24 грудня 2021 року справа №320/6636/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» до Головного управління ДПС у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Київської митниці Держмитслужби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Київської митниці Держмитслужби з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року №0023901410 і №0023891410.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження за вказаним позовом та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року прийнято до розгляду заяву ТОВ «Пісківський завод скловиробів» про доповнення підстав позову від 11 лютого 2020 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Волинську митницю Держмитслужби, Львівську митницю Держмитслужби та Закарпатську митницю Держмитслужби; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 17 березня 2020 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київську митницю Держмитслужби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року задоволено клопотання Закарпатської митниці Держмитслужби від 03 березня 2020 року про виключення з числа третіх осіб Закарпатської митниці Держмитслужби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Волинську митницю Держмитслужби та Львівську митницю Держмитслужби; зупинено провадження в адміністративній справі №320/6636/19 до 26 травня 2020 року; призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 26 травня 2020 року о 10:00 год.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №320/6636/19.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 02 липня 2020 року.
У підготовчому судовому засіданні 02 липня 2020 року суд поставив на обговорення питання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08 вересня 2020 року о 10:00 год.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у зв'язку з ненаданням документів про походження товарів з країн Європейського союзу, що надають право на застосування пільгової ставки мита під час їх імпорту.
Позивач уважає такий висновок необґрунтованим, адже ним під час митного оформлення були надані сертифікати походження EUR.1 на кожну поставку частини обладнання, що ним імпортувалося, які доводять походження товару з Люксембургу, що є членом Європейського Союзу.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у випадку імпорту комплектних об'єктів (товарів, що класифікуються за одним товарним кодом, але поставляються частинами декількома транспортними засобами) підставою для застосування пільгової митної ставки відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони є подання єдиного сертифікату походження на весь комплектний товар, а не на окремі його партії.
У судових засіданнях представниками сторін було підтримано викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву правові позиції.
У судовому засіданні 01 жовтня 2020 року судом на обговорення було поставлено питання про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Учасники справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши думку сторін, враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вирішив продовжити її розгляд у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов і відзив на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У період з 27 квітня 2019 року по 12 липня 2019 року ГУ ДФС у Київській області провело документальну невиїзну перевірку ТОВ «Пісківський завод скловиробів» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за митними деклараціями №UA125130/2018/516392, №UA125130/2018/516512, №UA125130/2018/516900, №UA125130/2018/516901, №UA125130/2018/516902, №UA125130/2018/517293, №UA125130/2018/517574, №UA125130/2018/517865, №UA125130/2018/517981, №UA125130/2018/518085.
Результати перевірки оформлені актом від 26 липня 2019 року №12/9/10-36-14-10/33894121 (далі - Акт перевірки; т.1, а.с. 12-25).
Як випливає з описової частини Акта перевірки, контрольний захід стосувався обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару «комплектний об'єкт: «Склоформувальна 8-секційна машина з двокапельним живленням IS 6 1/4" та IS 1/5"», виробництва Emhart Glass SA., Швейцарія.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що походженням складових комплектного товару «Склоформувальна 8-секційна машина з двокапельним живленням IS 6 1/4" та IS 1/5"» є Швейцарія, Європейський Союз, Японія, Малайзія, Швеція, США. При цьому до складових з походженням з Європейського Союзу позивачем під час ввезення товару на митну територію України було застосовано преференцію по сплаті ввізного мита « 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС». Підставою для застосування преференції були сертифікати перевезення (походження) EUR.1.
За висновками Акта перевірки, умовою звільнення від сплати ввізного мита при імпорті комплектних товарів з походженням з країн Євросоюзу є подання імпортером після ввезення першої частини «єдиного підтвердження походження цих товарів». Водночас ані після ввезення першої частини, ані при декларуванні наступних поставок складових склоформувальної машини позивач єдиного підтвердження походження товару не надав.
З урахуванням викладеного контролюючий орган вважав, що позивачем порушено:
- статтю 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони від 27 червня 2014 року, ратифікованою Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII, унаслідок чого позивачем було неправомірно застосовано режим вільної торгівлі;
- пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.
Встановлені порушення, за висновками Акта перевірки, призвели до заниження податкових зобов'язань на суму 3 791 325,05 грн, у тому числі 3 159 437,55 грн мита та 631 887,50 грн. ПДВ.
Податковим повідомленням-рішенням від 19 серпня 2019 року №0023901410 контролюючий орган визначив позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 789859,38 грн, у тому числі 631887,50 грн ПДВ та 157971,88 грн. штрафу (т.1, а.с. 108).
Податковим повідомленням-рішенням від 19 серпня 2019 року №0023891410 контролюючий орган визначив позивачеві грошове зобов'язання з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 3949296,94 грн, у тому числі 3159437,55 грн. мита та 789859,39 грн. штрафу (т.1, а.с. 109).
Не погоджуючись з визначеними на підставі Акта перевірки грошовими зобов'язаннями, позивач звернувся до суду.
У контексті висновків Акта перевірки судом з'ясовані такі обставини переміщення позивачем через митний кордон України товару «Склоформувальна 8-секційна машина з двокапельним живленням IS 6 1/4" та IS 1/5"».
12 вересня 2017 року між ТОВ «Пісківський завод скловиробів» та Emhart Glass SA, Швейцарія був укладений договір поставки №С170293, в якому сторони домовилися про поставку обладнання та його шеф-монтаж і пускове налагодження відповідно до специфікацій та цін, що вказуються у додатках 1-3.
Поставка товару була здійснена Emhart Glass SA партіями в розібраному вигляді з його поділом на комплектуючі. Митне оформлення проведене позивачем за 33-ма митними деклараціями, за 9-ма з яких оформлювалися товари з походженням з Європейського Союзу (Люксембург) із застосуванням преференційної ставки ввізного мита за кодом « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), а саме: ЕМД №UA125130/2018/516512 (т.1, а.с. 159-162), ЕМД №UA125130/2018/516900 (т.1, а.с. 169-172), ЕМД №UA125130/2018/516901 (т.1, а.с. 180-183), ЕМД №UA125130/2018/516902 (т.1, а.с. 193-199), ЕМД №UA125130/2018/517293 (т.1, а.с. 209-214), ЕМД №UA125130/2018/517574 (т.1, а.с. 222-225), ЕМД №UA125130/2018/517865 (т.1, а.с. 232-235), ЕМД №UA125130/2018/517981 (т.1, а.с. 243-245), ЕМД №UA125130/2018/518085 (т.2, а.с. 3-4).
Митні декларації були прийняті контролюючим органом і за ними були сплачені необхідні митні платежі, що не заперечується сторонами. Жодних зауважень щодо недотримання декларантом вимог митного законодавства від контролюючого органу не надходило.
Як доказ походження товару і підставу для застосування митної преференції позивачем до кожної з поставок були надані окремі сертифікати EUR.1: №2277275 (т.1, а.с. 166-167), №А2.127.466 (т.1, а.с. 177-178), №А2.127.462 (т.1, а.с. 190-191), №А1980291 (т.1, а.с. 206-207), №А2.127.476 (т.1, а.с. 220-221), №А2.126.870 (т.1, а.с. 229-230), №А2.126.867 (т.1, а.с. 240-241), №А2.126.863 (т.1, а.с. 250, т.2, а.с. 1), №А2.126.864 (т.2, а.с. 8-9).
У графі 4 «Країна, група країн чи територія, з якої походять товари» вказаних сертифікатів EUR.1 було зазначено «ЄС».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України (далі - МКУ), мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Отже сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.
Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МКУ, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частини першої статті 277 МКУ об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МКУ, при ввезенні відповідного товару (який є об'єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МКУ) на митну територію України зобов'язані сплачувати ввізне мито.
За змістом частини п'ятої статті 280 МКУ ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
При цьому, відповідно до частини першої статті 281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
За змістом частини другої статті 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 36 МКУ положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною першою статті 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Цією нормою визначено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, до яких належить сертифікат про походження товару.
Сертифікат про походження товару -- це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (частина третя статті 43 МК України).
Отже, сертифікат про походження товару є одним з документів, на підставі якого митний орган (орган доходів і зборів) встановлює країну походження товару, що впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів та після їх випуску відповідно до заявленого митного режиму.
У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Стаття 44 МКУ визначає порядок підтвердження країни походження товару.
За змістом частин першої, другої статті 44 МКУ для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
01 вересня 2017 року в повному обсязі набрала чинності Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що імпортер має право на застосування тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, ввезених із Європейського Союзу, за умови підтвердження походження цих товарів під час митного оформлення сертифікатом EUR.1 (або іншим документом, визначеним МК України та Протоколом 1 до Угоди про асоціацію з ЄС), що виданий митними органами країни експорту на конкретну партію товару.
Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат EUR.1 є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.
Водночас статтею 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію вказано, що якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів (відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Отже, буквальний зміст статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію вказує на те, що процедура підтвердження походження комплектних об'єктів (товарів, що класифікуються за одним товарним кодом, але поставляються частинами декількома транспортними засобами) має свої особливості і передбачає подання єдиного сертифікату EUR.1 на всі партії товарів.
У спірних правовідносинах позивач сертифікати EUR.1 надавав митному органу окремо до кожної поставки.
Саме на ці особливості підтвердження походження комплектних об'єктів та недотримання їх позивачем посилався контролюючий орган, збільшуючи позивачеві грошові зобов'язання з мита та ПДВ.
Проте суд уважає, що надання позивачем сертифікатів EUR.1 на кожну поставку окремо не спростовує походження відповідних товарів з ЄС і не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача права на застосування митних преференцій відповідно до Угоди про асоціацію.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах необхідно визначити основну мету підтвердження походження - ідентифікації товарів.
Цілями асоціації України та ЄС є у тому числі запровадження умови для посилених економічних та торгівельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV («Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею») Угоди, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до acquis ЄС.
Преференційними правилами походження, які запроваджені згідно із Главою 1 Розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності Угодою-1, відповідно до положень цієї Угоди. Зона вільної торгівлі означає, що товари ЄС та України ввозитимуться на території ЄС та України без обтяжень по сплаті митних платежів. Важливим є лише підтвердження походження цих товарів з відповідних територій.
На необхідність саме такого застосування Угоди про асоціацію також вказують Методичні рекомендації щодо правил преференційного походження, що застосовуються між країнами Європейського співтовариства, іншими європейськими країнами та країнами-учасницями Євро-середземноморського партнерства (A Users Handbook to the Rules of Preferential Origin used in trade between the European Community, other European Countries and the countries participating to the Euro-Mediterranean Partnership) (далі - Методичні рекомендації), якими надано постатейні коментарі до стандартних положень Протоколів щодо правил визначення преференційного походження. Так у коментарі до статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС зазначається, що імпортер, який має намір скористатися перевагами положень цієї статті, повинен проінформувати експортера перед експортом першої партії товару про необхідність видачі єдиного сертифікату походження на весь товар. Є можливість, що кожна поставка складається виключно з товарів, що мають преференційне походження.
Зазначена стаття надає імпортерам право запросити в митних органів дозвіл на імпорт великогабаритних елементів частинами, до кожної відправки додається єдиний сертифікат походження товару, що має бути поданий під час імпорту першої партії. Це дає можливість спростити процедуру імпорту, виключивши необхідність подавати окремий сертифікат походження на кожну поставку (партію). Відповідно, положення цієї статті головним чином застосовуються до виробничого обладнання, що за своєю природою не може бути відвантаженим однією партією. Митні органи країни-імпортера, за умови виконання імпортером поставлених до нього вимог, мають право погодити такий запит, або відхилити його. У разі погодження запиту митними органами країни імпортера, імпортер повинен надати єдиний сертифікат походження товару під час ввезення першої партії. Водночас, імпортер, який має на меті здійснення поставки частинами, перед ввезенням першої партії товару мусить проінформувати експортера про необхідність отримання єдиного сертифікату походження для всього імпортованого продукту (комплектного об'єкта). Якщо кожна така поставка супроводжуються підтвердженнями походження, такі окремі підтвердження походження повинні бути прийняті митними органами країни імпортера замість єдиного сертифікату походження, який видано на весь продукт.
У той же час, жодна норма чинного митного законодавства (з урахуванням міжнародних договорів та угод, учасниками яких є Україна) не забороняє імпортеру для застосування преференційної ставки ввізного мита подавати сертифікати походження на кожну частину комплектного об'єкта замість єдиного документу-підтвердження.
Системне тлумачення статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС з урахуванням Методичних рекомендацій щодо правил преференційного походження, які є додатковим засобом тлумачення Угоди про асоціацію з ЄС, дає підстави для висновку, що ця норма не створює обов'язку, а допускає можливість надання одного сертифікату EUR.1 замість декількох сертифікатів на кожну партію товару (які є частинами комплектного об'єкта); вона має на меті спрощення процедури підтвердження походження товару для імпортера, але не може бути зобов'язуючою нормою і не обмежує можливість підтвердження походження виключно єдиним сертифікатом, як про це стверджує відповідач.
У спірних правовідносинах як доказ походження товару і підставу для застосування митної преференції позивачем до кожної з поставок були надані сертифікати EUR.1, складені митними органами Люксембургу: №2277275 (т.1, а.с. 166-167), №А2.127.466 (т.1, а.с. 177-178), №А2.127.462 (т.1, а.с. 190-191), №А1980291 (т.1, а.с. 206-207), №А2.127.476 (т.1, а.с. 220-221), №А2.126.870 (т.1, а.с. 229-230), №А2.126.867 (т.1, а.с. 240-241), №А2.126.863 (т.1, а.с. 250, т.2, а.с. 1), №А2.126.864 (т.2, а.с. 8-9). Цими сертифікатами підтверджується, що товари, які імпортувалися за митними деклараціями №UA125130/2018/516512, №UA125130/2018/516900, №UA125130/2018/516901, №UA125130/2018/516902, №UA125130/2018/517293, №UA125130/2018/517574, №UA125130/2018/517865, №UA125130/2018/517981, №UA125130/2018/518085 походять з Європейського Союзу.
Таким чином, поставлений товариством товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.
Суд зазначає, що згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Отже, чинним законодавством та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.
Водночас жодних дій, направлених на перевірку походження товарів, у випадку наявності в контролюючого органу сумнівів, останній не вчинив, а визначаючи позивачеві грошові зобов'язання з мита та ПДВ контролюючий орган надав перевагу буквальним вимогам, не врахувавши сутності та мети норм, які він застосовував.
Суд наголошує на тому, що донарахування митних платежів та ПДВ не може ґрунтуватися на занадто формальному ставленні до вимог Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, адже в цьому випадку основним є те, що придбаний позивачем товар походить з країни ЄС - Люксембургу.
Саме ця обставина є ключовою для визначення права у позивача на застосування митної преференції і саме ця обставина не була спростована відповідачем під час розгляду справи жодними доказами.
Враховуючи, що поставлений позивачем товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, правових підстав для прийняття спірних рішень щодо донарахування податку на додану вартість та митних платежів на всі партії товару без врахування права позивача на застосування пільгової ставки ввізного мита у контролюючого органу не було.
За таких обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року №0023901410 і №0023891410 є протиправними та підлягають скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 19210,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04 листопада 2019 року №967 (т.1, а.с. 2), який підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
Докази понесення позивачем інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19 серпня 2019 року №0023901410 і №0023891410.
3. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А; ідентифікаційний код 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Пісківський завод скловиробів» (місцезнаходження: 07820, Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Тетерівська, 1; ідентифікаційний код 33894121) судові витрати в розмірі 19210,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складення повного тексту рішення суду 24.12.2021 р.
Суддя Кушнова А.О.