Справа № 159/4174/21
Провадження № 2/159/1059/21
30 грудня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючої - судді Логвинюк І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі,
Позивач 23.07.21 р. подала до суду вказаний вище позов, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини сторін - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що сторони уклали між собою шлюб 12.09.15 р.. За час шлюбу у сторін народилась спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає спільно з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно коштів на утримання вказаної вище дитини не надає. Покликаючись на ст. ст. 180, 141, 184, 182 СК України, зазначає, що відповідач не є платником за виконавчими документами, інших утриманців не має, не працює, однак, має несталий доход в сумі 15 000 гв., тому, вважає, може надавати утримання дитині. Вона не працює та доходу не має, їй утруднено самій забезпечити утримання дитини. Просить позов задовольнити.
За ухвалою судді від 09.09.21 р. провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного (письмового) провадження.
Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідачем було отримано під розпис 06.12.21 р..
За станом на 30.12.21 р. відповідачем не було подано до суду відзиву на позовну заяву.
Суд, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до копії паспорта позивача, вона проживає у АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії довідки № 14.35/7 390 від 12.04.21 р., виданої виконкомом Ковельської міськради Волинської обл., спільна неповнолітня дитина сторін проживає разом із своєю матір'ю - позивачем у справі, з 2018 р..
Тому позивачеві належить право вимоги за розглядуваним позовом.
Відповідно до копії паспорта відповідача серії НОМЕР_1 , він спільно з позивачем не проживає.
Як стверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого у 2015 р. відділом ацс, сторони уклали між собою шлюб 12.09.15 р., актовий запис № 437.
Та обставина, що у сторін є вказана вище спільна неповнолітня дитина, стверджується копією свідоцтва про народження останньої.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 р., що ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.91 р. та набула чинності для України 27.09.91 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
У відповідності із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Позивач надала суду докази того, що спільна неповнолітня дитина сторін проживає саме з нею, крім того, суд враховує вік дитини та те, що відповідач жодним чином не оспорив такої обставини.
Оскільки сторони добровільно не домовились про утримання своєї спільної неповнолітньої дитини, про що свідчить поданий до суду позов, тому кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд.
Під час судового розгляду встановлено, що сторони спільно не проживають, матеріальну допомогу на утримання спільної неповнолітньої дитини сторін відповідач добровільно не надає, що випливає із виниклого між сторонами спору, отже, він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача.
Визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів, суд виходить з такого.
Згідно із ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини можуть бути присуджені у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3 - 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як зазначено у ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності із ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Даних про те, що відповідач має доход, зокрема, несталий (сталий), а також - про розмір такого доходу, щодо його майнового стану в сенсі наявності у власності нерухомого чи цінного рухомого майна, - позивачем суду не надано.
З огляду на те, що відповідач є працездатного віку і доказів наявності протипоказань щодо його працевлаштування суду не надано, дані про інших утриманців відповідача у розпорядженні суду відсутні, суд вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини сторін у твердій грошовій сумі, однак, у розмірі, меншому, ніж той, про який просить позивач.
При цьому суд виходить з непорушності конституційного права неповнолітньої дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття; обов'язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням спільного проживання батьків з дитиною.
За таких обставин суд вважає можливим позов задовольнити частково та визначити розмір аліментів на утримання спільної неповнолітньої дитини сторін у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 100 грн щомісячно на підставі ст. 184 СК України, положеннями якої передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При цьому суд враховує, що ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» для дітей віком до 6 років: 1 січня - 1 921 гривня, з 1 липня - 2 013 гривень, з 1 грудня - 2 100 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Підстав для стягнення мінімального рекомендованого розміру аліментів на дитину у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суд не вбачає, так як позивачем не доведено достатності заробітку (доходу) відповідача як платника аліментів.
А тому позов слід задовольнити частково.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору за Законом, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 908 грн.
На підставі наведеного, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 175, 178, 179, 209, 280, 281, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 125, 180 - 184 СК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , і. н. НОМЕР_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , і. н. НОМЕР_5 , на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 1 100 (одна тисяча сто) грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.07.21 р. та продовжуючи до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову - відмовити.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , і. н. НОМЕР_3 , на доход держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , і. н. НОМЕР_5 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , і. н. НОМЕР_3 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 .
Головуючий:І. М. ЛОГВИНЮК