Іменем України
21 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4216/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Свергун І.О.,
за участі секретаря судового засідання Карча В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
10.08.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому позивач просить:
- визнати дії Головного управління Національної поліції в Луганської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського протиправними;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням травми під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності (10%) без визначення йому інвалідності, відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016, у розмірі, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію»;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 01.08.1995 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 01.03.2021 - в ГУНП в Луганській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25 лютого 2021 року № 109 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) майора поліції ОСОБА_1 , інспектора відділу масових і охоронних заходів управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області, з 01.03.2021, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 27 років 00 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні: 44 роки 00 місяців 18 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції за стаж служби в поліції для її виплати складає 27 років, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 08 діб.
Під час проходження служби 12.02.2002 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку. За результатами висновку службового розслідування від 25.02.2002, проведеного керівництвом ОБППСМ при ЛМУ УМВС України в Луганській області, визнано, що ОСОБА_1 на той час проходив службу на посаді командира відділення ОБППСМ при ЛМУ УМВС України в Луганській області, отримав травму при виконанні службових обов'язків, безпосередньо пов'язаних з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю. Згідно акту № 4 (за формою Н-1) від 30.09.2004 про нещасний випадок зроблено висновок, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю. Згідно висновку акту (за формою Н-5) від 30.09.2004 розслідування нещасного випадку, що стався 12.02.2002 о 20:20 годині, визнано, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.
Відповідно до постанови № 16/зв від 17.02.2021, винесеної медичною військово- лікарняною комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Луганській області» стосовно майора поліції ОСОБА_1 , діагноз і постанова військово-лікарняної комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії): Травма «Наслідки перенесеної ЗЧМТ (12.02.2002 - струс головного мозку) у вигляді хронічної помірно вираженої цефалгії», ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Захворювання «Гіпертонічна хвороба II (АСС), ступінь підвищення AT 2, ризик 2. СН0. Остеохондроз шийного відділу хребта, ускладнений протрузією міжхребтового диску С5 на тлі шийно-грудного сколіозу з помірним больовим синдромом та незначним порушенням стато-кінетичної функції хребта», ТАК, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Захворювання «Сечосольовий діатез з мікролітами до 3,4 мм без порушення уродинаміки. Короткозорий астигматизм лівого ока з гостротою зору 0,6, з корекцією - 1,0D ах. 180° в 1,0. Ожиріння І ст. аліментарно-конституційного генезу. Варикозне розширення вен обох нижніх кінцівок. C2EpAs,pPn. Стан після перенесеної вірусної пневмонії III кл. гр. (ХІ-2020 р.), ЛН І», ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 005952 від 25.05.2021 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 10%, підстава - постанова ВЛК № 16 від 17.02.2021.
Таким чином, зв'язок травми, отриманої ОСОБА_1 у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю та встановлення йому втрати працездатності, підтверджується постановою медичної військово-лікарняної комісії № 16/зв від 17.02.2021, та довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 005952 від 25.05.2021 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
25.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності, пов'язаною із травмою, отриманою під час виконання службових обов'язків та з проходженням служби в поліції.
Листом від 18.06.2021 № 3526/111/22/05-2021 Головне управління Національної поліції в Луганській області відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги згідно з п. 5 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським у разі не визнання інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції, у статті 97 Закону № 580-VIII не передбачені.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги протиправними і такими, що порушують його права.
ОСОБА_1 отримав травму у вигляді «ЗЧМТ - струс головного мозку (12.02.2002)» при виконанні службових обов'язків, безпосередньо пов'язаних з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю, що підтверджується відповідними документами. Підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» немає.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 13.08.2021 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.
18.08.2021 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.09.2021 від ГУНП в Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на таке.
ОСОБА_1 звернувся з заявою до ГУНП в Луганській області від 26.05.2021, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з тим, що отримав 10% втрати професійної працездатності, захворювання «так» одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Позивачу було надано висновок щодо розгляду його заяви, відповідно до якого у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено у зв'язку з відсутністю у статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та у разі не визначення інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції.
Як вбачається з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 005952, ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності та визначено, що причиною втрати професійної працездатності є захворювання, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
В результаті розгляду пакету документів, було встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі захворювання загибелі (смерті), інвалідності або втрати працездатності поліцейським передбачено Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон). Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення і виплати не здійснюються, регулюються положеннями статей 97- 101 Закону.
Відповідно частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі :
- пунктом 4 визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським у разі втрати працездатності внаслідок отриманого захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та у разі не визначення інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції, у статті 97 Закону не передбачені.
Отже, саме з цих підстав було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, у межах чинного законодавства.
Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, які зазначені в позовній заяві, а саме виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травми під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності (10%) без визначення йому інвалідності, так як з цих підстав ОСОБА_1 до ГУНП в Луганській області не звертався.
Крім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VІІІ одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема:
- визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (п. 3);
- визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (п. 4).
Пунктом 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що на отримання одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейського, поліцейські також мають право, у випадку отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Але у вказаному пункті не зазначено, що одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності поліцейського без визначення йому інвалідності виплачується після звільнення зі служби в поліції.
На підставі викладеного відповідач вважаю, що підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачеві відсутні та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. спр. 61-65).
Також 14.09.2021 від відповідача надійшло клопотання, в якому той заперечує щодо вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (арк. спр. 57-60).
Ухвалою суду від 26.10.2021 визначено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.08.1995 по 06.11.2015 проходив службу в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, а з 07.11.2015 по 01.03.2021 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (арк. спр. 20-22).
Згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 № 109 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) з 01.03.2021 (арк. спр. 19).
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 22.09.2015 серії НОМЕР_2 (арк. спр.).
Під час проходження служби 12.02.2002 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку. Так, за результатами висновку службового розслідування від 25.02.2002, проведеного керівництвом ОБППСМ при ЛМУ УМВС України в Луганській області, визнано, що ОСОБА_1 на той час проходив службу на посаді командира відділення ОБППСМ при ЛМУ УМВС України в Луганській області, отримав травму при виконанні службових обов'язків, безпосередньо пов'язаних з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю (арк. спр. 23-24).
Згідно з актом № 19 (за формою Н-1) від 30.09.2004 про нещасний випадок (у тому числі поранення) старшини міліції ОСОБА_1 зроблено висновок, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю (арк. спр. 25).
За висновком акту (за формою Н-5) від 30.09.2004 розслідування нещасного випадку, що стався 12.02.2002 о 20:20 годині, нещасний випадок стався у період проходження позивачем служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю (арк. спр. 26).
Відповідно до постанови № 16/зв від 17.02.2021, винесеної медичною військово- лікарняною комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Луганській області» стосовно майора поліції ОСОБА_1 , діагноз і постанова військово-лікарняної комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії): Травма «Наслідки перенесеної ЗЧМТ (12.02.2002 - струс головного мозку) у вигляді хронічної помірно вираженої цефалгії», ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Захворювання «Гіпертонічна хвороба II (АСС), ступінь підвищення AT 2, ризик 2. СН0. Остеохондроз шийного відділу хребта, ускладнений протрузією міжхребтового диску С5 на тлі шийно-грудного сколіозу з помірним больовим синдромом та незначним порушенням стато-кінетичної функції хребта», ТАК, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Захворювання «Сечосольовий діатез з мікролітами до 3,4 мм без порушення уродинаміки. Короткозорий астигматизм лівого ока з гостротою зору 0,6, з корекцією - 1,0D ах. 180° в 1,0. Ожиріння І ст. аліментарно-конституційного генезу. Варикозне розширення вен обох нижніх кінцівок. C2EpAs,pPn. Стан після перенесеної вірусної пневмонії III кл. гр. (ХІ-2020 р.), ЛН І», ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції (арк. спр. 27).
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 005952 від 25.05.2021 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 10%, підстава - постанова ВЛК № 16 від 17.02.2021, причина втрати професійної працездатності - захворювання «так» одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (арк. спр. 73).
25.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності, пов'язаною із травмою, отриманою під час виконання службових обов'язків та з проходженням служби в поліції (арк. спр. 71).
16.06.2021 відповідачем складено висновок, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю у статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та у разі не визначення інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції (арк. спр. 67).
Згідно з протоколом засідання комісії по встановленню правильності визначення умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності поліцейського ГУНП в Луганській області від 16.06.2021 випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським у разі втрати працездатності внаслідок отриманого захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та у разі не визначення інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції, у статті 97 Закону не передбачені. У зв'язку з чим комісія ухвалила ОСОБА_1 вважати особою, яка не набула права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, визначеної статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» (арк. спр. 68-70).
Листом від 18.06.2021 № 3526/111/22/05-21 відповідач повідомив позивачу, що випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським у разі невизначення інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції, у статті 97 Закону не передбачені. На підставі викладеного у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено (арк. спр. 30-31).
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини у даній справі регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII) та наказом МВС від 11.01.2016 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» (далі - Порядок № 4).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно з частиною десятою статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Статтею 97 Закону № 580-VIII передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Згідно зі статтею 99 Закону № 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Пунктом 4 розділу І Порядку № 4 визначено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема:
2) під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Отже чинним законодавством передбачена виплата одноразової грошової допомоги у випадку втрати працездатності поліцейського під час виконання службових обов'язків, пов'язаного зі здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
За пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є:
3) у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
У відповідності до пункту 3 розділу III Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів.
У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи.
Останнім місцем проходження служби в поліції позивача перед звільненням є ГУНП в Луганській області, що є окремою юридичною особою публічного права, тому у відповідності до норм спеціального законодавства позивач звернувся із заявою про виплату ОГД саме до зазначеного органу поліції.
Пунктом 5 Розділу III Порядку № 4 (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про призначення ОГД) визначено, що для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);
4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);
8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 4-6, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видала(в) документ. Копії документів, зазначених у підпунктах 7-9, засвідчує своїм підписом фізична особа, що подає документи, та перевіряє особа, що їх приймає.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 25.05.2021 серії 12 ААА № 005952 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме 10 % (десять) без визначення групи інвалідності. Дата встановлення страхового випадку - 17.02.2021.
Пунктами 1, 2 розділу IV Порядку № 4 визначено, що висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу. Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу установи або особа, на яку покладено виконання таких функції.
Пунктом 3 розділу IV Порядку № 4 передбачено, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» визначено підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
Так, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою завідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
З матеріалів справи судом установлено, що захворювання (травма) ОСОБА_1 отримано в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю та встановлення йому втрати працездатності, що підтверджується постановою медичної військово-лікарняної комісії № 16/зв від 17.02.2021 та довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 005952 від 25.05.2021 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Право на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення втрати працездатності поліцейського без визначення йому інвалідності передбачено в пункті 5 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.
Судом не встановлено щодо позивача підстав, передбачених статтею 101 Закону № 580-VIII, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
За таких обставин позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Відтак, доводи відповідача про те, що у статті 97 Закону № 580-VIII не передбачено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським у разі втрати працездатності та у разі не визначення інвалідності, суд до уваги не бере.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Натомість матеріалами справи підтверджується встановлення позивачеві ступеню втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Також суд вважає незмістовними посилання відповідача на те, що у пункті 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» не зазначено, що одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності поліцейського без визначення йому інвалідності виплачується після звільнення зі служби в поліції. Така умова для виплати одноразової грошової допомоги, як проходження служби в поліції на момент її виплати, Законом не передбачена.
Також положення пунктів 3 та 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, на які посилається відповідач (щодо визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції внаслідок причин, визначених у цих пунктах), в даному падку не застосовні, оскільки підстави для призначення одноразової грошової допомоги щодо позивача передбачені пунктом 5 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, яка не містить вказаних умов.
За таких обставин позовні вимоги суд вважає обґрунтованими й такими, що належать до задоволення.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги, що відповідачем було складено висновок від 16.06.2021, яким позивачеві відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
визнати протиправним і скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Луганській області про від 16.06.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію»;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн (арк. спр. 49) та заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що до позовної заяви представником позивача додано копії: ордера від 09.08.2021 серії ВВ № 1015380, договору про надання правової допомоги від 16.07.2021 № 057/21, додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 057/21 від 16.07.2021, акта здавання-приймання наданих послуг за договором № 057/21 від 09.08.2021, прибуткового касового ордера № 057 від 16.07.2021 (арк. спр. 33-42).
За умовами договору про надання правової допомоги від 16.07.2021 № 057/21 адвокатське бюро «Шепель і партнери» бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу з представництва інтересів клієнта ( ОСОБА_1 ) щодо надання юридичної допомоги, а клієнт зобов'язаний сплатити за них грошову суму у розмірі, встановленому Додатком № 1.
Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 057/21 від 16.07.2021 визначено назву юридичних послуг, час для їх надання та вартість.
Актом здавання-приймання наданих послуг за договором № 057/21 від 09.08.2021 підтверджується, що адвокатом надано позивачеві такі юридичні послуги: усна консультація, аналіз та вивчення документів, аналіз аналогічної судової практики, складання позовної заяви, на загальну суму 2500,00 грн, а прибутковим касовим ордером № 057 від 16.07.2021 підтверджується сплата позивачем суми 2500,00 грн за договором № 057/21 від 16.07.2021.
Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідивши на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, вважає, що заявлена сума на оплату професійної правничої допомоги у цій справі відповідає складності справи та є обґрунтованою.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн та судові витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 2500,00 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: вул. Вілєсова, буд. 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Луганській області про від 16.06.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот грн 00 коп.) та зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 30 грудня 2021 року.
Суддя І.О. Свергун