24 грудня 2021 року справа №320/10529/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №320/5970/19, проте розмір пенсії обмежено максимальним розміром. Позивач вважає таке обмеження виплат нарахованої йому пенсії незаконним та таким, що порушує його права та свободи, визначені Конституцією України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні). Крім того, судом у порядку підготовки справи до розгляду витребувано від позивача копію трудової книжки; копію військового квитка; копію пенсійного посвідчення; від відповідача: копії всіх матеріалів пенсійної справи позивача; письмові пояснення із нормативним обґрунтуванням щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром; розрахунок нарахованої та виплаченої пенсії позивача за період з квітня 2019 року по сьогоднішній день, докази обмеження пенсії позивача максимальним розміром у цей період; копії усіх перерахунків пенсії позивача за період з 25.04.2019 р. та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки правові підстави для зняття обмеження розміру пенсії відсутні до внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 17.05.2011 р.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 03.09.2020.
Також позивач має статус інваліда війни першої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданим Управлінням соціального захисту населення Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Згідно з даними до акту огляду МСЕК сер. АВ №0100035 позивачу з 23.06.2020 довічно встановлено І групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги сер. АВ №0100035 від 25.06.2020, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках становить 90 %.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 2003 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
30.10.2019 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до головного управління Пенсійного фонду України Київської області з вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №320/5970/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210.
Згідно з даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішення від 19.02.2020 у справі №320/5970/19 набрало законної сили 19.08.2020.
На виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії з 25.04.2019. При перерахунку пенсії на виконання судового рішення розмір пенсії позивача обмежено 10 прожитковими мінімумами, встановленими для непрацездатних осіб.
08.02.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром.
Відповідач у своєму листі від 02.03.2021 №2129-2079/О-02/8-1000/21 вказав про відсутність підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки відповідно до ст.67 Закону №796 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач зазначив, що розмір пенсії на виконання судового рішення становить 17690,00 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 67 Закону 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Статтю 67 Закону №796-XII доповнено частиною третьою згідно із Законом № 231-V від 05.10.2006; в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016.
Стаття 67 Закону №796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.
Частиною 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними згідно з Законом № 911 від 24.12.2015) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI та зі змінами, внесеними згідно Закону від 24.12.2015 № 911-VIII.
У п.п. 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 3668-VI (набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп зазначено, що ст.58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Отже, системний аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом №3668-VI, тобто після 01.10.2011, та Законом № 911-VIII, тобто з 01.01.2016, та Законом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена до 01.10.2011, тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами № 3668-VI, №911-VIII, №1801-VIII та регламентоване їх нормами, а саме п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 3668-VI та п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII, №1801-VIII.
Така позиція суду повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Твердження відповідача про те, що підстави для зняття обмеження розміру пенсії позивача відсутні до внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також його посилання на норму ст. 67 Закону № 796-ХІІ суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище.
Доводи відповідача про те, що розрахунок пенсії позивача було проведено на виконання судового рішення у справі №320/5970/19, суд відхиляє, оскільки вказане судове рішення не стосується обмеження пенсії позивача максимальним розміром, і як зазначає сам відповідач, таке обмеження щодо його пенсії застосовано після проведення зазначеного перерахунку на підставі вказаного судового рішення.
Твердження відповідача про те, що право позивача на пенсійне забезпечення не порушено, оскільки виплата пенсії йому здійснюється в максимальному розмірі, суд до уваги не приймає, так як максимальний розмір пенсії, про який зазначає відповідач, і є її обмеженням, що порушує набуте ним право на належний рівень пенсійного забезпечення.
Таким чином, відповідачем було неправомірно обмежено максимальним розміром пенсію позивача.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні обмеження пенсії максимальним розміром є протиправними.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
З урахуванням цього, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача в обмеженні пенсії максимальним розміром підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат, суд зазначає таке.
В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (абз.1 ч.4 ст.245 КАС України).
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абз.2 ч.4 ст.245 КАС України).
Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Судом встановлено, що пенсія позивачу призначена до 01.10.2011, тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами № 3668-VI, № 911-VIII, № 1801-VIII.
Факт протиправності дій в обмеженні пенсії максимальним розміром встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок та виплатити позивачу належну йому суму пенсії.
Щодо дати, з якої пенсія позивача підлягає перерахунку, суд зауважує на такому.
Як слідує з рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №320/5970/19, яке набрало законної сили 19.08.2020, право на перерахунок пенсії згідно частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у позивача виникло саме з 25 квітня 2019 року.
Як наслідок Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 19.02.2020 у справі №320/5970/19 визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Матеріали справи свідчать про проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з урахуванням частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на виконання судового рішення від 19.02.2020 у справі №320/5970/19, проте обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, суд не досліджує повторно обставини щодо виникнення права позивача на перерахунок пенсії згідно з ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме з 25 квітня 2019 року, що пов'язано в даному випадку з рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
При цьому, звернення позивача від 08.02.2021 про перерахунок пенсії не є заявою про перерахунок пенсії на підставі нових документів, у зв'язку з виникненням права на підвищення пенсії у розумінні частини четвертої статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Перерахунок пенсії на підставі ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №320/5970/19 позивачу вже було здійснено раніше, проте розмір пенсії безпідставно обмежено максимальним розміром.
Таким чином, заяву позивача від 08.02.2021 про перерахунок пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром слід розцінювати як звернення позивача з вимогою поновити його права, які були порушені у зв'язку із протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 25 квітня 2019 року, що слідує з рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №320/5970/19, яке набрало законної сили 19.08.2020.
З огляду на це, положення частини четвертої статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в даному випадку не можуть бути застосовані як такі, а відтак суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести позивачу перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат саме з 25.04.2019.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. А.Саєнка, 10) провести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 25.04.2019 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду складено 24.12.2021 р.
Суддя Кушнова А.О.