29 грудня 2021 року справа №320/6690/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач-1) та Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - відповідач-2)
Зміст позову складають наступні позовні вимоги: 1) визнати протиправними та скасувати рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області LXXI сесії (позачергової) VII скликання №2717 від 06.11.2020, яким було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,10 га, розташованої на перетині АДРЕСА_1 (далі - оскаржуване рішення); 2) зобов'язати відповідача-2 надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,10 га, розташованої на перетині АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує правом на безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, визначеним статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідачі проти позову заперечили. Представник відповідачів подав до суду відзив, з якого слідує, що заявлена до отримання у власність позивачем земельна ділянка вже перебуває у приватній власності іншої особи. Тому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.
03.11.2020 позивач направив на адресу відповідача-1 поштою клопотання про одержання безоплатно у власність земельну ділянку із земель комунальної власності. У клопотанні позивач зазначив цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовний розмір. До клопотання позивач додав графічні матеріали з зазначенням конкретного місця розташування земельної ділянки. В зазначеному клопотанні позивач просив надати відповідача-1 надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення цієї земельної ділянки.
06.12.2021 у зв'язку з не отриманням відповіді щодо вищезазначеного клопотання, позивач повторно звернувся до відповідача з аналогічним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки.
17.05.2021 позивач поштою отримав лист з рішенням відповідача-1 №2717 від 06.11.2020 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га на території села Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно доданих до заяви графічних матеріалів, - оскільки вказана ділянка перебуває у приватній власності фізичної особи.
В позовній заяві позивач зазначає, що вважає таке рішення протиправним, оскільки було прийняте не на пленарному засіданні ради, що є порушенням порядку, а також - тому, що було прийняте без врахування відомостей з Держгеокадастру, як єдиного належного доказу формування земельної ділянки та перебування у власності.
На виконання перспективного плану формування територій громад Київської області затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №600 від 20.05.2020, с. Святопетрівське увійшло до складу Білогородської об'єднаної територіальної громади і, відповідно, всі повноваження Святопетрівської сільської ради були передані Білогородській сільській раді Бучанського району Київської області. Зазначеним позивач обґрунтовує свою вимогу про зобов'язання відповідача-2 до прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо заявленої позивачем земельної ділянки.
З відзиву відповідачів слідує, що оскаржуване рішення було прийняте відповідачем-1 у зв'язку зі встановленням факту перебування земельної ділянки у власності іншої особи, що підтверджується державним актом ЯК №209536 на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Петрівської сільської ради 5 сесії 5 скликання від 09.11.2006 суміжного користувача по відношенню до заявленої позивачем земельної ділянки. Згідно відомостей на звороті даного акта власником земельної ділянки, щодо якої заявив свої позивач свій інтерес, є ОСОБА_2 .
Суд враховує, що на час складання державного акта, діяла редакція земельного законодавства, яка передбачала відмінний від чинного на сьогодні, порядок документального оформлення та підтвердження права власності на землю.
Так, відповідно до ст.126 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 09.11.2006, - право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Така форма була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою».
У суду відсутні підстави вважати неналежним як правовстановлюючого документу щодо набуття права власності на земельну ділянку зазначеного вище державного акта.
Однак зазначений державний акт є належним документом щодо встановлення права власності на суміжну земельну ділянку по відношенню до земельної ділянки, яку вказав позивач.
Суд не може спростувати відомостей, відображених в державному акті ЯК №209536 що заявлена позивачем земельна належить іншій особі - ОСОБА_2 . Разом з тим, суд враховує вимоги ч.3 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів. Так відповідно до зазначеної норми адміністративного судочинства, - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не було вказано на жоден допустимий доказ, на відповідний державний акт чи відомості з Держгеокадастру, безпосередньо щодо ділянки, яка може належати на праві власності ОСОБА_2 .
Відтак суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуване рішення не є належним чином обґрунтоване та не базується на допустимих та необхідних доказах, і в цьому суперечить п.3 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.
Разом з тим, в частині зобов'язання відповідача-2 до видачі відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою - суд приходить до висновку про відмову у задоволенні та мотивує свій висновок наступним.
Позовна вимога щодо зобов'язання до прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є реалізацією способу захисту порушеного права, визначеного п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак вирішуючи питання щодо допустимості такого способу захисту суд враховує імперативні вимоги ч.4 ст.245, відповідно до яких - у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Під час розгляду справи, встановлено і не спростовувалось сторонами, що заявлена позивачем до отримання земельна ділянка може належати на праві приватної власності третій особі та не перебувати у комунальній власності. Однак належних дій по встановленню факту перебування земельної ділянки у приватній власності відповідачі не зробили. Суд же, враховуючи предмет позову, підвідомчість справи, та зміст відомостей, наданих учасниками справи - не уповноважений процесуально залучати ймовірного власника земельної ділянки та втручатись у його приватне право.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України, - підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Під такими вимогами слід розуміти в тому числі і перебування земельної ділянки у комунальній власності відповідної територіальної громади, адже відповідно до ч.1 та 6 ст.118 Земельного Кодексу України, - право безоплатної передачі земельних ділянок може відбуватись лише із земель державної та комунальної власності, а не приватної.
За таких умов, суд приходить до висновку, що відповідачу-2 при розгляді клопотання позивача слід з'ясувати в порядок і спосіб, визначений законодавством України, в чиїй власності перебуває заявлена позивачем земельна ділянка, та винести належним чином мотивоване рішення, з посиланням на належні та допустимі докази (документи) щодо клопотання позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн, таким чином, сума витрат відповідно до задоволених вимог у розмірі 454,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати Рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області LХХІ сесії (позачергової) VII скликання № 2717 від 06 листопада 2020 року яким було відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 10 га, розташованої на перетині АДРЕСА_1 зазначеної в доданих до Клопотання графічних матеріалах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати щодо сплати судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 02043485).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.