номер провадження справи 17/166/21-35/167/21
22.12.2021 Справа № 908/2389/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом заяви Приватного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (вул. Морська, 65/97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код юридичної особи 05541120)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Нікандрова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення коштів
17.08.21 до Господарського суду Запорізької області від Приватного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" надійшла позовна заява про стягнення з фізичної особи-підприємця Нікандрова Олександра Олександровича вартості безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 41 670,83 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2389/21 між суддями, 17.08.21 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою суду від 20.08.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у господарській справі № 908/2389/21, присвоїти справі номер провадження 17/166/21, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
18.10.2021 на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №П-725/21 від 18.10.2021 у зв'язку з перебуванням судді Корсуна В.Л. на лікарняному з 08.10.2021, автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2389/21 справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 23.10.2021 прийнято справу №908/2389/21 до провадження, присвоєно справі номер провадження 17/166/21-35/167/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем законодавства України, яким регулюються правовідносини сторін щодо теплопостачання, а саме: відповідачем не укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Відповідач отриману в період з січня 2020 року по квітень 2021 року теплову енергію на загальну суму 41 670,83 грн не оплатив.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Ухвала суду від 23.10.2021 про відкриття провадження у справі №908/2389/21, направлена на адресу відповідача, проте повернулася до суду з відміткою підприємства поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2389/21.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі
Отже, 22.11.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.12.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
Позивач здійснює постачання теплової енергії в будинок № 103/24 по Мелітопольському шосе/вулиці Херсонська в м. Бердянськ Запорізької області, в тому числі і до нежитлового убудованого приміщення 1 площею 151,5 кв. м., яке знаходиться на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку (надалі - приміщення). Дане приміщення згідно з наказом управління комунальної власності Бердянської міської ради № 29 від 14 березня 2013 року та актом приймання-передачі основних засобів від 14 березня 2013 року передані у господарське відання та на баланс Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради.
З огляду на те, що в 2015 році Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради було накреслено новий технічних паспорт, площа убудованого приміщення змінилась з 159,2 кв. м. на 151,5 кв. м. Дане приміщення належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Бердянська в особі Бердянської міської ради.
Так, 31.01.2020 між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Нікандровим Олександром Олександровичем було укладено договір оренди комунального майна № 1502. За договором орендарю передано приміщення розміщене за адресою: м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 103/вул. Херсонська, 24, приміщення № 1, убудоване нежитлове приміщення першого поверху десятиповерхового житлового будинку (літ. А) з ґанком та козирком до літ. А приміщення №№ 1-16, І, II згідно з технічним паспортом), площею 151,50 кв. м. Орендоване приміщення було передано Відповідачу 31.01.2020 за актом приймання-передачі.
Наявність централізованого опалення в приміщенні підтверджується складеним актом від 31.01.2020 за участі балансоутримувача та Відповідача.
Вартість теплової енергії відпущеної на потреби опалення приміщення в період жовтень 2017 року - січень 2020 року стягнуто з КП «Міськспецексплуатація» БМР за рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2021 по справі № 908/3155/20.
18.02.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено лист з проханням надати документи для укладення договору, а також проект договору купівлі - продажу теплової енергії на потреби опалення від 01.02.2021. Відповідь на цей лист відповідачем не надано, договір не укладено.
В січні 2021 року на адресу Відповідача було надіслано вимогу про сплату боргу за вих. № 47 від 06.01.2021 року на суму 10 437,31 грн.. Відповідь на адресу Позивача не надходила, грошові кошти не сплачено.
В червні 2021 року на адресу Відповідача було надіслано вимогу про сплату боргу за вих. № 1542 від 08.06.2021 на суму 41 670,83 грн. за період: січень 2020 року - квітень 2021 року (докази поштового направлення додаються). Відповідь на адресу Позивача не надходила, грошові кошти не сплачено.
За період з 31.01.2020 року по 03.04.2021 року Відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 41 670 грн. 83 коп.
Позивачем посилається на те, що неукладення договору не звільняє Відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, та іншими нормативно-правовими актами України.
Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про теплопостачання", він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", надалі - Закону). Таким є позивач у справі.
Відповідно до Закону України "Про природні монополії" Концерн "Міські теплові мережі" відноситься до суб'єктів природної монополії.
Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.
Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.
Відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.
Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги. оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13).
У спірний період споживач свого обов'язку щодо укладення договору не виконав, договору купівлі-продажу теплової енергії з ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» укладено не було.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як вже зазначалося, згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 47 893,92 грн. Акти разом з рахунками надсилалися на юридичну адресу відповідача.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача надсилалися вимоги щодо погашення заборгованості за теплову енергію.
Відповідач спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу Вимогу про сплату заборгованості залишив без задоволення.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.
За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії без укладання договору в сумі 41 670,83 грн за період з січня 2020 року по квітень 2021 року підлягає задоволенню.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наведених вище норм права вказує на необхідність подання стороною належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо наявності порушення її прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у сумі 41 670,83 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нікандрова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства 2Бердянське підприємство теплових мереж» (вул. Морська, 65/97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код юридичної особи 05541120) заборгованість у розмірі 41 670,83 грн (сорок одна тисяча шістсот сімдесят гривень 83 коп.), судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30 грудня 2021 року.
Суддя О.А. Топчій