Справа № 420/5277/20
28 грудня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №420/5277/20, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №420/5277/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 21.07.2019 року, стягнення на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 21.07.2019 року включно в сумі 150006,14 грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 21.07.2019 року - березень 2018 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової академії (м. Одеса) задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року - змінено та викладено 2 та 3 абзаци його резолютивної частини у наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не здійснення нарахування, перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 грудня 2015 року по 21 липня 2019 року. Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) здійснити нарахування, перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 21 липня 2019 року, з урахуванням вже проведених виплат.». В решті - залишено рішення суду першої інстанції без змін.
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року по справі №420/5277/20 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі №420/5277/20.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що 07.09.2021 року відкрито виконавче провадження за реєстраційним номером 66712012 та станом на 13.12.2021 року рішення від 22.10.2020 року та постанову від 21.04.2021 року відповідач не виконав. Звернення позивача щодо добровільного виконання рішення від 22.10.2020 року та постанови від 21.04.2021 року повністю ігноруються відповідачем.
Суд вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу заявника, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі №805/516/18-а, №9901/598/19 від 13 травня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються спеціальним законом.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
При цьому, заява ОСОБА_1 не містить інформації та доказів вчинення/виконання державним виконавцем обов'язків/дій щодо вжиття заходів з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суд по адміністративній справі від 22.10.2020 року по справі №420/5277/20 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі №420/5277/20, які набрали законної сили.
Доказів звернення ОСОБА_1 до державного виконавця з заявою щодо отримання інформації про хід виконавчого провадження, накладення штрафу на Військову академію (м. Одеса), звернення до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, тощо, заявником - не надано.
У свою чергу, бездіяльність державного виконавця щодо не вжиття відповідних дій з примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, може бути самостійною підставою для звернення до суду.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини у суду не має на даний час підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за заявою ОСОБА_1 в порядку ст.382 КАС України.
Керуючись ст. 382, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року по справі від 22.10.2020 року по справі №420/5277/20 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі №420/5277/20- відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида