вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7136/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.
та представників:
від позивача: Відлога О.М.;
Шаламов С.В.;
від відповідача: Прядко Н.С.;
Кохан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 176 "Тракторист" (м.Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 148Т від 24.10.2003 в загальному розмірі 414 416 грн. 31 коп.
Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 176 "Тракторист" (далі - відповідач) заборгованість за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 148Т від 24.10.2003 в загальному розмірі 414 416 грн. 31 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 226 476 грн. 21 коп. - основний борг;
- 13 849 грн. 16 коп. - пеня;
- 137 010 грн. 92 коп. - інфляційні втрати;
- 37 080 грн. 02 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 148Т від 24.10.2003 в частині повної та своєчасної оплати спожитої в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 теплової енергії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 226 476 грн. 21 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.01.2021 по 16.06.2021 в сумі 13 849 грн. 16 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2016 року по квітень 2021 року у сумі 137 010 грн. 92 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2016 по 16.06.2021 у сумі 37 080 грн. 02 коп.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 454 грн. 06 коп.
Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 11.08.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 46969/21 від 28.09.2021), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:
- у 2009 році в ОК "Житлово-будівельний кооператив № 176 "Тракторист" було виявлено крадіжку грошей з банківського рахунку кооперативу колишнім його бухгалтером Кирюхіною Л.Л., якою в період з 2007 року по листопад 2009 року на рахунок сторонньої організації ТОВ "Торговий дім "Вітал" було перераховано близько 309 000 грн. 00 коп.;
- 21.01.2010 слідчим відділом Кіровського районного відділу - Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області на підставі відповідного звернення керівництва ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" були внесені відомості до ЄРДР за №12013040670001627 та розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України. З 29.04.2010 колишній бухгалтер кооперативу Кирюхіна Л.Л. знаходиться у розшуку;
- на початок 2011 року, внаслідок несплати вартості спожитої теплової енергії мешканцями житлового будинку, що знаходиться в управлінні та обслуговуванні ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" та вчинення колишнім його бухгалтером крадіжки значної суми грошей з банківського рахунку кооперативу, у ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" виникла заборгованість перед КП ТПТЕ "Теплотранс" за Договором № 148Т у розмірі 220 656 грн. 02 коп., а влітку 2014 року, прокурором Красногвардійського району м. Дніпропетровська Дніпропетровської області був поданий позов про стягнення з ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" сумі 256 334 грн. 07 коп. - суми основного боргу за договором, 40 765 грн. 56 коп. - суми інфляційних втрат на суму боргу, 14 456 грн. 11 коп. - суми 3% річних та 22 697 грн. 15 коп. - суми нарахованої пені: разом 334 254 грн. 89 коп.;
- 20.10.2014 за результатами розгляду справи № 904/6252/14 за вказаним позовом Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення, яким з ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" стягнуто на користь КП ТПТЕ "Теплотранс" 239 839 грн. 07 коп. - суму основного боргу за договором, 40 765 грн. 56 коп. - суму інфляційних витрат, 13 794 грн.36 коп. - суму 3% річних та 5 160 грн.80 коп. - суму пені (разом 296 559 грн. 79 коп.) з розстроченням виконання рішення суду на 12 місяців - до 22.10.2015;
- станом на 13.10.2015, як вказує (визнає) сам позивач у своєму позові та листі-претензії від 11.06.2021 за вих. № 131 (доданому позивачем до позову), борг ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" перед КП ТПТЕ "Теплотранс" був сплачений повністю;
- у жовтні 2016 року КП ТПТЕ "Теплотранс" фактично припинило постачання теплової
енергії для ОК "ЖБК № 176 "Тракторист", договір № 148Т був розірваний його сторонами, а
мешканці будинку (власники квартир) перейшли на абонентське обслуговування з постачання, теплової енергії до КП ТПТЕ "Теплотранс" за індивідуальними особовими розрахунками і припинили сплачувати свої гроші за дану послугу на банківський рахунок кооперативу. При цьому, відповідач зазначає, що за отримані послуги КП ТПТЕ "Теплотранс" з постачання теплової енергії у жовтні - грудні 2015 року та у січні - березні 2016 року ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" здійснював перерахунок грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача упродовж всього 2016 року та у січні 2017 року;
- після завершення ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" розрахунків за розірваним договором № 148Т, 06.04.2017 уповноваженими представниками КП ТПТЕ "Теплотранс" та ОК "ЖБК №176 "Тракторист" здійснено звірку взаємних розрахунків за договором № 148Т станом на 04.04.2017, складено і підписано відповідний акт, який вказує на те, що в період з лютого 2011 року по березень 2017 року: КП ТПТЕ "Теплотранс" поставило ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" теплової енергії на загальну суму 1 820 752 грн. 72 коп.; за дану послугу ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" сплатило КП ТПТЕ "Теплотранс" 1 814 933 грн. 53 коп.; на момент складання та підписання даного акту заборгованість ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" перед КП ТПТЕ "Теплотранс" за договором № 148Т становила відносно незначну суму грошей - 5 820 грн. 19 коп. При цьому, відповідач зазначає, що цей акт містить в собі розгорнуту інформацію стосовно вартості наданих КП ТТПТЕ "Теплотранс" послуг з постачання теплової енергії та оплати ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" цих послуг (помісячно), а також охоплює період (з 01.02.2011 по 01.07.2014) за яким договірна заборгованість ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" перед КП ТТПТЕ "Теплотранс" була стягнута в судовому порядку за вищевказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2014 по справі № 904/6252/14, проте, про існування даного Акту звірки взаємних розрахунків між КП ТПТЕ "Теплотранс" та ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" за договором № 148Т від 06.04.2017 позивач у позові не згадує;
- відповідач зазначає, що в Акті звірки взаємних розрахунків між КП ТТПТЕ "Теплотранс" та ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" за договором № 148Т від 06.04.2017 позивачем вказані: початкове сальдо (тобто існуюча заборгованість ОК "ЖБК № 176 "Тракторист") станом на 01.02.2011 у розмірі 220 656 грн. 02 коп. та кінцеве сальдо на 01.01.2017 у розмірі 226 476 грн. 21 коп. (що є фактично 220 656 грн. 02 коп. + (1 820 752 грн. 72 коп. - 1 814 933 грн. 53 коп.), що викликає певні непорозуміння, оскільки:
1) сума у розмірі 220 656 грн. 02 коп. (тобто, початкове сальдо на 01.02.2011), яка фактично є безнадійною кредиторською заборгованістю, по якій ще у 2014 році минув строк позовної давності (3 роки), не була предметом судового розгляду у справі № 904/6252/14 за позовом прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах Дніпропетровської міської ради та КП ТПТЕ "Теплотранс" до ОК "ЖБК № 176 "Тракторист";
2) сума у розмірі 226 476 грн. 21 коп. (так зване кінцеве сальдо на 01.01.2017) є фактично вигаданою позивачем сумою заборгованості ОК "ЖБК № 176 "Тракторист", яка спростовується, як даними з самого Акту звірки взаємних розрахунків між КП ТТПТЕ "Теплотранс" та ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" за договором № 148Т від 06.04.2017, так і відповідними первинними документами (платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку, тощо) відповідача за 2011-2016 роки;
3) акт звірок взаємних розрахунків від 30.10.2017 був підписаний головою правління ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" без детального вивчення відповідних первинних бухгалтерських документів щодо розрахунків з КП ТТПТЕ "Теплотранс" за договором № 148Т, у зв'язку з непередачею їх попереднім правлінням ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" новому, діючому тепер правлінню;
4) акт звірки взаємних розрахунків від 17.04.2018 був підписаний помилково одним із членів правління ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" від імені його голови, за тимчасової відсутності останнього, тобто, неуповноваженою особою;
5) акт звірок взаємних розрахунків від 30.09.2019 був підписаний головою правління ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" без визнання суми заборгованості кооперативу перед КП ТТПТЕ "Теплотранс" у розмірі 220 656 грн. 02 коп., яка виникла ще у 2011 році, фактично є безнадійною кредиторською заборгованістю, і яку позивач намагається стягнути після сплину строку позовної давності;
6) детальний аналіз первинних бухгалтерських документів щодо розрахунків з КП ТТПТЕ "Теплотранс" за договором № 148Т (відповідних платіжних доручень, виписок з банківського рахунку, тощо), які наявні у розпорядженні ОК "ЖБК № 176 "Тракторист", дозволяє стверджувати не лише про безпідставність позовних вимог КП ТТПТЕ "Теплотранс", що є предметом судового розгляду по справі № 904/7136/21, а й про наявність факту переплати ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" коштів за вказаним договором.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 47977/21 від 04.10.2021), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись додатково на таке:
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2014 по справі №904/6252/14 з відповідача було стягнуто суму боргу 239 839 грн. 07 коп. за період з 01.12.2011 по 01.07.2014, суму інфляційних витрат в розмірі 40 765 грн. 56 коп., 3% річних в розмірі 13 794 грн. 36 коп. та пеню в розмірі 5 160 грн. 80 коп., окрім того, судом надано відповідачеві розстрочку виконання рішення на 12 місяців;
- позивачем були перевірені усі банківські виписки по сплаті боргу та встановлено, що станом на 13.10.2015, борг по судовому рішенню сплачено відповідачем у повному обсязі;
- відповідач, сплачуючи свій борг за рішенням суду інколи здійснював оплату з поточних платежів. Саме з цих обставин у відповідача виник новий борг з оплати поточних платежів, який він в подальшому перестав сплачувати, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 у сумі 226 476 грн. 21 коп. основного боргу, яка склалась з: суми залишку боргу за січень 2016 - 16 552 грн. 97 коп.; суми боргу за лютий 2016 року - 112 330 грн. 00 коп.; суми боргу за березень 2016 року - 97 593 грн. 24 коп.;
- за 2014-2015 рік позивач претензій до відповідача по суду не має, але борг з поточних платежів за 2014-2015 рік на 01.01.2016 складав - 534 737 грн. 50 коп., однак, нарахування за 2016 рік відповідач підтверджує в своїй зведеній таблиці оплати, в якій вказано, що у 2016 році ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" нараховано 397 669 грн. 80 коп., а сплачено 640 484 грн. 13 коп.;
- 19.12.2016 головою ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" був підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 19.12.2016 на загальну суму 291 923 грн. 21 коп. Таким чином, залишок боргу відповідача на 01.01.2017 став складати 291 923 грн. 21 коп. У 2017 році відповідачем було сплачено 65 447 грн. 00 коп., таким чином залишок боргу став складати 226 476 грн.21 коп., з чим позивач і звернувся до Господарського суду за захистом своїх прав;
- 31.10.2017 головою ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" був підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 30.10.2017 на загальну суму 226 476 грн. 21 коп.;
- 19.04.2018 головою ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" був підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 17.04.2018 на загальну суму 226 476 грн. 21 коп.;
- щодо розірвання сторонами договору № 148Т у жовтні 2016 року, як повідомляє відповідач, позивач зазначає, що цей договір не був розірваний, так як відповідач не виконував свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого й утворилася заборгованість у сумі 226 476 грн. 21 коп.;
- позивач повідомляє, що у жовтні 2016 року відповідачу ще проводились нарахування теплової енергії, за які він розрахувався 15.12.2016, а з листопада 2016 року, мешканці будинку (власники квартир) перейшли на абонентське обслуговування за індивідуальними особовими рахунками.
Проаналізувавши подані позивачем та відповідачем заяви по суті справи, а також дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд вбачав підстави для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також доцільність початку розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.
Крім того, з огляду на викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та позивачем у відповіді на вказаний відзив обставини, суд вважав за доцільне витребувати у позивача та відповідача платіжні документи (платіжні доручення або банківські виписки), наведені в Акті звіряння взаємних розрахунків від 06.04.2017 щодо здійснених у 2016-2017 роках оплат у сумах: 55 000 грн. 00 коп., 104 471 грн. 69 коп., 83 053 грн. 18 коп., 149 247 грн. 75 коп., 59 371 грн. 21 коп., 83 593 грн. 70 коп., 58 354 грн. 02 коп., 18 000 грн. 00 коп., 29 392 грн. 58 коп., 65 447 грн. 00 коп.
З огляду на викладене, ухвалою суду від 11.10.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 03.11.2021. Крім того, вказаною ухвалою суду позивачу та відповідачу до початку підготовчого засідання 03.11.2021 запропоновано надати суду платіжні документи (платіжні доручення або банківські виписки), наведені в Акті звіряння взаємних розрахунків від 06.04.2017 щодо здійснених у 2016-2017 роках оплат у сумах: 55 000 грн. 00 коп., 104 471 грн. 69 коп., 83 053 грн. 18 коп., 149 247 грн. 75 коп., 59 371 грн. 21 коп., 83 593 грн. 70 коп., 58 354 грн. 02 коп., 18 000 грн. 00 коп., 29 392 грн. 58 коп., 65 447 грн. 00 коп.
Від відповідача надійшли пояснення (вх. суду № 51048/21 від 25.10.2021), в яких він зазначив про таке:
- детальний аналіз розрахунків ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" за поставлену КП ТПЕ "Теплотранс" теплову енергію для потреб опалення за період лютий 2011 року - березень 2017 року, дозволяє зробити висновок, що з боку ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" існує переплата на користь КП ТПЕ "Теплотранс" у 2016 році у розмірі 106 090 грн. 18 коп., а за період січень 2016 року - березень 2017 року - 308 261 грн. 33 коп., що підтверджується відповідними первинними (платіжними) документами, наявними у розпорядженні відповідача і представленими у додатках до відзиву на позовну заяву та до даних пояснень;
- детальний аналіз актів звірок взаємних розрахунків, складених між КП ТПТЕ "Теплотранс" і ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" 19.12.2016, 30.10.2017, 17.04.2018 та 30.09.2019, на які посилається позивач, вказує на те, що у цих документах позивач "приховує" суму у розмірі 220 666 грн. 02 коп., яка в Акті звірки взаємних розрахунків між КП ТПТЕ "Теплотранс" та ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" від 06.04.2017 значиться як сальдо на 01.02.2011, яку позивач "забув" стягнути з відповідача у відведений на те законодавством час, і тепер намагається зробити це в рамках даної судової справи;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2021 по справі №904/7136/21 у сторін даного судового спору судом витребувані платіжні документи (платіжні доручення або банківські виписки), які наведені в Акті звіряння взаємних розрахунків між КП ТПТЕ "Теплотранс" і ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" від 06.04.2017 щодо здійснених останнім у 2016-2017 роках оплат за поставлену КП ТПТЕ "Теплотранс" теплову енергію для потреб опалення;
- щодо здійснених ОК "ЖБК № 176 "Тракторист" у 2016-2017 роках оплат за поставлену КП ТПТЕ "Теплотранс" теплову енергію для потреб опалення відповідач просить суд залучити до матеріалів справи наступні документи:
- платіжне доручення № 3 від 12.01.2016 на суму 25 000 грн. 00 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 4 від 12.01.2016 на суму 30 000 грн. 00 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 15 від 12.02.2016 на суму 22 000 грн., 00 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 16 від 12.02.2016 на суму 82 471 грн. 69 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 20 від 11.03.2016 на суму 83 053 грн. 18 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 29 від 13.04.2016 на суму 65 143 грн. 18 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 30 від 13.04.2016 на суму 27 107 грн. 54 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 31 від 14.04.2016 на суму 57 000 грн. 00 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 37 від 12.05.2016 на суму 59 371 грн. 21 грн., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 43 від 14.06.2016 на суму 40 593 грн. 70 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 44 від 14.06.2016 на суму 43 000 грн. 00 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 54 від 22.07.2016 на суму 58 354 грн. 02 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 66 від 16.09.2016 на суму 18 000 грн. 00 коп., виписка з рахунку відповідача;
- платіжне доручення № 79 від 12.2016 на суму 29 392 грн. 58 коп., виписка з рахунку відповідача;
- виписка з рахунку відповідача за 16.01.2017 з оплатою на суму 65 447 грн. 00 коп.;
- реєстр оплат послуг позивача за 2016-2017 роки.
Від позивача надійшли пояснення (вх. суду № 52010/21 від 29.10.2021), в яких він зазначив таке:
- стосовно суми 534 737 грн. 50 коп. - позивач підтверджує, що дана сума боргу на 01.01.2016 і вона не є суперечливою. Вона не може співпадати з Актом звірки взаємних рахунків від 17.04.2018, оскільки сума у розмірі 638 091 грн. 52 коп. - це залишок боргу станом на 01.02.2016 (до неї входять: нарахування за січень 2016 року у розмірі 158 354 грн. 02 коп. та сплата відповідачем у розмірі 55 000 грн. 00 коп.). Суми залишку боргу (сальдо початкові) в актах звірянь за різні місяця та рік не можуть бути однаковими, оскільки проводилися нарахування та сплати;
- суми залишку боргу (сальдо початкові) в актах звірянь за різні місяця та роки не можуть бути однаковими, оскільки після припинення позивачем постачання теплової енергії проводилися періодичні сплати відповідачем, в наслідок чого сума боргу зменшувалась;
- позивач згоден з існуванням Акту звірки взаємних розрахунків від 06.04.2017, але, відповідач не врахував або навмисно приховав суму боргу (сальдо початкове) на початок місяця. По вказаному акту звірки, потрібно скласти: (сальдо початкове на 01.02.2011 у сумі 220 656 грн. 02 коп.) + (нарахування за теплову енергію за період з 2011 року по 2016 рік у сумі 1 820 753 грн. 72 коп.) = 2 041 409 грн. 74 коп. (основний борг). З цієї суми основного боргу відповідач сплатив позивачеві протягом 2011-2017 років лише суму боргу у розмірі 1 814 933 грн. 53 коп. Таким чином, залишок основного боргу складає у розмірі 226 476 грн. 21 коп., з яким на теперішній час і позивається до суду позивач;
- позивач зазначає, що сума боргу у розмірі 220 656 грн. 02 коп. є початковим сальдо станом на 01.02.2011. Протягом лютого 2011 року - листопаду 2014 року проводилися нарахування та періодичні сплати, внаслідок чого основний борг став складати 239 839 грн. 07 коп. На вказану суму основного боргу у розмірі 239 839 грн. 07 коп. і відповідно було рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6252/14 від 20.10.2014. За наданою судом реструктуризацією боргу, відповідно до судового рішення, цей борг був надалі сплачений відповідачем в період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року;
- позивач зазначає, що погашення боргу за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6252/14 від 20.10.2014, відповідно до якого відповідачем сплачувалася заборгованість за наданою судом реструктуризацією, до жовтня 2014 року відповідачем повністю сплачена;
- з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року відповідачеві проводилися поточні нарахування за надані послуги з теплопостачання. Відповідач проводив періодичні сплати за надані послуги у неповному обсязі;
- позивач зазначає, що переплата за грудень 2015 року складає 00 грн. 03 коп.; залишилися недоплачені наступні місяці: січень 2016 року у сумі 16 553 грн. 00 коп., лютий 2016 року у сумі 112 330 грн. 00 коп., а також не сплачений у повному обсязі березень 2016 року у сумі 97 593 грн. 24 коп., внаслідок чого і утворився основний борг у розмірі 226 476 грн. 21 коп.;
- позивач повідомляє, що у кожному платіжному дорученні відповідача вказане призначення платежу (за який самий період він сплачував).
Від відповідача надійшли пояснення (вх. суду № 52744/21 від 03.11.2021), в яких останній зазначає про те, що уточнена переплата за період з 01.02.2011 по 01.02.2017 з урахуванням додаткових оплат за рішенням господарського суду від 20.04.2014 у справі №904/6252/14 становить 111 910 грн. 35 коп. - 59 720 грн. 71 коп. = 52 189 грн. 64 коп., а за період з 01.01.2016 по 01.02.2017 переплата за даними поясненнями відповідача від 27.01.2021 становить - 106 090 грн. 18 коп.
У підготовче засідання 03.11.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному підготовчому засіданні були обговорені питання можливості узгодження між позивачем та відповідачем сум нарахувань та оплат по спірному договору, у зв'язку з чим виникла необхідність у наданні сторона часу для складання відповідного акту звірки.
Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 03.11.2021 судом протокольно було оголошено перерву до 07.12.2021.
Від позивача надійшли пояснення стосовно заперечення відповідача та доповнення до позовної заяви (вх. суду № 58906/21 від 07.12.2021), в яких він вказує на таке:
- згідно з актом звірки, позивач дійшов до висновку, що по нарахуванням за увесь період з 01.03.2011 по 30.10.2016 з відповідачем розбіжностей немає. В акті звірянь не взято до уваги початковий залишок боргу на 01.03.2011 у сумі 236 333 грн. 28 коп., згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 (справа №18/5005/5520/2011), яке на той час знаходилося на розгляді. Погашення боргу по цій справі відповідачем ураховано у акті звірки;
- надання інформації по сплаті боргу відповідачем є хибними і такими, що не ґрунтуються на законі, так як загальна сума перерахувань по справі становить 287 085 грн. 66 коп., з яких на зменшення заборгованості основного боргу необхідно було зарахувати суму 236 333 грн. 28 коп., а решту 50 752 грн. 38 коп. зарахувати на судові витрати. У своєму акті звірянь від 29.11.2013 відповідач ще раз зараховує суму судових витрат у сплату 50 752 грн. 38 коп. і зазначає суму сплати за рік у графі "оплата всього за 2013 рік" у сумі - 326 242 грн. 67 коп., де безпідставно додає 101 504 грн. 76 коп. судових витрат;
- позивач зазначає, що по платіжним дорученням сума повинна дорівнювати сплаті боргу за 2013 рік у акті звірянь - у розмірі 224 737 грн. 91 коп. у томі числі судові витрати 50 752 грн. 38 коп. Таким чином, з відповідачем і виникли розбіжності по оплаті за 2013 рік;
- стосовно розбіжностей за 2015 рік, то як було вже викладено у самій позовній заяві, відповідач, сплачуючи свій борг за рішенням суду № 904/6252/14 від 20.10.2014 з розстроченням на 12 місяців, здійснював платежі з деталізацією у платіжних дорученнях у призначенні платежів (погашення основного боргу/пеня/3% річних/інфляційні втрати), але у акті звірянь відповідач враховує всі суми у погашення основного боргу.
- у своєму акті звірянь у графі "усього за 30.11.2015" відповідач ще раз додає суму судових витрат у сплату 59 720 грн. 72 коп. і зазначає суму сплати за рік у графі "оплата всього за 2015" у сумі 404 309 грн. 61 коп., де безпідставно додає 119 441 грн. 44 коп. судових витрат;
- деталізацію платежів у акті звірянь відповідач не надав тому, що по деталізації платежів видно, що боргу за 2011 року у відповідача немає, проте є борг за 2016 рік у сумі 226 476 грн. 21 коп.;
- за 2014-2015 роки позивач претензій до відповідача не має, але, борг з поточних платежів за 2014-2015 роки на 01.01.2016 складав - 534 737 грн. 50 коп. Нарахування за 2016 рік відповідач підтверджує в своєму акті звірки у сумі 397 669 грн. 84 коп., де сплачено у 2016 - 2017 роках - 705 931 грн. 13 коп. (суму сплати - 705 931 грн. 13 коп. за 2016-2017 роки). Відповідач також підтверджує суму сплати у своєму акті звірянь, якщо: 534 737 грн. 50 коп. + 397 669 грн. 84 коп. - 705 931 грн. 13 коп. = 226 475 грн. 21 коп., де сума залишку боргу за січень 2016 року - 16 552 грн. 97 коп.; сума боргу за лютий 2016 року - 112 330 грн.00 коп.; сума боргу за березень 2016 року - 97 593 грн. 24 коп. Отже, борг відповідача на 01.12.2021 становить - 226 446 грн. 21 коп., тому позивач наполягає на стягненні 226 476 грн. 21 коп. суми основного боргу за січень, лютий, березень 2016 року;
Від відповідача надійшли пояснення (вх. суду № 58907/21 від 07.12.2021), в яких останній повідомляє суд про таке:
- за період з 03.2011 по 01.2017, сальдо до цього періоду не враховується через те, що сума у розмірі 236 333 грн. 28 коп. (тобто, початкове сальдо на 01.03.2011), яка фактично є безнадійною кредиторською заборгованістю, по якій ще у 2014 році минув строк позовної давності (3 роки), не була предметом судового розгляду у справі № 904/6252/14 за позовом прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах Дніпропетровської міської ради та КП ТПТЕ "Теплотранс" до ОК "ЖБК № 176 "Тракторист";
- розрахунки нарахувань і оплати ЖБК за послуги позивача засновані на безпосередній сумі за кожний рік всіх нарахувань і оплат. За результатами року показано висновок - борг або переплата (в обох випадках це різниця між оплатою і нарахуваннями). В кінці періоду, що розглядається ці цифри складаються і визначається загальний результат за весь період (він склав переплату з боку ЖБК 42 849 грн. 39 коп.);
- відповідач зазначає, що суми стягнень виконавчої служби за рішеннями суду 2011 та 2014 років, що направлені на оплату суми інфляції, 3% річних та пені не враховуються зі сторони відповідача в загальній сумі виплат. Вони вказані в оплатах, але в кінці віднімаються від загальної суми оплати (за суд 2011 року - 507 52 грн., за суд 2014 року - оплата 30.10.2015 складає 59 720 грн. 72 коп. = 5 160 грн. 80 коп. + 13 794 грн. 36 коп. + 40 765 грн. 56 коп.). З боку позивача сума 50 752 грн. 38 коп. (платіж 29.11.2013) просто віднімається, хоча його треба не враховувати (додати і відняти, як робить ЖБК, або не вписувати зовсім);
- сума 77 480 грн. 73 коп. (25 824 грн. 35 коп., 22433 грн. 28 коп. та 29 223 грн. 10 коп.) складається з сум стягнень виконавчої служби за рішенням суду 2011 року, які теж вказані позивачем, але відповідачем не враховуються (віднімаються в кінці) через те, що стосуються оплати за попередній період, до березня 2011 року. До вказаних пояснень було долучено таблицю з обліком нарахувань та оплат за спірним договором за період з 01.03.2011 по 16.01.2017, за результатом підрахунків позивачем заборгованість відповідача складає 226 476 грн. 21 коп.; за результатом підрахунку відповідача за договором наявна переплата в сум 42 849 грн. 39 коп.
У підготовче засідання 07.12.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 07.12.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.12.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2021.
У судове засідання 13.12.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні до 13.12.2021 протокольно було оголошено перерву до 28.12.2021.
У судове засідання 28.12.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 28.12.2021 представником позивача були подані письмові доповнення до позовної заяви, в яких він наголошує на підписанні відповідачем 31.10.2017, 19.04.2018 Актів звірки, в яких сторони підтвердили наявність заборгованості в сумі 226 476 грн. 21 коп. При цьому, як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження розбіжності в сумі 220 000 грн. 00 коп., отже, враховуючи, факт переривання строку позовної давності підписанням вказаних актів, а також продовження строків позовної давності на період дії карантину, позивач зазначає, що строк позовної давності ним не пропущено. Також у вказаних поясненнях позивач зазначає про зменшення розмір позовних вимог в частині інфляційних втрат до суми 103 931 грн. 56 коп. та 3% річних до суми 28 272 грн. 37 коп., у зв'язку зі здійсненими позивачем уточненими розрахунками.
Представник відповідача заперечував проти прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись, що справа перебуває на стадії розгляду по суті, що унеможливлює подання такої заяви позивачем.
З приводу поданих позивачем у судовому засіданні 28.12.2021 пояснень, які в частині уточнення позовних вимог є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 3 статті 201 Господарського процесуального кодексу України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Враховуючи вказане, на стадії розгляду справи по суті позивач не має права на зменшення розміру позовних вимог, тим більше, у даному випадку, позивач взагалі не обґрунтував неможливість подання такої заяви на стадії підготовчого провадження.
У судовому засіданні 28.12.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також поданих у підготовчому провадженні заявах по суті справі та поясненнях.
У судовому засіданні 28.12.2021 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях. Також представник відповідача просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо всіх позовних вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 28.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про постачання теплової енергії, строк дії договору, умови надання послуг та їх оплати, факт надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, правомірність заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 24.10.2003 між Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" по транспортуванню покупної теплової енергії "Теплотранс", яке в подальшому змінило найменування на Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом № 176 "Тракторист" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення №148т (далі - договір, а.с.12-13 у томі 1), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення, об'єктів розташованих за адресою: пр. Кірова, 106а.
У пункті 8.1. договору сторони визначили, що договір укладений на термін з 24.10.2003 по 31.12.2004. Термін дії договору вважається продовженим автоматично на наступний рік, якщо жодна із сторін не виявить бажання його розірвати.
Як зазначає позивач, на час розгляду справи судом вказаний договір припинив свою дію, у зв'язку з наявністю заяви відповідача та переходом мешканців будинку на абонентське обслуговування за індивідуальними особовими рахунками.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального законодавчого акту - Закону України "Про теплопостачання".
Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Пунктом 3.2.12. договору передбачено, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії.
Відповідно до положень пункту 5.2. договору споживач здійснює оплату за спожиту теплову енергію щомісячно у триденний термін з моменту отримання рахунку від постачальника. У випадку несплати рахунку споживачем у строк більше ніж 10 днів, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію за період з січня 2016 року по березень 2016 року на загальну суму 368 277 грн. 26 коп., у зв'язку з чим позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату, а саме:
- рахунок-фактура № 148/1 від 29.01.2016 на суму 158 354 грн. 02 коп. (а.с.19);
- рахунок-фактура № 148/1 від 29.02.2016 на суму 112 330 грн. 00 коп. (а.с.20);
- рахунок-фактура № 148/1 від 31.03.2016 на суму 97 593 грн. 24 коп. (а.с.21).
У вказаних рахунках-фактурах також вказані обсяги спожитої відповідачем теплової енергії, а також ціна.
Слід зазначити, що під час розгляду справи судом відповідач не заперечував споживання теплової енергії у зазначених у рахунках-фактурах від 29.01.2016, 29.02.2016 та від 31.03.2016 обсягах; заперечення (з контрразрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачальної організації) в письмовому вигляді споживачем також надано не було.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про наявність згоди із зазначеними у вказаних рахунках-фактурах відомостями; доказів іншого матеріали справи не містять та відповідачем суду не повідомлено.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
При цьому, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов'язок споживача оплатити вартість цих послуг.
Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.
Як було вказано вище, відповідно до положень пункту 5.2. договору споживач здійснює оплату за спожиту теплову енергію щомісячно у триденний термін з моменту отримання рахунку від постачальника. У випадку несплати рахунку споживачем у строк більше ніж 10 днів, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив поставлену в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 теплову енергію на суму 141 801 грн. 02 коп., що підтверджується:
- платіжним дорученням № 54 від 22.07.2016 на суму 58 354 грн. 02 коп. з призначенням платежу: "договір № 148 від 24.10.2003; рахунок № 148/1 від 29.01.2016" (а.с. 27 у томі 2), банківською випискою від 22.07.2016 (а.с.72);
- платіжним дорученням № 66 від 16.09.2016 на суму 18 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "договір № 148 від 24.10.2003; рахунок № 148/1 від 29.01.2016" (а.с. 29 у томі 2), банківською випискою від 16.09.2016 (а.с.73);
- банківською випискою від 16.01.2017, з якої вбачається сплата відповідачем 16.01.2017 на користь позивача 65 447 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "договір № 148 від 24.10.2003; рахунок № 148/1 від 29.01.2016" (а.с. 76 у томі 1).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що спожита в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 теплова енергія на загальну суму 368 277 грн. 26 коп. була оплачена відповідачем лише частково - в сумі 141 801 грн. 02 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 226 476 грн. 21 коп. (368 277,26 - 141 801,05 (враховуючи переплату 0,03 грн.).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Більше того, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов'язань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони були порушені, спожита в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 теплова енергія не була у повному обсязі оплачена відповідачем.
Крім того, суд зазначає, що на підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.
Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення №148Т від 24.10.2003 перед позивачем.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов'язань, визначених умовами договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 148Т від 24.10.2003.
При цьому, посилання відповідача на те, що заборгованість в сумі 220 000 грн. 00 коп. утворилась у 2011 році та посилання на те, що саме заборгованість 2011 року позивач заявляє до стягнення у даній справі, відхиляються судом, як такі, що спростовуються наявними у справі доказами. Так, судом проаналізовано всі наявні в матеріалах докази, зокрема щодо здійснених відповідачем в період з 18.01.2011 по 16.01.2017 оплат в рамках договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 148Т від 24.10.2003 (а.с.32-77 у томі 1, а.с.132-201 у томі 1, а.с.5-33 у томі 2) та встановлено, що заявлена до стягнення у даній справі заборгованість утворилась саме за спожиту в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 теплову енергію, заборгованість, яка існувала в більш ранні періоди, в тому числі і стягнута рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 по справі №18/5005/5520/2011 та від 20.10.2014 по справі № 904/6252/14 є погашеною відповідачем у повному обсязі, що вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок та платіжних доручень (а.с.32-77 у томі 1, а.с.132-201 у томі 1, а.с.5-33 у томі 2).
При цьому, посилання відповідача на те, що в Акті звірки від 06.04.2017 сторонами визнано початкове сальдо на 01.02.2011 в сумі 220 656 грн. 02 коп., не свідчить про те, що саме ця заборгованість заявлена до стягнення у даній справі, оскільки, як вбачається з цього ж Акту протягом 2011-2017 років по договору існувало споживання теплової енергії, а також її часткова оплата відповідачем.
Також суд критично ставиться до Акту звірки взаємних розрахунків від 30.09.2019, в якому відповідач зазначив про визнання заборгованості в сумі 6 476 грн. 00 коп., а також вказав, що борг в сумі 200 000 грн. 00 коп. є боргом з 2011 року за результатами суду, оскільки вказані твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (платіжними дорученнями, банківськими виписками), більше того, нелогічною та непослідовною є позиція відповідача, враховуючи що відповідачем були підписані без зауважень Акти звірки від 06.04.2017, 30.10.2017, 17.04.2018, в яких сторонами визначена одна й та ж сума заборгованості - 226 476 грн. 21 коп., що узгоджується з наявними у справі доказами, а також враховуючи той факт, що остання оплата за договором була здійснена відповідачем - 16.01.2017 (в сумі 65 447 грн. 00 коп.), отже до моменту складання вказаних вище Актів. Отже, є логічним, що заборгованість станом на 06.04.2017, 30.10.2017, 17.04.2018 не могла змінитися, а зауваження відповідача викладені в Акті звірки від 30.09.2019 є безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами.
Більше того, суд звертає увагу, що під час надання оцінки спірним правовідносинам, суд враховує первинну документацію, аналізує платіжні документи (платіжні доручення, банківські виписки), а також враховує призначення платежів, які зазначав платник (відповідач) під час здійснення оплат за спірним договором.
При цьому, як було вказано вище, матеріалами справи підтверджується, що спожита в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 теплова енергія на загальну суму 368 277 грн. 26 коп. була оплачена відповідачем лише частково - в сумі 141 801 грн. 02 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 226 476 грн. 21 коп. (368 277,26 - 141 801,05 (враховуючи переплату 0,03 грн.).
В матеріалах справи відсутні належні докази (платіжні доручення, банківські виписки з відповідним призначенням платежу) щодо повної оплати:
- рахунку-фактури № 148/1 від 29.01.2016 на суму 158 354 грн. 02 коп. (при цьому, залишок заборгованості за вказаним рахунком складає 16 552 грн. 97 коп.);
- рахунку-фактури № 148/1 від 29.02.2016 на суму 112 330 грн. 00 коп.;
- рахунку-фактури № 148/1 від 31.03.2016 на суму 97 593 грн. 24 коп.
Разом з цим, відповідач заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права щодо стягнення заборгованості, оскільки заборгованість утворилась, як зазначає позивач, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016, тоді як до суду позивач звернувся лише у серпні 2021 року.
З приводу вказаних обставин суд зазначає наступне.
Як визначено статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статей 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020, який триває і на час ухвалення даного рішення.
При цьому, строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за поставлену в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 теплову енергію на суму 226 476 грн. 21 коп. перервався, у зв'язку з підписанням позивачем та відповідачем Актів звірки взаємних розрахунків від 06.04.2017 (а.с.126 у томі 1), 30.10.2017 (а.с.22 у томі 1), від 17.04.2018 (а.с.23 у томі 1).
При цьому, судом розцінюються критично посилання відповідача на те, що Акт звірки від 17.04.2018 було підписано зі сторони відповідача неуповноваженою особою, іншою особою, ніж та, що вказана в Акті, оскільки такі посилання не підтверджені відповідачем жодним доказом.
Враховуючи, що закінчення строку позовної давності припало на строк дії карантину, який триває і на час прийняття рішення у даній справі, суд вважає що строк позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу в сумі 226 476 грн. 21 коп. по даній справі не сплинув в силу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 по справі № 903/323/20.
Відтак, у зв'язку з продовженням строків визначених статтею 257 Цивільного кодексу України у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вищезазначеною вимогою.
Більше того, слід відзначити, що навіть, якщо враховувати переривання строку позовної давності підписанням сторонами Акту звірки взаємних розрахунків від 06.04.2017 (а.с.126-127 у томі 1), який визнає відповідач та сам відповідач долучив його до матеріалів справи, а також Актом від 30.10.2017 (а.с.22 у томі 1), підписання якого відповідач не заперечує, то строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 01.01.2016 по 31.03.2016 на суму 226 476 грн. 21 коп. не сплив, та в силу приписів пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
За таких обставин, враховуючи приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з якими з 02.04.2020 юридичні строки, зокрема, загальна та спеціальна позовна давність, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з огляду на те, що на дату звернення позивача із даним позовом до суду - 06.08.2021 карантин не був припинений на території України, суд дійшов висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом в частині стягнення заборгованості за спожиту в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 теплову енергію в сумі 226 476 грн. 21 коп., загальний строк позовної давності щодо цих вимог у справі позивачем не був пропущений.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 226 476 грн. 21 коп.
Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як було вказано вище, відповідно до положень пункту 5.2. договору у випадку несплати рахунку споживачем у строк більше ніж 10 днів, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.
Так, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.01.2021 по 16.06.2021 в сумі 13 849 грн. 16 коп.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2016 року по квітень 2021 року у сумі 137 010 грн. 92 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2016 по 16.06.2021 у сумі 37 080 грн. 02 коп.
З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.
В матеріалах справи відсутні докази вручення рахунків від 29.01.2016, 29.02.2016 та від 31.03.2016 у відповідності до умов договору.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рахунок-фактура № 148/1 від 29.02.2016 на суму 112 330 грн. 00 коп. та рахунок-фактура № 148/1 від 31.03.2016 на суму 97 593 грн. 24 коп. були направлені відповідачу разом з листом № 131 від 11.06.2021 (а.с.83-84 у томі 1). Так, в матеріалах справи наявні накладна № 4908901199503 та відповідний опис вкладення у цінний лист (а.с.87-88). Докази вручення або направлення рахунку від 29.01.2016, до моменту звернення із позовом до суду (та направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача) матеріали справи не містять. Отже, доказів вручення або направлення вказаних рахунків раніше відповідачу матеріали справи не містять.
При цьому, як було вказано вище, позивач здійснив нарахування пені за загальний період прострочення з 01.01.2021 по 16.06.2021 в сумі 13 849 грн. 16 коп.; інфляційних втрат за період з січня 2016 року по квітень 2021 року у сумі 137 010 грн. 92 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2016 по 16.06.2021 у сумі 37 080 грн. 02 коп.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про стягнення пені за загальний період прострочення з 01.01.2021 по 16.06.2021 в сумі 13 849 грн. 16 коп., інфляційних втрат за період з січня 2016 року по квітень 2021 року у сумі 137 010 грн. 92 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2016 по 16.06.2021 у сумі 37 080 грн. 02 коп. є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування, оскільки позивачем не доведена правомірність нарахування вказаних сум саме у визначених позивачем періодах, враховуючи відсутність належних доказів вручення спірних рахунків у 2016 році, на що посилається позивач, здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 01.01.2016. Більше того, позивачем не доведена правомірність здійснення нарахування пені в період з 01.01.2021 по 16.06.2021, як і не вказано жодної підстави нарахування пені в 2021 році, тоді, як зазначає сам позивач прострочення виникло у відповідача з 01.01.2016 (оскільки саме з цієї дати він здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних).
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13 849 грн. 16 коп. пені, 137 010 грн. 92 коп. інфляційних втрат та 37 080 грн. 02 коп. 3% річних.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 397 грн. 14 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 176 "Тракторист" про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 148Т від 24.10.2003 в загальному розмірі 414 416 грн. 31 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 176 "Тракторист" (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 106-А; ідентифікаційний код 23075839) на користь Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради (49089, м. Дніпро, вулиця Макарова, будинок 32; ідентифікаційний код 32560611) 226 476 грн. 21 коп. - основного боргу та 3 397 грн. 14 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 29.12.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко