справа № 380/13850/21
28 грудня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Сакалоша В.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області по нарахуванню та виплаті йому у період з 01.01.2015 р. до 30.06.2021 р. державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, що не відповідають розмірам встановленим частиною четвертою статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-ХИ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“» від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок виплаченої йому у період з 01.01.2015 р. до 30.06.2021 р. державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок виплаченої мені у період з 01.01.2015 р. до 30.06.2021 р. державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, привівши її розмір у відповідність із розмірами визначеними статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, беручи за основу розмір мінімальної пенсії за віком встановлений загальнообов'язкове державне пенсійне недоплаченої пенсі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити за період з 01.01.2015 р. до 30.06.2021 р. різницю між належною йому відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону № 230/96- ВР), державною пенсією та виплаченою йому пенсію, що була нарахована відповідно до підзаконного нормативно-правового акту - постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є потерпілою особою від наслідків Чорнобильської катастрофи і інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що з набуттям чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №-р(II)/2021 відповідач повинен був нарахувати та виплачувати пенсійні кошти у розмірі, що дорівнює восьми мінімальним пенсіям за віком щомісячно згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату пенсії у такому розмірі, проте відповідач листом повідомив позивачу про відсутність підстав для таких виплат. Позивач вважає такі дії протиправними.
Ухвалою судді від 25.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 06.10.2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що подія настання змін в правовому регламентуванні соціального забезпечення громадян у порядку ст.54 Закону № 796 припадає на календарну дату 07 липня 2021 року, тобто знаходиться поза межами визначеного позивачем проміжку часу спірних правовідносин (з 01.01.2015 по 30.06.2021). Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав відповідь на відзив відповідно до якої вказує, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо соціального та правового захисту осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються правовими нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796-XII, у редакції, що була чинна на день виникнення спору).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується копією посвідчення та отримує пенсію по інвалідності (2 група). Позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про нарахування та виплату їй пенсії за спірний період у розмірі, встановленому ст. 54 Закону №796-XII.
Відповідач за результатами розгляду заяви листом від 20.07.2021 №9263-9217/ф-52/8-1300/21 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку їй пенсії.
Суть спору між сторонами зведена виключно до розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання позивача, як особи, віднесеної до II групи інвалідності.
Безспірно, приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 №230/96-ВР передбачалося, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, 28.12.2014 було прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, яким текст ст. 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
"Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".
Суд зазначає, що предметом розгляду Конституційним Судом України у справі за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_2 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) були положення підпункту 13 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII.
За результатами такого розгляду Конституційним Судом України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.021991 №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як зазначив Конституційний Суд України в цьому рішенні, частина третя статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Позивач не врахував того, що Конституційний Суд України в пункті 3 цього рішення зазначив лише про необхідність Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 №230/96-ВР.
Тобто, умовою для відновлення застосування приписів частини четвертої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 №230/96-ВР, щодо розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України є неприведення Верховною Радою України певного нормативного регулювання положень статті 54 Закону №796-XII.
Також позивач не врахував, що за змістом ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Так, 29.06.2021 Верховною Радою України на виконання вказаного Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" №1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021.
Таким чином, правові норми частини четвертої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 №230/96-ВР щодо розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України, не відновили свою дію.
Позивач помилково вважає, що з 07.04.2021 наявні підстави для застосування норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 №230/96-ВР, яка б передбачала виплату йому (позивачу) пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком.
У розумінні вимог ст. 9 КАС України суд розглядає спір не інакше як за позовною заявою та в межах доводів сторін.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, стали наслідком помилкового трактування Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18), а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат у даній справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.2, 9, 77, 242-244, 256 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Сакалош