28 грудня 2021 року № 320/14133/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06.10.2021, що винесена приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин Оксаною Степанівною в рамках виконавчого провадження №67059516.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 06.10.2021 приватним виконавцем було прийнято оскаржувану постанову про стягнення з позивача основної винагороди у розмірі 20309,85 доларів США. Позивач пояснює, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі від 23.07.2012 №0417/6736/2012 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26.09.2007 року у розмірі 1 618 495 грн. 14 коп., а також стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму боргу у розмірі 200 грн., а всього 1 618 695 грн. 14 коп., що еквівалентно 203 098, 51 дол. США. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення його до виконання - задоволено, видано дублікат виконавчого листа у справі №0417/4510/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 26.09.2007 та поновлено строк пред'явлення до виконання виконавчого листа №0417/4510/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 26.09.2007. Позивач зазначає, що на підставі вказаних судових рішень Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано дублікат виконавчого листа №0417/6736/2021, яким передбачено стягнення з боржника на користь АТ КБ "ПриватБанк" суми заборгованості у розмірі 1618495,14 грн. та суми боргу у розмірі 200,00 грн., а всього 1618695,14 грн., що еквівалентно 203098,51 доларів США. Водночас, позивач звертає увагу на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин Оксаною Степанівною в рамках виконавчого провадження №67059516 була прийнята оскаржувана постанова, якою було постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 20309,85 доларів США.
Таким чином, на думку позивача приватний виконавець здійснює стягнення з боржника грошових коштів у сумі, що не передбачена виконавчим документом, оскільки розмір основної винагороди приватного виконавця повинен обраховуватись як 10% від суми заборгованості у розмірі 1618695,14 грн., а не від суми 203098,51 доларів США.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
На час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних доказів або пояснень суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі від 23.07.2012 №0417/6736/2012 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26.09.2007 року у розмірі 1 618 495 грн. 14 коп., а також стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму боргу у розмірі 200 грн., а всього 1 618 695 грн. 14 коп., що еквівалентно 203 098, 51 дол. США.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення його до виконання - задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа у справі №0417/4510/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 26.09.2007 року.
Поновлено строк пред'явлення до виконання виконавчого листа №0417/4510/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 26.09.2007.
13.05.2021 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано дублікат виконавчого листа №0417/6736/2021 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором №KIB0GA00000004 від 26.09.2007 у розмірі 1618495,14 грн., а також стягнення солідарно з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму боргу в розмірі 200,00 грн., а всього 1618695,14 грн., що еквівалентно 203098,51 доларів США; стягнення солідарно з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 1700,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього 1820,00 грн.
06.10.2021 на підставі дублікату виконавчого листа №0417/6736/2021, виданого 13.05.2021, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин Оксаною Степанівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67059516.
Пунктом 3 зазначеної постанови вказано стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 20309,85 доларів США та 182,00 грн.
Стягувачем у виконавчому провадженні №67059516 є АТ КБ "Приватбанк", боржником - ОСОБА_1 .
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження ВП №67059516 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин Оксаною Степанівною було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06.10.2021, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 20309,85 доларів США і 182,00 грн.
У вказаній постанові приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин Оксаною Степанівною наведений Розрахунок основної винагороди за ВП №67059516, відповідно до якого розмір основної винагороди за виконавчим провадженням розраховується за формулою:
А х 10% = W, де А - сума, що підлягає стягненню або вартість майна, що підлягає передачі; а W - сума основної винагороди приватного виконавця.
Таким чином, розрахунок основної винагороди приватного виконавця складає: 203098,51 доларів США х 10% = 20309,85 доларів США; 1820,00 грн. х 10% = 182,00 грн.
Вважаючи протиправною постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом положень частин 4, 5 статті Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Відповідно до частини 7 статті 37 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
При цьому, солідарні боржники несуть солідарний обов'язок із сплати основної винагороди (частина 9 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (далі - Постанова №643).
Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Як убачається з оскаржуваної постанови, відповідачем зазначено наступну формулу розрахунку основної винагороди: "203098,51 доларів США х 10% = 20309,85 доларів США; 1820,00 грн. х 10% = 182,00 грн."
При цьому, судом встановлено, що виконавчий лист Індустріального районного суду м. Дніпропетровська стосується двох боржників, а саме: ОСОБА_1 та ПАТ "Акцент-Банк", проте відповідачем під час розрахунку суми основної винагороди у спірній постанові не вказано чи стосується вона кожної із зазначених осіб, чи лише позивача.
Окрім того, сума заборгованості у виконавчому листі (дублікат) №0417/6736/2021 визначена в національній валюті України - гривні, а саме зазначено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором №KIB0GA00000004 від 26.09.2007 у розмірі 1618495,14 грн., а також стягнути солідарно з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму боргу в розмірі 200,00 грн., а всього 1618695,14 грн., що еквівалентно 203098,51 доларів США; стягнути солідарно з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 1700,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього 1820,00 грн.
Таким чином загальна солідарна сума заборгованості становить 1620515,14 грн. (1618695,14 грн. + 1820,00 грн.).
З урахуванням встановлених обставин суд вважає доводи позивача щодо неправильно визначеного відповідачем розміру основної винагороди обґрунтованими.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06 жовтня 2021 року, що винесена приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин Оксаною Степанівною в рамках виконавчого провадження № 67059516.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.