Іменем України
28 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6277/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - І відповідач), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ІІ відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2021 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2021 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 2018 по 2021 рік (знаходиться на всіх видах забезпечення у тому числі фінансовому у Військовій частині НОМЕР_1 ).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 07 серпня 2021 року № 221 позивача виключено зі списків Військової частини НОМЕР_2 .
Позивач у 2018 році отримала статус та посвідчення учасника бойових дій.
Станом на день прийняття наказу про включення зі списків особового складу відповідачі не провели з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
З посиланням на положення статей 4, 16-2 Закону України “Про відпустки”, статей 5, 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”, позивач зазначає, що на час прийняття наказу про виключення її зі списків особового складу, відповідачами протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 2016 року по 2018 рік, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою від 29 жовтня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 17-19).
Військова частина НОМЕР_1 позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі отримало 09 листопада 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 25).
Військова частина НОМЕР_2 позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі отримало 10 листопада 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 26).
Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала, про що 01 грудня 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 42208/2021 подало відзив на позовну заяву від 30 листопада 2021 року № 626-3011/юр (арк. спр. 47-49). Проте при розгляді справи суд не враховує наданий І відповідачем відзив, оскільки такий відзив подано поза межами встановленого судом строку (останній день на подання відзиву - 24 листопада 2021 року, дата подання до суду - 01 грудня 2021 року) без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.
Військова частина НОМЕР_2 позов не визнала, про що 21 грудня 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 45928/2021 подало відзив на позовну заяву від 09 грудня 2021 року № 1668 (арк. спр. 61-67). Проте при розгляді справи суд не враховує наданий ІІ відповідачем відзив, оскільки такий відзив подано без доказів направлення відзиву позивачу та поза межами встановленого судом строку (останній день на подання відзиву - 25 листопада 2021 року, дата направлення до суду - 11 грудня 2021 року) без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) є учасником бойових дій та з 03 лютого 2018 року по 07 серпня 2021 року на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посадах стрільця-санітара, стрільця та навідника, про що свідчать посвідчення серії НОМЕР_4 від 05 жовтня 2018 року, видане Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_5 , військовий квиток серії НОМЕР_6 від 30 травня 2018 року, контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 03 лютого 2018 року, витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 лютого 2018 року № 48, витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07 серпня 2018 року № 221 (арк. спр. 9, 11, 37-38, 39-41, 71).
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07 серпня 2018 року № 221 старшого сержанта ОСОБА_1 , навідника 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 , звільнену наказом командира 24 окремого штурмового батальйону (по особовому складу) від 07 серпня 2021 року № 132-РС у запас за підпунктом “а” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку із закінченням контракту), з 07 серпня 2021 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Київського МТЦК та СП м. Київ (арк. спр. 11).
03 вересня 2021 року позивач звернулась до відповідачів з заявою від 03 вересня 2021 року про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2020-2021 роки (арк. спр. 12-13, 72-73).
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 грудня 2021 року № 345 внесено зміни до підпункту 5.1 пункту 5 наказу командира Військової частини (по стройовій частині) від 07 серпня 2021 року № 221 щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, передбачену першим абзацом статті 16-2 розділу ІІІ Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 , доповнивши таким абзацом «Виплати грошову компенсацію за 56 діб невикористаної відпустки за 2018, 2019, 2020, 2021 рік, передбаченої першим абзацом статті 16-2 розділу ІІІ Закону України «Про відпустки», із розрахунку 14 календарних днів на рік.» (арк. спр. 74, 75).
Станом на час розгляду справи доказів виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2021 роки суду ані І відповідачем, ані ІІ відповідачем не надано.
Відповідно до листа Фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 26 травня 2017 року № 116/14/1/1830 на виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 08 листопада 2016 року № 322/1/19, клопотання командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” від 11 травня 2017 року № 1314/21/649, рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23 травня 2017 року № 12626 з 01 червня 2017 року серед іншого знято Військову частину НОМЕР_2 з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 та зараховано до Військової частини НОМЕР_1 (арк. спр. 51, 70).
Листом від 30 листопада 2021 року № 627-3011/юр І відповідач зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не здійснює нарахування відповідних сум грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовців, які проходять службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а лише на підставі відповідних розрахункових відомостей, які надходять з Військової частини НОМЕР_2 , здійснює виплату належних військовослужбовцям сум (арк. спр. 45).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18, суд визнає дану адміністративну справу типовою до зразкової справи № 620/4218/18 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі - Закон № 3543-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з статтею 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.
Згідно з пунктом восьмим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацами першим-другим пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до пунктів сімнадцятого, вісімнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Згідно з пунктом дев'ятнадцятим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (абзац перший пункту двадцять першого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію”, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, припиняється.
Відповідно до пункту восьмого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом № 2011. Так, відповідно до пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Тому суд зазначає, що норми Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
При цьому, відсутність рапорту військовослужбовця про виплату грошової компенсації не невілює обов'язку військової частини нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, із зазначенням про це в наказі про виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, ІІ відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, з 2020 року по 2021 рік.
Суд вважає, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; грошова компенсація відпустки особі.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги до І відповідача належить задовольнити.
У задоволенні позовних вимог до ІІ відповідача слід відмовити, оскільки станом на час розгляду справи по суті Військовою частиною НОМЕР_2 внесено зміни до підпункту 5.1 пункту 5 наказу командира Військової частини (по стройовій частині) від 07 серпня 2021 року № 221 в частині виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік в кількості 28 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 07 серпня 2021 року.
Відмовити в задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська