79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" грудня 2021 р. Справа №909/291/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Марко Р.І.
Кравчук Н.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 12.07.2021 (вх. № 01-05/2386/21 (01-05/2392/21) від 16.07.2021)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 (повний текст рішення виготовлено 22.06.2021, суддя Стефанів Т.В.)
та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2021 (повний текст рішення виготовлено 07.07.2021, суддя Стефанів Т.В.)
у справі №909/291/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Прикапаттяобленерго", м. Коломия,
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Коломия
про стягнення заборгованості в сумі 41160 грн 69 к., з яких: 39708 грн 34 к. заборгованість за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 941 грн 92 к. % річних, 510 грн 43 к. інфляційних втрат,
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про ухвалення додаткового рішення .
ПрАТ "Прикапаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 41160 грн 69 к., з яких: 39708 грн 34 к. заборгованість за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 941 грн 92 к. % річних, 510 грн 43 к. інфляційних втрат.
Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, що виникли з відносин надання послуг з перетікання реактивної енергії, в частині проведення оплати за надані послуги. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано % річних та інфляційні втрати.
Крім того, у позовній заяві ПрАТ "Прикапаттяобленерго" зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи даної, справи становить: витрати на професійну правничу допомогу - 11700 грн 00 к., судовий збір за подання позовної заяви - 2270 грн 00 к.
18.06.2021 на електронну Господарського суду Івано-Франківської області з ЕЦП від представника позивача надійшла заява № 00000058/187 від 18.06.2021 (вх. № 9346/21 від 18.06.2021) про винесення додаткового рішення у даній справі, в якій останній просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, з урахуванням поданих ПрАТ "Прикапаттяобленерго" доказів про судові витрати, які долучено до заяви.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Прикапаттяобленерго" заборгованість в сумі 41 160 (сорок одна тисяча сто шістдесят) грн 69 к., з яких: 39 708 (тридцять дев'ять тисяч сімсот вісім) грн 34 к. заборгованість за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 941 (дев'ятсот сорок одна) грн 92 к. % річних, 510 (п'ятсот десять) грн 43 к. інфляційні втрати та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 к. судового збору.
При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги про стягнення основного боргу за перетікання реактивної енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не розрахувався за надані послуги у визначені договором строки, борг становить 39708 грн 34 к, а відповідач протилежного суду не довів.
Суд першої інстанції зазначив, що однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Додатковим рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2021 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Прикапаттяобленерго" № 00000058/187 від 18.06.2021 (вх. № 9346/21 від 18.06.2021 з ЕЦП) про ухвалення додаткового рішення - задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Прикапаттяобленерго" 8 700 (вісім тисяч сімсот) грн 00 к. витрат на правову допомогу.
Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення зазначив, що на підставі поданих представником ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" доказів суд установив, що витрати на оплату послуг адвоката позивача в розмірі 8700 грн 00 к. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
В свою чергу, будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем від відповідача, до суду не надходило.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що судові витрати ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", пов'язані з наданням правничої допомоги, належить покласти на відповідача, а підстави для зменшення суми витрат на правову допомогу відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржила такі в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до ст.. 275, 278 ГПК України, оскільки, як вважає апелянт, спір не міг розглядатися в порядку господарського судочинства, тому що ОСОБА_1 з 04.02.2020 припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням.
Апелянт зазначає, що у позовній заяві ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» вказує, що в порушення умов договору ОСОБА_1 не оплатила послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період з травня 2019 по липень 2020 року.
Однак, як стверджує апелянт, господарську діяльність ОСОБА_1 припинила 04.02.2020 на підставі рішення Коломийської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто з часу припинення реєстрації відповідач не може відповідати як фізична особа-підприємець.
Щодо додаткового рішення суду апелянт зазначає, що, розглянувши спір, який не підсудний господарському суду по складу учасників, суд першої інстанції не міг вирішувати питання щодо стягнення судових витрат, зокрема стягнення витрат на правову допомогу.
Крім того, апелянт зазначає, що сума стягнутих витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та завищеною, зокрема попередній аналіз справи та складання позовної заяви є тотожними, а тому у адвоката не було необхідності витратити таку кількість часу на вказані дії. Клопотань та заяв з процесуальних питань, про які зазначає адвокат, у справі немає, а участь адвоката у судовому засіданні, на яке він прибув із запізненням на 30 хв., тривало менше однієї години, а тому стягнення його вартості у розмірі 700 грн є недопустимим.
З огляду на наведене вище, апелянт просить рішення Господарського Івано-Франківської області від 15.06.2021 скасувати, а провадження у справі закрити та скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2021 про стягнення витрат на правову допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії станом на 01.09.2021 не повідомила письмово Оператора системи розподілу про ліквідацію (припинення 04.02.2020 підприємницької діяльності за власним рішенням) та не розірвано цей договір з вказаних вище причин.
Позивач вказує, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Позивач зазначає, що фізичні особи, які на час пред'явлення до них позову не є підприємцями, мають відповідати за зобов'язаннями. Припинення підприємницької діяльності не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у справи виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа-підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
Отже, позивач переконаний, що звертаючись до господарського суду, він обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
А тому, на думку позивача, оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Позивач вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 у справі №909/291/21, залишенню без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у складі колегії суддів: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л, поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 12.07.2021 (вх. № 01-05/2386/21 від 16.07.2021 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2021 у справі №909/291/21, ухвалено здійснювати розгляд справи №909/291/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у складі колегії суддів: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л. відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи №909/291/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В подальшому, розпорядженням в.о. керівника апарату суду №711 від 15.09.2021 у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Мирутенка О.Л. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Марко Р.І.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
Між ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (постачальник) та підприємцем Бортейчук М.Л. (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії від 04.10.2012 № 1973, який діяв до 03.06.2019.
28.12.2012 між тими ж сторонами укладений додатковий правочин про зміни до договору про постачання електричної енергії № 1973 від 04.10.2012, згідно якого сторони змінили порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії.
З урахуванням змін сторони погодили, що за підсумками розрахункового періоду постачальник надсилає споживачу розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії (п. 18 додатку № 11 до договору про постачання електричної енергії № 1973 від 04.10.2012).
03.06.2019 між АТ "Прикарпаттяобленерго" (оператор системи розподілу) та підприємцем Бортейчук М.Л. (споживач) укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом підписання заяви-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно з п. п. 2 п. 7.1 договору оператор системи розподілу має право на отримання від споживача своєчасної плати за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії визначеної у відповідності до додатку № 10 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії" до цього договору.
Пунктом 12.8 договору визначено, що невід'ємною його частиною для непобутового споживача є додаток № 10 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".
27.06.2019 між АТ "Прикарпаттяобленерго" та підприємцем Бортейчук М.Л укладений додатковий правочин № 1 про зміни і доповнення до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2601973, яким доповнено договір споживача про надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії додатком № 10 що стосується порядку розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії.
Згідно з п. 15 додатку № 10 до договору за підсумками розрахункового періоду оператор системи розподілу надає (надсилає) споживачу розрахункові документи на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії. Оплата рахунків з надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії здійснюється споживачем на протязі 5 операційних днів з дня отримання (формування) рахунків споживачем.
02.09.2020 АТ "Прикарпаттяобленерго" на адресу ОСОБА_1 направило рахунок за послугу з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період: травень 2019 року - липень 2020 року на суму 31216 грн 40 к.
03.09.2020 ОСОБА_1 отримала вказаний вище рахунок, проте не оплатила його.
01.02.2021 АТ "Прикарпаттяобленерго" на адресу ОСОБА_1 направило рахунок за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період: серпень 2020 року - грудень 2020 року на суму 7591 грн 52 к.
З огляду на акт прийому-передачі, повернення відправлення від 04.02.2021, ОСОБА_1 не отримала вказаний рахунок.
09.03.2021 АТ "Прикарпаттяобленерго" на адресу ОСОБА_1 направило рахунок за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період: серпень 2020 року - лютий 2021 року на суму 8491 грн 94 к., а також 941 грн 92 к. % річних та інфляційні збитки в сумі 510 грн 43 к.
26.03.2021 ОСОБА_1 відмовилася від отримання рахунку за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період: серпень 2020 року - лютий 2021 року, що підтверджується довідкою Укрпошти від 26.03.2021.
За надані позивачем послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період: серпень 2020 року - лютий 2021 року відповідач не оплатив.
У п. 8.5 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 до цього договору, у разі якщо главою 5 цього договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи розподілу, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, 10% річних та інфляційні збитки за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
За прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України та п. 8.5 договору, відповідачу нараховано 941 грн 92 к. - % річних, 510 грн 43 к. - інфляційних втрат, за період прострочення з 01.05.2019 до 28.02.2021.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції та додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції з мотивів, що вказана справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржені рішення в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 та лише в частині щодо віднесення даної справи до юрисдикції господарського суду та правомірності розгляду вказаної справи за правилами господарського судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Позов у даному випадку подано в квітні 2021, після набрання чинності зазначеним законом.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 09.10.2019 у справі 127/23144/18.
Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання договору поставки електричної енергії, укладеного між суб'єктами господарської діяльності.
Відповідно до ст. 3 ГК України господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього кодексу (ст. 128 ГК України).
Господарським зобов'язанням є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням (ч. 1 ст. 173 ГК України).
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).
ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 ЦК України).
Великою Палатою Верховного Суду у зазначених вище постановах зроблено правовий висновок, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої ст. 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та розглянув спір у відповідності до вимог ст. 20 ГПК України з дотриманням предметної та суб'єктної юрисдикції.
Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції розглянувши спір, який не підсудний господарському суду по складу учасників, не міг вирішувати питання щодо стягнення судових витрат, зокрема, стягнення витрат на правову допомогу.
З таким твердженням апелянта суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки судом першої інстанції розглянув спір у відповідності до вимог ст. 20 ГПК України з дотриманням предметної та суб'єктної юрисдикції, а відтак вправі вирішувати питання щодо стягнення судових витрат, зокрема, стягнення витрат на правову допомогу.
Щодо посилання апелянта на необґрунтованість та захищення стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, зважаючи на таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Як свідчать матеріали справи, під час розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем від відповідача до суду першої інстанції не надходило.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване додаткове рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та додаткового рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, тому підстав для їх задоволення не має, оскаржувані рішення та додаткове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , зміни чи скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 та додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2021 у справі №909/291/21. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, 04.10.2021 від позивача до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмір 8 000 грн.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що про розподіл та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача заявлено у відзиві на апеляційну скаргу та долучено докази понесення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає про дотримання строків встановлених ч.8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За положеннями ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Крім того, слід звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 08.04.2020 у справі 922/2685/19, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у розуміння положень ч.5 ст.126 ГПК України, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.
Відповідачем клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України не заявлялося.
Відтак, у суду відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, також відсутні заперечення щодо співмірності таких.
Так, 04.01.2021 між адвокатом Оліградським М. В. (адвокат) та ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" (клієнт) укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 2021/24, згідно умов якого адвокат зобов'язується надавати клієнту необхідну професійну допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов'язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб.
У п. 4.3 договору сторони передбачили, що остаточна сума даного договору буде визначена сторонами на підставі погоджених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг.
Оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно суми, обумовленої в акті приймання-передачі наданих послуг. Розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати коштів на поточний рахунок адвоката протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.4, 4.6 договору).
Додатковим правочином від 05.04.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги № 2021/24 від 04.01.2021 сторони погодили вартість адвокатських послуг.
Адвокат Оліградський М. В. надав, а ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" отримало професійну правничу допомогу по здійсненню захисту, представництва, інших видів правничої допомоги за договором про надання професійної правничої допомоги № 2021/24 від 04.01.2021, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою товариства акт приймання-передачі за договором про надання професійної правничої допомоги № 2021/24 від 04.01.2021, складений сторонами 27.09.2021 на загальну суму 8 000 грн.
Зокрема, надано такі послуги:
- надання адвокатом юридичних консультацій з питань захисту інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції; вивчення судової практики: 3 год. - 2 100 грн 00 к. (1 год. - 700 грн 00 к.);
- підготовка та направлення адвокатом відзиву на апеляційну скаргу: 5 год. - 3 500 грн 00 к. (1 год. - 700 грн 00 к.);
- складання клопотань та заяв з процесуальних питань: 2 год. - 1 400 грн 00 к. (1 год. - 700 грн 00 к.);
- гонорар за прийняття рішення на користь клієнта: 1000 грн 00 к.
Клієнтом проведено оплату за надані послуги, про що свідчить платіжне доручення № 44557 від 27.09.2021 на суму 8 000 грн 00 к.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» у справі №909/291/21 в Західному апеляційному господарському суді, адвокат - Оліградський М.В. здійснював на підставі ордеру серії АТ №1014038 від 01.08.2021.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі про правову допомогу, правова допомога - це юридичні (правові) послуги, а адвокатура є лише одним з суб'єктів, що надають в Україні правничу професійну допомогу. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Крім того, в ухвалі від 04.11.2019 у справі 9901/264/19 зазначена наступна позиція Верховного суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме, пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Колегія суддів зазначає, що позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: ордер серії АТ №1014038 від 01.08.2021, копію договору про надання професійної правничої допомоги №2021/24 від 01.04.2021, копію додаткового правочину від 05.04.2021 до Договору про надання професійної правничої допомоги №2021/24 від 01.04.2021, копію Акту приймання-передачі від 27.09.2021 за Договором про надання професійної правничої допомоги №2021/24 від 01.04.2021, копію платіжного доручення №44557 від 27.09.2021 на суму 8 000 грн.
Крім того, слід звернути увагу на позицію, викладену Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, зокрема, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що судові витрати, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 12.07.2021 (вх. № 01-05/2386/21 (01-05/2392/21) від 16.07.2021) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2021 у справі №909/291/21 залишити без змін.
3. Заяву Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - задоволити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34, ідентифікаційний код 00131564 ) 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
6. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий-суддя Плотніцький Б.Д.
Судді Кравчук Н.М.
Марко Р.І.