29 грудня 2021 року Київ № 320/9065/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому позивачка просила суд:
- визнати протиправним рішення відповідача від 14.06.2021 про відмову у призначенні пенсії позивачки;
- зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком, визначивши її ліквідатором 2 категорії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 08.06.2021.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що спірна відмова обумовлена неможливістю встановлення факту її проживання та роботи в зоні посиленого радіологічного контролю, нею були надані документи на підтвердження статусу особи, потерпілої від аварії на ЧАЕС.
Суд ухвалою від 02.08.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія зазначеної ухвали отримана, зокрема, відповідачем 04.08.2021 шляхом направлення її на його офіційну електронну адресу.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло.
16.11.2021 від позивачки надійшли додаткові докази, а саме копія заяви про призначення пенсії від 08.06.2021.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 від 22.07.1993 позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
З матеріалів справи слідує, що 08.06.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано копії таких документів: довідка про присвоєння РНОКПП; трудова книжка НОМЕР_3 від 09.02.1987; диплом від 01.10.1986; довідка про зайнятість на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС № 2934 від 05.02.1993; посвідчення ліквідатора ЧАЕС 2 категорії серії НОМЕР_2 від 22.07.1993; паспорт.
Рішенням відповідача від 14.06.2021 № 103950002438 позивачці відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки у неї недостатньо необхідного 15-тирічного страхового стажу відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Страховий стаж позивачки становить 07 років 00 місяців 15 днів. Вік заявниці - 53 роки. Необхідний пенсійний вік згідно зі статтею 55 Закону № 796-ХІІ - 50 років. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу позивачки зараховані всі періоди. Особа матиме право на пенсійну виплату пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у разі підтвердження 24 років страхового стажу та повторного звернення до територіальних органів ПФУ.
Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, позивачка звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регламентовані нормами Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Разом із тим, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, врегульовані положеннями Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-ІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), стаття 26 якого регулює умови призначення пенсії за віком.
Так, частинами першою та четвертою статті 26 Закону 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою-третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно із частиною першою статті 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, для таких категорій осіб, як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів, зменшення пенсійного віку відбувається на 10 років.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема серед іншого, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження, маючи при цьому необхідний страховий стаж, який не може бути менше 15 років.
Наявність за позивачкою статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія) учасниками справи не заперечується, як і не заперечується факт її проживання в м. Фастові з 13.05.1971 до цей час, яке відноситься до четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»».
Факт реєстрації та проживання позивачки в м. Фастові з 13.05.1971 підтверджений довідкою Виконавчого комітету Фастівської місткої ради від 03.06.2021 № 122, а також відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті Серії СТ351484.
Згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_3 від 09.02.1987, позивачка прийнята на посаду кухарем 3 рангу в «ОРС Чернобыльськой АЕС» на підставі наказу від 10.10.1986 № 112к, де пропрацювала з 10.10.1986 по 09.02.1987 включно. Також у трудовій книжці наявні записи про роботу, а саме: з 10.06.1987 по 31.05.1988; з 19.01.1989 по 25.02.1992, а також з 20.04.1993 по 14.01.1994.
Судом установлено, що загальний страховий стаж позивачки станом на день виникнення спірних правовідносин становить 07 років 00 місяців 15 днів, що виключає можливість призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку за відсутності необхідного мінімального страхового стажу 15 років у відповідності до положень статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Разом із тим, не знайшли свого підтвердження доводи позивачки, що у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку їй було відмовлено з підстав ненадання документів, що підтверджують її статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки такі документи подавалися позивачкою та були досліджені відповідачем.
Проте підставою для відмови у призначенні пенсії слугував висновок Пенсійного органу про відсутність у позивачки необхідного мінімального страхового стажу 15 років.
У спірному рішенні зазначено, що за поданими позивачкою документами до страхового стажу зараховані всі періоди, і такий страховий стаж станом на 14.06.2021 складає 07 років 00 місяців 15 днів, тобто є менше ніж передбачено статтею 55 Закону № 796-ХІІ.
За вказаних обставин судом не встановлено протиправного обмеження прав позивачки на пенсійне забезпечення. Разом із тим суд зазначає, що позивачка не позбавлена права на пенсійні виплати із зменшенням пенсійного віку у разі підтвердження відповідного періоду страхового стажу та повторного звернення до територіального органу за вирішенням спірного питання.
У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено відшкодування позивачці витрат зі сплати судового збору у випадку відмови у позові, а також те, що у відповідності до вимог пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) про визнання протиправним рішення та про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.