29 грудня 2021 року м. Київ № 320/8841/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень
до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б, код ЄДРПОУ 32252472) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43337359), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов контракту №SJ 01/08-16, укладеного 01 серпня 2016 року між Shaoxing Jihong Textile Co., Ltd. (Китайська Народна Республіка) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (покупець), а також специфікацій до нього, позивач придбав товари, з метою митного оформлення яких подав відповідачу митні декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року, №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року, №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року, №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року та документи, передбачені частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України.
Разом з цим відповідачем, на переконання позивача, неправомірно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року та №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року (далі - рішення про коригування), якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року, №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року, №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року та №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року, а також складені відповідні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2021/00054 від 05 лютого 2021 року, №UA100090/2021/00010 від 10 лютого 2021 року, №UA100090/2021/00026 від 20 травня 2021 року та №UA100090/2021/00033 від 09 червня 2021 року, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товарів за ціною, заявленою декларантом.
Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачеві протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження викладеної у ньому правової позиції.
02 вересня 2021 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зокрема зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митними деклараціями ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року, №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року, №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року та №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року, було встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та що документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а відтак приймаючи оскаржувані рішення відповідач діяв відповідно до вимог частини шостої статті 54 Митного кодексу України щодо права митного органу відмовити в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав.
При цьому, відповідач також зазначив, що метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод), не міг бути застосований у зв'язку із неможливістю обчислення заявлених позивачем даних та відсутністю підтверджуючих документів. У зв'язку з цим був застосований резервний метод.
Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року відповідача у справі - Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359), у порядку процесуального правонаступництва замінено на правонаступника - Київську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01 серпня 2016 року між Shaoxing Jihong Textile Co., Ltd. (Китайська Народна Республіка) (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка» був укладений контракт №SJ 01/08-16 (далі - контракт), відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 2.1, 3.2, 3.4 та 4.1 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється продавцем партіями. На кожну партію товару сторони контракту узгоджують та затверджують додаток (специфікацію) до контракту.
Загальний об'єм та умови поставок визначаються відповідно до додатків (специфікацій) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Базис поставки товару встановлений контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил Incoterms 2010, якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
Ціна товару, що постачається за контрактом, узгоджена сторонами на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил Incoterms 2010, якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Усі витрати, пов'язані з виконанням контракту в країні продавця, несе продавець, на території інших країн - позивач.
Оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації.
03 листопада 2020 року продавець та позивач уклали специфікацію №SJ_032 до контракту (далі - специфікація 1), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити наступний товар, а саме: тканина плащова, пофарбована, ВО, 80±5% поліефір / 20±5% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), в кількості 1 555,5 метрів за ціною 0,56 доларів США за 1 метр (далі - товар 1); тканина плащова, відбілена, ВО, 80±5% поліефір / 20±5% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407810000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1 505,4 метрів за ціною 0,56 доларів США за 1 метр (далі - товар 2); тканина плащова, вибивна, ВО, 80±5% поліефір / 20±5% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407840000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 25 142,3 метри за ціною 0,70 доларів США за 1 метр (далі - товар 3); тканина плащова, пофарбована, ВО, 70±10% поліефір / 30±10% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 210 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 18 613,8 метрів за ціною 0,63 доларів США за 1 метр та 31 711 метрів за ціною 0,62 доларів США за 1 метр (далі - товар 4).
Загальна вартість товару згідно зі специфікацією 1 склала 50 701,22 долар США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
03 листопада 2020 року позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 26 000,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №70, виданого позивачем, із яких 26 000,00 доларів США були сплачені за товар за специфікацією 1.
11 грудня 2020 року продавець відповідно до контракту та специфікації 1 виставив позивачу до сплати інвойс №SJH-032 на загальну суму 50 701,22 долар США.
18 січня 2021 року позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 50 701,22 долар США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №149, виданого позивачем, із яких 24 701,22 долар США були сплачені за товар за специфікацією 1.
04 лютого 2021 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний у продавця за специфікацією 1.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року загальна вартість товару складає 50 701,22 долар США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 5 700,00 доларів США.
Таким чином, загальна митна вартість товарів, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 56 401,22 долар США (50 701,22 долар США + 5 700,00 доларів США).
Відповідно до змісту митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року позивач, ураховуючи ціну поставленого товару згідно з комерційним інвойсом №SJH-032 від 11 грудня 2020 року та розміру витрат на перевезення товару з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, заявив: митну вартість товару 1 за специфікацією 1 в розмірі 27 361,05 грн., нарахування платежів: мито 5% - 1 368,05 грн., ПДВ 20% - 5 745,82 грн.; митну вартість товару 2 за специфікацією 1 в розмірі 26 479,54 грн., нарахування платежів: мито 5% - 1 323,98 грн., ПДВ 20% - 5 560,70 грн.; митну вартість товару 3 за специфікацією 1 в розмірі 540 431,77 грн., нарахування платежів: мито 5% - 27 021,59 грн., ПДВ 20% - 113 490,67 грн.; митну вартість товару 4 за специфікацією 1 в розмірі 984 679,79 грн., нарахування платежів: мито 5% - 49 233,99 грн., ПДВ 20% - 206 782,76 грн.
Крім митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року позивач надав відповідачу, зокрема такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) контракт; 2) специфікацію 1; 3) комерційний інвойс №SJH-032 від 11 грудня 2020 року; 4) договір транспортної експедиції №HW-001 від 07 березня 2018 року, укладений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем (далі - договір транспортної експедиції та експедитор; 5) довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-222/2020 від 16 грудня 2020 року; 6) сертифікат якості продавця б/н від 11 грудня 2020 року; 7) пакувальний лист (packing list) продавця б/н від 11 грудня 2020 року; 8) коносамент (bill of lading) №ONEYNB0BM4020600 від 16 грудня 2020 року; 9) міжнародну товарно-транспортну накладну №7418 від 03 лютого 2021 року; 10) сертифікат про походження товару №21C3306C2569/00004 від 12 січня 2021 року.
Митний орган 04 лютого 2021 року надіслав позивачу запит (повідомлення), в якому, зокрема, зазначалося, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, відповідач встановив, що: 1) відповідно до пункту 4.1 контракту передбачено, що оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації. Специфікація 1 та інвойс №SJH-032 від 11 грудня 2020 року не містять відомостей щодо умов оплати за товар. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати; 2) відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року та інвойса №SJH-32 від 11 грудня 2020 року поставка товару здійснюється на умовах FOB-Нінбо. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України та договору транспортної експедиції заявку на транспортно-експедиційні послуги. У графі «Remarks/Export or other instructions» коносамента №ONEYNB0BM4020600 від 16 грудня 2020 року зазначено інформацію щодо здійснення оплати за перевезення «freight prepaid». Декларантом до митного оформлення не подано платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість перевезення товару та здійснення оплати вартості перевезення. Отже, документи, які подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
05 лютого 2021 року позивач на вказаний запит надав відповідачу свого листа №112, до якого додав додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті №70 від 03 листопада 2020 року та №149 від 18 січня 2021 року, видані позивачем; картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 1 за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року; інвойс №222 від 16 грудня 2020 року, виставлений експедитором; акт прийому-передачі наданих послуг №222 від 01 лютого 2021 року, складений між експедитором та позивачем; платіжне доручення в іноземній валюті №153 від 19 січня 2021 року, видане позивачем; картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №222 від 16 грудня 2020 року за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року; прайс-лист продавця б/н від 03 листопада 2020 року.
Відповідач своїм рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у митній декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року, збільшивши її для товару 1 до 2 026,89 доларів США, для товару 2 - до 2 133,68 доларів США, для товару 3 - до 32 682,48 доларів США, для товару 4 - до 72 830,05 доларів США.
В якості підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року відповідач зазначив, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу додаткових документів, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті №149 від 18 січня 2021 року на суму 50 701,22 долар США, №153 від 19 січня 2021 року на суму 20 150,00 доларів США та №70 від 03 листопада 2020 року на суму 26 000,00 доларів США; картку рахунку 3712 за 01 січня 2020 року - 02 лютого 2021 року; інвойс №222 від 16 грудня 2020 року, виставлений експедитором на суму 5 700,00 доларів США; прайс-лист продавця б/н від 03 листопада 2020 року; акт прийому-передачі наданих послуг №222 від 01 лютого 2021 року, відповідач зазначив наступне.
У платіжних дорученнях №149 від 18 січня 2021 року та №70 від 03 листопада 2020 року в графах 70 «Призначення платежу» зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товари.
Пунктом 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №216 від 28 липня 2008 року (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за №910/15601, передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Надані платіжні доручення не містять посилання на інвойс та специфікацію, відповідно до яких здійснюється поставка товарів, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо.
У платіжному дорученні в іноземній валюті №153 від 19 січня 2021 року в графі 70 «Призначення платежу» зазначено «prepayment for sea freight» (попередня оплата за морське перевезення) та номер і дату контракту, відповідно до якого здійснено попередню оплату вартості морського перевезення. Вартість морського перевезення відповідно до поданої до митного оформлення довідки про транспортно-експедиційні витрати №HS-222/2020 від 16 грудня 2020 року становить 5 700,00 доларів США.
Таким чином, платіжне доручення №153 від 19 січня 2021 року на суму 20 150,00 доларів США щодо оплати вартості морського перевезення неможливо ідентифікувати з даною поставкою.
Наданий декларантом прайс-лист від 03 листопада 2020 року являє собою копію інвойса, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, тобто даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості.
Декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до частин другої та третьої статті 53 Митного кодексу України, про що зазначено в листі позивача, надісланому до митниці 05 лютого 2021 року (лист позивача №112 від 05 лютого 2021 року).
Декларантом не подано достовірних відомостей, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, щодо включення складових митної вартості, а саме транспортування до митного кордону України та страхування до ціни товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року містить висновок відповідача, що з поданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У зв'язку з цим відповідач, перевіривши можливість застосування кожного з наступних методів визначення митної вартості товарів, застосував шостий (резервний) метод.
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2021/00054 від 05 лютого 2021 року.
Судом встановлено, що 03 листопада 2020 року продавець та позивач уклали специфікацію №SJ_032-2 до контракту (далі - специфікація 2), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити наступний товар, а саме: тканина плащова, пофарбована, ВО, 80±5% поліефір / 20±5% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 7 933,1 метри за ціною 0,63 доларів США за 1 метр, 47 419,8 метрів за ціною 0,56 доларів США за 1 метр та 30 344,1 метри за ціною 0,55 доларів США за 1 метр (далі - товар 5).
Загальна вартість товару згідно зі специфікацією 2 склала 48 242,21 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
22 грудня 2020 року продавець відповідно до контракту та специфікації 2 виставив позивачу до сплати інвойс №SJH-032-2 на загальну суму 48 242,21 долари США.
18 січня 2021 року позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 50 701,22 долар США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №149, виданого позивачем, із яких 26 000,00 доларів США були сплачені за товар за специфікацією 2.
25 січня 2021 року позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 22 242,21 долари США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №162, виданого позивачем, із яких 22 242,21 долари США були сплачені за товар за специфікацією 2.
08 лютого 2021 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний у продавця за специфікацією 2.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року загальна вартість товару складає 48 242,21 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 7 450,00 доларів США.
Таким чином, загальна митна вартість товарів, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 55 692,21 долари США (48 242,21 долари США + 7 450,00 доларів США).
Відповідно до змісту митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року позивач, ураховуючи ціну поставленого товару згідно з комерційним інвойсом №SJH-032-2 від 22 грудня 2020 року та розміру витрат на перевезення товару з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, заявив: митну вартість товару 5 за специфікацією 2 в розмірі 1 546 633,93 грн., нарахування платежів: мито 5% - 77 331,70 грн., ПДВ 20% - 324 793,13 грн.
Крім митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року позивач надав відповідачу, зокрема такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) контракт; 2) специфікацію 2; 3) комерційний інвойс №SJH-032-2 від 22 грудня 2020 року; 4) договір транспортної експедиції; 5) довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-230/2020 від 26 грудня 2020 року; 6) сертифікат якості продавця б/н від 22 грудня 2020 року; 7) пакувальний лист (packing list) продавця б/н від 22 грудня 2020 року; 8) коносамент (bill of lading) №ZIMUNGB1085210 від 26 грудня 2020 року; 9) міжнародну товарно-транспортну накладну №416533 від 07 лютого 2021 року; 10) сертифікат про походження товару №21C3306C2569/00002 від 12 січня 2021 року; 11) прайс-лист продавця б/н від 03 листопада 2020 року.
Митний орган 08 лютого 2021 року надіслав позивачу запит (повідомлення), в якому, зокрема, вказував на те, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року документів було встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, відповідачем встановлено, що: 1) відповідно до пункту 4.1 контракту передбачено, що оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації. Специфікація 2 та інвойс №SJH-032-2 від 22 грудня 2020 року не містять відомостей щодо умов оплати за товар. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати; 2) відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року та інвойса №SJH-32-2 від 22 грудня 2020 року поставка товару здійснюється на умовах FOB-Нінбо. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України та договору транспортної експедиції заявку на транспортно-експедиційні послуги. У графі «Remarks/Export or other instructions» коносамента №ZIMUNGB1085210 від 26 грудня 2020 року зазначено інформацію щодо здійснення оплати за перевезення «freight prepaid». Декларантом до митного оформлення не подано платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість перевезення товару та здійснення оплати вартості перевезення. Отже, документи, які подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
09 лютого 2021 року позивач на вказаний запит надав відповідачу свого листа №115, до якого додав додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті №149 від 18 січня 2021 року та №162 від 25 січня 2021 року, видані позивачем; картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 2 за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року; інвойс №230 від 26 грудня 2020 року, виставлений експедитором; акт прийому-передачі наданих послуг №230 від 06 лютого 2021 року, складений між експедитором та позивачем; платіжне доручення в іноземній валюті №173 від 29 січня 2021 року, видане позивачем; картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №230 від 26 грудня 2020 року за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року.
Відповідач своїм рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у митній декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року, збільшивши її для товару 5 до 111 179,00 доларів США.
Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року відповідач зазначив, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року документів було встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу додаткових документів, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті №162 від 25 січня 2021 року на суму 22 242,21 долари США та №149 від 18 січня 2021 року на суму 50 701,22 долар США; картку рахунку 3712 за 01 січня 2020 року - 02 лютого 2021 року; інвойс №230 від 26 грудня 2020 року, виставлений експедитором на суму 7 450,00 доларів США; прайс-лист продавця б/н від 03 листопада 2020 року; акт прийому-передачі наданих послуг №230 від 06 лютого 2021 року, відповідач зазначив наступне.
У платіжних дорученнях №149 від 18 січня 2021 року та №162 від 25 січня 2021 року в графах 70 «Призначення платежу» зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товари.
Пунктом 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №216 від 28 липня 2008 року (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за №910/15601, передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Надані платіжні доручення не містять посилання на інвойс та специфікацію, відповідно до яких здійснюється поставка товарів, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо.
Наданий декларантом прайс-лист від 03 листопада 2020 року являє собою копію інвойса, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, тобто даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості.
Декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до частин другої та третьої статті 53 Митного кодексу України, про що зазначено в листі позивача, надісланому до митниці 09 лютого 2021 року (лист позивача №115 від 09 лютого 2021 року).
Декларантом не подано достовірних відомостей, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, щодо включення складових митної вартості, а саме транспортування до митного кордону України та страхування до ціни товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року містить висновок відповідача, що з поданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У зв'язку з цим відповідач, перевіривши можливість застосування кожного з наступних методів визначення митної вартості товарів, застосував шостий (резервний) метод.
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2021/00010 від 10 лютого 2021 року.
Судом встановлено, що 28 грудня 2020 року продавець та позивач уклали специфікацію №SJ_033 до контракту (далі - специфікація 3), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити наступний товар, а саме: тканина плащова, пофарбована, ВО, 80±5% поліефір / 20±5% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 3 206 метрів за ціною 0,58 доларів США за 1 метр та 47 821,8 метр за ціною 0,57 доларів США за 1 метр (далі - товар 6); тканина плащова, пофарбована, ВО, 70±10% поліефір / 30±10% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 210 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 30 420,6 метрів за ціною 0,64 доларів США за 1 метр (далі - товар 7).
Загальна вартість товару згідно зі специфікацією 3 склала 48 587,10 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
28 грудня 2020 року позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 16 200,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №129, виданого позивачем, із яких 16 200,00 доларів США були сплачені за товар за специфікацією 3.
19 березня 2021 року продавець відповідно до контракту та специфікації 3 виставив позивачу до сплати інвойс №SJH-033 на загальну суму 48 587,10 доларів США.
06 травня 2021 року позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 32 387,10 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №246, виданого позивачем, із яких 32 387,10 доларів США були сплачені за товар за специфікацією 3.
17 травня 2021 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний у продавця за специфікацією 3.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року загальна вартість товару складає 48 587,10 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 8 200,00 доларів США.
Таким чином, загальна митна вартість товарів, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 56 787,10 доларів США (48 587,10 доларів США + 8 200,00 доларів США).
Відповідно до змісту митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року позивач, ураховуючи ціну поставленого товару згідно з комерційним інвойсом №SJH-033 від 19 березня 2021 року та розміру витрат на перевезення товару з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, заявив: митну вартість товару 6 за специфікацією 3 в розмірі 939 540,18 грн., нарахування платежів: мито 5% - 46 977,01 грн., ПДВ 20% - 197 303,44 грн.; митну вартість товару 7 за специфікацією 3 в розмірі 628 590,15 грн., нарахування платежів: мито 5% - 31 429,51 грн., ПДВ 20% - 132 003,93 грн.
Крім митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року позивач надав відповідачу, зокрема такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) контракт; 2) специфікацію 3; 3) комерційний інвойс №SJH-033 від 19 березня 2021 року; 4) договір транспортної експедиції; 5) довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-254/2021 від 23 березня 2021 року; 6) сертифікат якості продавця б/н від 19 березня 2021 року; 7) пакувальний лист (packing list) продавця б/н від 19 березня 2021 року; 8) коносамент (bill of lading) №ZIMUNGB1096340 від 23 березня 2021 року; 9) міжнародну товарно-транспортну накладну №0776 від 15 травня 2021 року; 10) сертифікат про походження товару №21C3306C2569/00021 від 22 березня 2021 року; 11) прайс-лист продавця б/н від 28 грудня 2020 року.
Митний орган 17 травня 2021 року надіслав позивачу запит (повідомлення), в якому, зокрема, зазначалося, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року документів було встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, відповідач встановив, що: 1) відповідно до пункту 4.1 контракту передбачено, що оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації. Специфікація 3 та інвойс №SJH-033 від 19 березня 2021 року не містять відомостей щодо умов оплати за товар. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати; 2) відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року та інвойса №SJH-33 від 19 березня 2021 року поставка товару здійснюється на умовах FOB-Нінбо. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та договору транспортної експедиції заявку на транспортно-експедиційні послуги. У графі «Remarks/Export or other instructions» коносамента №ZIMUNGB1096340 від 23 березня 2021 року зазначено інформацію щодо здійснення оплати за перевезення «freight prepaid». Декларантом до митного оформлення не подано платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість перевезення товару та здійснення оплати вартості перевезення. Отже, документи, які подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
18 травня 2021 року позивач на вказаний запит надав відповідачу свого листа №431, до якого додав додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті №129 від 28 грудня 2020 року та №246 від 06 травня 2021 року, видані позивачем; картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 3 за період із 01 січня 2020 року по 13 травня 2021 року; інвойс №254 від 23 березня 2021 року, виставлений експедитором; акт прийому-передачі наданих послуг №254 від 06 травня 2021 року, складений між експедитором та позивачем; платіжне доручення в іноземній валюті №244 від 06 травня 2021 року, видане позивачем; картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №254 від 23 березня 2021 року за період із 01 січня 2020 року по 18 травня 2021 року.
Відповідач своїм рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у митній декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року, збільшивши її для товару 6 до 67 456,20 доларів США, для товару 7 - до 44 649,84 доларів США.
В якості підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року відповідач зазначив, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року документів було встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу додаткових документів, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті №129 від 28 грудня 2020 року на суму 16 200,00 доларів США, №246 від 06 травня 2021 року на суму 32 387,10 доларів США та №244 від 06 травня 2021 року на суму 8 200,00 доларів США; картку рахунку 3712 за 01 січня 2020 року - 13 травня 2021 року; інвойс №254 від 23 березня 2021 року, виставлений експедитором на суму 8 200,00 доларів США; прайс-лист продавця б/н від 28 грудня 2020 року; акт прийому-передачі наданих послуг №254 від 06 травня 2021 року, відповідач зазначив наступне.
У платіжних дорученнях №129 від 28 грудня 2020 року та №246 від 06 травня 2021 року в графах 70 «Призначення платежу» зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товари.
Пунктом 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №216 від 28 липня 2008 року (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за №910/15601, передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Надані платіжні доручення не містять посилання на інвойс та специфікацію, відповідно до яких здійснюється поставка товарів, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо.
Наданий декларантом прайс-лист від 28 грудня 2020 року являє собою копію інвойса, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, тобто даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості.
Декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до частин другої та третьої статті 53 МК України, про що зазначено в листі позивача, надісланому до митниці 18 травня 2021 року (лист позивача №431 від 18 травня 2021 року).
Декларантом не подано достовірних відомостей, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, щодо включення складових митної вартості, а саме транспортування до митного кордону України та страхування до ціни товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року містить висновок відповідача, що з поданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У зв'язку з цим відповідач, перевіривши можливість застосування кожного з наступних методів визначення митної вартості товарів, застосував шостий (резервний) метод.
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2021/00026 від 20 травня 2021 року.
Судом також встановлено, що 16 квітня 2021 року продавець та позивач уклали специфікацію №SJ_033-2 до контракту (далі - специфікація 4), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити наступний товар, а саме: тканина плащова, пофарбована, ВО, 80±5% поліефір / 20±5% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 12 099,9 метрів за ціною 0,58 доларів США за 1 метр, 7 010,2 метрів за ціною 0,64 доларів США за 1 метр та 4 816,8 метр за ціною 0,57 доларів США за 1 метр (далі - товар 8); тканина плащова, відбілена, ВО, 80±5% поліефір / 20±5% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407810000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1 473,8 метри за ціною 0,58 доларів США за 1 метр (далі - товар 9); тканина плащова, вибивна, ВО, 80±5% поліефір / 20±5% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407840000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 16 493,9 метри за ціною 0,72 доларів США за 1 метр (далі - товар 10); тканина плащова, пофарбована, ВО, 70±10% поліефір / 30±10% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 210 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 5 350,8 метрів за ціною 0,64 доларів США за 1 метр (далі - товар 11); тканина плащова, пофарбована, ВО, 65±10% поліефір / 35±10% бавовна, завширшки 150±5 см, щільністю 245 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1 354,5 метри за ціною 0,90 доларів США за 1 метр (далі - товар 12).
Загальна вартість товару згідно зі специфікацією 4 склала 31 624,03 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
16 квітня 2021 року продавець відповідно до контракту та специфікації 4 виставив позивачу до сплати інвойс №SJH-033-2 на загальну суму 31 624,03 долари США.
28 травня 2021 року позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 31 624,03 долари США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №261, виданого позивачем, із яких 31 624,03 долари США були сплачені за товар за специфікацією 4.
07 червня 2021 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100090/2021/166510, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний у продавця за специфікацією 4.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року загальна вартість товару складає 31 624,03 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.
З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 5 500,00 доларів США.
Таким чином, загальна митна вартість товарів, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 37 124,03 долари США (31 624,03 долари США + 5 500,00 доларів США).
Відповідно до змісту митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року позивач, ураховуючи ціну поставленого товару згідно з комерційним інвойсом №SJH-033-2 від 16 квітня 2021 року та розміру витрат на перевезення товару з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, заявив: митну вартість товару 8 за специфікацією 4 в розмірі 461 532,50 грн., нарахування платежів: мито 5% - 23 076,63 грн., ПДВ 20% - 96 921,83 грн.; митну вартість товару 9 за специфікацією 4 в розмірі 27 804,46 грн., нарахування платежів: мито 5% - 1 390,22 грн., ПДВ 20% - 5 838,94 грн.; митну вартість товару 10 за специфікацією 4 в розмірі 374 197,85 грн., нарахування платежів: мито 5% - 18 709,89 грн., ПДВ 20% - 78 581,55 грн.; митну вартість товару 11 за специфікацією 4 в розмірі 111 157,73 грн., нарахування платежів: мито 5% - 5 557,89 грн., ПДВ 20% - 23 343,12 грн.; митну вартість товару 12 за специфікацією 4 в розмірі 38 474,21 грн., нарахування платежів: мито 5% - 1 923,71 грн., ПДВ 20% - 8 079,58 грн.
Крім митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року позивач надав відповідачу, зокрема такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) контракт; 2) специфікацію 4; 3) комерційний інвойс №SJH-033-2 від 16 квітня2021 року; 4) договір транспортної експедиції; 5) довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-262-2/2021 від 23 квітня 2021 року; 6) сертифікат якості продавця б/н від 16 квітня 2021 року; 7) пакувальний лист (packing list) продавця б/н від 16 квітня 2021 року; 8) коносамент (bill of lading) №ZIMUNGB1096466 від 23 квітня 2021 року; 9) міжнародну товарно-транспортну накладну №1168/1 від 04 червня 2021 року; 10) сертифікат про походження товару №21C3306C2569/00035 від 19 квітня 2021 року; 11) прайс-лист продавця б/н від 16 квітня 2021 року.
Митний орган 07 червня 2021 року надіслав позивачу запит (повідомлення), в якому, зокрема, зазначалося, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, відповідачем встановлено, що: 1) відповідно до пункту 4.1 контракту передбачено, що оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації. Інвойс №SJH-033-2 від 16 квітня 2021 року не містить відомостей щодо умов оплати за товар. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати; 2) відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року та інвойса №SJH-33 від 19 березня 2021 року поставка товару здійснюється на умовах FOB-Нінбо. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та договору транспортної експедиції заявку на транспортно-експедиційні послуги. У графі «Remarks/Export or other instructions» коносамента №ZIMUNGB1096466 від 23 квітня 2021 року зазначено інформацію щодо здійснення оплати за перевезення «freight prepaid». Декларантом до митного оформлення не подано платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість перевезення товару та здійснення оплати вартості перевезення. Отже, документи, які подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
08 червня 2021 року позивач на вказаний запит надав відповідачу свого листа №502, до якого додав додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті №261 від 28 травня 2021 року, видане позивачем; картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 4 за період із 01 січня 2021 року по 04 червня 2021 року; інвойс №262 від 23 квітня 2021 року, виставлений експедитором; акт прийому-передачі наданих послуг №262 від 02 червня 2021 року, складений між експедитором та позивачем; платіжне доручення в іноземній валюті №263 від 31 травня 2021 року, видане позивачем; картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №262 від 23 квітня 2021 року за період із 01 грудня 2020 року по 07 червня 2021 року.
Відповідач своїм рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у митній декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року, збільшивши її для товару 8 до 31 102,58 доларів США, для товару 9 - до 2 082,04 доларів США, для товару 10 - до 21 423,10 доларів США, для товару 11 - 7 590,38 доларів США, для товару 12 - до 2 241,63 долару США.
Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року відповідач зазначив, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу додаткових документів, а саме: картка рахунку 3712 за 01 грудня 2020 року - 07 червня 2021 року; картка рахунку 3712 за 01 січня 2021 року - 04 червня 2021 року; інвойс №262 від 23 квітня 2021 року, виставлений експедитором на суму 9 400,00 доларів США; акт прийому-передачі наданих послуг №262 від 02 червня 2021 року; платіжне доручення в іноземній валюті №261 від 28 травня 2021 року на суму 31 624,03 долари США, відповідач зазначив наступне.
У платіжному дорученні №261 від 28 травня 2021 року в графі 70 «Призначення платежу» зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товари.
Пунктом 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №216 від 28 липня 2008 року (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за №910/15601, передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Надане платіжне доручення не містить посилання на інвойс та специфікацію, відповідно до яких здійснюється поставка товарів, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо.
Наданий декларантом прайс-лист від 16 квітня 2021 року являє собою копію інвойса, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, тобто даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості.
Декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до частин другої та третьої статті 53 Митного кодексу України, про що зазначено в листі позивача, надісланому до митниці 08 червня 2021 року (лист позивача №502 від 08 червня 2021 року).
Декларантом не подано достовірних відомостей, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, щодо включення складових митної вартості, а саме транспортування до митного кордону України та страхування до ціни товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року містить висновок відповідача, що з поданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У зв'язку з цим відповідач, перевіривши можливість застосування кожного з наступних методів визначення митної вартості товарів, застосував шостий (резервний) метод.
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2021/00033 від 09 червня 2021 року.
Позивач, не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України №4495-VI від 13 березня 2012 року.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п'ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз вищенаведених норм Митного кодексу України свідчить про те, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товарів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та до суду контракт, специфікацію 1, інвойс №SJH-032 від 03 листопада 2020 року, в якому є посилання на контракт та специфікацію 1, платіжні доручення позивача в іноземній валюті №70 від 03 листопада 2020 року та №149 від 18 січня 2021 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 1 за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року, довідку Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/957 від 30 березня 2021 року, договір транспортної експедиції, інвойс №222 від 16 грудня 2020 року, виставлений експедитором, акт прийому-передачі наданих послуг №222 від 01 лютого 2021 року, складений між експедитором та позивачем, довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-222/2020 від 16 грудня 2020 року, платіжне доручення позивача в іноземній валюті №153 від 19 січня 2021 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №222 від 16 грудня 2020 року за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року, зі змісту яких слідує, що товар 1, товар 2, товару 3 та товар 4 постачалися продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару за специфікацією 1 в розмірі 50 701,22 долар США з урахуванням розміру фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт та експедиторської винагороди в 5 700,00 доларів США, які підлягають до сплати позивачем за перевезення товару 1, товару 2, товару 3 та товару 4 в контейнері №GCXU5397418 з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року в розмірі 56 401,22 долар США (50 701,22 долар США + 5 700,00 доларів США).
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 5 700,00 доларів США, що підтверджується інвойсом №222 від 16 грудня 2020 року, виставленим експедитором, актом прийому-передачі наданих послуг №222 від 01 лютого 2021 року, складеним між експедитором та позивачем, та довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-222/2020 від 16 грудня 2020 року.
Судом встановлено, що загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року, склала 56 401,22 долар США, тобто позивач збільшив вартість спірних товару 1, товару 2, товару 3 та товару 4 в сумі 50 701,22 долар США на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України в 5 700,00 доларів США.
Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для коригування митної вартості було те, що позивач не підтвердив витрати на транспортування товарів за специфікацією 1 до митної території України.
Суд відхиляє довід відповідача про те, що позивач повинен був надати йому заявку на транспортно-експедиційні послуги, адже законодавець у частині другій статті 53 Митного кодексу України навів невичерпний перелік транспортних (перевізних) документів, які може надати декларант для підтвердження витрат на транспортування товару до митного кордону України.
Суд вважає, що наданих позивачем транспортних (перевізних) документів було достатньо для підтвердження такої складової митної вартості спірних товару 1, товару 2, товару 3 та товару 4 як їх транспортування до митної території України.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FOB ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов'язань щодо страхування товарів за специфікацією 1, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.
Судом також встановлено, що позивач повідомив відповідачу у своєму листі №112 від 05 лютого 2021 року, що він додатково не страхував спірний товар. Аналогічне підтвердження міститься у довідці експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-222/2020 від 16 грудня 2020 року.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що позивач не надав йому платіжні доручення, які підтверджують 100% оплати вартості товарів за специфікацією 1.
Судом встановлено, що позивач 03 листопада 2020 року та 18 січня 2021 року перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 26 000,00 доларів США та 50 701,22 доларів США відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №70 від 03 листопада 2020 року та №149 від 18 січня 2021 року, які містяться в матеріалах справи.
Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданих позивачем платіжних доручень, адже відповідно до них та картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 1 за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року позивач 03 листопада 2020 року та 18 січня 2021 року перерахував 26 000,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №70 від 03 листопада 2020 року та 24 701,22 долар США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №149 від 18 січня 2021 року саме в рахунок оплати спірних товару 1, товару 2, товару 3 та товару 4, придбаних позивачем за специфікацією 1 у продавця.
Аналогічне підтвердження міститься у довідці Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/957 від 30 березня 2021 року, яка наявна в матеріалах справи.
Суд також вважає необґрунтованим відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця б/н від 03 листопада 2020 року, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №112 від 05 лютого 2021 року позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запиті щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача виписки з бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар за специфікацією 1 знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об'єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, специфікацію 1, інвойсом № SJH-032 від 03 листопада 2020 року, платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №70 від 03 листопада 2020 року та №149 від 18 січня 2021 року, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 1 за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року, довідкою Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/957 від 30 березня 2021 року, договором транспортної експедиції, інвойсом №222 від 16 грудня 2020 року, виставленим експедитором, актом прийому-передачі наданих послуг №222 від 01 лютого 2021 року, складеним між експедитором та позивачем, довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-222/2020 від 16 грудня 2020 року, платіжним дорученням позивача в іноземній валюті №153 від 19 січня 2021 року, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №222 від 16 грудня 2020 року за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та до суду контракт, специфікацію 2, інвойс №SJH-032-2 від 03 листопада 2020 року, в якому є посилання на контракт та специфікацію 2, платіжні доручення позивача в іноземній валюті №149 від 18 січня 2021 року та №162 від 25 січня 2021 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 2 за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року, довідку Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/957 від 30 березня 2021 року, договір транспортної експедиції, інвойс №230 від 26 грудня 2020 року, виставлений експедитором, акт прийому-передачі наданих послуг №230 від 06 лютого 2021 року, складений між експедитором та позивачем, довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-230/2020 від 26 грудня 2020 року, платіжне доручення позивача в іноземній валюті №173 від 29 січня 2021 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №230 від 26 грудня 2020 року за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року, зі змісту яких слідує, що товар 5 постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару за специфікацією 2 в розмірі 48 242,21 долари США з урахуванням розміру фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт та експедиторської винагороди в 7 450,00 доларів США, які підлягають до сплати позивачем за перевезення товару 5 в контейнері №TCNU4240324 з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року в розмірі 55 692,21 долари США (48 242,21 долари США + 7 450,00 доларів США).
З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 7 450,00 доларів США, що підтверджується інвойсом №230 від 26 грудня 2020 року, виставленим експедитором, актом прийому-передачі наданих послуг №230 від 06 лютого 2021 року, складеним між експедитором та позивачем, та довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-230/2020 від 26 грудня 2020 року.
Судом встановлено, що загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року, склала 55 692,21 долари США, тобто позивач збільшив вартість спірного товару 5 в сумі 48 242,21 долари США на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України в 7 450,00 доларів США.
Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для коригування митної вартості було те, що позивач не підтвердив витрати на транспортування товару за специфікацією 2 до митної території України.
Суд відхиляє довід відповідача про те, що позивач повинен був надати йому заявку на транспортно-експедиційні послуги, адже законодавець у частині другій статті 53 Митного кодексу України навів невичерпний перелік транспортних (перевізних) документів, які може надати декларант для підтвердження витрат на транспортування товару до митного кордону України.
Суд вважає, що наданих позивачем транспортних (перевізних) документів було достатньо для підтвердження такої складової митної вартості спірного товару 5 як його транспортування до митної території України.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FOB ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов'язань щодо страхування товару за специфікацією 2, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.
Судом також встановлено, що позивач повідомив відповідачу у своєму листі №115 від 09 лютого 2021 року, що він додатково не страхував спірний товар. Аналогічне підтвердження міститься у довідці експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-230/2020 від 26 грудня 2020 року.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що позивач не надав йому платіжні доручення, які підтверджують 100% оплати вартості товару за специфікацією 2.
Судом встановлено, що позивач 18 січня 2021 року та 25 січня 2021 року перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 50 701,22 долар США та 22 242,21 долари США відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №149 від 18 січня 2021 року та №162 від 25 січня 2021 року, які містяться в матеріалах справи.
Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданих позивачем платіжних доручень, адже відповідно до них та картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 2 за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року позивач 18 січня 2021 року та 25 січня 2021 року перерахував 26 000,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №149 від 18 січня 2021 року та 22 242,21 долари США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №162 від 25 січня 2021 року саме в рахунок оплати спірного товару 5, придбаного позивачем за специфікацією 2 у продавця.
Аналогічне підтвердження міститься у довідці Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/957 від 30 березня 2021 року, яка наявна в матеріалах справи.
Суд також вважає необґрунтованим відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця б/н від 03 листопада 2020 року, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №115 від 09 лютого 2021 року позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запиті щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача виписки з бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар за специфікацією 2 знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об'єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, специфікацію 2, інвойсом №SJH-032-2 від 03 листопада 2020 року, платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №149 від 18 січня 2021 року та №162 від 25 січня 2021 року, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 2 за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року, довідкою Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/957 від 30 березня 2021 року, договором транспортної експедиції, інвойсом №230 від 26 грудня 2020 року, виставленим експедитором, актом прийому-передачі наданих послуг №230 від 06 лютого 2021 року, складеним між експедитором та позивачем, довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-230/2020 від 26 грудня 2020 року, платіжним дорученням позивача в іноземній валюті №173 від 29 січня 2021 року, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №230 від 26 грудня 2020 року за період із 01 січня 2020 року по 02 лютого 2021 року та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та до суду контракт, специфікацію 3, інвойс №SJH-033 від 19 березня 2021 року, в якому є посилання на контракт та специфікацію 3, платіжні доручення позивача в іноземній валюті №129 від 28 грудня 2020 року та №246 від 06 травня 2021 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 3 за період із 01 січня 2020 року по 13 травня 2021 року, довідку Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/1724 від 25 травня 2021 року, договір транспортної експедиції, інвойс №254 від 23 березня 2021 року, виставлений експедитором, акт прийому-передачі наданих послуг №254 від 06 травня 2021 року, складений між експедитором та позивачем, довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-254/2021 від 23 березня 2021 року, платіжне доручення позивача в іноземній валюті №244 від 06 травня 2021 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №254 від 23 березня 2021 року за період із 01 січня 2020 року по 18 травня 2021 року, зі змісту яких слідує, що товар 6 та товар 7 постачалися продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару за специфікацією 3 в розмірі 48 587,10 доларів США з урахуванням розміру фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт та експедиторської винагороди в 8 200,00 доларів США, які підлягають до сплати позивачем за перевезення товару 6 та товару 7 в контейнері №ZCSU7400776 з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року в розмірі 56 787,10 доларів США (48 587,10 доларів США + 8 200,00 доларів США).
З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 8 200,00 доларів США, що підтверджується інвойсом №254 від 23 березня 2021 року, виставленим експедитором, актом прийому-передачі наданих послуг №254 від 06 травня 2021 року, складеним між експедитором та позивачем, та довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-254/2021 від 23 березня 2021 року.
Судом встановлено, що загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року, склала 56 787,10 доларів США, тобто позивач збільшив вартість спірних товару 6 та товару 7 в сумі 48 587,10 доларів США на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України в 8 200,00 доларів США.
Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для коригування митної вартості було те, що позивач не підтвердив витрати на транспортування товарів за специфікацією 3 до митної території України.
Суд відхиляє довід відповідача про те, що позивач повинен був надати йому заявку на транспортно-експедиційні послуги, адже законодавець у частині другій статті 53 МК України навів невичерпний перелік транспортних (перевізних) документів, які може надати декларант для підтвердження витрат на транспортування товару до митного кордону України.
Суд вважає, що наданих позивачем транспортних (перевізних) документів було достатньо для підтвердження такої складової митної вартості спірних товару 6 та товару 7 як їх транспортування до митної території України.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FOB ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов'язань щодо страхування товарів за специфікацією 3, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.
Судом також встановлено, що позивач повідомив відповідачу у своєму листі №431 від 18 травня 2021 року, що він додатково не страхував спірний товар. Аналогічне підтвердження міститься у довідці експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-254/2021 від 23 березня 2021 року.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що позивач не надав йому платіжні доручення, які підтверджують 100% оплати вартості товарів за специфікацією 3.
Судом встановлено, що позивач 28 грудня 2020 року та 06 травня 2021 року перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 16 200,00 доларів США та 32 387,10 доларів США відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №129 від 28 грудня 2020 року та №246 від 06 травня 2021 року, які містяться в матеріалах справи.
Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданих позивачем платіжних доручень, адже відповідно до них та картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 3 за період із 01 січня 2020 року по 13 травня 2021 року позивач 28 грудня 2020 року та 06 травня 2021 року перерахував 16 200,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №129 від 28 грудня 2020 року та 32 387,10 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №246 від 06 травня 2021 року саме в рахунок оплати спірних товару 6 та товару 7, придбаних позивачем за специфікацією 3 у продавця.
Аналогічне підтвердження міститься у довідці Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/1724 від 25 травня 2021 року, яка наявна в матеріалах справи.
Суд також вважає необґрунтованим відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця б/н від 28 грудня 2020 року, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №431 від 18 травня 2021 року позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запиті щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача виписки з бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар за специфікацією 3 знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об'єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, специфікацію 3, інвойсом №SJH-033 від 19 березня 2021 року, платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №129 від 28 грудня 2020 року та №246 від 06 травня 2021 року, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 3 за період із 01 січня 2020 року по 13 травня 2021 року, довідкою Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/1724 від 25 травня 2021 року, договором транспортної експедиції, інвойсом №254 від 23 березня 2021 року, виставленим експедитором, актом прийому-передачі наданих послуг №254 від 06 травня 2021 року, складеним між експедитором та позивачем, довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-254/2021 від 23 березня 2021 року, платіжним дорученням позивача в іноземній валюті №244 від 06 травня 2021 року, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №254 від 23 березня 2021 року за період із 01 січня 2020 року по 18 травня 2021 року та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року.
Судом також після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та до суду контракт, специфікацію 4, інвойс №SJH-033-2 від 16 квітня 2021 року, в якому є посилання на контракт та специфікацію 4, платіжне доручення позивача в іноземній валюті №261 від 28 травня 2021 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 4 за період із 01 січня 2021 року по 04 червня 2021 року, довідку Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/1725 від 25 травня 2021 року, договір транспортної експедиції, інвойс №262 від 23 квітня 2021 року, виставлений експедитором, акт прийому-передачі наданих послуг №262 від 02 червня 2021 року, складений між експедитором та позивачем, довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-262-2/2021 від 23 квітня 2021 року, платіжне доручення позивача в іноземній валюті №263 від 31 травня 2021 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №262 від 23 квітня 2021 року за період із 01 грудня 2020 року по 07 червня 2021 року, зі змісту яких слідує, що товар 8, товар 9, товар 10, товар 11 та товар 12 постачалися продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару за специфікацією 4 в розмірі 31 624,03 долари США з урахуванням розміру фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт та експедиторської винагороди в 5 500,00 доларів США, які підлягають до сплати позивачем за перевезення товару 8, товару 9, товару 10, товару 11 та товару 12 в контейнері №GCXU5001168 з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року в розмірі 37 124,03 долари США (31 624,03 долари США + 5 500,00 доларів США).
З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 5 500,00 доларів США, що підтверджується інвойсом №262 від 23 квітня 2021 року, виставленим експедитором, актом прийому-передачі наданих послуг №262 від 02 червня 2021 року, складеним між експедитором та позивачем, та довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-262-2/2021 від 23 квітня 2021 року.
Судом встановлено, що загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року, склала 37 124,03 долари США, тобто позивач збільшив вартість спірних товару 8, товару 9, товару 10, товару 11 та товару 12 в сумі 31 624,03 долари США на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України в 5 500,00 доларів США.
Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для коригування митної вартості було те, що позивач не підтвердив витрати на транспортування товарів за специфікацією 4 до митної території України.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач повинен був надати йому заявку на транспортно-експедиційні послуги, адже законодавець у частині другій статті 53 МК України навів невичерпний перелік транспортних (перевізних) документів, які може надати декларант для підтвердження витрат на транспортування товару до митного кордону України.
Суд вважає, що наданих позивачем транспортних (перевізних) документів було достатньо для підтвердження такої складової митної вартості спірних товару 8, товару 9, товару 10, товару 11 та товару 12 як їх транспортування до митної території України.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FOB ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов'язань щодо страхування товарів за специфікацією 4, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.
Судом також встановлено, що позивач повідомив відповідачу у своєму листі №502 від 08 червня 2021 року, що він додатково не страхував спірний товар. Аналогічне підтвердження міститься у довідці експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-262-2/2021 від 23 квітня 2021 року.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що позивач не надав йому платіжні доручення, які підтверджують 100% оплати вартості товарів за специфікацією 4.
Судом встановлено, що позивач 28 травня 2021 року перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 31 624,03 долари США, що підтверджується платіжним дорученням позивача в іноземній валюті №261 від 28 травня 2021 року, яке міститься в матеріалах справи.
Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданого позивачем платіжного доручення, адже відповідно до нього та картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 4 за період із 01 січня 2021 року по 04 червня 2021 року позивач 28 травня 2021 року перерахував 31 624,03 долари США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №261 від 28 грудня 2020 року саме в рахунок оплати спірних товару 8, товару 9, товару 10, товару 11 та товару 12, придбаних позивачем за специфікацією 4 у продавця.
Аналогічне підтвердження міститься у довідці Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/1725 від 25 травня 2021 року, яка наявна в матеріалах справи.
Суд також вважає необґрунтованим відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця б/н від 16 квітня 2021 року, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №502 від 08 червня 2021 року позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запиті щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача виписки з бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар за специфікацією 4 знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об'єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, специфікацію 4, інвойсом №SJH-033-2 від 16 квітня 2021 року, платіжним дорученням позивача в іноземній валюті №261 від 28 травня 2021 року, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією 4 за період із 01 січня 2021 року по 04 червня 2021 року, довідкою Акціонерного товариства «ОТП Банк» №52-3/1725 від 25 травня 2021 року, договором транспортної експедиції, інвойсом №262 від 23 квітня 2021 року, виставленим експедитором, актом прийому-передачі наданих послуг №262 від 02 червня 2021 року, складеним між експедитором та позивачем, довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати №HS-262-2/2021 від 23 квітня 2021 року, платіжним дорученням позивача в іноземній валюті №263 від 31 травня 2021 року, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь експедитора за інвойсом №262 від 23 квітня 2021 року за період із 01 грудня 2020 року по 07 червня 2021 року та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом митному органу разом із митними деклараціями ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581417 від 04 лютого 2021 року, №UA100090/2021/162726 від 08 лютого 2021 року, №UA100090/2021/165809 від 17 травня 2021 року та №UA100090/2021/166510 від 07 червня 2021 року, в оформленні яких відповідачем було відмовлено.
Щодо правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з граф 33 оскаржуваних рішень про коригування, в них зазначено лише номери та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати такі рішення про коригування обґрунтованими та мотивованими в контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості на підставі референтних митних декларацій є протиправним.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року та №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень про коригування.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 20 586,04 грн. (платіжні доручення №2290 від 14 червня 2021 року на суму 5 981,82 грн. та №2569 від 22 липня 2021 року на суму 14 604,22 грн.). Ураховуючи повне задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 586,04 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Так, на підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 22 500,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30 липня 2020 року, додаткової угоди №1 від 23 липня 2021 року до договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30 липня 2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10 червня 2019 року, виданого на ім'я Божка Андрія Володимировича , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1124285 від 22 липня 2021 року, рахунків №10/22/30072020 від 15 квітня 2021 року та №10-1/22/30072020 від 23 липня 2021 року, платіжних доручень №1867 від 23 квітня 2021 року та №2629 від 29 липня 2021 року та акту про надання адвокатських послуг №17 від 16 вересня 2021 року до договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 16 вересня 2021 року.
Судом встановлено, що 30 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (клієнтом) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №22/30072020, відповідно до пункту 1.1.1 якого адвокат зобов'язався надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України.
У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (клієнтом) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладена додаткова угода №1 від 23 липня 2021 року до договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30 липня 2020 року, якою сторони доповнили договір пунктами 1.1.6, 4.1.3 та 4.2.1, відповідно до яких адвокат зобов'язався надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта при оскарженні ним до суду рішень Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року та №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року та в ході розгляду відповідної адміністративної справи судом (судами) України.
Вартість вищезазначених послуг адвоката (гонорар) становить 27 500,00 грн.
Клієнт сплачує 100% вартості наданих адвокатом адвокатських послуг, визначених у підпункті 1.1.6 пункту 1.1 договору, на умовах передоплати. При цьому сторони дійшли згоди зарахувати в рахунок сплати клієнтом наданих адвокатом адвокатських послуг, визначених у підпункті 1.1.6 пункту 1.1 договору, грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн., сплачені клієнтом адвокату відповідно до платіжного доручення №1867 від 23 квітня 2021 року, виданого клієнтом.
Судом встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг №17 від 16 вересня 2021 року правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішеннями Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року та №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року, юридичний аналіз підстав їх прийняття та формування правової позиції щодо його оскарження в судовому порядку - 1 000,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішень Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року та №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року, та їх збір - 1 000 грн.; в) підготовка позовної заяви клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішень Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року, №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року та №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року - 14 000,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України, яка є правонаступником Київської митниці Держмитслужби, №7.8-10/812 від 28 серпня 2021 року в адміністративній справі №320/8841/21 та підготовка відповіді клієнта на відзив в адміністративній справі №320/8841/21 - 4 500,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.3 пункту 4.1 договору складає 22 500,00 грн. Клієнт сплатив гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2.1 договору.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Клопотання представника позивача про розподіл судових витрат від 27 вересня 2021 року було направлено на адресу відповідача на його офіційну електронну адресу, що підтверджується роздруківкою сервісу електронної пошти.
Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці в розмірі 22 500,00 грн.
Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці на користь позивача складає 43 086,04 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000006/2 від 05 лютого 2021 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000001/2 від 10 лютого 2021 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000002/2 від 20 травня 2021 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2021/000003/2 від 09 червня 2021 року.
Стягнути з Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б, код ЄДРПОУ 32252472) судові витрати в розмірі 43 086 (сорок три тисячі вісімдесят шість) грн. 04 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 29.12.2021.
Суддя Панченко Н.Д.