номер провадження справи 35/169/21
22.12.2021 Справа № 908/3011/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Дочірнього підприємства «ДІАМЕХ-УКРАЇНА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕХ 2000» (вул. Короленка, б. 25, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код юридичної особи 31635705)
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення коштів
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Дочірнє підприємство «ДІАМЕХ-УКРАЇНА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕХ 2000» з позовом до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 900 000,00 грн, 3% річних у розмірі 17 975,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 45 834,68 грн.
20.10.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3011/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 23.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3011/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
09.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що умовами договору не визначено граничного строку оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ. Оскільки вимоги від позивача про оплату суми ПДВ не надходило, відтак обов'язок оплати у відповідача не настав. Крім того, позивачем помилково включено до бази нарахування відсотків річних та інфляційних втрат суму ПДВ, строк оплати якої не настав.
23.11.2021 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн.
30.11.2021 від відповідача надійшли запер0435ення на заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що розмір витрат ДП «ДІАМЕХ-Україна» на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 22.11.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.12.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
30.11.2020 між ДП «ДІАМЕХ-Україна» - постачальник та ВП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» - покупець укладено договір поставки товару №447(1)20УК/53-121-01-20-09963 (від 11.12.2020) (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 900000,00 грн з ПДВ.
Строк поставки товару: грудень 2020 року.
Пунктом 4.2. договору визначено, що поставка товару відбувається в строк згідно п. 1.2. договору.
Згідно п. 3.2. договору, розрахунок за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 3.3 договору обумовлено, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені пунктом 3.2 цього договору, за умови реєстрації постачальником на лежним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових наклад них (ЄРПН).
Відповідно до п. 4.5. договору, постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні докуме нти та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
Відповідно до п. 12.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладення.
Позивачем поставлено відповідачеві обумовлений товар за видатковою накладною №78 від 18.12.2020 на суму 900 000,00 грн. Про отримання відповідачем товару свідчить підпис уповноваженої особи на накладній та печатка підприємства.
Позивачем складено податкову накладну №8 від 18.12.2020 та зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією від 28.12.2021.
Відповідачем отриманий товар не оплачено, у зв'язку з чим позивачем надіслано на його адресу претензію №253 від 09.08.2021 про сплачу заборгованості.
У відповіді на претензію №28-23/22232 від 08.09.2021 зазначено, що за фактом розподілу з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів, кредиторська заборгованість буде погашена.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару на суму 900 000,00 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач отримання від позивача продукції не заперечив.
Як вже зазначалося, відповідно до п. 3.3. договору, оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені пунктом 3.2 цього договору, за умови реєстрації постачальником на лежним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових наклад них (ЄРПН).
Тобто, оплата товару в розмірі суми ПДВ має здійснена протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару за умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Товар поставлено за видатковою накладною від 18.12.2020. Податкову накладну по даній операції в ЄРПН зареєстровано.
Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару.
Верховний Суд України у постанові від 19.08.2014 по справі 925/1332/3( 3-78сг14) дійшов висновку, що зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм була висловлена у постанові Верховного суду у справі 911/915/15.
Відповідачем доказів оплати поставленого товару на суму 900 000,00 грн не надано.
За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товару у розмірі 900 000,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 17 975,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 45 834,68грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порядок здійснення оплати за товар сторонами узгоджено в розділі 3 договору, а саме в п. 3.2, яким передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою - 60-ть календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.
Враховуючи, що повний обсяг товару був поставлений 18.12.2020, товар мав бути оплачений у строк до 16.02.2021, тобто прострочення має місце з 17.02.2021.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "ЗАКОНОДАВСТВО" заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Відповідач доказів оплати отриманого товару суду не надав. Всі заперечення відповідача по суті позовних вимог спростовуються вищевикладеними нормами законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 24000,00 грн.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Між ДП «ДІАМЕХ-Україна» ТОВ «ДІАМЕХ 2000» та адвокатом Фадєєвим О.П. було підписано договір про надання правової допомоги №19/21 від 30.09.2021, предметом якого є надання правової допомоги за позовом клієнта до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних по договору №447(1)20УК.
Договір підписаний з боку обох сторін та мітить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.
На виконання умов договору сторонами складено та підписано Акт №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 16.11.2021, відповідно до якого за даним Актом Адвокат надав наступну професійну правничу (правову) допомогу (Послуги):
- вивчення документів та матеріалів щодо обставин виникнення у Клієнта підстав для стягнення заборгованості, інфляційних збитків та трьох процентів річних з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька АЕС»- тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) Адвоката становить 1 (одна) година 30 хвилин (90 хвилин);
- надання Клієнту усної консультації щодо можливих варіантів захисту його прав, порушених внаслідок невиконання з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька АЕС» грошових зобов'язань - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (Послуг) Адвоката становить 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) години (30 хвилин);
- складання позовної заяви ДП «ДІАМЕХ-УКРАЇНА» ТОВ «ДІАМЕХ 2000» до ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька АЕС» про стягнення заборгованості, інфляційних збитків та трьох процентів річних, а також розрахунків заборгованості, інфляційних збитків та трьох процентів річних ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька АЕС» перед ДП «ДІАМЕХ-УКРАЇНА» ТОВ «ДІАМЕХ 2000» - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) Адвоката становить 2 (дві) години 30 хвилин (150 хвилин);
3. Загальна тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги, (послуг) Адвоката щодо згідно даного Акту становить 4 (чотири) години 30 хвилин (270 хвилин),
4. Загальна вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) згідно укладеного сторонами Договору становить 24000,00 грн без ПДВ, відповідно до пункту 4.2 Договору.
Для оплати адвокатом виставлено рахунок-фактуру №37 від 16.11.2021 на суму 24000,00 грн.
ТОВ «Елтранс Україна» надані послуги оплачено платіжним дорученням №4264 від 16.11.2021 на суму 24000,00 грн.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Суд зазначає, що даний спір виник у зв'язку з неналежними виконанням відповідачем умов договору поставки щодо повноти і своєчасності оплати товару на суму 900 000,00 грн. При цьому, судом враховано, що поставка здійснювалася за однією видатковою накладною, відповідно нарахування інфляційних втрат і відсотків річних не потребувало значних зусиль.
Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки). У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його часткової оплати, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечує поставку і суму позовної вимоги).
Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Незважаючи на значну суму позову - 900 000,00 грн основного боргу та 63 810,02 грн інфляційних нарахувань та 3% річних, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Так, до позовної заяви додані договір поставки № 447(1)20УК від 30.11.2020, 1 видаткова накладна та 1 податкова накладна.
За таких обставин, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів, а також встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи складність справи, строк розгляду справи, загальний обсяг підтверджених доказами наданих послуг з правничої допомоги, та при цьому виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи № 908/3011/21, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатніми, об'єктивними і співмірними зі складністю справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 50% від заявленої суми, що становить 12000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Дочірнього підприємства «ДІАМЕХ-УКРАЇНА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕХ 2000» (вул. Короленка, б. 25, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код юридичної особи 31635705) заборгованість у розмірі 900 000,00 грн (дев'ятсот тисяч гривень 00 коп.), 3% річних у розмірі 17 975,34 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 34 коп.), інфляційні втрати у розмірі 45 834,68 грн (сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 68 коп.), судовий збір у розмірі 14 457,15 грн (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 15 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30 грудня 2021 року.
Суддя О.А. Топчій