вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7859/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Роллекс ЛТД" (53401, м. Марганець Дніпропетровської області, вул. Радянська, б. 162; ідентифікаційний код 13444905)
до Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787)
про стягнення 534 227 грн. 94 коп. та дострокове розірвання договору
Без виклику представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Роллекс ЛТД" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№7408/21 від 13.09.2021) до Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" про стягнення 534 227 грн. 94 коп., що складає 532 628 грн. 99 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору від 29.01.2021 №40/13/535В про закупівлю товару, та 1 598 грн. 95 коп. - інфляційних витрат.
Також просить розірвати Договір від 29.01.2021 №40/13/535В про закупівлю товару, який було укладено між Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Роллекс ЛТД»; стягнути з відповідача 31 957 грн. 50 коп. - сплачений позивачем судовий збір та 18 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем подано до суду заяву (вх. №45945/21 від 22.09.2021), якою усунено недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх. №48935/21 від 08.10.2021) на позовну заяву позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що: - при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; - позивачем подано до суду лише позовну заяву, як заяву по суті спору, яка, судячи по її змісту, не вимагала значних витрат часу на її складення, клопотання про долучення до матеріалів справи документів та акту приймання-передачі послуг адвоката; - позивачем не надано детального обґрунтованого опису робіт (наданих послуг).
Позивач у заяві (вх.№55829/21 від 22.11.2021) про збільшення позовних вимог та доповнення підстав позову просить прийняти заяву про збільшення позовних вимог та доповнення підстав позову до розгляду, здійснювати розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін, стягнути з відповідача 722 842 грн. 79 коп., що складає 532 628 грн. 99 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору від 29.01.2021 №40/13/535В про закупівлю товару, 11 784 грн. 43 коп. - інфляційних витрат та 178 429 грн. 37 коп. - збитків.
Також просить розірвати Договір від 29.01.2021 №40/13/535В про закупівлю товару, який було укладено між Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Роллекс ЛТД»; стягнути з відповідача 31 957 грн. 50 коп. - сплачений позивачем судовий збір та 18 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування доповнених позовних вимог позивач посилається на те, що: - на позивача згідно умов Договору комісії від 01.01.2021 №0103 (на продаж продукції), укладеного з ПрАТ "МРРЗ", було покладено штрафні санкції у розмірі 178 429 грн. 37 коп. через порушення відповідачем своїх зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару; - такі збитки позивача повинні бути компенсовані відповідачем.
Відповідач у відзиві (вх. №57629/21 від 01.12.2021) на заяву про збільшення позовних вимог та доповнення підстав позову позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що: - з тексту позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог та розрахунку вбачається, що позивач при нарахуванні штрафних санкцій (0,1% пені та 7% штрафу) керувався абз. 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України; - у відповідача перед позивачем з умов Договору виникає грошове зобов'язання, а тому застосовувати абз. 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України є неправомірним; - при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; - позивачем подано до суду лише позовну заяву, як заяву по суті спору, яка, судячи по її змісту, не вимагала значних витрат часу на її складення, клопотання про долучення до матеріалів справи документів та акту приймання-передачі послуг адвоката; - позивачем не надано детального обґрунтованого опису робіт (наданих послуг).
Позивач у відповіді (вх. №61106/21 від 17.12.2021) на відзив просить задовольнити позовні вимоги позивач в редакції заяви про збільшення позовних вимог та доповнення підстав позову у справі №904/7859/21, зазначаючи, що нарахування та стягнення збитків на суму 178 429 грн. 37 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 18 000 грн. 00 коп. є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Справу розглянуто відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як вбачається, 29.01.2021 між відповідачем - Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Роллекс ЛТД", як постачальником, було укладено договір №40/13/535В про закупівлю товару (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2 Договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з пунктом 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити: Частини машин для обробки мінералів, код 4362 (Плита дробляча до дробарки: рухома та нерухома) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору.
Сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації №1, становить 1 775 416 грн. 64 коп., крім того ПДВ 20% - 355 083 грн. 33 коп. Загальна сума становить 2 130 499 грн. 97 коп. з урахуванням ПДВ 20% (пункт 3.1 Договору).
Поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії та місце поставка уточнюються у заявках. Термін поставки кожної партії Товару протягом 10-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів. При поставці товару постачальник надає сертифікат або паспорт якості від виробника на кожну партію товару, рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортні документи. Датою поставки та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (пункти 5.1, 5.3, 5.4 Договору).
У відповідності з пунктами 11.1, 11.3 Договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору на суму 2 130 499 грн. 97коп., щодо продукції, яка буде постачатися, а саме: - плита дріблення 3440.01.110.0023 у кількості 16 шт. за ціною 54 540 грн. 00 коп. на суму без ПДВ 872 640 грн. 00 коп.; плита дріблення 3440.02.010.0023 у кількості 8 шт. за ціною 53 025 грн. 00 коп. на суму без ПДВ 424 200 грн. 00 коп.; - плита дріблення 3440.02.020.0023 у кількості 8 шт. за ціною 59 822 грн. 08 коп. на суму без ПДВ 478 576 грн. 64 коп., всього без ПДВ 20% - 1 775 416 грн. 64 коп., ПДВ 20% - 355 083 грн. 33 коп., загальна сума з урахуванням ПДВ 20% - 2 130 499 грн. 97 коп.
Матеріали справи містять лист відповідача від 04.02.2021 №13-07/396 щодо поставки йому відповідно до умов Договору плити дріблення 3440.01.110.0023 у кількості 4 шт., плита дріблення 3440.02.010.0023 у кількості 2 шт. та плити дріблення 3440.02.020.0023 у кількості 2 шт. (а.с. 21).
В подальшому на виконання умов Договору та вищевказаної Специфікації позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність товар - плити дріблення 3440.01.110.0023 у кількості 4 шт., плита дріблення 3440.02.010.0023 у кількості 2 шт. та плити дріблення 3440.02.020.0023 у кількості 2 шт. на загальну суму 532 624 грн. 99 коп., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковою накладною від 19.03.2021 №35, рахунком від 19.03.2021 №37, товарно-транспортною накладною від 19.03.2021 №19 (а.с. 23, 26).
Відповідно до пункту 4.2 Договору покупець здійснює оплату отриманого товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.
Згідно умов пункту 6.1.1 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Матеріали справи містять спрямований позивачем відповідачу лист-претензію від 19.05.2021 №86/05-2021 щодо сплати за поставлений товар, згідно якого позивач вимагав від відповідача виконати свої зобов'язання за Договором належним чином та перерахувати суму заборгованості в розмірі 532 624 грн. 99 коп.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Отже, судом встановлено, що надані позивачем первинні документи, складені між позивачем та відповідачем, на підтвердження поставки товару позивачем відповідачу, містять всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу товару.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав, і відповідач повинен був здійснити оплату за товар позивачу до 18.05.2021 (включно).
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 532 628 грн. 99 коп. визнаються судом обґрунтованими.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 11 784 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань за період з червня 2021 року по листопад 2021 року.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань судом встановлено, що він є арифметично вірним та обґрунтованим.
Щодо вимоги про стягнення збитків
Як вбачається матеріали справи містять Договір комісії від 01.01.2021 №0103 (на продаж продукції), укладений між Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод", як комітентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма "Роллекс ЛТД", як комісіонером (надалі - Договір комісії), відповідно до пункту 1.1 якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, від свого імені за плату (винагороду) укласти за рахунок комітента договір щодо продажу продукції, передбаченої договором.
Позивач зазначає, що ним на підставі Договору комісії згідно видаткової накладної (на комісію) від 19.03.2021 №220 було отримано від комітента товар на загальну суму 532 624 грн. 99 коп.
Матеріали справи містять претензію Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" від 05.10.2021 вих. №1/989/1 про виконання грошового зобов'язання, згідно якого вимагається у семиденний строк сплатити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 532 624 грн. 99 коп. та штрафні санкції у сумі 178 429 грн. 37 коп.
При цьому суд звертає увагу на те, що вказана претензія не містить адресата, якому вона спрямовується, та від кого вимагається сплата заборгованості та штрафних санкцій.
Позивач у заяві про збільшення позовних вимог та доповнення підстав позову вважає, що штрафні санкції за Договором комісії у розмірі 178 429 грн. 37 коп. були покладені Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" на нього через порушення відповідачем своїх зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару, а тому мають бути компенсовані як збитки позивача саме відповідачем.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.03.2015 у справі №3-18гс15.
Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності збитків у позивача у зв'язку із неоплатою відповідачем заборгованості за Договором, оскільки відсутні докази понесення позивачем додаткових витрат, а саме сплачених штрафних санкцій у сумі 178 429 грн. 37 коп. як про те зазначається у частині 1 статті 225 Господарського кодексу України.
Тому вимога позивача щодо стягнення збитків у розмірі 178 429 грн. 37 коп. є необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про розірвання Договору
Відповідно до пункту 7.1. Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором; порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов'язань.
За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, істотним є таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.
Як вбачається у листі-претензії щодо сплати за поставлений товар за вих. № 86/05-2021 від 19.05.2021 позивачем було повідомлено відповідача, що за неналежне виконання зі сторони останнього позивач залишає за собою право односторонньої відмови від зобов'язання щодо своєчасної поставки товару або припинення постачання.
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Позивач зазначає, що очікував отримати від відповідача доходу у сумі 1 775 416 грн. 64 коп. без ПДВ, свої зобов'язання виконав у повному обсязі та вчасно, поставив першу партію товару на суму 532 628 грн. 99 коп. з ПДВ, проте, кошти від відповідача так і не отримав.
Таким чином, суд вважає, що неоплата відповідачем отриманого товару є істотним порушенням умов Договору, що є підставою для розірвання цього Договору.
У зв'язку з чим вимога щодо розірвання умов Договору підлягає задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається матеріали справи містять копію платіжного доручення від 06.09.2921 №268 на суму 31 957 грн. 50 коп. про сплату судового збору, що додатково підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог та доповнення підстав позову заявлено вимоги про стягнення 722 838 грн. 58 коп. та розірвання Договору.
Тобто судовий збір повинен був сплачений 722 838 грн. 58 коп. х 1,5% + 2 270 грн. 00 коп. = 10 842 грн. 58 коп. + 2 270 грн. 00 коп. = 13 112 грн. 58 коп.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 436 грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового збору, у тому числі 8 166 грн. 14 коп. - за вимоги матеріального характеру (стягнення 532 624 грн. 99 коп. - заборгованості та 11 784 грн. 43 коп. - інфляційних нарахувань) та 2 270 грн. 00 коп. .- за вимогу нематеріального характеру (розірвання Договору).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Статтею 1 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, надано копії наступних документів:
- Договір від 13.03.2018 №1 про надання правової допомоги, укладений між позивачем, як клієнтом та адвокатом Пащенко Вікторією Ігорівною, як адвокатом;
- додаткові угоди від 12.03.2021 №4 та від 12.03.2021 №5 до Договору від 13.03.2018 №1 про надання правової допомоги;
- ордер серія АЕ №1069173 від 09.09.2021;
- рахунок від 06.09.2021 №1 на суму 18 000 грн. 00 коп.;
- копію платіжного доручення від 06.09.2021 №267 на суму 18 000 грн. 00 коп.
Суд оцінивши витрати позивача (стягувача) з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу підлягає розподілу у частині стягнення з відповідача 16 000 грн. 00 коп.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Роллекс ЛТД" (53401, м. Марганець Дніпропетровської області, вул. Радянська, б. 162; ідентифікаційний код 13444905) до Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) про стягнення 722 838 грн. 58 коп. та дострокове розірвання договору - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Роллекс ЛТД" (53401, м. Марганець Дніпропетровської області, вул. Радянська, б. 162; ідентифікаційний код 13444905) 532 624 (п'ятсот тридцять дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 99 коп. - заборгованості та 11 784 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп. - інфляційних нарахувань.
Розірвати договір від 29.01.2021№40/13/535В про закупівлю товару, укладений між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Роллекс ЛТД" (53401, м. Марганець Дніпропетровської області, вул. Радянська, б. 162; ідентифікаційний код 13444905) .
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Роллекс ЛТД" (53401, м. Марганець Дніпропетровської області, вул. Радянська, б. 162; ідентифікаційний код 13444905) 10 436 (десять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового та 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати накази.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
"29" грудня 2021 року