОСОБА_10 потім ще йому телефонував, однак він сказав, що той його підставив і більше з ним не спілкується. Зазначив, що зробив для себе належні висновки, більше таке не повториться. Просив суворо не карати. На досудовому розслідуванні він повідомив про особу в якої придбав наркотичний засіб.
Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
З'ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються речових доказів та судових витрат у провадженні. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п. 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.
Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України.
Також, своїми умисними діями, які виразились у незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України згідно із якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Щире каяття полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т. ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого
Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.
Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини, які мали місце, а саме про обставини придбання та зберігання з метою збуту, а також збуту особливо небезпечного наркотичного засобу.
Крім того, ОСОБА_3 вказав на особу, яка передала йому наркотичний засіб, тобто викрив осіб причетних до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів. В подальшому, за сприяння ОСОБА_3 у викритті осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, відносно останніх були внесені відомості в ЄРДР та розпочато кримінальні провадження.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, в судовому засіданні не встановлено.
Згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, а саме визнання обвинуваченим вини у вчиненому, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочинів особою молодого віку, та з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що при призначенні обвинуваченому основного покарання за ч. 2 ст.307 КК України слід застосувати ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 статті 307 КК України, без конфіскації майна.
Також, ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 307 КК України, у мінімальних межах санкції вказаної статті.
Враховуючи вимоги ст. 70 КК України, ОСОБА_3 необхідно призначити остаточне покарання, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Зважаючи не тільки на тяжкість вчиненого злочину, але й на те, що обвинувачений працює, займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, за сприяння ОСОБА_3 у викритті осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, були внесені відомості в ЄРДР та розпочато кримінальні провадження, щодо осіб, які вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів, з урахуванням позиції обвинуваченого до вчиненого, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_13 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації, а тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, згідно ст. 75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до ст. 77 КК України, у зв'язку зі звільненням особи від основного покарання, додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 307 КК у вигляді конфіскації майна, застосуванню не підлягає.
На думку суду, призначене покарання та звільнення від його відбування, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів і не буде становити особистий надмірний тягар для особи, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Процесуальні витрати у справі слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в розмірі 4063,04 (чотири тисячі шістдесят три ) грн. 04 коп.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання за:
- ч. 1 ст. 307 КК України - 4 роки позбавлення волі.
- ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 3 роки.
На підставі пунктів 1, 2 частини 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 4063,04 (чотири тисячі шістдесят три ) грн. 04 коп.
Речові докази у справі:
- подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом , обіг якого заборонено - канабісом, масою 1,6 г, яку поміщено до спецпакету 4167519 та передано на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області - знищити;
- первинні упаковки від змивів з поліетиленових пакетів під умовними назвами №1 і №2, які запаковано в конверт з паперу коричневого кольору; зразок букального епітелію ОСОБА_3 , який запаковано в запаковано в конверт з паперу коричневого кольору та які передані на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області - знищити;
- мобільний телефон НОКІА ІМЕІ: НОМЕР_1 , який вилучено з камери ІТТ №1 ГУНП в Київській області та упаковано до спецпакету №2515643 та передано на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області - конфіскувати на користь держави.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Суддя: ОСОБА_1