30 грудня 2021 року Справа №480/5389/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
розглянувши у спрощеному проваденні без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5389/21 за позовом ОСОБА_1 до Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про стягнення заборгованості та середнього заробітку за затримку розрахунку,-
22 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що у період часу з 02.10.2019 по 24.03.2020 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 24.03.2020 звільнена з посади секретаря Верхньосироватської сільської ради рішенням 35 сесії сьомого скликання від 23.03.2020. При звільненні відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію за три дні основної щорічної відпустки, що було предметом судового розгляду. Після ухвалення судом рішення на її користь, відповідач лише 18.06.2021 здійснив випалту належної її суми, затримка розрахунку склала 311 робочих днів. Посилаючи на положення ст.117 КЗпП України, позивач просить стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 237137,50 грн., виходячи із розміру середньоденного заробітку 762,50 грн.
08 липня 2021 року позивач звернулася з іншим позовом до Верхньосироватської сільської ради про стягнення коштів та середнього заробітку за затримку розрахунку, мотивуючи вимоги тим, що в період роботи у Верхньосироватській сільській раді у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з 02.03.2020 по 04.03.3030 знаходилася на лікарняному. Відповідач в порушення п.1 ч.1, ч.2 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на виплатив їй допомогу по тимчасовій непрацездатності, заборгованість по якій існує по теперішній час. Затримка цієї виплати на день звернення до суду склала 323 робочих дні. Позивач просить стягнути на її користь належну допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 246287,50 грн.
27 жовтня 2021 року судом прийняте рішення про об'єднання цих двох справ в одне провадження.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, вважає їх необгрунтованими, розмір відшкодувань завищеним.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період часу з 02.10.2019 по 24.03.2020 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 24.03.2020 звільнена з посади секретаря Верхньосироватської сільської ради рішенням 35 сесії сьомого скликання від 23.03.2020. ( а.с. 4-5, 10,11,12)
При звільненні відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію за три дні основної щорічної відпустки, що підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 480/8958/20 ( а.с.14-17). Заборгованість склала 2287,50 грн., та виплачена відповідачем 18.06.2021, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача ( а.с.18).
Крім того, судом встановлено, що позивач у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з 02.03.2020 по 04.03.2020 знаходилася на лікарняному, однак допомога по тимчасовій непрацездатності відповідачем позивачу не виплачена по теперішній час. Відповідно до розрахунку, наданого відповідачем на вимогу суду, заборгованість склаладє 2402,94 грн. ( а.с.23-24)
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Положення щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування та службової кар'єри закріплені також і розділом ІІІ Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до ст.7 цього Закону правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .
Пунктом 1 ч.3 ст.15 цього Закону встановлений обов'язок роботодавця надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1, абзацу 2 ч.2 ст.22 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї серед іншого тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином відповідач повинен виплатити позивачу допомогу по тимчасовій непрацездатності за три дні з 02.03.2020 по 04.03.2020 у розмірі 2402,94 грн.
Відповідно до вимог ст.116 Кодексу законів про працю при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 цього Кодексу передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як вже встановлено судом, відповідач на день звільнення не виплатив позивачу всі належні йому суми, а саме допомогу по тимчасовій непрацездатності за три дні з 02.03.2020 по 04.03.2020 у розмірі 2402,94 грн. та компенсацію за три дні основної щорічної відпустки. Зважаючи, що допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачена на теперішінй час, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2402,94 грн.
Крім того, суд вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні. Оскільки, на день розгляду справи судом розрахунок по усих належних позивачу виплатах не проведений, тривалість затримки на день звернення до суду з останнім позовом склала 323 робочих дні.
При цьому вирішуючи питання щодо розміру цього відшкодування, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця ( пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми ( висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного позивачем, з огляду на те, що розмір простроченої заборгованості склав у загальній сумі 4690,44грн. Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 4690 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області ( код ЄДРПОУ 04391374, площа Козацької Слави,2, с.Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область, 42351) про про стягнення заборгованості та середнього заробітку за затримку розрахунку - задовольнити.
Стягнути з Верхньосироватської сілської ради Сумського райну Сумської області на користь ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 02.03.2020 по 04.03.2020 у розмірі 2402,94 грн., та середній заробіток за затриму розрахунку при звільненні у розмірі 4690,00 грн., а всього 7092 ( сім тисяч дев'яносто дві) грн.94 коп.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах