Справа № 420/20256/21
28 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність щодо не здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 26 жовтня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08 жовтня 2015 року по 24 жовтня 2016 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 жовтня 2016 року із застосуванням базового місяця для обрахування індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30 травня 2017 року по 27 грудня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обрахування індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, за період з 01 березня 2018 року по 27 грудня 2018 року із застосуванням базового місяця для обрахування індексації грошового забезпечення - березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що у період з 08 жовтня 2015 року по 24 жовтня 2016 року та у період з 30 травня 2017 року по 27 грудня 2018 року (у період проходження військової служби) ОСОБА_1 не проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.2003 року №491-ІV «Про індексацію грошових доходів населення», постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Копія ухвали про відкриття провадження по справі та позов з додатками були вручені військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_1 - 10 листопада 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.57, 58).
Відповідачі відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслали. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
06 грудня 2021 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов лист №3683 від 15 листопада 2021 року (вхід. №68235/21), в якому повідомляється, що ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 військову службу не проходить.
Станом на 28 грудня 2021 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 03 березня 2016 року (а.с.12).
У період з 30 травня 2017 року по 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №1 від 02.01.2019 року солдата ОСОБА_1 , навідника танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , з 03 січня 2019 року виключено зі списків особового складу частини (а.с.23).
25 серпня 2021 року представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 з адвокатськими запитами, в яких представник, зокрема, просив надати довідку про виплату або не виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 за період з 30 травня 2017 року по 02 січня 2019 року та у військовій частині НОМЕР_1 за період з 08 жовтня 2015 року по 24 жовтня 2016 рік (а.с.45-50).
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п.2 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, яка застосовується з 01.12.2015 року).
До 01.12.2015 року рішення про затвердження особливого порядку індексації не було прийнято.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме: Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. В свою чергу, військова частина НОМЕР_2 не надала доказів того, що у неї гроші на індексацію заробітної плати відсутні.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі №825/1987/17.
При цьому нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Позивач зазначив, що за період з 30.05.2017 року по 27.12.2018 року індексація грошового забезпечення відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась.
Суд встановив, що у період з 30.05.2017 року по 27.12.2018 року військовою частиною НОМЕР_2 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, суду не надані докази на спростування цих доводів позивача, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 30.05.2017 року по 27.12.2018 року є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 30.05.2017 року по 27.12.2018 року.
У зв'язку з тим, що судом встановлена протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у період з 30.05.2017 року по 27.12.2018 року, суд доходить висновку, що правомірність позовних вимог позивача щодо зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та з урахуванням вищевикладених та встановлених обставин, слід задовольнити вказані вимоги шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 30.05.2017 року по 27.12.2018 року.
Однак, суд доходить висновку, що слід відмовити у задоволенні позовної вимоги у застосуванні при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяцем для обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць - січень, березень 2008 року), оскільки визначення цих обставин належить до виключної компетенції військової частини НОМЕР_2 і суд не має повноважень визначати базовий місяць та суму індексації грошового забезпечення. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. У даній справі таке нарахування військовою частиною НОМЕР_2 здійснено ще не було. Отже, нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування належить до повноважень відповідача, які є дискреційними. Так, враховуючи положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», встановлення місяця підвищення (базового місяця) належить до повноважень відповідача.
З таким правовим висновком погодився Верховний Суд, виклавши свою правову позицію у постанові по справі №240/11882/19 від 15 жовтня 2020 року.
Так, у пп.37, 38 постанови по справі №240/11882/19 від 15 жовтня 2020 року Верховний Суд зазначив що у даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Суд вважає, що наведені висновки є релевантні до спірних правовідносин.
Тому суд доходить висновку, що порушене питання не було предметом розгляду відповідачем до подачі позову, а отже відсутні правові підстави вважати, що відповідне право позивача було порушено чи буде порушено.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати і вплатити індексацію грошового забезпечення за період з 30.05.2017 року по 27.12.2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд доходить висновку, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення на користь позивача не відбулась та відсутні підстави для твердження, що військовою частиною НОМЕР_2 будуть порушені вимоги Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08 жовтня 2015 року по 24 жовтня 2016 року та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 24 жовтня 2016 року із застосуванням базового місяця для обрахування індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 суд зазначає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, що позивач у спірний період, а саме з 08 жовтня 2015 року по 24 жовтня 2016 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність щодо не здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 30 травня 2017 року по 27 грудня 2018 року включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30 травня 2017 року по 27 грудня 2018 року включно.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя С.О. Cтефанов