вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
24 грудня 2021 рокуСправа № 912/3023/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянувши матеріали справи розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Удача" (вул. Центральна, 2, с. Ганно-Требинівка, Устинівський р-н, Кіровоградська обл., 28622)
до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" (с. Інгульське, Устинівський р-н, Кіровоградська обл., 28624)
про стягнення 115 571,76 грн,
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" (с. Інгульське, Устинівський р-н, Кіровоградська обл., 28624)
до Приватного підприємства "Удача" (вул. Центральна, 2, с. Ганно-Требинівка, Устинівський р-н, Кіровоградська обл., 28622)
про визнання недійсним договору,
секретар судового засідання Безчасна Н.Г.
представники сторін участі в судовому засіданні не брали,
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Удача" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" про стягнення 115 571,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем договору проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції № Г-00111/17 від 03.03.2017 в частині оплати за виконані роботи.
Ухвалою від 04.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
18.11.2019 Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" подано до суду зустрічну позовну, яка містить вимогу про визнання недійсним у момент укладення Договору проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції №Г-00111/17 від 03.03.2017 з Додатком №1, укладеним між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" та Приватним підприємством "Удача".
В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач зазначає, що Договір №Г-00111/17 від 03.03.2017 суперечить вимогам ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, ст.125, 126 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України. Позивач також вказує, що спірний Договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості представника позивача Шевченка Т.В. та ПП "Удача". Даний договір є безтоварним, тобто фіктивним, єдиною метою якого було створення умов для незаконного заволодіння коштами Державного підприємства.
Ухвалою від 22.11.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" від 14.11.2019 з вимогою про визнання недійсним Договору проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції №Г-00111/17 від 03.03.2017 до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18.12.2021.
09.12.2019 Приватним підприємством "Удача" подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останнє позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні.
Ухвалою від 18.12.2019 відкладено підготовче засідання на 13.01.2020
Ухвалою від 13.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи. Крім того, даною ухвалою закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 19.02.2020.
17.02.2020 від Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 912/4025/19
18.02.2020 Приватним підприємством "Удача" також подано заяву про зупинення провадження у справі № 912/3023/19 до закінчення розгляду та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 912/4025/19.
Ухвалою від 19.02.2020 господарським судом зупинено провадження у даній справі.
За розпорядженням керівника апарату господарського суду від 01.07.2021 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" у зв'язку з тим, що суддю Вавренюк Л.С., у провадженні якої перебуває справа №912/3023/19, рішенням Вищої ради правосуддя №1307/0/15-21 від 10.06.2021 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №912/3023/19.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 справу №912/3023/19 передано судді Глушкову М.С.
Ухвалою від 05.07.2021 прийнято справу № 912/3023/19 до свого провадження суддею Глушковим М.С.
Ухвалою від 27.09.2021 поновлено провадження у справі №912/3023/19, підготовче засідання призначено на 27.10.2021.
04.11.2021 підготовче засідання призначено на 17.11.2021.
16.11.2021 надійшла заява позивача за первісним позовом про розгляд справи без участі представника Приватного підприємства "Удача".
Ухвалою від 17.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2021.
29.11.2021 та 10.12.2021 надійшли заяви позивача за первісним позовом про розгляд справи без участі представника Приватного підприємства "Удача".
29.11.2021 та 13.12.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.12.2021.
Позивачі та відповідачі участь повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про місце, дату та час засідання суду.
Стаття 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін.
Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні подані докази, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
03.03.2017 Замовник - Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі Шевченко Т.В. та Підрядник - Приватне підприємство "Удача" в особі Зінченка Р.В. дійшли згоди та уклали Договір № Г-00111/17 проведення сільськогосподарських робіт, направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції (далі - Договір) (а.с. 11-13), за п. 1.1 якого визначено предмет договору, а саме: згідно цього договору Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати наступний вид робіт, направлений на вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 22 га, яка розташована на полі № 45 (Затурове), яке знаходиться у користуванні Замовника: боронування, культивація, сівба, коткування, внесення мінеральних добрив, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю, дискування, оранка, подрібнення рослинних решток, перевезення зібраного врожаю на замовлення замовника, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього.
Згідно з п. 1.2. Договору об'єм робіт, що будуть виконуватись Підрядником, визначається актами виконаних робіт, який є обов'язковим додатком до цього Договору. Після завершення кожного виду робіт Підрядник надає замовнику акт з зазначенням виду виконаних робіт, площі земельної ділянки та витрат на проведення даного виду робіт.
За п. 1.3. Договору роботи по цьому договору виконуються обладнанням Підрядника з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів обробітку ґрунту та рослин, посівного матеріалу.
Відповідно до п. 1.4. Договору строк виконання робіт, зазначених у цьому договорі, визначається Замовником в період після підписання цього Договору, загальний термін дії договору становить три роки.
Пунктом 1.5. Договору визначено, що перелік робіт може змінюватися за рішенням Замовника враховуючи вид сільськогосподарської культури та інших обставин.
Розділ 3 Договору містить умови про порядок виконання робіт: Підрядник починає роботи, які є предметом цього договору, після підписання договору.
Недоліки виконання робіт або перевитрати матеріалів, допущені з вини Підрядника, відхилення від Додатків до цього Договору, повинні бути усунені Підрядником за свій рахунок.
Земельна ділянка Замовником не передається та всі роботи проводяться під наглядом Замовника, в строки та об'ємах, визначених на розсуд Замовника.
Замовник зобов'язується надати Підряднику доступ до земельної в обсязі, необхідному для виконання Підрядником покладених на нього обов'язків та визначити межі земельних ділянок, на яких мають виконуватися роботи з обробітку земельної ділянки.
Замовник щорічно до завершення терміну дії договору в період з 1 до 31 січня надає Підряднику перелік культур, які мають буди засіяні на визначеній Договором площі та одночасно пропонує погодити вартість виконання окремих видів робіт з врахуванням ринкової вартості послуг з обробітку землі, що викладається у формі додатку до Договору. У разі невиконання даної умови Підрядник проводить виконання робіт відповідно до переліку робіт попереднього року та самостійно визначає вартість робіт виконаних робіт на основі ринкових цін на такий вид робіт в даному регіоні, які Сторонами вважаються автоматично погодженими.
Розділом 4 визначено умови про ціну договору та фінансові розрахунки.
Загальна вартість виконаних робіт вираховується з врахуванням загального об'єму виконаних робіт та часу, витраченого на виконання даної роботи, а також витратних матеріалів, які були використані при здійсненні договору. Ціна визначається з врахуванням вартості паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів обробітку ґрунту та рослин, вартості посівного матеріалу.
Ціна на роботи визначається з врахуванням середньоринкових цін, які діють у відповідній місцевості.
Остаточна ціна договору визначається відповідно до актів виконаних робіт з врахуванням ціни на ПММ, витратні матеріали, посівний матеріал, мінеральні добрива та інш. на момент придбання даним матеріалів Підрядником.
Розрахунок по договору проводиться щорічно після виконання всіх робіт Підрядником відповідно до додатку до даного Договору та підписання актів виконаних робіт.
Вартість окремих видів робіт встановлюється щорічно відповідно до ринкової вартості робіт, витратних матеріалів, посівного матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин інш.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що останній припиняє свою дію у випадку завершення виконання робіт Підрядником, за рішенням суду, за згодою сторін.
За п. 8.1., 8.3. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Всі додатки до договору, підписані під час дії договору являються обов'язковими для виконання сторонами договору в повному обсязі.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
У додатку № 1 до Договору № Г-00111/17 визначено перелік робіт на 2017 рік, а саме: культивація, культивація 2р., сівба, внесення гербіцидів, міжрядний обробіток, міжрядний обробіток 2р., вартість робіт та нормовитрати палива на 1 га.л (а.с. 14).
Додаток № 1 до Договору № Г-00111/17 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
17.08.2017 Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі Шевченко Т.В. (Замовник) та Приватне підприємство "Удача" в особі Зінченка Р.В. склали акти виконаних робіт відповідно до Договору № Г-00111/17 від 03.03.2017 (а.с. 15-19), якими підтверджено виконання робіт за договором із визначенням виду робіт, їх вартості, витрат палива та його вартість, вартість посівного матеріалу, вартість гербіциду, а також розрахунки загальної вартості робіт за кожним актом окремо, всього складено акти на суму 115 571,76 грн. Сторони у підписаних актах погодили, що роботи виконані якісно, зауваження відсутні.
Щодо розрахунків, у актах міститься зазначення, що підписання даного акта сторонами є підставою для проведення перерахування коштів за виконану роботу після отримання рахунку за виконану роботу, але не пізніше ніж до 31.12.2017 року.
Види робіт, за якими складено акти, відповідають видам робіт, визначених у додатку №1 до Договору № Г-00111/17.
17.08.2017 Приватним підприємством "Удача" виписано Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" рахунок-фактуру № 111 на загальну суму 115 571,76 грн (а.с. 20).
Однак, Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" кошти за виконані підрядником - Приватним підприємством "Удача" роботи не сплачено.
Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору проведення сільськогосподарських робіт, направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції № Г-00111/17 від 03.03.2017р., враховуючи права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини підряду та регулюються загальними нормами права про підряд ст. 837-864 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк (ст. 846, 853, 854 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов'язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України), і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як було встановлено вище, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, що підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з п. 4.4. розрахунок по договору проводиться щорічно після виконання всіх робіт підрядником відповідно до додатку до даного договору та підписання актів виконаних робіт.
Як зазначалось раніше, на виконання умов договору № Г-00111/17 від 03.03.2017р. позивач виконав підрядні роботи, обумовлені договором, на загальну суму 115 571,76 грн, що підтверджується складеними та підписаними між сторонами актами виконаних робіт на вказану суму. Доказів здійснення розрахунків за виконані роботи на час розгляду справи відповідач за первісним позовом суду не надав.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості за виконані роботи в розмірі 115 571,76 грн.
Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" про визнання недійсним Договору проведення сільськогосподарських робіт, направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції №Г-00111/17 від 03.03.2017 обґрунтовані тим, що Договір суперечить нормам діючого законодавства та має бути визнаним недійсним з низки підстав, а саме на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 232 ЦК України.
Спірний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості представника Державного підприємства Шевченка Т.В. з ПП "Удача" та цей договір є безтоварним, тобто фіктивним. Метою укладення такого Договору було створення умов для незаконного заволодіння коштами Державного підприємства.
ОСОБА_1 усвідомлював, що укладаючи спірний договір вчиняє правочин всупереч інтересам підприємства, оскільки внаслідок підписання документів ПП "Удача" отримує можливість вимагати стягнення з підприємства грошових коштів без виконання зазначених у договорі робіт. Також, ОСОБА_1 усвідомлював, що Державне підприємство не має права укладати господарські договори стосовно земельної ділянки, право постійного користування якою Державному підприємству не належить, також те, що межі земельної ділянки площею 24 га на полі № 45 (Завтурове) визначити на місцевості неможливо, оскільки у Державного підприємства немає такого поля та землевпорядника, і як наслідок неможливо буде здійснити нагляд за виконанням робіт та визначити строки виконання робіт і так далі.
На підтвердження позовних вимог за зустрічним позовом Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" надано суду копію записів Журналу реєстрації господарських договорів за період із січня 2017 по 28.06.2017 року (а.с. 63-64), Державного акта на право постійного користування землею від 09.11.1995, наказу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" № 118 від 04.12.2017 "Про затвердження нумерації полів" (а.с. 65-67) та наказ Міністерства юстиції України від 29.08.2017 №3328/к "Про звільнення ОСОБА_1 " (а.с. 68).
Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Чинним законодавством не передбачена можливість визнання договору частково фіктивним.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 судам роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Ознака вчинення правочину лише для виду повинна бути властива діям обох сторін. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).
Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).
Оцінивши матеріали справи в сукупності з наведеними сторонами доводами, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору №Г-00111/17 від 03.03.2017, виходячи з наступного.
Позивачем за зустрічним позовом в якості однієї з підстав позову визначено відсутність в оспорюваному договорі об'єму та строків виконання робіт, що будуть виконуватись Підрядником, а також невідповідність вимогам чинного законодавства визначення такого об'єму в актах виконаних робіт.
У п. 1.1. Договору визначено перелік робіт, що є предметом договору та визначено, що вказані в договорі види робіт мають бути виконані на земельній ділянці площею 24 га. Актами виконаних робіт (а.с. 15-19) підтверджено виконання робіт саме на вказаній в договорі площі. Розрахунок вартості робіт здійснено також враховуючи вказану площу земельної ділянки та узгоджену сторонами вартість робіт за гектар. Пунктом 1.4. Договору передбачено визначення строків виконання робіт Замовником. При цьому, господарський суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом щодо залежності таких строків від різних факторів, що впливають на виконання сільськогосподарських робіт, зокрема від погодних умов, вологості ґрунту і т.ін.
Невідображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача за зустрічним позовом спірного договору не є підтвердженням його фіктивності, оскільки вказана обставина може свідчити лише про недоліки в організації роботи підприємства, проте не про фіктивність господарської операції.
Поряд з тим господарський суд погоджується з позицією відповідача за зустрічним позовом щодо того, що невстановлення меж земельної ділянки не впливає на виконання робіт за договором.
Підписання актів виконаних робіт в один день також не може свідчити про фіктивність правочину, оскільки спірним договором не встановлено строків підписання актів. Крім того, дату підписання актів - 17.08.2017 не слід ідентифікувати з датою виконання робіт за Договором.
В частині твердження позивача за зустрічним позовом про укладення спірного договору внаслідок зловмисної домовленості, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частина 3 ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у ст. 229 - 233 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.
Отже, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсним договору на підставі ст. 232 ЦК України, суд має брати до уваги, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.
Верховний Суд України у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначили, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Звертаючись із позовною заявою про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони, а суд має перевірити відповідність доводів позивача вимогам ст. 232 ЦК України і лише за наявності всіх ознак має підстави для визнання договору недійсним.
Таким чином, для задоволення позовних вимог позивач за зустрічним позовом повинен довести усі ознаки які б вказували, що спірний правочин вчинений у результаті зловмисної домовленості представника.
Позивачем за зустрічним позовом та матеріалами справи не доведено наявності умислу представника, який усвідомлював факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачав настання невигідних для останнього наслідків та бажав чи свідомо допускав їх настання, а також наявності самої домовленості. При цьому, виконання дій від імені Державного підприємства виключає зловмисну домовленість.
Слід звернути увагу, що аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №912/2771/19 між тими ж сторонами.
Відтак, суд дійшов висновку, що відсутні підстави з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, так як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною під час укладення спірного договору .
Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що право користування земельними ділянками, які надано в постійне користування Устинівській ік 305/37 на державне підприємство не переоформлювалось не приймається судом, оскільки подані до матеріалів справи докази свідчать про те, що відповідач такими землями розпоряджався та використовував їх. Вказане підтверджується копіями листів Державної установи "Устинівський виправний центр (№37)" від 28.03.2019 №10/369, Інгульської сільської ради від 25.03.2019 №81 (а.с. 41-42), зі змісту яких вбачається, що земельні ділянки, які надані у постійне користування установі ІК 305/37 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії КР 00002 від 9 листопада 1995 року, перебувають на балансі та використовуються позивачем за зустрічним позовом, також ним сплачується земельний та інші передбачені законодавством податки.
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та визнання недійсним договору проведення сільськогосподарських робіт, направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції №Г-00111/17 від 03.03.2017 з додатком №1.
Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача, за зустрічним позовом на позивача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги за первісним позовом Приватного підприємства "Удача" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" (вул. Центральна, 5, с. Інгульське, Устинівський район, Кіровоградська область, 28624, ідентифікаційний код 08680264) на користь Приватного підприємства "Удача" (вул. Центральна, 2, с. Ганно-Требинівка, Устинівський район, Кіровоградська область, 28622, ідентифікаційний код 36735088) заборгованість за Договором проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції №Г-00111/17 від 03.03.2017 в сумі 115 571,76 грн, а також 1 921,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" до Приватного підприємства "Удача" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" (с. Інгульське, Устинівський район, Кіровоградська область, 28624), Приватному підприємству "Удача" (вул. Центральна, 2, с. Ганно-Требинівка, Устинівський район, Кіровоградська область, 28622).
Повне рішення складено 29.12.2021.
Суддя М.С. Глушков