справа №380/15877/21
30 грудня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача середній заробіток у сумі 1286,71 грн за кожен день затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, починаючи з 31.12.2020 року по 07.09.2021 року.
Посилається на те, що наказом Львівської обласної прокуратури №2508к від 23.12.2020 року позивача звільнено з посади прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури, на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020 року. Разом з тим, зазначив, що відповідно до ст.44 Кодексу Законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Однак така протиправно не була виплачена позивачеві, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні. Лише 07.09.2021 року на банківський рахунок позивача поступили кошти в сумі 21751,84 грн з призначенням платежу: «вихідна допомога при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку». Отже, станом на дату звільнення зі служби з органів прокуратури - 30.12.2020 року - відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, а така виплата належних при звільненні сум завершена 07.09.2021 року, тобто поза межами строку, встановленого ст.116 Кодексу Законів про працю України. Тому період з 31.12.2020 року по 06.09.2021 року (включно) вважає періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що органами прокуратури вчинялись активні дії на проведення виплати вихідної допомоги за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року у справі №380/638/21, однак затримка виплати відбулась з незалежних від відповідача обставин. Окрім того, вказав, що у день звільнення позивача Львівською обласною прокуратурою не виплачено вихідну допомогу, оскільки законодавством, яке регулює роботу органів прокуратури, таку виплату не передбачено. З урахуванням викладеного вважає, що у діях відповідача відсутня вина, яка передбачена ст.117 Кодексу Законів про працю України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 27.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом Львівської обласної прокуратури №2508к від 23.12.2020,керуючись ст.11 Закону України «Про прокуратуру», підп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури з 30.12.2020 року; зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.
Як видно з розрахункового листа за 2020 рік, на час звільнення позивача з ним не проведено повного розрахунку, а саме - не виплачено вихідної допомога при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку. Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року у справі №380/638/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 року, позов ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про зобов'язання вчинити дії задоволено частково; стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 27020,91 грн; в задоволенні інших позовним вимог відмовлено.
06.09.2021 року на банківський рахунок позивача поступили кошти в сумі 21751,84 грн з призначенням платежу: «вихідна допомога при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку», підтвердженням чого є виписка з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк».
Позивач вважає, що оскільки виплату вихідної допомоги відповідачем у день його звільнення не проведено, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку - з 31.12.2020 року по 06.09.2021 року (включно). Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст.117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці прокурорів, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст.ст.116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби органів прокуратури.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст..117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п.71 постанови від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Вказані висновку суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.06.2021 року у справі №420/4887/20 та від 04.11.2021 року у справі №200/10368/20-а.
Як видно з матеріалів справи, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу вихідну допомогу у день звільнення - 30.12.2020 року, проте виконав свій обов'язок лише 07.09.2021 року. Тому, відповідно до вимог ст.117 КЗпП України, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації суд враховує наступне.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).
Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки позивача звільнено зі служби з органів прокуратури з 30.12.2020 року, а виплата спірної вихідної допомоги здійснена лише 07.09.2021 року, строк затримки розрахунку складає - 169 робочих днів (з 31.12.2020 року по 06.09.2021 року включно).
Згідно довідки про розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , виданої Львівською обласною прокуратурою, розмір заробітної плати позивача у жовтні 2020 року склав 27020,84 грн, у листопаді 2020 року - 38601,20 грн.
Так, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 1286,71 грн (54041,68 грн (заробітна плата за жовтень-листопад 2020 року) / 42 (кількість робочих днів у жовтні-листопаді 2020 року).
При цьому, відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 року у справі №825/325/16 вказав, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року у справі №806/2473/18 сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Суд враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі.
Так, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 21751,84 грн (виплачена із затримкою сума вихідної допомоги) / 217453,99 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (169 днів) х 100 = 10,0%.
Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 10,0% становить: 1286,71 грн (середньоденний заробіток позивача) х 10,0% х 169 (кількість днів затримки розрахунку) = 21745,40 грн.
Таким чином, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.12.2020 по 06.09.2021 року (включно) має бути виплачений позивачу у розмірі 21745,40 грн (з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком). Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за таких обставин у цій справі наявні підстави для задоволення позову повністю, а саме - стягнення з відповідача за ст.117 КЗпП України на користь позивача відшкодування у сумі 21745,40 грн (за час затримки розрахунку при звільненні).
Крім того, суд враховує, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України.
В підп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Як видно зі змісту підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи те, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: пр-т Шевченка, 17-19, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 02910031) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 року по 06.09.2021 року (включно) у розмірі 21745 (двадцять одна тисяча сімсот сорок п'ять) гривень 40 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: пр-т Шевченка, 17-19, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 02910031) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.