справа № 380/10107/21
20 грудня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представника позивача Яремко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Сокме» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Сокме» код ЄДРПОУ 42630837, місцезнаходження: 80040, Львівська обл., Сокальський р-н, смт.Жвирка, вул. Л. Українки, 1 (далі - позивач; ТзОВ «ТД Сокме») до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - відповідач; ГУ ДПС у Львівській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.06.2021 №13413/13-01-07-02 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Сокме» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 43050,00 грн по декларації за лютий 2021 року.
Ухвалою від 29.06.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарську операцію ТзОВ «ТД Сокме» з ТзОВ «Атарі Інвест», що відбулася 01.02.2021. На дату здійснення спірної господарської операції 01.02.2021, інформація про ризиковість ТзОВ «Атарі Інвест» була відсутня, зокрема Рішення про віднесення ТзОВ «Атарі Інвест» до категорії «ризикових платників» прийнято лише 06.04.2021. Позивач наголошує, що всі представлені документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, та відповідачем в акті перевірки не спростовано їх достовірність. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірної господарської операції зі спірним контрагентом за період, що перевірявся. Можлива відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку саме з цих мотивів витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки. Позивач вважає, що податкова інформація щодо контрагента позивача, на яку посилається відповідач в акті перевірки, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.
05.10.2021 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що перевіркою на відповідність вимогам та обмеженням встановлених державою встановлено відсутність сертифікатів походження товару. До перевірки не надано замовлення покупця, які передбачені умовами договору поставки від 27.05.2019 № 62/19 та є невід'ємною його частиною. Крім цього, у долученому до матеріалів позивачем замовленні від 22.12.2020 №2619 та рахунку на оплату від 25.01.2021 № 12 не вказано посаду особи, яка складала первинний документ та відсутня розшифровка підпису такої особи. Представник відповідача також зазначила про недоліки в оформленні ТТН від 01.02.2021 №Р9. В ході перевірки не підтвердився факт придбання позивачем каркасу металевого у лютому 2021 року стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ТзОВ «АТАРІ ІНВЕСТ» та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.
18.11.2021 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. Сертифікати якості чи походження товарів не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік. Представник позивача також додала, що товарно-транспортні накладні в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити позов повністю.
У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Посадові особи ГУ ДПС у Львівській області на підставі направлень від 06.05.2021 №4833, №4834 та наказу від 19.04.2021 № 1382-ПП ГУ ДПС у Львівській області провели документальну позапланову перевірку ТзОВ «ТД Сокме» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої склали акт від 18.05.2021 № 11025/13-01-07-02/4260837 (далі - акт перевірки), в якому зафіксували порушення позивачем пункту 200.4 статті 200, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за лютий 2021 року на суму 43050,00грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 №13413/13-01-07-02 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 43050,00 грн по декларації за лютий 2021 року (далі - оскаржене податкове повідомлення-рішення).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).
Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.
Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Атарі Інвест» суд встановив такі обставини.
ТзОВ «Атарі Інвест» (постачальник) уклало з ТзОВ «ТД Сокме» (покупець) договір поставки від 27.12.2019 №62/19 та додаткову угоду №1 від 23.12.2020, якою продовжено дію договору до 31.12.2021.
За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплати товар на умовах та в порядку визначеного таким договором. Товар поставляється окремими партіями в кількості і асортименті визначених у замовлені покупця, що є невід'ємними частинами договору (пункти 1.1, 1.2 договору). Відповідно до пункту 4.1 доставка товару покупцю здійснюється силами та за рахунок постачальника, адреса місця доставки: Львівської обл., смт. Жвирка, вул. Л.Українки, 32. Поставка товару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати виставлення рахунку фактури (пункт 4.2 договору). Оплата товару здійснюється покупцем протягом 7 (семи) календарних днів від дати поставки вказаної у відповідній видатковій накладній (пункт 5.1 договору).
На підставі вказаного договору поставки від 27.12.2019 №62/19 ТзОВ «Атарі Інвест» поставило ТзОВ «ТД Сокме» обумовлений договором і замовленням позивача від 22.12.2020 товар - Каркас металевий 1600*2000 Л34ч в кількості 300 шт. згідно з видатковою накладною від 01.02.2021 №9 на суму 258300,00 грн (у тому числі ПДВ 43050,00 грн).
Згідно з товарно-транспортною накладною від 01.02.2021 №Р9 вказаний товар (каркаси) був доставлений перевізником постачальника на склад позивача за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, вул. Л. Українки, 32, та отриманий представником ТзОВ «ТД Сокме» Криштоф Галиною Юріївною згідно з генеральною довіреністю від 04.01.2021 №11.
Оплата за вказаний товар (каркаси) здійснена позивачем на підставі попередньо виставленого постачальником рахунку від 25.01.2021 №12 шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТзОВ «Атарі Інвест» за платіжним дорученням від 04.02.2021 №7538 в сумі 258300,00 грн з призначенням платежу «Оплата за каркаси згідно рахунку №12 від 25.01.2021. У сумі 215250 грн, ПДВ - 20% 43050,00 грн».
ТзОВ «Атарі Інвест» на дату виникнення податкових зобов'язань склало на ім'я ТзОВ «ТД Сокме» податкову накладну від 01.02.2021 №1 всього на суму 258300,00 грн, в тому числі ПДВ 43050,00 грн та зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 22.02.2021.
Така господарська операція з ТзОВ «Атарі Інвест» відображена позивачем у бухгалтерському та податковому обліку у лютому 2021 року, про що свідчить оборотно-сальдова відомість позивача по рахунку 631 за лютий 2021 року з контрагентом ТзОВ «Атарі Інвест».
Оскільки податкова накладна від 01.02.2021 №1 складена за наслідками вищенаведеної господарської операції позивача з ТзОВ «Атарі Інвест», зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних 22.02.2021, позивач таку податкову накладну включив до податкового кредиту звітного податкового періоду у податковій декларації по ПДВ за лютий 2021 року.
17.03.2021 позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2021 року з додатками. Згідно з такою податковою декларацією заявлена сума бюджетного відшкодування становила - 4517213 грн (рядок 20.2.1), від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду становило - 13848472,00 грн (рядок 19), сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду становила - 9331259,00 грн (рядок 21). В суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) включена суму 43050,00 грн за насідками вищевказаної господарської операції з ТзОВ «Атарі Інвест».
Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що до перевірки не надано замовлення покупця, які передбачені умовами договору поставки від 27.05.2019 № 62/19 та є невід'ємною його частиною, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 вказаної статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого зазначеного Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другому пункту 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 ПК України).
У свою чергу, слід враховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.
Суд звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Окрім того, частина друга статті 9 КАС України передбачає можливість суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об'єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, пов'язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв'язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню. При цьому, суд також повинен враховувати вимоги щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Приписи Глави 5 КАС України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Поняття доказів визначено положеннями статті 72 КАС України, згідно з якою доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на викладене, суд вважає, що не подання позивачем під час перевірки замовлення постачальнику від 22.12.2020 № 2619 не позбавляє права позивача подати таке під час судового розгляду, чим останній і скористався.
Суд зазначає, що таких підхід зумовлений необхідністю повного дослідження обставин справи та здійснення справедливого судового розгляду, що відповідає основним засадам адміністративного судочинства.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 20.04.2021 у справі №560/1158/20.
Щодо посилання відповідача на відсутність сертифікатів походження товару, то суд зазначає, що відповідач не вказав підстави виготовлення конкретних документів, їх походження, обов'язковість наявності при здійсненні господарських операцій, а також докази, які ці документи можуть обґрунтувати (довести).
До того ж, що сертифікат походження товару не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів товару про походження товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
З приводу аргументів відповідача про недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної від 01.02.2021 №Р9 суд зазначає таке.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987, Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, втратила чинність 01.01.2015. Натомість, останнім внесено зміни до п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Оновленою нормою передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, котра в інтересах юридичної або фізичної особи-підприємця отримує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджують відповідно до законодавства. Їх може бути підтверджено письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Таким чином, за наявності інших первинних документів відсутність довіреності не може заперечувати такої господарської операції.
Крім цього, відповідно до підпункту 11.1, пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до вказаних Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до вказаних Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажо-відправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Водночас, суд звертає увагу, що зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. З урахуванням наведеного, слідує висновок, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної від 01.02.2021 №Р9 не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до наявної інформації в АІС «Податковий блок» відомості про штат працівників ТзОВ «АТАРІ ІНВЕСТ» за лютий 2021 року відсутні (звіт до контролюючого органу не подано), об'єкти оподаткування відсутні, суд вказує наступне.
Будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.
З приводу посилання відповідача в акті перевірки на неможливість встановлення походження товару, отриманого позивачем від ТзОВ «АТАРІ ІНВЕСТ», оскільки постачальником не подано податкової декларації з ПДВ за лютий 2021 року, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15.
Щодо доводів відповідача про те, що рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 06.04.2021 № 18877 ТзОВ «АТАРІ ІНВЕСТ» віднесено до категорії ризикових, то суд вважає слушними заперечення позивача, що на дату здійснення спірної господарської операції 01.02.2021, інформація про ризиковість ТзОВ «Атарі Інвест» була відсутня. Відтак доводи відповідача в цій частині є безпідставними, а тому судом до уваги не беруться.
Суд також критично оцінює доводи відповідача про відсутність у ТзОВ «АТАРІ ІНВЕСТ» трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, оскільки відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
В цьому контексті, суд підкреслює, що відповідно до понятійного апарату ПК України:
- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів того, що позивачу було відомо або повинно було бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв'язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач не надав.
Таким чином, при виборі контрагента позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача із ТзОВ «АТАРІ ІНВЕСТ».
Ураховуючи наведене, суд вважає, що зміст господарських операцій між позивачем та ТзОВ «АТАРІ ІНВЕСТ» підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.
Відтак суд погоджується із доводами позивача про правомірне зарахування за результатами проведеної у лютому 2021 році господарської операції із ТзОВ «АТАРІ ІНВЕСТ» до сум податкового кредиту наступного звітного періоду 43050,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пункту 200.4 статті 200, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України (завищення від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за лютий 2021 року на суму 43050,00грн) не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказане зумовлює висновок про невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2270,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 18.06.2021 № 9543
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.06.2021 №13413/13-01-07-02.
Стягнути із Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Сокме» (код ЄДРПОУ 42630837, місцезнаходження: 80040, Львівська обл., Сокальський р-н, смт.Жвирка, вул. Л. Українки, 1) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 28 грудня 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.