справа №380/11455/21
30 грудня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення, -
Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за затримку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №380/869/20 в частині поновлення на роботі за період з 22.12.2020 року по 05.07.2021 року в сумі 54091,21 грн.
Посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2002 року у справі №380/869/20, зокрема, поновлено позивача на роботі в Дрогобицькій районній державній адміністрації Львівської області на посаді головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури з 01.01.2020 року; рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Втім, таке виконане відповідачем лише 06.07.2021 року. Тому період з 22.12.2020 року по 05.07.2021 року (включно) вважає затримкою виконання рішення про поновлення її на роботі. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що правові підстави для стягнення коштів за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі виникають за наявності вини у невиконанні рішення. Однак посада, на якій поновлено позивача, відсутня в організаційно-штатній структурі Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області. Вказана обставина, на переконання відповідача, свідчить про наявність об'єктивних, поважних причин невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді та неможливість застосування санкції, що передбачена ст.236 Кодексу Законів про працю України. Крім того, звернув увагу, що кошти, отримані позивачем як допомога по безробіттю, мають бути вирахувані із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням викладеного вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 07.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді від 24.09.2021 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 26.12.2019 року №177-К-1 позивача було звільнено з посади головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату 31.12.2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №380/869/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року, позов ОСОБА_1 до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - керівника апарату Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області Кулиняка Степана Львовича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Дрогобицької районної державної адміністрації від 26.12.2019 року №177-К-1 «Про звільнення ОСОБА_2 » в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації, у зв'язку із скороченням чисельності та штату 31.12.2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу». Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Дрогобицькій районній державній адміністрації Львівської області на посаді головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури з 01.01.2020 року. Стягнуто з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 100750,04 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Дрогобицькій районній державній адміністрації Львівської області на посаді головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури та стягнення на користь ОСОБА_1 з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - у розмірі 8671,11 грн.
21.12.2020 року Львівським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи: 1) про стягнення з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - у розмірі 8671,11 грн; 2) про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Дрогобицькій районній державній адміністрації Львівської області на посаді головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури.
Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконане відповідачем 22.01.2021 року, а в частині поновлення на роботі - 06.07.2021 року - шляхом видання наказу №74-К-1 «Про поновлення на роботі Р.Фрайт».
Оскільки позивача не було поновлено на посаді 22.12.2020 року, остання звернулася до суду із вказаним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 22.12.2020 року по 05.07.2021 року (включно).
Невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.
Зазначені правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 року по справі №826/808/16.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 5-1 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з положеннями ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 ч.1 ст.371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Згідно з п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року в справі №760/9521/15-ц і суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі, що розглядається.
Між тим, суд враховує, що вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Положення ст.236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №380/869/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, були задоволені позовні вимоги про поновлення її на роботі та звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Дрогобицькій районній державній адміністрації Львівської області на посаді головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури з 01.01.2020 року.
Водночас рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №380/869/20, яке набрало законної сили і в частині поновлення особи на роботі було звернуто до негайного виконання, не виконувалося відповідачем до 06.07.2021 року, коли наказом Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 06.07.2021 року №74-К-1 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури з 01.01.2020 року.
За таких обставин, суд вважає підставними доводи позивача про затримку виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Тому, відповідно до вимог ст.236 КЗпП України, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого виконання, а саме - з 22.12.2020 року по 05.07.2021 року включно.
Суд враховує, що в силу вимог п.6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13 Пленуму Верховного Суду України, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як не заперечувалось сторонами, судовим рішенням у справі №380/869/20 визначено суму середньоденного розміру заробітної плати, який становить 412,91 грн.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, оскільки кількість робочих днів за період з 22.12.2020 року по 05.07.2021 року (включно) становить 131 день, то відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 54091,21 грн (412,91 грн х 131 день).
При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №380/869/20 не виконувалося через його оскарження у судах вищої інстанції, а також існування обставин, які ускладнювали його виконання, адже такі не є поважними причинами, які унеможливлювали виконання вищевказаного рішення.
Більше того, як вже зазначалось судом вище, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відносно відсутності вини відповідача щодо не поновлення позивача на посаді у зв'язку з відсутністю останньої в штаті установи та, як наслідок, відсутності обов'язку щодо виплати середнього заробітку, на що вказує представник відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки у разі відсутності посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису та ввести скорочену. Якщо підприємство, установа реорганізована, рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Крім того, як вказано Верховним Судом у постанові від 15.05.2020 року у справі №500/424/19, зміна структури і штатного розпису установи після звільнення працівника не позбавляє роботодавця можливості внесення до штатного розпису необхідних змін з метою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника та (або) переведення працівника за його згодою у структурний підрозділ, де збереглося його місце роботи.
Натомість, як убачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, жодних дій щодо внесення змін у штатний розпис або працевлаштування позивача на рівноцінній посаді, передбаченій у новому штатному розписі, відповідачем не було вчинено, у зв'язку з чим протягом спірного періоду позивач не виконувала посадові обов'язки і не отримувала заробітну плату.
Тобто, суди всіх інстанцій за наслідками розгляду справи №380/869/20 підтвердили незаконність звільнення позивача та поновили її на посаді. Механізм поновлення позивача на посаді суди як першої та апеляційної інстанції, так і касаційної інстанції, не визначали - це безпосередній обов'язок роботодавця.
Щодо доводів відповідача про необхідність вирахування з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача сум отриманої нею допомоги по безробіттю, на думку суду, такі є необґрунтованими та безпідставними, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру цієї суми за певних обставин.
Аналогічний правовий висновок зроблено Великою палатою Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 року у справі №826/808/16.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за таких обставин у цій справі наявні підстави для задоволення позову повністю, а саме - стягнення з відповідача за ст.236 КЗпП України на користь позивача середню заробітну плату за затримку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №380/869/20 в частині поновлення на роботі за період з 22.12.2020 року по 05.07.2021 року в сумі 54091,21 грн.
Крім того, суд враховує, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України.
В підп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Як видно зі змісту підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи те, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (місцезнаходження: вул.22 Січня, 37, м.Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ: 04056477) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.12.2020 року по 05.07.2021 року в сумі 54091 (п'ятдесят чотири тисячі дев'яносто одна) гривня 21 копійка.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (місцезнаходження: вул.22 Січня, 37, м.Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ: 04056477) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.