Справа № 420/26301/21
28 грудня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Юхтенко Л.Р., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ40108740, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 14) про визнання не правомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 21 грудня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ40108740, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 14) про визнання не правомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява обґрунтована тим, що дії та бездіяльність відповідача є протиправною.
Відповідно до приписів ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, та позов має бути залишений без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач в додатках до позовної заяви зазначає про наявність квитанції про сплату судового збору, але відповідно до Акту від 21.12.2021 року № 1397 під час відкриття конверту ОСОБА_1 не виявилось вказаних у додатку документів, а саме: квитанції про сплату судового збору.
Таким чином, до позову не додано документу про сплату судового збору.
Згідно з ч.3ст.4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 гривня.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем має бути сплачено судовий збір в сумі 908 грн.
Відповідно до ч. 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовних вимог, позивач оскаржує дії щодо не проведення своєчасного розрахунку у повному обсязі на день звільнення та невиплати середнього заробітку за час затримки виплати сум, що підлягали виплаті на день звільнення, та зобов'язати нарахувати та виплатити на користь позивача всі належні суми на день звільнення та за несвоєчасний розрахунок - середній заробіток за час затримки усіх належних йому виплат у день звільнення.
У позовній заяві позивач зазначив, що він був звільнений з військової служби 04.03.2021 року, а одноразова грошова допомога при звільненні була перераховано із затримкою лише 16 червня 2021 року.
У постанові від 18.03.2020 року по справі № 711/4010/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:<… Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці»).
У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» й «оплата праці», які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у редакції, чинній на час звільнення позивачки, відносила до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору та суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 і 3.9 Інструкції).
Отже, вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер…>.(пп. 48-54 постанови ВП ВС від 18.03.2020 року по справі № 711/4010/13-ц ).
З наведеного висновку вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер та не відноситься до оплати праці, у розумінні цього терміну, визначеного законодавством України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Тому, суд доходить висновку, що при обранні норми матеріального права, що належить до застосуванню спірних правовідносин, мають бути враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в останніх постановах Верховного Суду.
З огляду на те, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні є разовим платежем, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги відносяться до вимог щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а отже строк звернення до суду встановлюється місячний строк з дати порушення права позивача, у даному випадку з дати отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, з розміром якої позивач не погодився, тобто дати остаточного розрахунку, з 16.06.2021 року.
Проте позивачем до позову не додано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому суд наголошує на тому, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою зазначеної статті КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
При таких обставинах, позовна заява ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання не правомірними дій, зобов'язання вчинити певні діїмає бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності пропуску строку звернення до суду та доказу сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122,123,160,161,167,169,256, 294 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ40108740, місцезнаходження: 65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 14) про визнання не правомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність усунути недоліки, викладені в ухвалі протягом десяти днів з моменту її отримання шляхом надання безпосередньо до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду (адреса: м. Одеса, вул. Фонтанськадорога,14) документів, що підтверджують усунення викладених в ухвалі недоліків.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до п. 3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Роз'яснити заявнику, що в іншому випадку заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Р. Юхтенко