вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2021 р. Справа№ 911/2446/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 04.11.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест»
на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021 (повний текст рішення складено 08.04.2021)
у справі № 911/2446/20 (суддя Кошик А.Ю.)
за первісним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Білоцерківська міська рада
про розірвання договору оренди майна та стягнення 80 480,54 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест»
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс»
про звільнення від сплати орендних платежів з 17.03.2020 року і до завершення дії карантину
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» звернулося Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» про розірвання договору оренди майна та стягнення 80 480,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов договору оренди орендар не сплатив орендну плату за період: з грудня 2019 року по червень 2020 року включно, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 76438,74 грн., що є істотним порушенням умов договору оренди і підставою для його дострокового розірвання.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору та чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), з врахуванням фактичних обставин.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» звернулося Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» прo звільнення ТОВ «Прінтінвест» від сплати орендних платежів за договором оренди №1096 від 07.10.2019, укладеним між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» та ТОВ «Прінтінвест», на період дії карантину на підставі п.14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 762 ЦК України, вважаючи карантин виключною форс-мажорною обставиною.
Посилаючись на перелік видів своєї господарської діяльності, позивач за зустрічним позовом стверджує, що така діяльність передбачає приймання відвідувачів, що в період карантину було заборонено.
Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) подав відзив, в якому зустрічні позовні вимоги заперечив, зазначив, що орендар в порушення вимог чинного законодавства безпідставно не сплачував та продовжує не сплачувати (вже 12 місяців) орендну плату за договором оренди комунального майна №1096 від 07.10.2019 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2021 позовні вимоги за первісним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» про розірвання договору оренди майна та стягнення 80 480,54 грн. задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» 76 438,74 грн. боргу з орендної плати, 3 379,64 грн. пені, 662,16 грн. 3% річних та 4 204,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Розірвано договір оренди майна №1096 від 07.10.2019, укладений між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» звільнити і повернути за актом прийиання-передачі Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» частину стоянки №43 площею 1309,0 м.кв. та частину стоянки №45 площею 900,0 м. кв., які розташовані за адресою: Гайок, 4а, м. Біла Церква, Київська область. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» про звільнення від сплати орендних платежів з 17.03.2020 року і до завершення дії карантину відмовлено в повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2021 заяву б/н від 01.03.2021 року Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2446/20 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» 17 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні решти заяви щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» 28 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021 у справі №911/2446/20 у повному обсязі та ухвалили нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Вказана апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також прийнято за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.
Так, апелянт зазначає, що місцевим судом було безпідставно визнано доведеними обставини за відсутності належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити наявність шкоди та її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача за первісним позовом, а також місцевим судом не було обґрунтовано співвідношення очікуваного результату від укладеного договору та фактичних обставин внаслідок неналежного його виконання, які б могли бути підставою для його дострокового розірвання.
Крім того, скаржник зазначає, що позивач за первісним позовом не направляв йому пропозицію розірвати договір оренди №1096 від 07.10.2019 року, відтак, звернення позивача до суду з вимогою про розірвання такого договору є передчасним.
При цьому, скаржник вказує, що, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Прінтінвест» не надав доказів призупинення своєї діяльності. Також суд першої інстанції зазначає, що ТОВ «Прінтінвест» не пояснив, в якому з видів діяльності використовується орендоване майно і що така діяльність унеможливлена карантином. Місцевий суд зауважив, що орендоване майно розташоване на вулиці і призначене для автостоянки автотранспорту, щодо яких обмежень в період карантину не запроваджувалось.
Вищевказані висновки не відповідають дійсності, адже, в матеріалах справи наявний наказ ТОВ «Прінтінвест» №1703 від 17.03.2020 про призупинення господарської діяльності на період карантину.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №911/2446/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Мальченко А.О., Куксов В.В.
У зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.05.2021 для розяглду справи №911/2446/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Куксов В.В. Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021 у справі №911/2446/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
28.05.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021, розгляд справи призначено на 10.06.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. 10.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.06.2021 у справі №911/2446/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 справу №911/2446/20 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 17.06.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. з 14.06.2021 по 18.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.06.2021 у справі №911/2446/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
14.06.2021 через канцелярію суду від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін.
Так, позивач за первісним позовом зазначає, що:
- доказів оплати ТОВ «Прінтінвест» орендної плати за період з грудня 2019 року по червень 2020 року ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано. Апелянт не заперечує той факт, що орендна палата за вказаний період не сплачувалась;
- доказів призупинення своєї діяльності ТОВ «Прінтінвест» суду та позивачу за первісним позовом не надав;
- орендар жодного разу до орендодавця не звернувся з питанням звільнення чи зменшення орендних платежів, що також підтверджується Журналом реєстрації вхідної кореспонденції КП БМР «БВАК» за 2019-2020 рік. Доказів такого звернення суду також не надано;
- заборони, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 на вид діяльності орендаря, що ним здійснюється на орендованому майні відповідно до визначеного договором оренди цільового призначення такого майна (стоянка автомобільного транспорту) не поширюються.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 справу №911/2446/20 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 29.07.2021.
28.07.2021 від позивача за первісним позовом надійшла заява про надання можливості подати остаточні розрахунки судових витрат з усіма необхідними доказами протягом п'яти днів з моменту ухвалення судом рішення по справі №911/2446/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 залучено до участі у справі №911/2446/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову на стороні позивача Білоцерківську міську раду, розгляд справи відкладено на 09.09.2021.
Судове засідання 09.09.2021 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, відтак питання про призначення справи до розгляду вирішувалось після виходу судді з відпустки (13.09.2021).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 розгляд справи призначено на 12.10.2021.
11.10.2021 від ТОВ «Прінтінвест» надійшло клопотання про об'єднання апеляційних скарг останнього на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 в одне провадження, в задоволенні якого апеляційним судом відмовлено.
Судове засідання 12.10.2021 не відбулось у зв'язку із перебуванням суддів Станіка С.Р. з 11.10.2021 по 13.10.2021 та Тищенко О.В. з 12.10.2021 по 19.10.2021 у відпустках, відтак питання про призначення справи до розгляду вирішувалось після виходу суддів з відпусток (20.10.2021).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 розгляд справи призначено на 04.11.2021.
У судове засідання 04.11.2021 з'явився представник позивача за первісним позовом.
Відповідач за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з обставин, викладених у первісному позові, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» (позивач, КП БМР «БВАК») засноване на комунальній власності територіальної громади міста Біла Церква Київської області і підпорядковане Білоцерківській міській раді, яка є його засновником (п. 1.1. розділу 1 Статуту КП БМР «БВАК»). Відповідно до статуту КП БМР «БВАК» майно підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.
Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради № 1365 від 28.04.2010 року «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 02.06.2006 року № 49 «Про надання повноважень єдиного орендодавця» КП БМР «БВАК» є орендодавцем об'єктів міської комунальної власності, які перебувають у нього на балансі.
Відповідно до договору оренди №1096 від 07.10.2019, укладеного між КП БМР «БВАК» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» (орендар, відповідач), орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв в строкове платне користування частину стоянки № 43 площею 1309,0 м.кв. та частину стоянки № 45 площею 900,0 м.кв. (надалі - майно), розташовані за адресою: Гайок, 4а, м. Біла Церква, Київська область, 09104, які перебувають на балансі орендодавця.
Передачу зазначеного майна в оренду здійснено за актом прийому-передачі, згідно додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного договору (пп.2.1. п.2 договору оренди № 1096 від 07.10.2019 року (далі - договір оренди).
Відповідно до п.п. 3.1 п.3 договору оренди розмір орендної плати (додаток № 1) становить 10713,36 грн. в т.ч. 20 % ПДВ 1785,56 грн. за базовий місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за попередній місяць, (п.п.3.2. п. 3 Договору оренди).
Відповідно до п.п. 4.2. п. 4 договору оренди орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Несплата орендної плати в повному обсязі протягом двох місяців підряд, є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 7.4. договору оренди).
Як було зазначено вище, позивач за первісним позовом зазначає, що в порушення умов договору оренди орендар не сплатив орендну плату за період: з грудня 2019 року по червень 2020 року включно, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 76438,74 грн., що є істотним порушенням умов договору оренди і підставою для його дострокового розірвання.
Зазначене підтверджується довідкою КП БМР «БВАК» №295/02/2020 від 31.07.2020, довідкою АТ «Державний ощадний банк України» №1009 від 30.07.2020.
Як вірно зазначено місцевим судом, для захисту своїх порушених прав та в порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію про погашення боргу від 02.03.2020 (що підтверджується описом складення від 03.03.2020) та досудове попередження від 08.05.2020 з вимогою про погашення боргу (що підтверджується списом вкладення від 08.05.2020), які залишені останнім без задоволення.
У зв'язку з простроченням орендарем сплати орендних платежів, позивач просить стягнути 76438,74 грн. боргу з орендної плати, 3379,64 грн. пені, 662,16 грн. 3% річних.
Також, на підставі п. 7.4. Договору оренди та ст. 651 Цивільного кодексу України позивач просить розірвати договір оренди майна №1096 від 07.10.2019 року та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІНТІНВЕСТ» звільнити і повернути орендоване майно.
Як було зазначено вище, відповідач за первісним позовом в обґрунтування заперечень проти позову стверджує, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору та чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), з врахуванням фактичних обставин.
Відповідач за первісним позовом зазначив, що у грудні 2019 року ним було частково погашено заборгованість за Договором на загальну суму 19 564,14 грн.
Окрім того, відповідач стверджує про порушення позивачем порядку розірвання договору, встановленого ст.188 Господарського кодексу України, оскільки позивач не направляв відповідачу пропозицію розірвати договір.
Щодо стягнення заборгованості за договором оренди №1096 від 07.10.2019 відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 року на території України запроваджено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020 (надалі - Постанова № 211).
У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №392 від 20.05.2020 строк дії карантину було продовжено до 31.07.2020 (надалі - Постанова №392).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №641 від 22.07.2020 року дію карантину було продовжено до 31.12.2020 року (надалі - Постанова № 641).
Відповідач за первісним позовом зазначає, що вищевказаними Постановами КМУ було суттєво обмежено можливість здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, встановлено ряд обмежень, а саме заборонено роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що він здійснює наступні види діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; лісопильне та стругальне виробництво; неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство; транспортне оброблення вантажів; консультування з питань комерційної діяльності й керування.
У зв'язку з вищевказаними Постановами КМУ відповідачем за первісним позовом було призупинено здійснення господарської діяльності на період дії карантину, що підтверджується наказом ТОВ «Прінтінвест» № 1703 від 17.03.2020 року.
Відтак, відповідач за первісним позовом стверджує, що зважаючи на специфіку його діяльності, починаючи з 17.03.2020 року об'єкт оренди, а саме частина стоянки № 43, площею 1309 м2 та частина стоянки № 45 площею 900 м2 (загальна площа 2209 м2), що розташовані за адресою: 09104, Київська область, м. Біла Церква, Гайок, 4а, не могли бути використані відповідачем через обставини, за які він не відповідає.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 року «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 14, у відповідності до якого, з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Відповідач за первісним позовом стверджує, що неодноразово звертався до керівництва позивача з проханням про звільнення від орендних платежів на період дії карантину, однак сторонами не було досягнуто домовленості.
Позивач за первісним позовом у відповіді на відзив зазначив, що ТОВ «Прінтінвест» неповно викладено законодавство, на яке він посилається в обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, редакції відповідного п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким в редакції з 16.07.2020 року було встановлено, що обмеження не поширюються на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
У зв'язку з чим, позивач за первісним позовом зауважує, що предметом договору є майно, яке належить територіальній громаді і спірна заборгованість виникла в період з грудня 2019 року по червень 2020 року.
Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що ТОВ «Прінтінвест» жодного разу не зверталось до позивача за первісним позовом з питаннями щодо звільнення чи зменшення орендної плати.
Як було зазначено вище, ТОВ «Прінтінвест» подав у справі зустрічний позов про звільнення ТОВ «Прінтінвест» від сплати орендних платежів за договором оренди № 1096 від 07.10.2019 року, укладеним між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» та ТОВ «Прінтінвест», на період дії карантину на підставі п.14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 762 ЦК України, вважаючи карантин виключною форс-мажорною обставиною.
Посилаючись на перелік видів своєї господарської діяльності, позивач за зустрічним позовом стверджує, що така діяльність передбачає приймання відвідувачів, що в період карантину було заборонено.
Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) подав відзив, в якому зустрічні позовні вимоги заперечив, зазначив, що орендар в порушення вимог чинного законодавства безпідставно не сплачував та продовжує не сплачувати (вже 12 місяців) орендну плату за договором оренди комунального майна № 1096 від 07.10.2019 року.
Доказів призупинення своєї діяльності ТОВ «Прінтінвест» не надано, натомість представниками КП БМР «БВАК» було проведено обстеження на предмет використання ТОВ «Прінтінвест» орендованого майна за Договором № 1096 від 07.10.2019 року та встановлено що стоянка № 43 площею 1309,0 м.кв. та стоянка № 45 площею 900,0 м.кв. використовуються в повному обсязі без жодних обмежень (про що було складено Акт від 28.12.2020 року та зроблено фотознімки об'єкта оренди).
Відповідно до роз'яснень Фонду державного майна України, наданих в листі від 30.04.2020 року № 10-16-8306 (роздрукований з офіційного сайту Фонду державного майна України), у випадку надходження заяв від орендарів про звільнення від орендної плати відповідно до частини шостої статті 162 Цивільного кодексу України (наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає) необхідно:
- встановити чи поширюються заборони, встановлені Постановою, на вид діяльності орендаря, що ним здійснюється на орендованому майні відповідно до визначеного договором оренди цільового призначення такого майна;
- отримати докази фактичного не здійснення орендарем забороненого виду діяльності на орендованому майні.
З метою отримання таких доказів орендодавцю разом із балансоутримувачем орендованого майна (або самостійно, якщо майно не має балансоутримувача або обліковується на балансі орендаря) належить здійснити комісійні обстеження об'єктів оренди відповідно до договорів з метою засвідчення того, що орендар не користується орендованим майном під час дії карантину, про що скласти акт (звіт).
Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що орендар жодного разу до орендодавця не звернувся з питання звільнення чи зменшення орендних платежів, що також підтверджується копією Журналу реєстрації вхідної документації КП БМР «БВАК» за 2020 рік (копію надано суду), доказів такого звернення суду також не надано.
Також слід зазначити, що заборони, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215, не поширюються на вид діяльності орендаря, що здійснюється на орендованому майні відповідно до визначеного договором оренди цільового призначення такого майна (стоянка автомобільного транспорту).
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до редакції п.14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 30.03.2020, було визначено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року N 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу
Відповідно до редакції п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 13.04.2020 року, було визначено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.
Відповідно до редакції п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 16.07.2020 року, було визначено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року N 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Як вірно зазначено місцевим судом, в первісному позові заявлено до стягнення заборгованість з орендних платежів в сумі 76 438,74 грн. за період з грудня 2019 року по червень 2020 року, що до 17.03.2020 року не охоплюється дією карантину.
Таким чином, щодо періоду прострочення з грудня 2019 року до 17.03.2020 року, має місце неправомірне та безпідставне прострочення сплати орендних платежів понад три місяці підряд.
Щодо періоду оренди з 17.03.2020 року по червень 2020 року, місцевим судом вірно зазначено, що відповідно до редакції п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 30.03.2020 року, було визначено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року N 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.
Однак, відповідна норма не встановлювала безумовної підстави для звільнення від орендних платежів і передбачала вирішення відповідного питання в порядку, визначеному ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до редакції п.14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яка діяла з 13.04.2020 року, було визначено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.
Орендоване за договором оренди №1096 від 07.10.2019 майно є комунальною власністю територіальної громади м. Біла Церква (що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 209166042 від 15.05.2020 року).
Так, представниками КП БМР «БВАК» було проведено обстеження на предмет використання ТОВ «Прінтінвест» орендованого майна за договором №1096 від 07.10.2019 та встановлено що стоянка №43 площею 1309,0 м.кв. та стоянка № 45 площею 900,0 м.кв. використовуються в повному обсязі без жодних обмежень (про що було складено та зроблено фотознімки об'єкта оренди).
Про факт використання орендарем майна за договором свідчать складені орендодавцем акт від 28.12.2020 та акт від 11.01.2021, також орендодавцем надано фотознімки, з яких видно, що на автостоянці біля летовища розташовані фури та автобуси.
Як вірно зазначено місцевим судом, орендар не пояснив в якому з видів його господарської діяльності використовується орендоване майно і що така діяльність унеможливлена дією карантину. За своєю специфікою та цільовим призначенням орендоване майно розташоване на вулиці і призначене для стоянки автотранспорту, щодо яких обмежень в період карантину не запроваджувалось. Орендодавце надано фотознімки, з яких видно, що на автостоянці біля летовища розташовані фури та автобуси.
З огляду на види господарської діяльності та фактичні обставини, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не обґрунтовано підстав для призупинення своєї діяльності щодо орендованого майна та не надано належних доказів неможливості його використання. Зокрема, предметом спору є орендне користування автостоянками і щодо такого виду діяльності карантинні обмеження не встановлювались, жодних обмежень щодо користування автомобільним транспортом та щодо вантажоперевезень не запроваджувалось. Таким чином, за наявності вищенаведених доказів, сам по собі наказ ТОВ «Прінтінвест» про зупинення господарської діяльності не є належним і достовірним доказом в обґрунтування факту невикористання орендованого майна.
Щодо посилання відповідача за первісним позовом на введення карантину, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що від карантину негативних наслідків зазнали всі господарюючі суб'єкти і в даному випадку введення карантину не є винятковим випадком саме для ТОВ «Прінтінвест» і не може бути підставою для звільнення від відповідальності, тим паче для звільнення від обов'язку виконання зобов'язань (сплати орендних платежів). Накази, наведені ТОВ «Прінтінвест» у відзиві на позов, є внутрішніми розпорядчими документами підприємства і жодним чином не стосуються правовідносин з позивачем.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для звільнення орендаря від сплати орендних платежів за наведений в позові період. Крім того, в зустрічному позові позивач просить звільнити його від сплати орендних платежів з 17.03.2020 року і до завершення дії карантину, що свідчить про невизначеність періоду позовних вимог та перевищення періоду, пов'язаного з предметом первісного позову. У зв'язку з чим, є обґрунтованим висновок місцевого суду, що вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як вірно зазначено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення наведених норм законодавства та умов договору, не сплачував орендні платежі за період грудень 2019 року червень 2020 року, тому заборгованість з орендних платежів в сумі 76 438,74 грн. є обґрунтованою та доведеною і підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Прінтінвест» 3379,64 грн. пені та 662,16 грн. 3% річних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Законодавець чітко встановив, що прострочення сплати орендної плати більше ніж на три місяці є суттєвим простроченням, про що зазначено в ч. 6 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що також є підставою для відмови у продовженні договору оренди (ч.І ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Несплата орендної плати в повному обсязі протягом двох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 7.4. договору оренди).
Як вірно встановлено в ході розгляду спору місцевим судом, ТОВ «Прінтінвест» безпідставно та неправомірно допустив прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів протягом бульш ніж 3 місців підряд, в разі виникнення спірних питань не вжив всіх необхідних та залежних від нього заходів, зволікав з вирішенням питання про зменшення платежів, чим сам сприяв збільшенню періоду прострочення. Наведені дії відповідача за первісним позовом (орендаря) є істотним порушенням умов договору оренди в розумінні статті 651 ЦК України і підставою для його дострокового розірвання.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Таким чином, як вірно зазначено місцевим судом, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як своєчасне внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.
Як визначено ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства та умови договору, враховуючи встановлений місцевим судом та перевірений колегією апеляційного суду факт істотного порушення ТОВ «Прінтінвест» умов договору у вигляді значеного прострочення сплати орендних платежів, що тривало понад три місяці, позовні вимоги про розірвання договору та повернення орендованого майна обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, судова колегія зазначає, що доводи, викладені у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 25.02.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест» на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021 у справі №911/2446/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021 у справі №911/2446/20 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінтінвест».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 20.12.2021.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік