номер провадження справи 24/58/21
08.12.2021 Справа № 908/1090/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1090/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Лаб" (вул. Бориспільська, буд. 7, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 43348727)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Токмина Валерія Васильовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 28450,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Загорський Д.Д., адвокат, на надання правничої допомоги серія АР № 1057608 від 31.08.2021
від відповідача: Попова О.В., адвокат, ордер серія АР № 1017505 від 19.07.2021
Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Лаб" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Токмина Валерія Васильовича про стягнення 28450,00 грн. передоплати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1090/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/58/21. Судове засідання призначено на 24.05.2021.
Ухвалою суду від 24.05.2021 вирішено розглядати справу № 908/1090/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовчого провадження, відкладено підготовче судове засідання на 05.07.2021.
Підготовче судове засідання у справі перенесено на 26.07.2021 та на 02.08.2021, про що винесено відповідні ухвали.
02.08.2021 представником ФОП Токмина Валерія Васильовича адвокатом Поповою О.В. подане до суду клопотання про закриття провадження у справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України.
Ухвалою від 02.08.2021 відкладено підготовче засідання на 16.08.2021, яке перенесено 31.08.2021.
Ухвалою суду від 31.08.2021 залишено без задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 908/1090/21.
Також, ухвалою від 31.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та відкладено підготовче засідання на 06.10.2021.
Ухвалою суду від 06.10.2021 відкладено підготовче засідання на 27.10.2021, яке перенесено на 12.11.2021.
12.11.2021 відповідачем подані до суду письмові пояснення, в яких зокрема зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт погодження усіх істотних умов усного правочину із відповідачем, зокрема, строк и поставки товару, а також порушення відповідачем зобов'язання за усним договором, що є його процесуальним обов'язком. Вважає, що відповідачем належним чином виконані всі усні домовленості із позивачем: направлено товар одразу після того, як стало відомо про вимогу позивача (після ознайомлення з матеріалами справи), а позивач, в свою чергу, відмовився від прийняття товару, що свідчить про односторонню відмову від договору з його боку, а це за приписами ст. 525 ЦК України є недопустимим.
Ухвалою суду від 12.11.2021 відкладено підготовче засідання на 08.12.2021.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 08.12.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Сторонами надана згода розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 08.12.2021.
Відповідно до ч. 2. ст. 185 ГПК України судом оголошено про закінчення підготовчого засідання та початок судового розгляду справи по суті.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за договором, який укладений між сторонами у спрощеній формі, а саме, шляхом виставлення позивачем відповідного рахунку та його оплати позивачем. 05.02.2020 позивачем було направлено претензію з вимогою щодо здійснення постачання товару. Проте від відповідача жодних відповідей на претензію не надходило, товар не поставлено, також не надано будь-якої інформації щодо строків його постачання. Просить суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, свою позицію виклав у письмових поясненнях.
В засіданні 08.12.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
27.11.2020 ФОП Токмина В.В. (Продавець) виставлено ТОВ «Універсал-Лаб» (Покупець) рахунок № 27/11 на суму 28450,00 грн на оплату товару - Машина відмивач клейковини У1-МОК-1МТ у кількості 1 штука.
У свою чергу, Покупець здійснив оплату товару у повному обсязі, а саме: 01.12.2020 перерахував на вказаний Постачальником рахунок суму грошових коштів у розмірі 14225,00 грн. та 08.12.2020 14225,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 543 від 01.12.2020 та № 553 від 08.12.2020.
Оскільки між сторонами не було погоджено конкретних строків поставки товару, позивач, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, 05.02.2021 звернувся до відповідача з вимогою від 05.02.2020 про поставку товару протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.
Вимога з описом вкладення направлена ФОП Токмина В.В за адресою: АДРЕСА_2 , однак залишена відповідачем без реагування.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В обґрунтування вимог позивач посилається на рахунок відповідача, на підставі якого позивачем оплачено товар на суму 28450,00 грн, який відповідачем не поставлений у визначений законом строк.
Отже, між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме: обов'язок позивача полягає у оплаті товару позивачу, та, відповідно, обов'язок позивача - у поставці товару.
Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.
Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Отже, у відповідача виникло зобов'язання по передачі позивачу оплаченого товару.
Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки сторонами не було погоджено строків поставки товару, позивач, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, 05.02.2021 звернувся до відповідача з вимогою від 05.02.2020 про поставку товару протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують позовні вимоги.
В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх зобов'язань, доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.
Стосовно доводів відповідача, викладених в письмових поясненнях суд зазначає таке.
Позивач не заперечував, що дійсно від відповідача надходило поштове відправлення з оцінкою в 40 000 грн. Проте, позивач відмовився від його отримання, оскільки відповідач надіслав відправлення, вказавши умову, що огляд відправлення не дозволено. Про що зазначено в самих документах, наданих відповідачем на підтвердження відправки коробки з невідомим вмістом, та підтверджується фотографіями самої коробки, яка була направлена відповідачем на юридичну адресу позивача. При цьому, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, що у даній коробці міститься саме той товар, який обумовлений домовленістю сторін.
Позивач повідомив суд, що станом на сьогоднішній день у нього відпала необхідність у товарі, за який було оплачено позивачем рахунок, через прострочення його поставки з боку відповідача.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України, передбачено якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на те, що позивачеві вже не потрібен товар, поставку якого не забезпечив відповідач у встановлений законом строк, то позивач на законних підставах вимагає повернення суму попередньої оплати.
В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх зобов'язань та доказів повернення попередньої оплати позивачу, не спростував висновків суду та доводів позивача.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Токмина Валерія Васильовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Лаб" (вул. Бориспільська, буд. 7, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 43348727) - 28450 (двадцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят) грн 00 коп. попередньої оплати та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.12.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян